Торгове

Кріпосна система господарства змушувала кріпака бути виробником, самому себе обслуговувати. Кріпаки не лише вирощували продукти харчування,

а й сіяли льон, виробляючи з нього "холст''- тканину, з якої шили одяг, ткали рядна, килими. З овечої шерсті виготовляли домашнє сукно на свитки та на інший одяг, з овчин шили кожухи, шапки. З шкіри або липової кори виготовляли взуття. Забезпечували себе також домашніми речами та реманентом.

Таке господарство називалося натуральним. Селяни повинні були платити пану крім продуктів натурою ще й гроші. Тому виникла необхідність обміняти або продати свої вироби, з'явились ремісники, які основний свій час віддавали виробництву ремісничих виробів, віддалившись від сільського господарства,

На жаль, поки що не знайдено письмових стверджень, які та скільки ремісничих професій існувало в Романові, хоча точних даних у такій справі взагалі бути не може: одні припиняли діяльність, інші заводили нову, з'явились реміеники-переселенці. Для уяви про ті часи, наведемо дані церковного літопису про сусіднє село. Він свідчить, що село мало 15 ткачів, 8 чоботарів, 2 портних, 2 ковалі, 5 столярів. Звичайно, у нашого Романова були інші масштаби, тож і цифри ці мають бути значно більшими. Адже, крім місцевого населення, яке змушене було все необхідне виробляти для себе, графи Ільїнські запрошували на постійне проживання багато іноземних фахівців і ремісників, які не тільки обслуговували графську родину, чиншову шляхту, а й виробляли товари на продаж.

Звичайно, найбільша кількість населення основним продуктом виробництва мала хліб. Особливо це стосувалося земель на південь від Романова, де були родючі землі. Тому в Романові продавався хліб більше привозний. Сам Романів займався лісовими промислами: столярними виробами, стельмашеством (виробництво возів, коліс, саней, ярма). Залишки непродуктивного лісу спалювали і виготовляли поташ, деревне вугілля.

Знаменитий був Романів пошиттям романівських кожухів, виробництвом сукна і шерстяної вати. Виростали підприємства по виробництву спиртних напоїв, цегли та черепиці.

Церковний статистик Теодорович свідчить. що в 1888 році в Романові було 309 дворів кріпаків, в яких проживало 2462 чоловічого дорослого населення. В їх числі 90 поляків,46 розкольників та 1155 євреїв.

Звичайно, євреї, росіяни-розкольники та поляки були вільними людьми. Основне їхнє заняття - ремісництво та торгово-фінансове обслуговування шляхти і магнатів.Тим більше, що для цього були сприятливі умови: торгові шляхи та наявність дешевої сировини, достатня кількість робочої сили. Один з основних торгових шляхів на Захід йшов із Києва через Житомир, Бердичів, Чуднів, Полонне, отже, проходив через наш край. На цьому шляху були зосереджені корчми та заїжджі двори, було "торгове місце". Було це все і в нашому Романові, про що свідчать документи і довідники того часу. Графи Ільїнські, дбаючи про зростання і процвітання Романова, звернулися до царського уряду з проханням надати селищу статус містечка з проведенням в ньому торговельних ярмарків, яке і було задоволене. Розширився не лише торг, розширилося і торгове місце. Воно знаходилося на окраїні Романова, поблизу монастиря, по дорозі на Чуднів, Бердичів, Любар, Миропіль, Полонне і займало велику територію. В сучасних межах це квадрат від вулиці Леніна до вулиці Шевченка, від магазину "Ніка" до торговельних закладів по вулиці Кооперативній. Зі старих часів залишився лише один двоповерховий цегляний будинок на розі скверу і вулиці Шевченка, зараз в ньому розміщений приватний магазин.

Спершу торгове місце з усіх боків оточували дерев'яні лавки, які стояли впритул одна до одної, своєрідні торгові ряди. Вони були як філії багатих купців, бо більшість із них постійно торгувала у власному домі. Пізніше, на місці цих лавок почали будувати капітальні дерев'яні і цегляні торгівельні заклади, які повинні були забезпечувати купцеві певні зручності. Це, в першу чергу, трактири, пивні, чайні, кредитні установи, банки і каси. В середині цього квадрату було місце для торгівлі зі столів, але більшість торгувала з підвід. Окрім постійного продажу, в торгові дні виростає кількість ярмарків - визначених днів, на які приїздили купці та продавці звідусіль. Не дивно, що під час забудови цієї місцевості в наші дні тут знаходили польські срібні півтораки, литовські боратинки, пруські монети, російські, молдавські.

Кількість ярмарків на рік зростає до 9. Але й цього було мало. Губернеьке правління постановою від 4 серпня 1900 року “...утвердило в Романове 19 однодневных ярмарок на год, вместо 9 существовавших до этого, по прошению мещан Романова, приятого на сходе 10 мая 1899 года".

В подальшому Романів добився проведення 24 ярмарок на рік, В проханні було сказано, що в Романові на торговій площі більше 90 торгових лавок, працює 9 шкіряних заводів, ярмаркова площа велика і зручна, повністю забезпечує проведення великих ярмарків.

"Ярмарки в Романове бывают очень многолюдные, и на них очень бойко идет торговля скотом, хлебом, разными сельскохозяйственными приналежностями и кустарными изделиями.

Ярмарки в Романове сущеетвуют давно, с какого времени - никто из старожилов не помнит. Они не совпадают с Миропольскими и Чудновскими, которые проводятся через каждые две недели".

На торгу, особливо під час проведення ярмарків, були різні розваги для простого люду. З піснями ходили сліпі, випрошуючи собі милостиню, грали на кобзі та лірі кобзарі, закликали довідатися про свою долю шарманщики. Під звуки шарманки та жартівливі звертання її власника біла свинка за плату тягнула білети "долі". Ляльковий запорожець проганяв чорта у виставах лялькового театру (вертепу).

Приїжджали і каруселі. За одну копійку можна було проїхати на бричці, а за три - на конику.

Були на базарі й цигани. Вони пропонували погадати, співали, танцювали, грали на скрипках. Найбільше глядачів було у цигана, що водив ведмедя.

Були на цьому торговиську і лихварі. Кредитні установи, банки і каси не могли задовольнити все населення, котре погребувало кредитів. Від цього потерпали найбідніші, бо саме вони найчастіше не могли обійтися без позичок. Тож змушені були звертатися до лихварів, багатих селян, євреїв, позичаючи гроші під збільшені проценти.

Виплата цих, непомірно високих процентів проводилася або хлібом, або відробітком, а ще оригінальним у нас способом - віддачею своєї землі в користування лихварю, доки не спроможешся віддати позиченої суми.

Про ріст торгівлі і розширення торгового місця, яке жителі скорочено називали "Торгове", свідчать статистичні дані за 1914 рік. Їх дає "Журнал о проверке торговых предприятий и личных промысловых занятий по м.Романов, произведенных податным инспектором второго участка Новоград-Волынского узда 1914 года июня 28 дня".

Цікаво, що журнал не вміщує всіх даних по торгівлі і промисловості, не наводить їх про державні заклади і підприємства, про великі приватні підприємства першої категорії, бо там у власника була своя бухгалтерія і штат.

Журнал нараховує 121 об'єкт, серед яких найбільшими є лавки Акселя, Базара, Глувштаня, Бреслера. Найбільші пивні мали Арон, Валка, Пекерман, Шпарбер. Найбільші трактири - Іцезон, Шевчук, найбільші чайні - Дочкала Карл та Дочкала Вільгейм. Славилися бакалійні та галантерейні відділи Гільмана, Майзенборга, Моляна, Немировської, Сироти, Орепера, Ройтфарбєрга. Лісом та виробами з дерева торгували Гехман, Пітелько, Контора, скобяними та залізними - Вайнман, Гехман Етля, мануфактурою - Шварц, Рубінштейн, Ройтборг, Орепера. В журнал занесені лавки про продажу борошна, зерна, продовольчих товарів, ласощів, одягу, посуду, гасу, солі, м'яса .

Таким чином, в приватному торгівельному підприємстві було зайнято 142 чоловіки (без допомоги членів сім'ї). Вони не виробляли, а тільки торгували. Значно більше було тих, хто виробляв товари на продаж і сам не реалізовував їх. Як правило, вони користувалися найманою робочою силою і "приказчиками". Це були власники кожевен, млинів, лісопилень, цегелень, клеєварень.За даними журналу в них працювало 495 чоловік. В Романові були "казенные лавки", "монополии", "шкальни" та інші заклади "спиртно-водочной торговли". У 1903 році був відкритий в Романові склозавод, який був відданий в оренду новоград-волинським купцям.

Сьогодні торгівля перемістилася в інше місце. Назви "Торгове" вже немає. Вулиця зветься Кооперативною. З торгівлею, звичайно, пов'язана, але далеко не те, що було колись.