4. Формування здорового способу життя — основа профілактики захворювань.

• Види профілактики (первинна, вторинна).

Спосіб життя — це діяльність і активність людей з матеріальними, моральними і духовними умовами життя і реакція на дані умови. Відображає комплекс біологічних, соціальних, економічних, сімейних, побутових, екологічних, психологічних та духовних впливів на життєдіяльність людського організму, а також вивчення можливостей їхнього використання з метою збереження, охорони і відтворення здоров’я.

Принципи формування способу життя залежать від рівня розвитку цивілізації і можливостей індивідуальної реалізації їх у формі обґрунтованих фізіологічних, соціальних, економічних, інтелектуальних, моральних, духовних потреб людини.

Чинників, які безпосередньо впливають на стан здоров’я населення: характер розподілу і використання матеріальних ресурсів сім’ї, психологічний клімат і особливості внутрішньосімейних стосунків (між подружжям, батьками, дітьми), склад сім’ї (повна чи неповна), режим і умови праці на роботі та вдома, рівень загальної гігієнічної культури, характер хар­чування, фізична активність, мотивація до збереження здоров’я, сенс життя та ін.

Здоровий спосіб життя — раціональний варіант життє­діяльності людини, завдяки якому вона здатна реалізувати свої біологічні і соціальні функції, максимально використати генетичні резерви здоров’я і тривалості життя, фізичної і розумової працездат­ності.

Здоровий спосіб життя має провідне значення у формуванні і відтворенні здоров’я людини, забезпеченні її високої якості життя і активного довголіття. Для ведення здорового способу життя людині не­обхідні мотиваційні стимули, які засновані на усвідомленні потреби охорони і зміцнення власного здоров’я.

У процесі еволюційного відбору природа виробила у людини інстинкт самозбереження і самовідновлення здоров’я. Завдяки склад­ним адаптаційно-захисним механізмам людський організм здатний впоротися зі шкідливими зовнішніми (екзогенними) і внутрішніми (ендогенними) впливами. Дія цих механізмів проявляється на гуморальному, нервово-рефлекторному, клітинному ріннях.

Методи і засоби формування здорового способу життя спрямовані на оптимізацію і відновлення захисних сил організму, недосконалість яких успадкована генетично або виникла в результаті дії на організм несприятливих зовнішніх і внутрішніх факторів.

Здоровий спосіб життя повинен бути спрямований на:

• первинну профілактику захворювань;

• зміцнення і відновлення здоров’я;

• формування активного трудового довголіття.

Заходи формування здорового способу життя:

• боротьба з гіподинамією;

• раціональний режим праці і відпочинку;

• режим раціонального і збалансованого харчування;

• створення сприятливих сімейних стосунків та інтимного життя;

• гармонія душі і тіла;

• виховання і прищеплення розумних гігієнічних звичок.

У формуванні звичок і чинників здорового способу життя вико­ристовують 4 групи заходів:

1. фізичні (фізична активність, загартовуван­ня організму, режим дня, праці та відпочинку, раціональне і збалан­соване харчування);

2. індивідуально-психологічні (методи психічної саморегуляції (аутотренінг), формування установки на довголіття і високу якість життя);

3. медико-організаційні (санітарно-гігієнічна освіта, виховання і засвоєння правил особистої і загальної гігієни, санітарно-гігієнічних норм і звичок життя, диспансерні обстеження, опрацювання визначення якості і кількості здоров’я і прогнозування тривалості життя);

4. суспільно-громадянські спрямовані на виховання у людини морально-естетичних і суспільно корисних якостей життя (естетичне, етичне і екологічне виховання, формування духовних якостей особистості з установкою на здоровий спосіб життя).

Таким чином, формування здорового способу життя є головним важелем профілактики захворювань.

Види профілактики (первинна, вторинна).

Профілактика — це цілісна система заходів, які проводять не тільки щодо первинних причин захворювань, а й для запобігання розвитку захворювань.

Розділяють: суспільну та індивідуальну, первинну і вторинну.

Первинна профілактика покликана зберігати здоров’я людей, не допускати негативну дію чинників соціального і при­родного середовища. Со­ціальні, медичні, гігієнічні та виховні заходи первинної профілактики спрямовані на запобігання захворюванням шляхом усунення причин і умов виникнення, на підвищення стійкості організму до дії несприятливих чинни­ків зовнішнього середовища.

Засоби комплексної первинної профілактики забезпечення здоров’я населення: свідомість (виховання з дитинства розумного ставлення до свого здоров’я, до навколишнього середовища, правильний режим праці і відпочинку); рух (помірна фізична праця, фізкультура, загартовування); раціональне харчування.

Вторинна профілактика спрямована на припинення чи послаблення патологічного процесу, що вже ви­ник в організмі, раннє лікування та попередження подальшого розвитку недуг.

Третинна профілактика – робота з пацієнтом після виявлення у нього хвороби чи якоїсь недуги.

Найефективнішим шляхом профілактики є формування здорового способу життя і диспансеризація населення.

Пізнавально-сприймальні фактори, які впливають на мотивацію здорової поведінки:

1. Важливість здоров’я.

2. Свідомий контроль.

3. Свідоме розуміння самоефективності.

4. Визначення здоров’я.

5. Свідома оцінка стану свого здоров’я.

6. Усвідомлення користі від звичок і поведінки, сприятливих здоров’ю.

7. Свідоме розуміння перешкод до вироблення звичок і поведінки, сприятливих для здоров’я.

Фактори, які впливають на вибір особою здорової поведінки:

1. демографічні фактори (вік, стать, раса, етнічна приналежність, рівень освіти, рівень прибутків).

2. Біологічні характеристики.

3. Між особисті впливи.

4. Ситуаційні фактори.

5. Фактори поведінки.