15. Трансформація інституційної моделі єс у контексті Лісабонської угоди про реформування єс (2007).

13 грудня 2007 року в Лісабоні голови держав та урядів країн-членів ЄС підписали "Лісабонський договір, що змінює Договір про Європейський Союз та Договір про створення Європейської спільноти" (т.зв Лісабонський . Цим договором після фіаско Європейської Конституції внесено інституційні зміни до установчих договорів ЄС.

Прийняття нового установчого договору було зумовлене насамперед необхідністю реформування та оновлення самого ЄС. Сьогодні Євросоюз нараховує 27 країн-членів, проте система його функціонування донині залишається тією, що була розроблена для 15 країн.

Європейська Конституція мала замінити усі попередні угоди, тоді як Лісабонський договір лише доповнює, уточнює та змінює установчі договори - Римський (1958 р.), Маастрихтський (1993 р.), Амстердамський (1997 р.) та Ніццький (2003 р.) р. .

У процесі інституційної реформи ЄС можна виокремити такі важливі етапи:

1) підготовчий (2000-2004 рр.) - формально розпочався Міжурядовою конференцією 2000 року, результатом якої стало прийняття Хартії засадничих прав ЄС. Хартія є основою для теперішнього договору.

2) рефлексивний (2005-2007 рр.) - цей етап дав можливість провести роботу зі зміцнення європейської ідентичності громадян ЄС і визначити подальшу долю конституційного проекту;

3) реформаторський (з 2007 року) - На саміті ЄС главам держав та урядів Євросоюзу вдалося досягти консенсусу з осн положень нового Договору ЄС

1 грудня 2009 року Лісабонський договір набув чинності.

Змін, які вносить Лісабонський договір, дуже багато. Вони стосуються практично всіх сфер життя й діяльності ЄС. Союз стає демократичнішим, відкритішим і більше підзвітним його громадянам. Європейський парламент та законодавчі органи країн-членів набувають більшої ваги у процесі ухвалення рішень ЄС. Громадяни матимуть право знати, які саме питання представники їхніх держав вирішують на союзному рівні. Хартія фундаментальних прав набуває в

Реалізація Лісабонського договору передбачає і чимало інституційних змін. Так, документом запроваджується посада постійного Президента Європейської Ради.

Тож Європейська Рада стає тепер інституцією Євросоюзу.

Відбудуться зміни і в самому Європарламенті: запроваджується нова система розподілу місць у ньому місця розподіляються за принципом "знижуваної пропорційності": мінімум становить 6 представників від держави, максимум - 96.

16. Сучасні позиції Європейського Союзу в глобальній економіці

Сучасна глобальна економіка хар-ся існуванням 3 осн центрів суперництва - США, Західної Європи, Японії. Розширення ЄС посилило його світогосподарське значення. За чисельністю населення ЄС випереджає США і Японію. За обсягом ВВП, що виробляється, ЄС посідає 1 місце в світі.

Малі європейські країни стали лідерами і за рівнем ВВП у розрахунку на душу населення. Передусім це - Люксембург (70 тис. дол.), Норвегія (55 тис. дол.), Швейцарія (47 тис. дол.). США перебували на 7 місці (39 тис. дол.), а Японія - на 11.

У 2009 році доля ЄС в світовому ВВП складала біля 28% за номінальним значенням. Разом з тим, в провідних галузях промисловості, науково-дослідницьких, дослідно-конструкторських розробках і технологіях європейські країни мають більш слабку позицію. Слабким місцем є і фінансові ринки, що за ступенем свого розвитку та ліквідності поступаються американським, а також рівень безробіття, який є вищим, ніж у США і Японії.

Чисельність жителів - 503,5 млн.

"Авангардна четвірка" ЄС за ВВП (трлн.дол):

ФРН (3,099), Великобританія (2,26), Франція (2,22)

Італія (1,85)

В ЄС існує досить високий рівень безробіття- 9,5% (у 2011 р), який варіюється по країнах:

в Іспанії - 20,7%; в Нідерландах- 4,2%.

Галузі, які на поч. ХХІ ст. забезпечували країнам-членам ЄС глобальну конкуренцію:

• літакобудування (Франція, Німеччина, Великобританія);

• банківська діяльність (Великобританія, Нідерланди, Німеччина, Іспанія);

• біотехнології (Німеччина);

• автомобілебудування (Німеччина, Франція, Швеція);

• цифрове телебачення (Франція);

• фармацевтична промисловість (Німеччина, Франція);

Лідируючі у світі багатонаціональні компанії, які базуються в ЄС

• Allianz- найбільша компанія по наданню фінансових послуг у світі за виручкою;

• WPP plc- найбільша рекламна агенція світу за виручкою; ArcelorMittal(сталь), Inditex, Groupe Danone, L'Oreal Grouр, LVMH(предмети розкоші),Nokia

ЄС займає провідні позиції в світовій торгівлі:

(без врахування внутрішньої торгівлі)

Частка ЄС у світовому імпорті складає 13%

(США-12,3%, Китай -9,7%, Японія - 4,4 %)

Частка ЄС у світовому експорті складає 12%

(Китай- 10,6 %, США-8,5%%, Японія- 4,5%)

ЄС лідирує за випуском промислової продукції у світі - 20,3 %

(Китай- 15,8%; США-15,4%; Японія-6,5%).