Лекція №12

(лікувальна справа)

Спостереження і догляд за пацієнтами із захворюваннями органів сечовиділення. Спостереження і догляд за тяжкохворими і агонізуючими. План

1. Клінічні симптоми захворювань нирок і сечовидільної системи: біль у попереку, набряки, підвищення артеріального тиску.

2. Діурез та його порушення: поліурія, олігоурія, анурія.

• Особливості спостереження і догляду за пацієнтами з порушенням функцій нирок і сечовивідних шляхів.

3. Заходи в разі затримки сечі.

• Катетеризація сечового міхура: показання, протипоказання, види катетерів, методика.

4. Допомога пацієнту з приводу нетримання сечі. Види сечоприймачів.

5. Спостереження і догляд за тяжкохворими і агонізуючими.

6. Клінічна й біологічна смерть.

• Принципи реанімації.

• Правила поводження з трупом.

1. Клінічні симптоми захворювань нирок і сечовидільної системи: біль у попереку, набряки, підвищення артеріального тиску.

Біль пов’язаний із захворюванням нирок або сечоводів, локалізується в ділянці попереку й іррадіює в ділянку статевих органів, внутрішню поверхню стегон. При захворюваннях сечового міхура біль внизу живота, за лобком та в ділянці крижів. Біль у сечівнику виникає при його запаленні, носить ріжучий характер і посилюється при сечовипусканні.

Ниркова колька – синдром, який характеризується раптовим переймистим болем у ділянці попереку з іррадіацією по ходу сечоводу, у пахвинну ділянку, зовнішні статеві органи, стегно, що зумовлено проходженням каменя по сечоводу. Різке порушення виділення сечі призводить до підвищення тиску в нирковій мисці, розтягнення ниркової капсули і виникнення нападів болю. Може супроводжуватись дизуричними розладами і макрогематурією, рефлекторною нудотою, блюванням, підвищенням температури, хворі неспокійні.

Допомога при нирковій коліці:

• Забезпечити хворому повний фізичний і психічний спокій.

• Тепле питво.

• Застосування тепла (грілка на поперек або гаряча ванна Т 38-39⁰ 10-20 хв.)

• Ін’єкції спазмолітичних препаратів, холінолітиків, наркотичних анальгетиків.

Набряки виникають внаслідок підвищення проникливості капілярів, утрати білка із сечею, зниження його вмісту в крові з подальшим зменшенням колоїдно-осмотичного тиску плазми, затримки іонів натрію в організмі. Характерною ознакою набряків ниркового походження є їх локалізація в тих ділянках, де багато рихлої підшкірної жирової клітковини, спочатку вони з’являються на обличчі. Період наростання набряків супроводжується олігурією.

Артеріальна гіпертензія виникає внаслідок погіршання кровообігу в нирках і подальшого виділення в них реніну, який сприяє підвищенню артеріального тиску. Ниркова артеріальна гіпертензія достатньо стійка і при тривалому перебігу призводить до перевантаження лівого шлуночка і розвитку серцевої недостатності, ураження судин сітківки ока і погіршення зору, розладу мозкового кровообігу.

При виявленні у пацієнтів із захворюваннями нирок артеріальної гіпертензії здійснюють систематичний контроль артеріального тиску; хворим обмежують вживання кухонної солі, призначають регулярне вживання гіпотензивних за­собів у сполученні із сечогінними препаратами.

Ниркова недостатність - розвивається зниження концентраційної функції нирок, відбувається нагромадження продуктів білкового обміну (сечовини, креатинін та ін.), які призводять до порушення кислотно-основного стану організму (ацидозу), тяжким порушенням функцій серцево-судинної і дихальної систем, цент ральної нервової системи, органів травлення. Ниркова недостатність може бути гострою і хронічною.

Гостра ниркова недостатність виникає внаслідок різкого зменшення кровообігу в нирках, отруєння нефротоксичними отрутами, порушення відтоку крові із нирок через здавлювання сечоводів. Клінічно гостра ниркова недостатність характеризується тяжким загальним станом хворих з розладом свідомості, задишкою, явищами серцево-судинної недостатності, нудотою, блюванням, олігурією. У ряді випадків тяжка уремія, яка наростає, призводить хворого до смерті. При сприятливому перебігу через 2 тиж. поступово збільшується діурез, причому стадія олігурії змінюється значним збільшенням кількості добової сечі (поліурією), відновлюється концентраційна функція нирок, що проявляється нормалізацією вмісту сечовини і креатиніну в крові.

Лікування хворих з гострою нирковою недостатністю зводиться до видалення отрути з організму (промивання шлунка), проведеним протишокових заходів, госпіталізації хворих у спеціалізоване відділення (гемодіалізу).

Хронічна ниркова недостатність виникає внаслідок тривалого перебігу хронічних захворювань нирок і характеризується поступовим зниженням концентраційної функції нирок.

У початковий період хронічну ниркову недостатність удається виявити по зміні нормального ритму виділення сечі (поява ніктурії). При цьому в аналізі сечі за методом Зимницького спостерігається тенденція до зниження відносної щільності сечі у всіх порціях (ізогіпостенурія).

У пізніх стадіях ниркової недостатності, коли різко збільшується рівень азотистих шлаків у крові (азотемія), останні починають виді­лятись через дихальні шляхи, обумовлюючи запах сечовини із рота, через шлунково-кишковий тракт, сприяючи виникненню невпинної нудоти, блювання, проносу. Прогресують тяжкі порушення серцевої діяльності, розлади функцій центральної нервової системи з перехо­дом в уремічну кому.

При лікуванні, спостереженні і догляду за хворими з хронічною нирковою недостатністю передбачають зниження білка в харчовому раціоні (до 30—40 г на добу, а в тяжких випадках — до 20—25 г на добу) перш за все за рахунок виключення м’яса і риби. Обмежують вживання кухонної солі до 2—3 г на добу. При тяжкому уремічному ураженні шлунково-кишкового тракту застосовують повторні про­минання шлунка і очисні клізми з використанням 2% розчину на­трію гідрокарбонату. Здійснюють корекцію кислотно-основного ста­ну організму (внутрішньовенно вливають 5% розчин натрію гідро­карбонату). З метою симптоматичної терапії застосовують сечогінні і гіпотензивні засоби. У тяжких випадках ставлять питання про застосування гемодіалізу або про можливість пересадки нирки.