10. Види електричних травм.

Дії електричного струму призводять до електричних травм: місцевих і до загальних уражень – електроударів.

Електричні травми – це чітко виражені місцеві пошкодження тканин і від електричної дуги. Електричні травми виліковуються і працездатність людини відновлюється повністю або частково.

Найбільш поширені електричні травми – електричні опіки. Вони складають 60-65%, причому біля 1/3 їх супроводжується іншими електричними травмами.

Електричні мітки (знаки), які являють собою чітко окреслені плями сірого або блідо-жовтого кольору на поверхні шкіри людини, яка опинилася під дією струму.

Металізація шкіри – проникнення у верхні шари шкіри найдрібніших частинок металу, який розплавився під дією електричної дуги. Це можливо при коротких замиканнях, відключеннях роз’ємів і рубильників під навантаженням і т. п.

Електроофтальмія – це запалення зовнішніх оболонок очей, що виникає під впливом потужного потоку ультрафіолетових променів. Це можливе при утворенні електричної дуги.

Електроофтальмія розвивається через 4-8 годин після УФ опромінення. При цьому має місце почервоніння та запалення шкіри, слизових оболонок повік, сльози, гнійні виділення з очей, судоми повік та часткова втрата зору. Потерпілий відчуває головний біль та різкий біль в очах, що посилюється на світлі.

Механічні пошкодження – виникають в результаті різких, довільних, судомних скорочень м’язів під дією струму, який проходить через тіло людини. При цьому можливі розриви шкіри, кров’яних судин і нервових тканин, а також вивихи суглобів і переломи костей.

Електричний удар – збудження живих тканин організму електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м'язів. Такий удар може призвести до порушення і навіть повного припинення роботи легенів та серця. При цьому зовнішніх місцевих ушкоджень, тобто електричних травм, людина може і не мати.

В залежності від наслідку ураження електричні удари можна умовно розділити на 5 ступенів.

Електричні удари:

І – судомне легке відчуття скорочення м’язів;

ІІ – судомне скорочення м’язів, сильні болі, без втрати свідомості;

ІІІ – судомне скорочення м’язів, з втратою свідомості, але із збереженням дихання та роботи серця;

ІV – втрата свідомості і порушення сердечної діяльності або дихання (або того та іншого);

V – клінічна смерть, т.т. відсутність дихання і кровообігу.

11. Фактори, що впливають на наслідки ураження електричним струмом.

Небезпека дотику, оцінюється величиною струму який залежить від слідуючих факторів:

• схеми замикання ланцюга через тіло людини;

• напруги мережі;

• схеми мережі;

• режиму нейтралі;

• ступеня ізоляції струмоведучих частин від землі;

• від значення ємності струмоведучих частин відносно землі.

12. Класифікація приміщень за електричною небезпекою.

13. Двохфазне та однофазне включення в електричну мережу.

При двохфазному дотику до тіла людини прикладається лінійна напруга, сила струму не залежить від схеми мережі, режиму нейтралі та інших чинників і має найбільше значення І_ЛЮД: І_ЛЮД =U_Л/R_ЛЮД=U_Ф3/1000=380 mА.

Випадки двохфазного дотику трапляються дуже рідко. До них можна віднести роботи під напругою на щитах, заміна згорілого запобіжника на розподільчому щиті в будівлі, використання несправних індивідуальних захисних засобів (діелектричні рукавиці з проколами або з розривом гуми), експлуатація електроустановок з неогородженими струмоведучими частинами.

Однофазний дотик частіше трапляється, є менш небезпечним, оскільки напруга, під якою опинилась людина, не перевищує фазної і відповідно сила струму, яка проходить через людину, менша, ніж при двохфазного дотику. Крім цього, сила струму значною мірою залежить від режиму нейтралі трансформатора, опору ізоляції дротів відносно землі, опору підлоги (або основи), на якій стоїть людина, і від інших чинників:

І_ЛЮД = U_Ф / (R_ЛЮД)=220/1000 = 220 mА