• Методи та засоби захисту від шуму

Зниження шуму звукопоглинанням та звукоізоляцією

Джерело шуму , розташовують у кожусі, внутрішні поверхні якого покривають звукопоглинальними матеріалами. Різновидом цього методу є кабіна керування.

Звукоізолююча здатність кожуха, визначається:

R_н.кож = L_огор + 10lgS_кож /S_дж,

L_кож=L – R_кож + 10 lg S_кож/S_дж;

де, L_необ – необхідне зниження шуму, дБ;

L – рівень шуму до встановлення кожуха, дБ;

R_кож – ізолююча здатність стінки кожуха, дБ;

S_кож – площа поверхні кожуха, м²;

S_дж – площа уявної поверхні, що впритул оточує джерело шуму, м².

Зниження шуму звукоізоляцією

Суть методу – джерела шуму розташовуються окремо, ізольовано від основного, менш шумного приміщення звукоізолювальною стіною або перегородкою. Звукоізоляція також передбачає розташування джерела шуму в окремій кабіні. Звукоізоляція досягається також розміщенням оператора в спеціальній кабіні. Звукоізоляція також досягається встановлення екранів, ковпаків. Вони захищають робоче місце і людину від безпосереднього впливу прямого звуку.

Звукоізолююча здатність огородження (стін, перегородок):

R_н.огор = L – lgB + 10lgS_огор - L_N

Тоді рівень шуму в ізольованому приміщенні:

L_із = L – R_огор – lgВ + 10lgS_огор

де, L – рівень звукового тиску в шумному приміщенні, дБ;

В – постійна приміщення, суміжного з шумним; м²

S_огор – площа огородження, м²;

L_N – допустимий рівень шуму в ізольованому приміщенні, дБ;

Звукозахисні кабіни

Необхідну звукоізолюючу здатність кабіни визначають за формулою:

R_н.каб = L + lg S/B - L_N

де, L – рівень шуму до встановлення кабіни, дБ;

S - площа огороджень, через котрі шум проникає з шумного приміщення ( площа огороджувальних поверхонь за викл підлоги), м² ;

B – постійна приміщення кабіни, м²;

L_N – допустимі рівні шуму в кабіні.

Зниження шуму акустичною обробкою приміщення

Акустична обробка приміщення передбачає вкриття стелі та верхньої частини стін звукопоглинальним матеріалом. Внаслідок цього знижується інтенсивність відбитих звукових хвиль. Додатково до стелі можуть підвішуватись звукопоглинальні щити, конуси, куби, встановлюватись резонаторні екрани, тобто штучні поглиначі.

Зниження рівня звукового тиску після проведення акустичних рішень у приміщенні в зоні відбитого звуку

L = 20lgB₂/B₁, де В₁ і В₂ – постійні приміщення до та після акустичної обробки, які визначаються за СНіП ІІ-12-77. Величину зменшення рівня шуму L після встановлення звукопоглинаючого облицювання можна визначити за формулою, дБ

де, S₂₂ і S₁₁ – площі поверхонь і їх коефіцієнти звукопоглинання після і до облицьовування.

7. Вплив вібрації на працюючих. Нормування та захист від вібрації.

Вплив вібрації на людину залежить від параметрів вібрації, напрямку її дії, місця прикладення, тривалості впливу, а також від індивідуальних особливостей людини.

Вібрація приводить тіло і його окремі частини в коливальний рух. В залежності від дії на людину вібрація ділиться на місцеву і загальну. Загальна вібрація викликає струшування людини, місцева – залучає в коливальні рухи лише окремі частини тіла.

Весь організм, шлунок і органи живота резонують при дії коливань з частотою 8 Гц, коливання з частотою від 17 до 25 Гц резонансні для голови людини. Починаючи з частоти 40 Гц, коливання тіла людини під впливом вібрації стають у багато разів менше вібруючої поверхні.

Коливання робочих місць з вказаними частотами вельми небезпечні, так як можуть викликати механічні пошкодження і навіть розрив цих органів. Систематичний вплив загальної вібрації в резонансній або коло резонансній зоні може бути причиною вібраційної хвороби – стійких порушень фізіологічних функцій організму, обумовлених переважної дії вібрації на центральну нервову систему. Ці порушення проявляються у вигляді головних болів, головокружіння, поганому сні, зниження працездатності, поганого самопочуття, порушенні серцевої діяльності.

Локальна вібрація викликає спазми судин, які починаються з кінцевих фаланг пальців, поширюються на всю кисть, передпліччя і охоплює судини серця. Одночасно спостерігається вплив вібрації на нервові закінчення, м’язові та кісткову тканину, що виражається в порушенні чутливості шкіри, закостенінні сухожиль, болях і відкладеннях солей в суглобах, що приводить до деформації і зменшенні рухливості суглобів.

Вібраційна хвороба відноситься до групи профзахворювань. Ефективне лікування можливе лише на ранніх стадіях. В особливо важких випадках в організмі наступають незворотні зміни, які приводять до інвалідності.

Вібрація негативно впливає на нервову систему, шлунково-кишковий тракт, м’язи, кістково-суглобний апарат, зір, слух. Тривала дія може привести до віброхвороби, яка виражається в стійкому порушенні фізіологічних функцій всього організму, в тому числі суглобів. Особливо шкідливі вібрації з частотою, близькою до власної частоти тіла і його органів (6-9 Гц), рук (30-80 Гц).

Вібрація характеризується такими абсолютними параметрами:

Амплітудою зміщення (А), м – це величина відхилення точки, що коливається від положення рівноваги;

Амплітудою швидкості (v), м/с;

Амплітудою прискорення (w), м/с²;

Частотою (f ), Гц.

V=2fA; W=2²A/T²; f=1/T.

де, Т – період коливання.

Основний відносний параметр вібрації – рівень віброшвидкості, дБ:

L_v=20lg(V/V₀),

де, V – середньоквадратичне значення віброшвидкості, м/с;

V₀ – порогове значення віброшвидкості – 5*10^-8 м/с.