Тема 10

МАКЕТУВАННЯ НОМЕРА ГАЗЕТИ

План

1. Підготовка до макетування.

2. Макет. Види макета.

3. Процес макетування номера і полоси.

4. Граночний і безграночний способи випуску

газети.

192

10.1. Підготовка до макетування

Для виготовлення макета, крім плану номера, необхідно мати

оригінали (чи відбірки) текстових ілюстраційних матеріалів;

макетні бланки (форматки); лінійки для вимірювання рядків;

фломастери чи кольорові олівці та ручку; ножиці, гумку, клей.

Макетний бланк відтворює газетну полосу натуральної

величини або зменшеною. На ньому позначено стандартні текстові

колонки і нанесено шкалу кількості рядків у колонці.

Стандартна лінійка для вимірювання рядків має таку шкалу:

квадрати (нонпарель і цицеро), петит, корпус і боргес. Крім того, в

деяких редакціях виготовляють лінійки для визначення кількості

машинописних рядків у оригіналах і знаків у заголовках.

Оригінали перед відправкою до друкарні мають бути певним

чином підготовлені.

Текстові оригінали передруковуються на машинці так, щоб

кількість знаків у рядку (в тому числі пробіли між словами і

розділові знаки) була кратною кількості знаків у рядку набору.

Більшість редакцій дотримується співвідношення 2:1. На першій

сторінці оригіналу є паспорт ("фірма"), де вміщено основні

відомості про матеріал: назву газети, відділу, автора, відповідального за

підготовку публікації, формат набору і т. д. У паспорті вказується

кількість сторінок і наборних рядків. Для визначення кількості

останніх підраховують усі повні машинописні рядки, а також кінцеві,

якщо їхня довжина перевищує половину. Потім отримане число

множать на 2 і додають короткі кінцеві рядки у співвідношенні

1:1. Отримане число і є показником розміру (обсягу) публікації.

Розмір матеріалу — величина постійна, тобто в оригіналі завжди

постійна кількість знаків.

При макетуванні використовуються спеціальні умовні позначення

текстових колонок, кліше, лінійок тощо. Колонки можуть бути

позначені такими знаками: змійками, стрілками, зигзагом,

штриховкою і кривою. Частіше використовуються перші чотири

позначення. Штриховка навіть створює картину, яка значною мірою

передає співвідношення сірого тону і чорних плям на полосі. Крива

лінія використовується в тих редакціях, де нерідко переверстують

матеріали і всякий чистовий макет є водночас і чернеткою.

Кліше зображається знаками: діагональ, конверт, штриховка.

Застосування того чи іншого варіанта залежить від традицій

193

редакції. Останнє позначення якоюсь мірою імітує кліше, а перші

варіанти — простіші й економніші.

Лінійки позначаються прямими лініями і розписуються на

макеті, тобто вказується їхній характер. Наприклад, "газ. св."

(газетна світла), -п. п-ж" (двопунктова напівжирна) і т. д., чи ставиться

їхній порядковий номер за каталогом. У деяких редакціях

прийнято кожний вид лінійки позначати своїм кольором. Крім того,

деякі види лінійок (курсивну, пунктирну, асюре) можна зобразити

графічно, хоча на це, звичайно, витрачається більше часу.

Якщо в газеті немає певної системи розташування (виключки)

заголовків (на формат, ліворуч тощо), то записуються вони на

макеті так, як мають стояти на полосі.

Перш ніж намалювати остаточний варіант макета, оформлювач

робить декілька ескізів полоси (згідно з планом номера). Потім

приймається найбільш вдалий варіант.

10.2. Макет. Вади макета

Макет — це графічний план верстки, який дає чітке уявлення

про розподіл його матеріалів на полосах, про всі деталі

оформлення їх.

Основою макета, що готується в секретаріаті редакції, є план

номера.

Макет має забезпечити швидку й чітку верстку в друкарні всіх

полос номера відповідно до графіка цього випуску. Випуск номера

без макета призводить до грубих помилок в оформленні газети, до

затримки й порушення процесу виробництва.

Найважливіша вимога до макета — його точність. Він має

повністю відповідати майбутньому номеру — щодо розміщення

матеріалів, їхніх розмірів, розміщення заголовків, оформлення всіх

деталей. Не можна перетворювати макет у недбалий начерк, який дає

тільки приблизне уявлення про майбутній номер, чи у графічний

ребус, що його змушені розгадувати верстальники. Неточний,

приблизний макет призведе до виникнення на полосах пустот чи

"хвостів" — зайвого матеріалу, що його треба скорочувати.

Існують два основних види макета, які мають різне

призначення. Загальний макет усього номера дає наочне уявлення про його

композицію, розподіл і розташування найважливіших матеріалів

13 - 2202

194

на полосах. Такий макет може не вказувати розташування дрібних

матеріалів та ілюстрацій. Зазвичай секретаріат редакції подає його

на планерку для обговорення. На підставі нього складаються точніші

макети окремих полос — основа для технічної верстки полос у

друкарні.

За способом виконання макети поділяються на розклеєні та

графічні. Розклеєний макет складається з паперових відбитків

гранок текстових матеріалів і відбитків з кліше ілюстрацій, що їх потім

наклеюють на макетний аркуш чи сторінку старого номера газети.

Це дозволяє досягти досить точного макетування: розклеївши всі

відбитки, оформ лювач бачить, де у нього є зайвий матеріал, а де

його не вистачає, і вживає заходів щодо усунення наслідків. А втім,

розклеєний макет значно збільшує час, необхідний для верстки

номера: для того, щоб його скласти, треба дочекатися закінчення

набору текстових оригіналів і отримати відбитки з кліше.

Тому оформлювачі відмовляються від такого способу

макетування і переходять до графічного макета. Він складається на

газетному аркуші, який відтворює газетну полосу в її натуральний розмір

чи зменшено.

На такому аркуші вказано стандартні текстові колонки і шкалу

кількості рядків у колонці (в основних для цієї газети шрифтах).

Складаючи графічний макет на аркуші, акуратно вказують

чорнилом чи олівцем усі особливості розміщення й оформлення

текстових матеріалів та ілюстрацій, наносять усі заголовки. Цей вид

макета вимагає великої уваги і точності в розрахунках — під час

визначення обсягу матеріалів і розмірів кліше.

Складаючи макет, оформлювачі користуються умовними

позначеннями, виробленими у процесі практики та зрозумілими

журналістам і поліграфістам.

Графічний макет дозволяє оперативно організувати випуск

номера. Для його підготовки немає необхідності чекати закінчення

набору всіх матеріалів. Графічний макет полоси надсилається до

друкарні разом з оригіналами матеріалів, що їх мають надрукувати

на полосі.

195

10.3. Процес макетування номера і полоси

Не можна макетування відривати від процесу підготовки

матеріалів газети. Тільки той, хто має чітке уявлення про зміст і значення

матеріалів, відібраних для публікації в майбутньому номері, зможе

грамотно підготувати його макет.

Макетування номера, як правило, здійснюється по полосах.

Спочатку складається план внутрішніх полос, де розміщуються менш

оперативні матеріали, потім зовнішніх — першої та останньої. В

останню чергу макетується та полоса, на якій друкуються найопе-

ративніші повідомлення і яка найчастіше змінюється й

переверстується. Макети здають до друкарні пополосно, згідно з графіком.

До складання макета найчастіше приступають іще до

закінчення процесу підготовки ілюстраційних матеріалів. Коли завершується

робота над матеріалами будь-якої полоси, закінчується її макет, його

разом з оригіналами надсилають до друкарні. Потім

продовжується підготовка матеріалів іншої полоси та її макета.

Отже, складання макета полоси має завершувати роботу над її

матеріалами. Недопустимо складати цей макет заздалегідь, а потім

підганяти під нього матеріали, хоч би яким зовнішньо

привабливим він здавався. Тільки у виняткових випадках, наприклад, під

час готування святкового чи тематичного номера, коли оформлю-

вач знає приблизний обсяг матеріалів, можна попередньо

прикинути макет газети, розробити можливі його варіанти.

Однак оформлювач не повинен чекати закінчення роботи над

усіма оригіналами номера, щоб почати складання макета.

Макетування — це процес, який починається задовго до завершення

підготовки оригіналів, ще під час відбору матеріалів до номера. Вже в

подальшій роботі над матеріалами проглядається оформлення

майбутнього макета. Не випадково говорять про вміння бачити

майбутній номер. Ще на початку складання макета досвідчений

оформлювач чітко уявляє собі його характер — розподіл основних

матеріалів по полосах, їх розташування, головні особливості їх

оформлення. Із завершенням роботи над матеріалами полос номера цей

уявний макет уточнюється і встановлюється на газетних аркушах.

Подивимось, як конкретно макетується окремий матеріал.

"На відкриття" другої полоси газети формату А 3 заплановано

публікацію "Українські гроші". Обсяг її — 92 рядки (включно із

заголовком) на 2 3/4 квадрата. Перший, найпростіший варіант по-

13*

196

становки матеріалу — на одну колонку. Оригінальніший вид

розверстки — на 5 колонок вузеньким "горищем". Для цього загальну

кількість рядків ділять на п'ять (за кількістю колонок). Отже,

"горище" буде висотою у 18 рядків. Однак обидва варіанти можуть

не влаштувати оформлювана: як традиційність і звичність верстки,

так і екстравагантність іноді служать причиною відхилення того

чи того варіанта. Він може не влаштувати, наприклад, ще й тому,

що заголовок для цього занадто малий. А якби заголовок

уміщував 4—5 слів, це, напевно, примусило б досвідченого оформлювача

відмовитися від постановки матеріалу в одну колонку.

Однак є й інші варіанти розверстки. Можна, скажімо,

розверстати матеріал на дві колонки по 46 рядків, чи на три по 31, чи на

чотири по 23 рядки. Усі ці варіанти секретар прогадує уявно і

зупиняється на тому, який є кращим для певного матеріалу і який

дає краще сполучення з графічним ансамблем полоси й номера.

Отже, за стандартного формату набору і верстки може бути до

п'яти варіантів постановки одного матеріалу. Звісно, публікації

більшого розміру менш рухомі. Але навіть великий матеріал можна

зверстати чотирма способами: у дві, три, чотири чи п'ять колонок.

Не слід забувати ще одну обставину. Хоч би як матеріал був

поставлений, він охоплюватиме ту саму площу, яка дорівнюватиме

добуткові кількості рядків в оригіналі на стандартний формат

набору. І цей добуток є величиною постійною.

Але не завжди і не всі газети застосовують стандартний формат

набору. Зустрічається (а іноді навіть необхідно) використання різних

форматів, тобто використання колонки нестандартної для цієї

газети ширини. Скажімо, необхідно так поставити "Українські гроші",

щоб усе місце на полосі, що залишиться, заповнила підбірка про

нові політичні партії. У цьому випадку "Українські гроші" або

підуть "горищем", або треба підшукати підверстку (якщо матеріал

розміщувати в одну колонку). Однак матеріал можна розмістити

так, щоб він зайняв усю колонку зверху донизу. Як відомо, площа,

під матеріал — величина постійна (92 рядки х 2 3/4 квадрата). Отже,

зі збільшенням у матеріалі кількості рядків (у цьому випадку треба,

щоб публікація зайняла 125 рядків у висоту) пропорційно

зменшується формат набору. Складаємо рівняння:

92 х 23/4 = 125 хХ;

197

92 x 2 3/,

Узагальнююча формула має такий вигляд: невідомий формат

дорівнює добуткові стандартного формату і кількості рядків у

матеріалі стандартного формату, поділеному на необхідну кількість

рядків невідомого формату.

Отже, щоб забезпечити достатню точність макета полоси, необхідно

визначити обсяг текстового матеріалу і площу, яку займуть кліше,

а також усі заголовки та відбивки. Про останнє часто забувають,

що призводить до непорозумінь під час верстки. Площу, яку

займають заголовки, визначають також у рядках основного

текстового шрифту газети. Для цього кегль шрифту, яким набрано

заголовок, треба розділити на кегль текстового шрифту. Якщо,

наприклад, однорядковий заголовок набрано в одну колонку шрифтом кегля

24, то, поділивши 24 на 8, дізнаємося, що він займає площу, висотою

у три петитні рядки. Через те, що заголовок відділяється від тексту

матеріалу, розміщеного над ним, пробілами по 6—8 пунктів, на ці

відбивки треба додати ще рядок, який дорівнює кеглю основного

текстового шрифту. Таким чином, заголовок з усіма відбивками в

нашому прикладі буде займати чотири петитні рядки.

Якщо заголовок зверстати не в одну, а в кілька колонок, то

знайдену величину відповідно збільшують: при двох колонках — удвічі,

при трьох — утричі й т. д.

У дво-, трирядковому чи більше заголовку знайдена величина

множиться на кількість рядків заголовка. При цьому слід врахувати

і пробіли по 2—4 пункти між рядками багаторядкового заголовка.

Заголовки та відбивки на полосі займають у середньому 15—

20% її площі.

Зараз ми розглянемо особливості макетування добірки. Дотепер

ми розглядали статтю "Українські гроші" як єдиний матеріал.

Тепер уявімо, що це добірка заміток: "Ілюзія чи реальність" — 23

рядки, "Коли з'явиться гривня?" — 20 рядків, "Конвертований

купон" — 26 рядків.

Будь-яка добірка на перших етапах макетування, під час роботи

над ескізами, розглядається як єдиний матеріал, що налічує А + В + С

рядків, де А, В, С — кількість рядків у кожній замітці плюс 20—

25% загальної суми рядків на заголовок.

198

У подальшій роботі над макетом слід розверстувати замітки в

добірці. Варіанти її розверстування залежать насамперед від того,

як розміщено добірку в макеті. Якщо її зверстано в одну колонку,

то замітки розміщуються одна під одною у запланованому порядку.

У розверстці на дві колонки можливі такі способи постановки

заміток:

1. Симетрична верстка. Кожна замітка розміщується у дві

колонки. Матеріали розміщуються один за одним згідно з планом.

Звісно, симетрія тут відносна, залежно від тої чи іншої виключки

заголовків, застосування набору з відступом та ін.

2. Асиметрична верстка, "внакрут". У цьому випадку одна

замітка йде за іншою, як у разі верстки в одну колонку. Якщо друга

замітка розривається, її закінчення ставлять у другій колонці зверху.

3. Верстка з підкресленою асиметрією. Перша замітка

розверстується на дві колонки чи у одну широку колонку подвійного

формату. Знизу зліва ставиться клішована рубрика (плашка), а під

нею — замітка в одну колонку. Справа зверху, на одному рівні з

рубрикою, ставиться третя інформація. У таких випадках доводиться

робити набір заміток шрифтами різних кеглів, щоб мати можливість

поставити плашку. До речі, кліше тут служить засобом розведення

заголовків заміток, що стоять поряд.

У разі розверстки добірки на три колонки кількість варіантів

розміщення збільшується передусім за рахунок асиметричної

верстки.

1. Асиметрична верстка

А. Верстка "внакрут". Плашка — на першу колонку, замітки —

одна за одною.

Перш ніж говорити про наступні варіанти, необхідно

зупинитися на процесі пошуків кращого способу розміщення. Послідовність

дій оформлювача має бути такою. Замітки верстаються "внакрут".

Виявляється, що, помінявши місцями першу і другу замітки,

прийдемо до прямої верстки.

Б. Відкриваємо добірку плашкою, під нею стане 20-рядкова

замітка "Коли з'явиться гривня?". На другу колонку ставимо "Ілюзію

чи реальність", набрану боргесом. Третій стовпець займе замітка

"Конвертований купон". Але треба мати на увазі, що міняти

місцями замітки можна тільки тоді, коли вони рівнозначні.

199

В. Звідси — такий спосіб розташування: перша колонка — кліше

і 20-рядкова замітка. Матеріали, що залишилися, розверстуються

один за одним на дві колонки.

Нерідко в газетах буває комплект плашок різного розміру. Якщо

в розглянутому прикладі є кліше на дві колонки висотою у 5 рядків

і на одну — 10 рядків, то з'являться додаткові можливості.

Г. Набравши 20-рядкову замітку нонпареллю, відкриваємо

першу колонку. На дві сусідні — ставимо плашку, під нею — 23-ряд-

кову замітку. І на три стовпці внизу розмістимо публікацію, що

залишилась.

Д. Набір нонпареллю замітки "Коли з'явиться гривня?"

дозволяє поставити її на дві колонки A0 рядків висотою кожна), а поруч

— 10-рядкову одноколонкову плашку. Дві замітки, що залишилися,

розверстаємо внизу поруч одна з одною, набравши меншу на 4, а

більшу — на 4 хІ квадрата.

Е. Можна залишити верх таким, як у попередньому варіанті, а

кожну з заміток, що залишилися, поставити у три колонки. Саме з

цього варіанта й витікає природно-симетрична верстка добірки.

2. Симетрична верстка

А. Рубрику "врізаємо" в рамку чи ставимо плашку на три

колонки. Кожну замітку розверстуємо на три колонки одна під

одною.

Б. Є ще одна можливість зверстати добірку симетрично.

Ставимо замітку "Ілюзія чи реальність", набрану боргесом, у першу

колонку. На ній буде розміщено кліше, а під ним — "Коли з'явиться

гривня?". І у третьому стовпці стане останній матеріал. Однак, перш

ніж застосувати цей варіант, слід подумати, чи доцільно виділяти

першу публікацію.

Тепер розгляньмо п'ятиколонкову добірку, яка має багато

спільного з чотирьохколонковою.

1. Асиметрична верстка

А. Прийом "внакрут". Тут ми не знайдемо принципово нових

рішень. Перед оформлювачем — дві проблеми: розміщення

плашки і можливе невдале застосування заголовків заміток.

Підрахуймо. Добірка займає у висоту 18 рядків. Отже, від першої замітки у

другу колонку перейдуть 11 рядків, а 1 рядок — на четверту. Ста-

200

вимо 7 рядків з другого матеріалу, тобто заголовок і 1 рядок

тексту, 18 — перейдуть у третю колонку і 11 — у четверту. Отже,

плашку доведеться ставити у верхньому лівому або правому кутку.

Тут виявляється, що, ущільнивши за рахунок кегля заголовки чи

більше зекономивши на текстовому шрифті двох перших заміток,

ми можемо розверстати добірку по-іншому.

Б. Першу і другу замітки розверстаємо на три колонки одну під

одною. Останній матеріал разом із плашкою займе четвертий і

п'ятий стовпці.

2. Верстка, близька до симетрії

Прийом "внакрут" незручний через неясність із заголовками та

залишки матеріалів, що переходять на наступні колонки. При

другому варіанті розташування матеріали значно витягнуті по

горизонталі, а це ускладнює читання, погіршує поліграфічне

виконання. Тому найбільш естетичний (а для верстальника простий)

спосіб верстки — різноформатний.

Ширину набору визначаємо за формулою

(Потрібний формат) = (стандартний формат набору) х

х (кількість стандартних рядків

у матеріалі) : (висота добірки в рядках)

Після підрахунку отримаємо відповідно 4 У2, 4 і 5 квадратів.

Матеріали ставимо поруч. Заголовки відповідно відводимо ліворуч,

по центру і праворуч.

Усі ці прийоми у разі узагальнення зводяться до трьох основних,

кожен із яких має свої переваги та недоліки.

1. Верстка "внакрут" дозволяє використовувати багато варіантів

асиметричної та симетричної верстки; передбачає можливу

постановку заголовків знизу добірки, три-, дворядкові закінчення і навіть

— "висячі" рядки на окремих колонках за горизонтальної верстки

(низьким "підвалом" чи "горищем").

2. Розверстка кожної замітки на кількість рядків, відведених на

добірку, за макетування у два чи три стовпці надає добірці чіткості

та є додатковим засобом об'єднання матеріалів; за розверстки

маленьких (до 15 рядків) заміток на три колонки і середніх на

чотири та п'ять важче сприймати текст.

3. У разі горизонтальної постановки добірки (на 4 та більше ко-

201

лонок) потрібні додаткові підрахунки, якщо замітки розміщуються

одна за одною, але це — найдоцільніший щодо сприйняття спосіб

постановки матеріалів.

Які ж є способи об'єднання матеріалів у добірку, тематичну

полосу?

Щоб виділити добірку на полосі та надати їй цілісного вигляду,

ми можемо:

— поставити рубрику чи "шапку";

— відбити добірку лінійками чи помістити її в рамку;

— поставити кліше;

— однаково оформити заголовки (розбити на однакову кількість

рядків, набрати шрифтом однієї гарнітури, одного кегля і

накреслення з однаковою виключкою);

— однаково оформити текст, зокрема: розверстати всі замітки

на рівну кількість колонок, набрати всі матеріали на однаковий

формат, застосувати одну текстову гарнітуру, накреслення і кегль

для набору всіх матеріалів, уніфікувати оформлення введених

абзаців, епіграфів тощо.

Навіть застосування лише одного засобу чи елемента дозволяє

досягти бажаного результату: виділити добірку. Але так робиться,

як правило, у тому разі, коли необхідно з'єднати матеріали, подібні

за якоюсь зовнішньою ознакою. Здебільшого добірка потребує

сильніших засобів об'єднання, тому ці засоби та елементи

застосовуються комплексно: 3—4 для однієї добірки.

Добірки, що є постійними в газеті, оформлюються таким чином,

щоб читач міг швидко відшукати матеріали, які його цікавлять.

Для цього обраний комплекс засобів закріплюється за такою

добіркою і повторюється з номера в номер. Крім того, сильними

засобами виділення добірки в газеті є закріплення за добіркою

постійного місця на полосі.

Що ж до тематичних полос, то тут велике значення як засіб

виділення має час їх появи в газеті, тобто кожна тематична полоса

має виходити у визначений день тижня. Велику роль відіграють

"шапки" та рубрики, іноді кліше. Як один із головних засобів

виділення часто використовується уніфікація гарнітур заголовних

шрифтів.

Газети, які застосовують 1—2 гарнітури у заголовках, для

виділення тематичної полоси можуть узяти ще одну, контрастну і

нехарактерну для звичайних полос.

202

Чимало переваг і недоліків макета закладено вже у плані полоси.

Скажімо, якщо вирішено розташувати на сторінці всього 2—3

матеріали, то й висококваліфікованому оформлювачеві буде важко

зробити оригінальний макет. Макет може бути грамотним, акуратним,

але він повторить загальну схему побудови тих полос, що вже були.

І навпаки, якщо передбачаються на полосі одна велика, дві середнього

розміру публікації, достатня кількість заміток та ілюстрацій, то це

надає широкі можливості для створення привабливої сторінки.

У макетуванні полоси застосовуються декілька прийомів. Усі вони

мають рівні права на існування, і використання якогось із них

пояснюється конкретними умовами. Загальноприйнятими є такі:

1. Планово-композиційний. У цьому випадку матеріали

розверстуються на бланку в тій послідовності, в якій вони позначені у

плані, починаючи з верхніх кутків — лівого (парні сторінки) і

правого (непарні) і закінчуючи відповідно (розташованим по діагоналі)

нижнім кутом. Може бути і зворотня постановка, починаючи з низу

полоси.

2. Традиційний. Він передбачає постановку на "горищі" чи в

"підвалі" найбільшого матеріалу, який по діагоналі

зрівноважується з іншою, подібною за розмірами публікацією. Цей спосіб у

редакціях, як уже зазначалося, називають "млином" або "вертушкою".

3. Акцентований прийом макетування. У цьому випадку най-

значніша публікація розміщується в центрі полоси здебільшого в

оточенні дрібних заміток. Макет будується так, щоб цей матеріал

відразу привернув увагу читачів, навіть тоді, коли він знаходиться

поза геометричним центром сторінки.

Тепер спробуємо змакетувати полосу, у плані якої значиться

добірка "Українські гроші" (92 рядки), "Єдність чи кругова порука?"

B20), огляд преси "Ода до незалежності" A00), замітка "Нове

покоління вибирає зарплату" E0).

Перше, що належить зробити, — проаналізувати план. З

формального погляду полоса ідеальна для верстки: є великі, середні

матеріали, добірки і замітки. Негативний момент — незаплановані

фотоілюстрації. Однак у досвідченого оформлювача завжди є запас

кліше і фотографій.

Починаючи макетування, зробимо декілька ескізів. Визначимо,

скільки і яких ілюстрацій треба помістити на цій сторінці.

Поставимо на "горище" "Українські гроші", під нею горизонтально на

п'ять колонок розверстаємо статтю "Єдність чи кругова порука?",

203

затим — огляд преси і, нарешті, замітку. На кліше залишається

100—120 рядків.

Аналізуємо ескіз. Кліше такого розміру занадто велике для

малоформатної полоси. Отже, потрібні дві ілюстрації: можливо, їх

доведеться "розвести", тобто розмістити на різних місцях сторінки.

Крім того, стає зрозуміло, що статтю краще розташувати

горизонтально, бо це створює ілюзію її зменшення. Але якщо цей матеріал

буде витягнутий по горизонталі, то необхідно створити контраст —

поставити добірку вертикально на першу колонку. Відтак

з'являється другий ескіз: першу колонку заповнює добірка, високим

"горищем" на чотири колонки йде стаття, внизу праворуч два

останні стовпці займає огляд преси. Між ними й добіркою

заверстуємо замітку.

Можливе й інше рішення: перенести огляд у "підвал", що

дозволить нам розверстати великий і середній матеріал. Переміщуємо

його ліворуч, розверстуємо на чотири колонки висотою 25 рядків.

Між "підвалом" і добіркою виникає пусте місце. Заповнити її просто:

можна збільшити кегль заголовка або набрати білим великим кеглем

текст, або розмістити добірку на 2,5 квадрата і потім узяти її у

рамку. Замітку залишимо на старому місці. "Чобіток" справа можна

заповнити ілюстраціями.

Аналізуємо цей варіант. Можливо, що основну схему рішення

ми знайшли. Однак заверстати на місце, що залишилось, ілюстрації,

виходить, підкреслити монотонність верхньої частини полоси. А

втім, ми ж підібрали ілюстрації. Як з'ясувалося, нема потрібної

фотографії. І для того, щоб підкреслити

вертикально-горизонтальний характер верстки, бажано знайти одну горизонтальну, іншу —

вертикальну. Припустімо, ми знайшли кліше, що його можна

поставити поруч із заміткою. її доведеться розверстати на три

колонки, а зверху полоси поставити горизонтальний знімок.

Яким же буде остаточний варіант? Полосу відкриваємо добіркою

"Українські гроші". Беремо її в рамку, в зв'язку з чим набираємо

на 2,5 квадрата, за формулою підраховуємо, що вона матиме

100 рядків. Верх полоси заповнюємо фото A5 квадратів х 18 рядків),

підпис до ілюстрації ставимо праворуч на 5 квадратів.

Відбиваємо знімок лінійкою, яка має бути слабкішою від нижньої: з одного

боку, знімок треба відбити, а з іншого — він "притягується" до

статті. Щоб стаття не відлякувала читача своєю масивністю,

"зануримо" заголовок. "Підвалом" на перші чотири колонки ставимо

204

огляд преси. Над ним три колонки займає замітка, а праворуч —

іще фото. Так виглядає один із варіантів оформлення полоси.

У чому ж переваги цього макета? Чітке керування читацькою

увагою. Завдяки застосуванню "млина" і пов'язаному із ним

чергуванню різних публікацій досягнуто виділення кожного матеріалу.

Цьому сприяє зрівноваження графічних плям — двохнабірних і

трьохклішованих. Фото різняться за конфігурацією, площею,

жанром. Тобто, все зводиться до того, щоб підкреслити різноманітність,

самостійне значення кожної публікації.

Щоправда, є й недоліки. По-перше, багатопланові портрети

краще вміщувати у верхній частині полоси. По-друге, одноманітно —

на чотири колонки — розверстано статтю і огляд преси, що наче

зближує їх. Тут жодного разу не повторюється та сама верстка

матеріалів з однаковою кількістю колонок.

Такий принцип верстки публікацій слід узяти за правило:

макетувати полоси таким чином, щоб на них не стикалися публікації,

розміщені на однаковій кількості колонок (окрім одноколонкових).

У цьому відношенні 6 колонок у малоформатній газеті (як 8, 9 і 10

на великому форматі) мають перевагу перед 5 F і 7 відповідно).

Наступний етап — знаходження принципової схеми наступної

сторінки. Одним з основних правил оформлення є те, що основна

схема не має повторюватись у номері. Тому під час роботи з

наступною сторінкою треба намагатися, щоб верстка її була не

горизонтально-вертикальною, а вертикально-горизонтальною, а

розверстка не здійснювалася за схемою + 4".

Ще одну полосу може бути створено завдяки поєднанню

варіантів, застосованих у попередніх випадках.

Складання макета рекомендується починати з розміщення

значних за обсягом матеріалів — великих статей, добірок, потім указувати

розташування ілюстрацій; на місці, що залишилося, розміщують

дрібні замітки. Якщо на полосі необхідно надрукувати добірку, на

макеті треба показати чи позначити її розташування в цілому, а

тоді вказати, як будуть розверстані матеріали, що її складають.

Можлива й інша послідовність складання макета. Спочатку

розміщують самостійні публікації та фото, потім великі тексти з

ілюстраціями. На місці, що залишиться, вміщують маленькі замітки.

Свої особливості має макет першої полоси. Тут насамперед

визначають розташування заголовної частини газети — залишають її на

звичайному місці у лівому верхньому кутку, на перших двох-трьох

205

колонках переміщують праворуч або вниз (мова йде про ті заголовні

частини, які менші від формата всієї полоси). Залежно від цього

розміщують передову статтю — під заголовною частиною чи зліва

від неї "на відкриття" номера. У будь-якому разі треба вирішити

питання, як використати шпігель.

У деяких редакціях вважають, що макет — це приблизний план

розташування матеріалів. Ні! Макет — точне креслення

майбутньої полоси. На ньому належить визначити місце для матеріалів,

заголовків, кліше, лінійок, рамок, відбивок. Перевірка розрахунком

під час макетування іноді не дозволяє оформлювачеві здійснити

якийсь задум. Як, наприклад, зверстати на одну колонку матеріал,

у якому 140 рядків петиту? Можна набрати текст новою газетною

нонпареллю на 2,5 квадрата. Це дасть 154 рядки за довжини

газетної колонки в 168 нонпарельних рядків. Інші 14 чи 18 рядків підуть

на заголовок і рамку. Можна зробити так: вилучити рядків 25

петиту, і текст стане на одну колонку. Склавши макет, оформлювач

іще раз перевіряє його. Потім обробляють оригінали, тобто

вказують специфікацію, особливості набору кожного матеріалу: формат,

кегль, гарнітуру шрифту і накреслення.

Процес макетування газети забирає багато часу. Прагнення

скоротити цей час, полегшити працю оформлювача привело журналістів

до спроби моделювання процесу підготовки макета. Воно

реалізувалося з допомогою використання стандартних макетів. У деяких

газетах їх розробляють досить детально — по 10—15 варіантів на

кожну сторінку, хоча можна обійтися трьома еталонами. Основою

цих варіантів є модель сторінки газети — визначений характер

публікацій, постійні, закріплені за цією сторінкою тематичні

рубрики і звичне їх розташування на полосі, особливості технічного

оформлення її матеріалів тощо. Готуючи макет, оформлювач

відповідно до полоси чергового номера використовує один зі

стандартних варіантів макета. Звісно, цей стандартний макет полоси потім

більшою чи меншою мірою індивідуалізується з допомогою різних

засобів оформлення відповідно до характеру матеріалів.

Чим більше стандартних варіантів кожної полоси має

оформлювач у своєму розпорядженні, тим різноманітнішим стає оформлення

сторінок номера, тим більше можливостей мають журналісти й

поліграфісти для того, щоб уникнути шаблонів у верстці та оформленні

видання. Використання стандартних макетів дозволяє зекономити

час і сили.

206

Для нормального використання макетів-стандартів необхідно

робити сторінки за блочним принципом; мати реально діючий графік

частоти публікацій.

На кожну сторінку номера, що виходить у визначений день

тижня, розробляється стандартна схема розміщення блоків.

Розглядаючи теми макетування, слід брати до уваги особливості

макетування полос на 5—6 колонок.

Незважаючи на те, що багато малоформатних газет перейшли на

шість колонок, п'ятиколонкові ще не повністю вичерпали свої

можливості. У деяких випадках колонка шириною 2 3/4 квадрата має

певні переваги. По-перше, широкий набір є ощадливішим. Ширина

полоси без пробілів для макетування на 5 колонок 13 кв. 36 п., а на

6 — 13 кв. 24 п. Зменшення на цицеро означає втрату 11 рядків на

2 3/4 квадрата на кожній полосі; крім того, вузький набір часто

примушує лінотипіста чи оператора комп'ютерної верстки

"розганяти" текст, ставити максимально великі пробіли між словами та

вбирати "рідкі" рядки. Тут, мабуть, втрачається ще не один десяток

рядків. По-друге, колонка тексту, набраного боргесом чи корпусом

на 2 3/4 квадрата, безперечно, є зручнішою для читання, ніж вузька.

По-третє, в розверстці на п'ять колонок простіше позбутися

небажаної симетрії по вертикалі.

Щоправда, деякі видання використовують п'ять колонок занадто

одноманітно. Іноді всі полоси робляться за одним шаблоном:

заверстується матеріал на перші дві колонки, потім на три, що

лишилися. "Підвали", звичайно, вносять деяку різноманітність, але у

принципі нічого не міняють. І така формула — + 3"

застосовується понадміру.

Такий метод розверстки не відповідає сучасним вимогам. По-

перше, як єдино можлива і правильна ця формула застаріла. По-

друге, одноманітне розташування матеріалів сторінки і номера

робить їх схожими один на одного, а це викликає в читача підозру, що

й публікації в цих газетах мало чим різняться одна від одної.

Звісно, такі методи оформлення не розкривають усіх

можливостей п'ятиколонкової верстки. "Стояки", тобто вертикально

поставлені статті, кореспонденції, добірки та пов'язані з цим перерізи

полос зверху вниз трапляються часто. Але не варто забувати, що в

сучасному виданні бажані перерізи — горизонтальне пересічення

вертикалей. Та навіть без підрізок, "млинів" та інших засобів, які

роблять полоси несхожими, схеми розверстки не вичерпуються

207

формулами + 3" і µ + 1". Нешаблонно виглядають верстки, зма-

кетовані за принципом + 3 + 1" чи + 1-1- 2".

І все ж саме в кількості варіантів розверстки полягає один з

головних недоліків п'ятиколонкової верстки. Ці чотири варіанти

— об'єктивне обмеження. А іноді обставини складаються так, що

на одну колонку не вистачає матеріалу. У такому разі недосвідчені

оформлювачі використовують штамп, інші — різну інформацію.

Однак ефективне використання різних форматів можливе тільки

за таких умов: оформлювачеві слід мати добрий смак і певний

досвід; за постійними розділами треба закріпити визначені місця

на полосі; газета має випускатися безгранковим способом;

працівники друкарні повинні мати достатню кваліфікацію. Інакше структура

видання буде хаотичною, неорганізованою, і читач не зможе знайти

той матеріал, який його цікавить. До речі, різноманітність верстки

завжди обумовлена чіткою організацією сторінок, жорсткою

структурою. Ці якості дозволяють розробляти для кожної полоси маке-

ти-стандарти, але це не означає, що верстка буде шаблонною.

Є ще один спосіб, який дозволяє позбутися штампів при

макетуванні — шестиколонкова верстка. її перевага полягає у збільшенні

кількості варіантів розверстки матеріалів. За п'ятиколонкової є

чотири основні варіанти поєднання. Розміщення публікацій на

шести з семи: § + 1" та µ + 2", + 4 + 1", "З + З", "З + 1 + 2",

+ 2 + 2", +14-2 + 1". Якщо робити перестановки, то можна

налічити 32 підваріанти. Те саме спостерігається і з переходом на

вужчий формат набору газети А 2. 7 колонок дають 10 варіантів

розверстки, 8 стовпців — 15, 9 — 20, 10 — 29.1 це — без підваріантів!

Переводити на новий спосіб макетування зручніше таку газету, де

багато інформаційних матеріалів та дещо обмежено розміри й

кількість середніх і великих публікацій. Тоді на сторінці малого

формату можна планувати один великий матеріал A50—180 рядків),

два середні (до 100 рядків), 1—2 ілюстрації, а місце, що залишилося,

заповнити замітками. Це — схема співвідношення середньої

кількості публікацій на полосі. І першою умовою можливості

переходу на шестиколонкову верстку є зменшення розміру великих

статей і кореспонденцій та збільшення кількості заміток.

Друга умова: текст має набиратися петитом. Деякі видання, що

перейшли на шість колонок, набирають матеріал боргесом чи

корпусом.

І все ж у багатьох малоформатних газетах співвідношення вели-

208

ких і малих публікацій наближається до оптимального рівня, і набір

тексту робиться петитом. Для таких видань перехід на шестико-

лонкову верстку — не данина моді, а вираз об'єктивної тенденції.

Тепер розгляньмо особливості макетування газет формату А 2. У

принципі виготовлення графічного плану сторінки формату А 2 не

відрізняється від подібного процесу в малоформатній газеті.

Перехід газети з малого формату на великий викликає в

оформлювана труднощі психологічного порядку, пов'язані зі

сприйманням розмірів матеріалів. Передусім змінюється поняття великого і

малого. Прослідкуємо це на прикладі середніх за розмірами кліше.

У виданні формату А 2 середній розмір ілюстрації — 70—80 рядків

B,5 квадрата), у малоформатній — 40—50 B 3/4 квадрата). Якщо

підрахувати середні розміри великих кліше, то виявляється, що в

першому випадку вони дорівнюють 120 рядкам, у другому — 75—

80. Середній розмір матеріалу в газеті А 2 — 300, АЗ — 180 рядків.

Водночас 150—180 рядків — середній обсяг публікації у

великоформатному виданні. Отже, поняття великого й середнього

зміщується на порядок, тоді як поняття малих обсягів залишаються

рівними.

На сторінці формату А 2 простіше створити контраст між

великим і малим, легше зрівноважити два великі матеріали тощо. Ось

чому такі способи макетування, як "млин" чи "цвях", у

великоформатних газетах застосовувати ефективніше. Причому таке змінен-

ня естетичних закономірностей — об'єктивне явище, тому що

завеликі матеріали в малоформатній газеті не дозволяють використати

пропозицію, роблять її оформлення важким. Щоправда, існують

способи подолання об'єктивних недоліків оформлення, властивих

формату А 3.

Можливість постановки великих A20—140 рядків х 2,5

квадрата) і маленьких B0 рядків х 2,5 квадрата) зображувальних

матеріалів створює на полосі формату А 2 яскравий контраст великого і

малого, дозволяє зробити знімок важливим засобом виділення

текстового матеріалу. У цьому плані можливості малоформатних

видань, не переведених на офсет, обмежені. Припустімо, що

ілюстрація 15 рядків х 2,5 квадрата доступна для кожного матеріалу. Але

не можна на маленькій полосі ставити знімок на 5—10 рядків

більше. Це — марнотратство у використанні газетної площі, і такий

знімок нічим не зрівноважити. А от 100—120-рядкова фотографія

на полосі А 2 цілком зрівноважується заголовком великого матеріа-

209

лу. Якшо він набраний, скажімо, рубленим жирним 72 і

поставлений на 5 колонок, то й сприймається як насичена чорна пляма

такого ж розміру. Згадаймо, що площа, накрита фарбою в напівтоно-

вих кліше, складає приблизно 50—60% загальної площі ілюстрацій.

Нарешті, ще одна особливість великоформатних газет — кількість

колонок. Якщо в одному номері друкується 10—12 великих і

середніх матеріалів, то практично кожний виступ може мати свій

варіант розверстки. Водночас на п'ятиколонковій сторінці

проблематично уникнути повторення загальної схеми розверстки полос

(чотири варіанти постановки).

З розверсткою матеріалів на ту чи іншу колонку, але у вужчому

аспекті (в якому вигляді та чи інша формула найбільш прийнятна),

пов'язана проблема ритму полоси. Річ у тім, що чергування кількості

колонок, куди поставлені ті чи інші матеріали, створює певний ритм.

Наприклад, можна розверстати за формулою + 4 + 1", а можна і

µ + 1 + 1". Виходячи з правила контрасту великого й малого, варто

визнати, що перший підваріант є органічнішим, він більш

підходить сучасній газеті. Якщо ж формувати полосу за другим підварі-

антом, то в першій колонці краще розмістити добірку з дрібних

заміток, а в другій — суцільний матеріал. І навпаки, заповнення

перших чотирьох колонок декількома матеріалами потребує пре-

бивки. Значить, першою буде колонка з суцільного тексту, а за нею

— стовпець з окремими замітками.

Ще одне суттєве питання: рівновага графічних плям. На

полосах першими привертають увагу читача кліше й заголовки

великих матеріалів. Вони мають розглядатися як графічні плями.

Заголовки середніх і дрібних матеріалів, набрані напівжирним і

жирним шрифтом, мають вигляд лінійок і повинні знаходитись у

гармонії з жирними лінійками та між собою. Тому при ескізному

макетуванні великі плями кліше й заголовків, лінії лінійок та дрібних

заголовків бажано зображати з найбільшою наочністю, щоб одразу

ж установити чи не порушується графічна рівновага. А затим

розмічаючи заголовки, слід враховувати, яким титулам відведено роль

плям, а яким — ліній.

210

10.4. Гранковий та безгранковий способи випуску газети

Нині є два основні організаційно-технічні варіанти випуску

газети: гранковий та безгранковий.

У першому варіанті після здачі оригіналів до набору друкарня

надсилає редакції гранки набору тексту. Черга здачі до набору

матеріалів визначається графіком, що встановлюється згідно з

угодою між редакцією та друкарнею. Графік будується на підставі

ємності номера газети.

З набором матеріалів у друкарні відбитки гранок надсилають до

редакції, де по них тримають коректуру і вносять необхідну

редакційну правку. У редакцію надходять також відбитки з кліше,

виготовлені в цинкографічному цеху друкарні. Маючи всі елементи газети,

оформлювач може точно визначити їхні місця на полосах. На підставі

виміряного обсягу матеріалів складають остаточний макет кожної

полоси номера і з гранками відсилають його до друкарні.

У друкарні насамперед правлять набір відповідно до позначок

на коректурних відбитках (гранках), а потім верстають полоси

газети і знову відсилають їх до редакції, причому не тільки для

читання, а й для перевірки правильності верстки за макетом, набору

заголовків, підписів під ілюстраціями, розміщення матеріалів,

відбитків тощо. Прочитані та виправлені в редакції відбитки полос

відсилають до друкарні, де їх правлять, виправляють усі текстові й

технічні помилки, зазначені в коректурних відбитках. Після цього

з виправлених полос роблять нові відбитки і знову відсилають до

редакції для перевірки та підпису до друку.

Для того, щоб редакція могла у процесі роботи над номером

маневрувати матеріалом, не затримуючи при цьому суттєво випуску

номера, вона здає деяку кількість матеріалів взапас.

При безгранковому способі випуску газети оригінали здають до

набору разом із макетами полос, складеними за точно

розрахованими оригіналами тексту та ілюстрацій. Друкарня набирає за цим

оригіналом полоси у точній відповідності до макета і надсилає до

редакції на коректуру вже не гранки, а відбитки зверстаних полос.

Отже, при безгранковому методі ліквідується одна операція, що дає

відповідну економію часу і витрат робочої сили.

Безгранковий спосіб випуску газети ставить особливі вимоги до

редакції та друкарні. Від редакції вимагаються чітке планування

номера, ретельна редактура матеріалу, щоб наступне доопрацювання

211

тексту не вело до зламу полос при коректурі. Точно розрахований

заздалегідь обсяг матеріалу — тексту та ілюстрації — має дати

можливість так змакетувати кожну полосу, щоб зверстана полоса

не потребувала будь-яких змін чи переверстки.

У багатьох редакціях газет є спеціальні співробітники —

випускаючі, їхнє завдання — контролювати своєчасність і правильність

набору та верстки полос газети. Якщо при верстці виникають якісь

складні проблеми (неможливо виконати вказівки, дані в макеті, чи

відтворити неточно складений макет, завдання випускаючого —

знайти засоби для усунення недоліків.

На завершення верстки полоси випускаючий ретельно

переглядає відбиток полоси з неї та визначає, чи правильно виконано

вказівки редакції, зроблені в макеті, чи відповідає зверстана полоса

всім вказівкам редакції.

Після того, як усі правки внесено в полоси газети, їх підписують

до друку, робота з оформлення номера вважається закінченою і

полоси подають на матрицювання. Якщо до редакції надходять

негайні чи особливі повідомлення, їх набирають і зверстують у

номер, вилучаючи з нього матеріал відповідного розміру. Якщо цей

матеріал знаходиться на тій же полосі, на яку необхідно поставити

новий матеріал, треба переверстати тільки цю полосу. Якщо ж на

тій полосі, на яку треба заверстати новий матеріал, не можна нічого

зняти, то доводиться вилучати матеріал з будь-якої іншої полоси і

переносити на неї частину матеріалу з полоси, що виправляється.

Звісно, це забирає досить багато часу і тягне за собою відповідну

переверстку, а також деякі корективи в оформленні полос, що

потребують виправлення.

Після того, як усі правки, пов'язані з постановкою нового

матеріалу, зроблено, номер може бути підписаний до друку, і настає черга

суто поліграфічних процесів — переробка форми, підготовка до друку

і тиражування газети.

Висновки

Оператор комп'ютерної верстки чи верстальник, монтуючи

полоси, користується макетом — графічною схемою, графічним планом

номера. Створення макета — один з завершальних етапів роботи

над номером у редакції.

14*

212

У макеті номера фіксуються всі великі та маленькі матеріали, а

також найбільш значущі замітки, ілюстрації, що мають самостійне

значення. На макетах полос проводиться детальніше розміщення

матеріалів.

Варто зазначити, що макети з'явилися у 20—30-х рр. Раніше

номери версталися згідно з вказівкою випускаючого, який

"макетував" номер у голові, не фіксуючи розташування матеріалів на

папері. Але це було можливо, коли верстка в основному йшла "вна-

крут", тобто публікації версталися в одну колонку одна за одною. З

появою нових, ускладнених видів верстки, коли кожний матеріал

чітко обмежувався, з'явилася необхідність створювати графічний

план номера, тобто макет.

Завдання оформлювача — випуск цікавого, яскравого, гарного

номера. Він мусить подумки охопити весь матеріал, весь номер

газети і передбачити майбутні враження читача від газети в тому чи

іншому вигляді.

Отже, верстка номера неможлива без його плану, макет номера є

графічним втіленням цього плану, а фізичному макетуванню

передує уявлення композиційних схем полос.

Запитання і завдання до самоперевірки

1. Що таке макет?

2. Які види макетів ви знаєте?

3. З яких елементів складається макет?

4. Які фактори визначають вибір того чи іншого варіанта

розверстки публікацій?

5. Що таке графічний макет полоси? Макетна форматка?

6. Пригадайте технологію макетування номера газети.

7. Які засоби оформлення дають можливість виділити добірку

на полосі?

8. Які вимоги ставляться до розміщення матеріалів на полосі?

У номері?

9. Як підраховують набірні рядки в машинописному оригіналі?

10. Що таке стандартні макети полос?

11. Як макетується газета, в редакції якої ви працюєте?

12. У чому полягають гранковий та безгранковий методи випуску

газет?

213

13. Як позначається на макеті текстова колонка?

14. Який умовний знак кліше застосовується у вашій газеті?

15. Скільки способів постановки 100-рядкового матеріалу існує

при стандартному форматі колонки? 300-рядкового?

16. Що значить — площа матеріалу? У чому вона виражається?

17. Назвіть особливості макетування полоси А 3 на п'ять і шість

колонок.

18. Які особливості макетування має полоса формату А 2?

Література

1. Балат А. В. Техника оформления газетной полосы. — 2-е изд.,

испр. и доп. — Минск: Изд-во БГУ, 1977. — С. 124—151.

2. Галкин С. И. Уроки макетирования: Учеб.-метод, пособие.

— М.: Изд-во Моск. ун-та, 1981. — С. 4—34.

3. Графічне оформлення і випуск газети: Метод, вказівки для

студентів фак. журналістики. — К.: КДУ, 1982. — С. 45—47.

4. Гуревич С. М. Оформление и выпуск районной газеты. —

М.: Книга, 1969. — С. 18—22.

5. Композиционно-графическое моделирование газеты: Метод,

материалы к проведению практ. занятий по спецкурсу "Местная

печать в системе средств массовой информации и пропаганды" для

студентов фак. журналистики. — К.: КГУ, 1985. — С. 12—18.

6. Оформлення газети: Методичні поради студентам. — К.: КДУ,

1978. — С. 19—22.

7. Попов Г. В., Гуревич С. М. Производство и оформление

газеты: Учеб.-метод, пособие. — 3-е изд., испр. — М.: Изд-во Моск.

ун-та, 1977. — С. 57—61.

8. Прокопенко І. £., Гутянська О. В. Техніка газетної справи:

Практикум. — К.: Вища школа: Вид-во при Київ, ун-ті, 1989. —

С. 97—100.

9. Учебная верстка: Метод, указания для студентов-заочников

/ Сост. А. Н. Кулаков. — 2-е изд., перераб. и доп. — Л.: ЛГУ, 1987.

— С. 7—28.

10. Цыпленков К. М. Лицо газеты. — М.: Моск. рабочий, 1963.

— С. 83—92.

11. Чичикина Н. Д. Оформление газеты. — Ростов н/Д: Изд-во

Рост, ун-та, 1966. — С. 27—29.

Післямова

В останні роки сталися кардинальні зміни як у

суспільстві в цілому, так і в журналістиці.

Виникло безліч нових видань. Причому, якщо

раніше в кожній газеті були чітка модель,

спрямованість на визначену аудиторію, своє обличчя, то

зараз це обличчя розмите, визначеної моделі деякі

з нових газет не дотримуються. Навіть ті, що їх

випускають професійні газетярі, а не випадкові

люди, не дотримуються властивої їм моделі

графічного оформлення.

Це призводить до того, що газети

оформлюються строкато, неохайно і важче сприймаються

читачем через численні помилки в оформленні.

Треба, щоб оформлення чітко відповідало загальній

моделі газети.

Сучасному газетному оформлювачеві за нових

можливостей, що виникли з поширенням

комп'ютерів, треба дотримуватись вироблених

десятиріччями правил. Найбільш поширені помилки —

це переріз полоси чи матеріалу. Його треба

уникати, а також намагатися правильно суміщати

вертикальну й горизонтальну верстки.

Запропонований курс лекцій має на меті дати

необхідні знання щодо правильної верстки газет і

журналів з урахуванням можливостей

комп'ютерної техніки, а також усунення типових недоліків

в оформленні.

Список літератури

1. Бакшин В. В. Оформление газет разного типа: Учеб.-метод,

пособие. — М., 1981.

2. Валаха А. В. Техника оформления газетной полосы. — 2-е изд.,

испр. и доп. — Минск, 1977.

3. Белъчиков И. Ф. Художественно-техническое и

полиграфическое оформление печатной продукции. — М., 1965.

4. Бессонов А. Газетный заголовок. — Л., 1958.

5. Блисковский З.Д. Заголовок // Газетные жанры. — М., 1971.

— С. 166—182.

6. Блисковский 3. Д. Муки заголовка. — М., 1972.

7. Блюфарб Д. Ш. Печатание городских газет офсетным

способом. — М., 1980.

8. Богданов Н. Г., Вяземский Б. А. Справочник журналиста. —

3-е изд. —Л., 1971.

9. Боув Т., Роде Ч. Настольная издательская система PageMaker

для персонального компьютера / Пер. с англ. М. Л. Сальникова,

Ю. В. Сальниковой. — М., 1991.

10. Быкова В., Шицгал А. и др. Разработка принципов и

нормативов художественно-полиграфического оформления цветных

газет и приложений к газетам: Отчет по теме ВНИИ

полиграфической промышленности. — М., 1966.

11. Вайнштейн П. Искусство верстки // Районная газета. —

М., 1968. —С. 139—150.

12. Верстка и оформление газеты: Технические рекомендации.

— Ростов н/Д, 1965.

13. Виноградов Г. А. Полиграфическое производство. — М., 1973.

14. Воевода В. Л. Организация работы редакций городских и

районных газет в условиях новой техники: Дис... канд. филол.

наук. — М., 1983.

15. Волжинов А, Нейман М. Оформление и верстка

политотдельской газеты. — М., 1934.

218

16. Волчек Г. Ф. Иллюстрация в газете и журнале. — М., 1950.

17. Волчек Г. Ф. Фотоиллюстрация в советской периодике. —

М., 1962.

18. Воронецкий Б., Кузнецов Э. Шрифт. — Л., 1967.

19. Вяземский Б. А. Оформление и производство газеты:

Практическое пособие для газетных работников. — 3 изд., испр. и доп.

— М.,1952.

20. Вяземский Б., Урлауб М. Техническое оформление газеты. —

М.; Л., 1933.

21. Газетное оформление: Теория и практика моделирования:

Сб. ст. — М., 1981.

22. Галкин С. И. Оформление газеты и журнала: от элемента к

системе: Общее и особенное в художественно-техническом

конструировании периодических изданий. — М., 1984.

23. Галкин С. И. Проблемы моделирования газетного номера //

Проблемы науч. организации журналист, труда. — М., 1974. —

С. 139—154.

24. Галкин С. И. Уроки макетирования: Учеб.-метод, пособие.

— М.,1981.

25. Георгиев Д. Режиссура газеты. — М., 1979.

26. Горожанкин И. А, Горевалов С. И., Губаева Л. И., Козлов В. А.

От рукописи к оттиску: Учеб. пособие по курсу "Технические

средства редакции газеты". — Львов, 1991.

27. Граб ельников А. А. Организация и производство

журналистских текстов: Учеб. пособие. — М., 1987.

28. Грабельников А. А. Процесс выпуска номера газеты: Текст

лекций. — М., 1985.

29. Графічне оформлення і випуск газети: Метод, вказівки для

студентів ф-тів журналістики. — К., 1982.

30. ГребневА. Газета. — М., 1962.

31. Гребнев А. Как делается газета. — М., 1967.

32. Гуревич С.М. Номер газеты: Лекция. — М., 1977.

33. Гуревич СМ. Оформление и выпуск районной газеты. — М.,

1969.

34. Гуревич С. М., Вычуб Г. С. Организация работы редакции и

труда журналиста: Метод, указания для студентов веч. и заоч.

отд-ний фак. и отд-ний журналистики гос. ун-тов // Теория и

практика советской журналистики. — М., 1987.

35. Дмитриев М. Техника газеты..— Харьков, 1928.

219

36. Зразки шрифтів. — Кельменецька районна друкарня, 1971.

37. Касьянова П. А В помощь изучающим шрифты:

Учеб.-метод, пособие по курсу "Техника производства и оформления газет

и журналов": Для студентов-заочников II курса отд-ния

журналистики. — Владивосток, 1971.

38. Каталог ручных и машинных шрифтов. — М., 1966.

39. Каталог шрифтов, имеющихся в типолаборатории

факультета журналистики ЛГУ. — Л., 1978.

40. Каталог шрифтов фотонабора. — К., 1981.

41. Керженцев П. М. Газета. Организация и техника газетного

дела. — М.; Л., 1925.

42. Киселев А. П. От содержания — к форме: Основные понятия

и термины газетного оформления: Лекции. — М., 1974.

43. Ковтун В. Ф., Цыганов О. В. Максимум выразительности. —

М., 1972.

44. Композиционно-графическое моделирование газеты: Метод,

материалы к проведению практ. занятий по спецкурсу "Местная

печать в системе средств массовой информации и пропаганды" для

студентов фак. журналистики. — К., 1985.

45. Кудрявцев Р. А, Узилевский В. А, Яблоков М. Н.

Радиоэлектроника в газетно-журнальном производстве. — Л., 1976.

46. Кудрявцева А Н. Современная полиграфическая техника и

ее влияние на выпуск и оформление газеты // Газетное

оформление: Теория и практика моделирования. — М., 1981. — С. 45—57.

47. Кудрявцева Л. Н., Гай А П., Городников А С. Техника средств

массовой информации и пропаганды: Метод, указания. — М., 1988.

48. Кулаков А Н. Заголовок и его оформление в газете: Учеб.

пособие. — Л., 1982.

49. Кулаков А. Н. Моделирование районной газеты. — Л., 1982.

50. Лапатухин В. С, Попова А. Л. Офсетный способ печати в

газетном производстве. — М., 1971.

51. Линейки наборные: Изд. офиц. Госкомитета стандартов

Совета Министров СССР. — М., 1975.

52. Максимов А. Лицо газеты. — Л., 1970.

53. Место ответственного секретаря в районной газете. Письмо

по обмену опытом. — Свердловск, 1965.

54. Місцева преса: Методичні поради для громадських ін-тів і

шкіл журналістської майстерності, студій молодого журналіста. —

К., 1985.

220

55. Образцы шрифтов. — Ростов н/Д, 1960.

56. Образцы шрифтов, линеек, украшений. — К., 1971.

57. Образцы шрифтов типографии № 2 крайполиграфиздата. —

Хабаровск, 1963.

58. Оформление газет и журналов за рубежом. — М., 1978.

59. Оформление газеты: модель, набор, монтаж, печать / Сост.

A. А. Андреева. — Воронеж, 1990. — Вып. 1.; 1991. — Вып. 2.

60. Оформление изданий: Нормативный справочник / Сост.

B. Б. Иванова. — М., 1984.

61. Оформление периодических изданий / Под ред. А. П.

Киселева. — М., 1988.

62. Оформлення газети: Методичні поради студентам. — К., 1978.

63. Оянд Э. Заголовок в газете. — Тарту, 1966.

64. Паршуков Е. Макет газеты. — Алма-Ата, 1973.

65. Полянский Н. Н. Общая полиграфия. — М., 1964.

66. Полянский Н. Н. Технология полиграфического

производства: Основы полиграфии. — М., 1980. — Ч. 1.

67. Попов Г.В., Гуревич СМ. Производство и оформление

газеты: Учеб. пособие для студентов спец. "Журналистика". — 2-е изд.,

перераб. — М., 1977.

68. Попов Г. В., Гуревич С. М. Производство и оформление

газеты: Учеб.-метод, пособие. — 3-е изд., испр. — М., 1977.

69. Программа дисциплины "Современные технические средства

журналиста". — М., 1985.

70. Программа курса "Техника газетно-журнального дела,

телевидения и радиовещания" для государственных университетов. —

М., 1978.

71. Программа курса "Техника производства и оформления

газеты" / Сост. Б. А. Вяземский. — М., 1961.

72. Программа курса "Техника средств массовой информации и

пропаганды": Для государственных ун-тов. — М., 1984.

73. Прокопенко I. В., Гутянська О. В. Техніка газетної справи:

Практикум. — К., 1989.

74. Рабочая книга редактора районной газеты. Опыт.

Методики. Рекомендации. — М., 1988.

75. Районные газеты. Полиграфическое оформление.

Инструкция. — М., 1975.

76. Современная газетная печать / Сб. пер. под ред. и с пре-

дисл. А. Н. Чернышева. — М., 1962.

221

77. Справочная книга редактора и корректора. — М., 1985.

78. Старобогатов И. И. Верстка газеты. — М., 1930.

79. Старобогатов И. И. Оформление районной газеты. — М.,

1954.

80. Старобогатов И. И. Проблемы газетной верстки //

Проблемы газетоведения. — М., 1930.

81. Старобогатов И. И. Техника оформления газеты. — М., 1958.

82. Старобогатов И. И. Техническое оформление газеты. — М.,

1944.

83. Струганое К. Техническое оформление газеты. — М., 1952.

84. Табашников И. Н. Газета делается по модели: Теория и опыт

композиционно-графического моделирования: Учеб.-метод, пособие.

— М., 1980.

85. Табашников И. Н. Моделирование оформления районной

газеты. — Владивосток, 1979.

86. Теория и практика советской периодической печати: Учеб.

пособие. — М., 1980.

87. Толкачев Е. В. Верстка газеты: Заметки выпускающего. —

М., 1958.

88. Толкачев Е. В. Иллюстрация в газете. — М., 1959.

89. Толкачев Е.В. Заголовок в газете. — М., 1959.

90. Толкачев Е. В. О техническом оформлении газеты: Заметки

выпускающего. — М., 1956.

91. Тулупов В. П. В мастерской газетного оформителя. — Уфа, 1986.

92. Учебная верстка: Метод, указания для студентов-заочников

/ Сост. А. Н. Кулаков. — 2-е изд., перераб. и доп. — Л., 1987.

93. Фельдман Б. А. Газетное производство. — М., 1972.

94. Филиппов В. П.у Андреевский А. К. Основные направления

развития техники и технологии полиграфического производства

на 1986—1990 годы и на период до 2000 года: Конспект лекции. —

М., 1988.

95. Фотонаборные шрифты: Каталог-справочник. — М., 1983.

— Вы д. 1.

96. Фотонаборные шрифты: Каталог-справочник. — М., 1985.

— Вып. 2.

97. Хёрлберт А. Сетка: Модульная система конструирования и

производства газет, журналов и книг: Пер. с англ. — М., 1984.

98. Цукасов С. В. В штабе газеты. Секретариат газеты:

традиции, опыт, проблемы. — М., 1976.

222

99. Цукасов С. Б. Время зрелости. — М., 1979.

100. Цыганов О. В. Лицо районной газеты. — М., 1969.

101. Цыганов О. В. Режиссура газетного номера. — М., 1968.

102. Цыпленков К. М. Лицо газеты. — М., 1963.

103. Чичикина Н.Д. Оформление газеты. — Ростов н/Дону, 1966.

104. Шелкунов М. Правила оформления газеты. — М., 1930.

105. Шелкунов М. Правила технического оформления газеты.

— М.,1929.

106. Шицгал А. Г. Русский типографский шрифт: Вопросы

истории и практика применения. — М., 1974.

107. Шицгал А. Г. Русский типографский шрифт. — М., 1985.

108. Шицгал А. Г. Шрифтовое оформление современных газет и

журналов. — М., 1967.

109. Шкляр В.И. Методические советы к изучению темы

"Техническое оформление газеты, журнала". — Николаев, 1988.

110. Шрифты типографские. — М., 1974.

111. Юров Ю. Твоя заводская газета. — М., 1984.

Навчальне видання

ІВАНОВ Валерій Феліксович

ТЕХНІКА ОФОРМЛЕННЯ ГАЗЕТИ

Курс лекцій

Керівник видавничих проектів В.І. Карасьов

Головний редактор В.П. Розумний

Редактори Г.В. Латник, ОМ. Гречишкіна

Контрольний редактор Л.В. Кирпич

Коректор О.О. Ганзюк

Комп'ютерна верстка С.Ф. Кужанова

Підп. до друку 10.02.2000. Формат 60x84 71б- Папір офс. №1. Друк офс.

Гарнітура шкільна. Ум. друк. арк. 13,02. Обл.-вид. арк. 12,94. Зам. № Т.

Київська обласна організація т-ва "Знання" України

01034, Київ-34, вул. Стрілецька, 28

Тел. @44) 224-80-43, 224-23-36

E-mail: sales@society.kiev.ua; http://www.znannia.com.ua