6. Клінічна й біологічна смерть.

• Принципи реанімації.

• Правила поводження з трупом.

Термінальний – стан між життям і смертю.

І. Преагонія (предагональний стан) – характеризується різною тривалістю (години, добу); спостерігається задишка, дихання часте, неглибоке, зниження АТ до 60 мм.рт.ст. і нижче, тахікардія, затьмарення свідомості; шкіра бліда з ціанотичним відтінком. Ниткоподібний пульс тільки на сонних і стегнових артеріях.

ІІ. Термінальна пауза: згасання функції кори головного мозку, дихального центру, серця; АТ знижується до 0; дихання припиняється; триває від 10с до 4хв.

ІІІ. Агонія – спочатку спостерігається деяке  АТ, збільшення ЧСС, іноді поновлення свідомості до декількох хвилин. Потім настає різке падіння АТ до 10-20 мм.рт.ст., серцеві скорочення сповільнюються до 20-40 за хв., дихання стає нерівномірним, поверхневим, з рідкими, короткими і глибокими дихальними рухами, і, нарешті, зовсім припиняється, свідомість втрачається. Змінюється вираз обличчя, відвисає нижня щелепа, мутніє рогівка ока, шкіра землисто-сірого кольору. Мимовільне сечовиділення, дефекація. Зіниці розширюються, зникає рогівковий рефлекс спостерігаються загальні тонічні судоми, Т⁰ тіла знижується на 1-2⁰С. Триває агонія від 1 хв. до декількох годин, характеризується припиненням всіх функцій організму і надзвичайним напруженням захисних пристосувань, що вже втрачають доцільність. Настає смерть.

VІ. Клінічна смерть – стан, коли всі видимі ознаки життя вже зникли (припинилось дихання і робота серця), обмін речовин ще триває на мінімальному рівні. На цьому етапі життя може бути відновлено.

Ознаки клінічної смерті:

• відсутність реакцій зіниць на світло;

• відсутність дихання;

• відсутність пульсу на сонній артерії;

• відсутність свідомості;

• шкіра синюшна;

• відсутність рефлексів і втрата м’язового тонусу.

Триває 5-6 хв., проводять реанімаційні заходи з метою повернення людини до життя.

Реанімаційні заходи.

При раптовій зупинці серця клінічна смерть в умовах нормотермії триває до 5 хв., при мінусових температурах – до 10 хв. і більше. Тривалий період умирання погіршує ефективність реанімації, скорочуючи період клінічної смерті.

Після констатації клінічної смерті потерпілого покладіть на спину з опущеною верхньою частиною тулуба, на тверду основу, оголіть ділянку серця.

Етап І реанімації (забезпечення прохідності дихальних шляхів):

• Відкрити потерпілому рот і марлевою серветкою на затискачі звільнити його від наявних сторонніх тіл і рідини;

• Відхиліть голову максимально назад, під шию валик;

• Виведіть нижню щелепу вперед.

Етап ІІ реанімації (проведення штучної вентиляції легень):

• Здійснюють способом вдування повітря з рота в рот або з рота в ніс (по можливості за допомогою ручних або автоматичних апаратів через лицьову маску чи інтубаційну трубку);

• Здійсніть 2-3 вдування і починайте проводити закритий масаж серця; частота вдувань 12-16 за 1хв.

Етап ІІІ реанімації (закритий масаж серця):

• Перебуваючи з боку від потерпілого, покладіть одну кисть на нижню 1/3 грудини (на відстані 1,5-2см від мечоподібного відростка) чітко посередині. Зверху покладіть кисть другої руки і, ритмічно натискуючи, змістіть грудину в сагітальному напрямку на глибину 3-5см. Натискання проводьте ривком від 0,5 до 0,75с, 1 раз за секунду.

• На 4-5 натискань на грудину проводьте одне енергійне вдування повітря.

• Ознаки результативних реанімаційних заходів: звуження зіниць, порожевіння шкіри, відновлення пульсу, поява ДР, потерпілого госпіталізують у ВРІТ.

V. Біологічна смерть: характеризується незворотними змінами в організмі, припинення життєдіяльності, настає після клінічної смерті. Вмирання – це розпад цілісності організму, він перестає бути саморегулюючою системою. Виникає активація клітин головного мозку, яка спричинює рухове збудження, прискорення дихання і пульсу, ↑ АТ, а потім настає гальмування.

Біологічна смерть супроводжується:

• зупинкою діяльності серця;

• зупинкою дихання;

• розслабленням м’язів;

• мертвенна блідість шкірних покривів і видимих слизових оболонок;

• помутніння зіниць, відсутність реакції на світло;

• охолодженням тіла до Т навколишнього середовища;

• з’являються трупні п’ятна синього кольору на нижніх частинах тіла;

• трупна закляклість;

• ознака «котячого ока».

Правила поводження з трупом:

1. Лікар фіксує факт смерті, записує в карті стаціонарного хворого день і час.

2. Біля ліжка померлого ставлять ширму або вивозять його в інше приміщення.

3. Забрати одяг з померлого.

4. Покласти померлого на спину, забрати подушку, закрити очі, підв’язати нижню щелепу, зв’язують ноги разом, руки кладуть на груди.

5. Накрити померлого простирадлом.

6. Труп залишають у відділенні на 2 години після цього його оглядають, і при наявності достовірних ознак смерті (трупне закостеніння, трупні плями, ↓ Т⁰ тіла нижче 20⁰С) м/с записує чорнилом на стегні померлого його П.І.П., номер карти стаціонарного хворого.

7. Труп перевозять на спеціальній каталці в патологоанатомічне відділення для розтину із супровідним документом (вказують паспортні дані померлого, № картки стаціонарного хворого, діагноз, дату і час смерті), який заповнює лікар.

8. Повідомлення відправляють у приймальне відділення для заповнення даних про випадок смерті у «Журналі сигнальних донесень».

9. Речі померлого, які були в нього у відділенні, збирають, описують і передають родичам.

10. Цінності з померлого м/с знімає в лікувальному відділенні в присутності чергового лікаря, оформляє актом і передає родичам.

11. Білизну з ліжка померлого кладуть в мішок і відправляють на дезінфекцію, подушку, матрац, ковдру здають для знезараження в дезінфекційну камеру, ліжко і тумбочку протирають. В палаті проводять генеральне прибирання, провітрюють протягом доби.

12. Смерть, що настала вдома, констатує дільничний лікар чи лікар швидкої допомоги, який видає довідку – діагноз і причини смерті.