86. Особливості розвитку економіки скандинавських країн. Еволюція соціальної моделі.

До скандинавських країн відносять, як правило, 3 країни відповідного півострова - Норвегію, Швецію та Фінляндію, а також Данію, яка знаходиться поза його межами, але має тісні госп-кі зв'язки з вище названими країнами та подібну до них ек-ну модель, яку нерідко називають «скандинавською» з її відмінними рисами: високою питомою вагою держ-о сектору в структурі ВВП та перерозподіл його значної частини через бюджет; найвищою у світі з/п за годину роботи та один з найбільших у світі р-нь оподаткування; великий соц.-й пакет, що включає допомогу по безробіттю, тривалу відпустку матері по догляду за дитиною.. Приміром Норвегія вийшла із складу ЄС залишившись членом Європейської Асоціації вільної торгівлі, а Данія і Швеція, перебуваючи і ЄС не бажають приєднуватися до монетарної с-ми і вводити евро, хоча їх валюти повністк відповідають системним критеріям ЕМС. і лише тільки Фінляндія має в цьому плані «повноцінне членство», замінивши свою марку на євро-і гроші у 2002 році. Сучасна модель “швецького соціалізму” =спеціальні заходи уряду країни щодо зниження податків та соціальних трансфертів =застосування ряду монетаристських заходів у кредитно–фінансовій політиці держави =Все це призвело до того, що вже на початку ХХІ ст. системну кризу швецької економіки вдалося подолати. =Зараз швецька економіка тісно пов‘язана з європейською, про що яскраво свідчить зовнішня торгівля. =Зараз в країні найвища у світі зарплата за годину праці =витрати на освіту всіх рівнів становлять понад 7,65% ВВП =на охорону здоров‘я – 7,6%.

87. Суть та національна специфіка швецької моделі.

Основні методологічні постулати «швецького соціалістичного підходу», =Реалізація політики повної зайнятості; =Вирівнювання доходів населення за рахунок нової податкової моделі; =Висока питома вага державного сектору економіки, який на той період був чинником національної стабільності; =Перерозподіл бюджетних коштів на користь численних соціальних програм; =Доступність соціальних гарантій усім верствам населення (освіта, охорона здоров‘я); =Посилений вплив профспілок на всі сфери суспільно-економічного життя країни. Упродовж 60-70–х років ХХ ст.. державні доходи в Швеції зростали в випереджаючими темпами, що вело до розгортання все нових і нових соціальних програм. Рівень безробіття був найнижчим у всьому західному світі і був близько 1 %. За вартістю промислової продукції на душу населення країна посідала перше місце в Європі. За темпами нарощування ВВП поступалася лише Японії. Цей швецький феномен економічного розвитку в усьому світі називали «патріотизмом благополуччя», чи «моральним імперіалізмом».

у Швеції активно розвивався процес децентралізації системи виробництва: з одного боку, держава не втручалася у виробничу діяльність фірм, а з другого – швидке зростання «економічних успіхів» приватного сектору і відповідних надходжень податків вело до значної концентрації бюджетних коштів, які перерозподілялись на користь населення. Досить специфічним є регулювання відносин між трудом і капіталом, яке збереглося й зараз. У післявоєнні роки у Швеції намагалися використати основні арсенали кейнсіанської системи макроекономічного регулювання. На початку 1950-х pp. від них відмовилися. Виникла нова с-ма регулювання ринку праці відома під назвою «модель Рена-Мейднера», якій було поставлене завдання оптимізувати відповідні відношення в ек-ці. З 1990 року «швецьке ек-е диво» майже зникло, стрімко зростав держ-й борг, розпочалася структурна криза в пром.-ті. зростав дефіцит бюджету. Держава виявилась нездатною підтримувати «повну зайнятість» податковий тягар та висока питома вага трансферних платежів відлякувала місцевих іноз-х інвесторів, капітал стрімко відпливав з країни за кордон.