20. Показники пожежо-, вибухонебезпечності речовин та матеріалів.

До показників пожежо-вибухонебезпечності речовин і матеріалів належать: група горючості, температура спалаху, температура займання, нижня і верхня концентраційні межі поширення полум’я, умови теплового займання.

Група горючості – класифікаційна характеристика речовин (матеріалів) за горючістю, що визначається встановленими умовами випробувань.

За горючістю речовини та матеріали поділяються на три групи:

Негорючі (неспалимі) – під впливом вогню або високої температури не спалахують, не тліють і не обвуглюються. Деякі негорючі речовини можуть бути пожежовибухонебезпечними, наприклад, окисники або речовини, що виділяють горючі продукти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним;

Важкогорючі (важкоспалимі) – під впливом вогню або високої температури спалахують, чи тліють, чи обвуглюються та продовжують горіти, чи тліти, чи обвуглюватися при наявності джерела запалювання, а після його видалення горіння чи тління припиняється;

Горючі (спалимі) – під впливом вогню або високої температури спалахують, чи тліють, чи обвуглюються та продовжують горіти, чи тліти, чи обвуглюватись після видалення джерела запалювання.

Температура спалаху - найнижча температура горючої речовини, при якій над поверхнею речовини утворюються пара або гази, здатні спалахнути від джерела запалювання, але швидкість їх утворення ще недостатня для стійкого горіння.

За температурою спалаху розрізняють:

легкозаймлені рідини (ЛЗР) -рідини, для яких температура спалаху, не перевищує 61⁰С ( у закритому тиглі), та здатні горіти самостійно після віддалення джерела запалювання;

горючі (спалені) рідини (ГР) - т-ра спалаху їх більша 61⁰С , та здатні самостійно горіти після віддалення джерела запалювання.

Займання - початок горіння під дією джерела запалювання.

Температура займання - найменша т-ра речовини, при якій вони виділяють горючі пари і гази з такою швидкістю, що після їх запалення виникає стійке полум’яне горіння.

Температура самозаймання - найнижча т-ра речовини, при якій різко збільшується швидкість екзотермічних реакцій, що закінчується полум’янистим горінням.

Ступінь пожежо-вибухонебезпечності горючих газів визначається концентраційними межами поширення полум’я.

Нижня концентраційна межа поширення полум’я - це мінімальний вміст горючого в середовищі, при якому можливе поширення полум’я по суміші на будь-яку відстань від джерела запалювання.

Верхня концентраційна межа - максимальний вміст горючої речовини в середовищі, вище якого суміш стає нездатною до поширення полум’я

Температура тління - температура речовини, при якій проходить різке збільшення швидкості екзотермічної реакції окислення, яка закінчується тлінням.

Температура самонагрівання - найнижча температура речовини, при якій самовільний процес його нагрівання не приводить до тління або полум’яного горіння.

Здатність до вибуху та горіння при взаємодії з водою, киснем повітря і іншими речовинами - якісний показник, якій за ГОСТ 12.1.044-84

характеризує особливу пожежну небезпеку деяких речовин. Ці властивості враховуються при встановленні категорії виробництва за пожежною небезпекою у відповідність ОНТП 24-86.

ГОСТ 12.1.004-91 «Пожежна безпека» встановлює порядок сумісного зберігання речовин і матеріалів, що здатні до вибуху та горіння. Вони поділяються на 6 груп:

1.Речовини, що здатні до утворення вибухонебезпечних сумішей: калій азотнокислий, бертолетова сіль та ін.

2.Стиснені і зріджені гази:

а) спалені і вибухонебезпечні- ацетилен, водень, пропан;

б) інертні та неспалені- аргон, азот, гелій;

в) гази, які підтримують горіння - кисень, стиснуте та зріджене повітря.

3.Самозаймаючі від води і повітря речовини: калій, натрій, алюмінієвий пил, цинковий пил та ін.

4.Легкозаймисті спалені речовини:

а) рідини - бензин, ацетон, спирт;

б) тверді речовини - целулоїд, нафталін.

5.Речовини, що здатні викликати займання: бром, сірчана кислота, калій марганцевокислий.

6.Легкоспалені речовини: бавовна, сіно, торф, сірка, сажа рослинна і тваринна.

Сумісне зберігання речовин і матеріалів, які знаходяться у різних групах, не дозволяється. Виняток становлять речовини, що знаходяться в групах 2б і 2в

21. Система попередження пожеж.

Система попередження пожеж включає два основних напрямки: запобігання формування горючого середовища і виникненню в цьому середовищі (чи внесенню в нього) джерела запалювання.

Запобігання формування горючого середовища досягається:

• застосуванням герметичного виробничого устаткування;

• максимальна заміна в технологічних процесах горючих речовин та матеріалів на негорючі;

• обмеження кількості пожежо- та вибухонебезпечних речовин при використанні та зберіганні, а також правильним їх розміщенням;

• ізоляцією горючого та вибухонебезпечного середовища;

• організацією контролю за складом повітря в приміщенні та контролю за станом середовища в апаратах;

• застосуванням робочої та аварійної вентиляції;

• відведенням горючого середовища в спеціальні пристрої та безпечні місця;

• використанням інгібуючих та флегматизуючих добавок.