9.9. Надання першої допомоги у разі утоплення

Людину, котра тоне, необхідно передусім витягнути з води

на берег чи палубу судна. Витягуючи потерпілого, необхідно бути

дуже обережним, оскільки він може не контролювати свої дії і

здатен, вчепившись за рятівника, потягнути за собою і його.

Рекомендується підпливати до потопельника ззаду, захопити його

заголовуабозаплечічипідрукиібуксируватидоберега. Головне

– недати потопельникусхопитирятівниката паралізувати йогодії.

Залежно відтого, чи наповнилисьлегені потерпілого водою, чи ні,

розрізняютьдвавидиутоплення– мокреісухе. Уразісправжнього

(мокрого) утоплення рідина обов’язково потрапляє у легені. За

рефлекторного звуження голосової щілини вода не потрапляє в

легені, і людина помирає від механічної асфіксії. Трапляються

утоплення від первинної зупинки серця і дихання внаслідок

травми, температурного шоку тощо. Утоплення може настати

також у разі тривалого пірнання, коли кількість кисню в організмі

зменшуєтьсядорівня, щоневідповідаєпотребаммозку.

Ознаки. Уразімокрогоутоплення, колипотерпілогорятують

одразу після занурення під воду, у початковий період

спостерігаєтьсязагальмованийабозбудженийстан, шкірніпокриви

ігубибліді, диханнясупроводжуєтьсякашлем, пульс прискорений,

морозить. Верхнійвідділживотаздутий, нерідкобуваєблювання.

Якщо тривалість остаточного занурення потерпілого під

воду становила не більше кількох хвилин, після витягнення з води

людина непритомна, шкірні покриви синюваті, з рота та носа

213

----------------------- Page 214-----------------------

витікаєпіннарідинарожевогозабарвлення, зіниці слабкореагують

на світло, щелепи міцно стиснуті, дихання уривчасте абовідсутнє,

пульсслабкий, неритмічний.

Коли після остаточного занурення потерпілого під воду

минуло2–3 хв, самостійнедиханняісерцевадіяльність, якправило

відсутні, зіницірозширені і не реагують на світло, шкірні покриви

синюшні. Ціознакисвідчатьпронастанняклінічноїсмерті.

У разі сухого утоплення посиніння шкіри виражене менше

ніжуразімокрого. Клінічнасмертьтриває 4–6 хв.

Утоплення, що розвинулось внаслідок первинної зупинки

серця і серцевої діяльності, характеризується різкою блідістю

шкіри, відсутністю рідини в порожнині рота і носа, зупинкою

дихання і серця, розширенням зіниць. У таких випадках клінічна

смертьможетривати 10–12 хв.

ис. 9. 13. Видалення води з дихальних шляхів та шлунка потерпілого

Допомога. Рятуючи потопельника, його беруть за волосся,

перевертають лицем догори і пливуть, не даючи зачепити себе.

Потім якнайшвидше необхідно очистити порожнину рота і глотки

потопельника від слизу, мулу та піску. Якщо в дихальних шляхах

потерпілого є вода, її необхідно швидко видалити, для чого його

перевертають на живіт, перегинають через коліно, щоб голова

звисала донизу, і кілька разів натискають на спину (рис. 9.13).

Після цього потерпілого перевертають обличчям догори і

починаютьробитиоживлення.

214

----------------------- Page 215-----------------------

Коли потопельника врятовано у початковому періоді утоп-

лення, треба насамперед вжити заходів для усунення емоційного

стресу: зняти мокрий одяг, досуха витерти тіло, заспокоїти. Якщо

потерпілий непритомний за доволі спонтанного дихання, його

кладутьгоризонтально, піднімаютьна40–50о ноги, даютьподихати

нашатирним спиртом. Одночасно зігрівають потерпілого, прово-

дятьмасажгрудноїклітки, розтираютьрукиіноги.

Контрольні запитання

1. Послідовність дій у разі надання першої долікарської допо-

моги.

2. Розкажіть про клінічнута біологічну смерть.

3. Особливості виконання штучного дихання та непрямого

масажу серця.

4. Наведіть тимчасові методи зупинення кровотеч. Правила

накладання кровоспинногоджгута.

5. Перша допомога у разі вивихів, розтягувань і розривів зв’язок

та переломів.

6. Правила накладання транспортної шини, особливості транс-

портування потерпілогоза різних видівушкоджень.

7. Першадопомогау разі термічних іхімічних опіків.

8. Надання допомоги у разі ураження електричним струмом та

блискавкою.

9. Першадопомогау разі опіку й обмороження.

10. Наведіть способи надання допомоги під час отруєнь.

11. Першадопомогау разі укусівотруйнихтварин, змій, комах.

12. Послідовність надання першої допомогиу разі утоплення.

215

----------------------- Page 216-----------------------

10. ПРИЛАДИ ДО ИМЕТРИЧНОГО

ТА ХІМІЧНОГО КОНТРОЛЮ

Вимірювання – один з основних способів, який дає змогу

визначити кількісні характеристики різних фізичних величин.

Особливо високі вимоги до вимірювань ставлять у галузі забезпе-

чення безпеки життєдіяльності як на етапі функціонування різних

технологічних процесів і виробництв, так і під час визначення

рівнів небезпеки найшкідливіших для живої матерії хімічних та

радіоактивних речовин, які потрапляють у довкілля внаслідок

виробничоїдіяльності та різноготипуаварій на хімічних іядерних

об’єктах.

До радіоактивних речовин належать такі речовини, які

випромінюють електромагнітні та корпускулярні випромінювання

(α, β, γ, рентгенівське і нейтронне випромінювання). Вони воло-

діють енергією, достатньою для виривання електронів із атомів

речовини, якою вони поглинаються. Спочатку електронейтральні

атоми заряджаються позитивно і стають іонами. Тобто під дією

випромінюванняперетворюютьсяатомиречовини, якіпотрапляють

у зону дії випромінювання, що особливо небезпечним є для живої

матерії.

Радіоактивніречовини належать до активних фізичнихречо-

вин, тобто володіють певною енергією, значення якої є функцією

часу і яка розповсюджується в просторі. Виявлення та іденти-

фікація хімічно-небезпечних і отруйних речовин – одне з найваж-

ливіших завдань, щоґрунтується на перебігухімічнихреакцій між

отруйними речовинами і хімічними речовинами (індикаторами),

внаслідокчого є можливість візуально, за зміною кольору, встано-

вити присутність отруйнихречовин. Як радіоактивні, так і отруйні

речовини, потрапляючи у довкілля, можуть переміщуватись на

великі відстані за допомогою природних і кліматичних носіїв

(повітря, вода, продукти харчування, живі організми, транспорт

тощо). Тому у разі визначення івимірювання значень цих величин

необхідний певний статистичний аналіз великої кількості даних у

просторовихтачасовихкоординатах.

216

----------------------- Page 217-----------------------

Іонізуюче випромінювання радіоактивних речовин і отруйні

речовини можна виявити тільки за допомогою спеціальних прила-

дів. Прилади, які слугують для виявлення радіоактивних випромі-

нювань та їх кількісного вимірювання, називаються дозиметрич-

нимиприладами. Дозиметричніприладикласифікуютьсязапризна-

ченням, пов’язаним з типом випромінювання, типом давачів та

характером електричних сигналів, які здійснює схема приладу.

Приладидлявиявленняотруйнихішкідливихречовинназиваються

приладами хімічної розвідки або газоаналізаторами. Їх поділяють

затипомотруйнихішкідливихречовин, якізаїхдопомогоюможна

визначити.

10.1. Прилади радіаційної розвідки

ідозиметричного контролю

10.1.1. Класифікаціяприладіврадіаційної

розвідки і дозиметричного контролю

Запризначеннямвсіприладиподіляютьнатакігрупи.

Індикатори – найпростіші прилади радіаційної розвідки, за

допомогою яких виконують завдання виявлення випромінювання і

їхнє орієнтовне оцінювання, потужність дози, переважно β- і γ-

випромінювань. За допомогою індикаторів можна встановити, чи

збільшується потужність дози, чи, навпаки, зменшується. Ці

прилади мають найпростіші електричні схеми із світловою або

звуковою сигналізацією. Давачами є газорозрядні лічильники. До

цієїгрупиприладівналежатьіндикаториДП-63, ДП-63А, ДП-64.

Рентгенометри – призначені для вимірювання потужності

дози рентгенівського абоγ-випромінювання. Вони мають діапазон

вимірюваннявідсотихчастокрентгенадодекількохсотрентгенза

годину (Р/год). Як давачі в цих приладах застосовують іонізаційні

камери або газорозрядні лічильники. До цієї групи належать

рентгенометри ДП-5А, ДП-5Б, ДП-5В, ДП-ЗВ, вимірювачі

потужностідозиИМД-1А (1Р,1 ).

217

----------------------- Page 218-----------------------

Радіометри (вимірювачі радіоактивності) – призначені для

виявленняівизначенняступенярадіоактивногозабрудненняповер-

хонь і повітря, переважно α- і (β-випромінювання). Радіометрами

можливе вимірювання і невеликих рівнів γ-випромінювань.

Давачами радіометрів є газорозрядні та сцинтиляційні лічильники.

До цієї групи належать радіометри ДП-12 базові універсальні,

β- γ-радіометр Луч-А, радіометр Тисс радіометричні установки

ДП-100М, ДП-100АДМ.

Дозиметри – призначені для визначення сумарної дози

опромінення, яку отримує населення за час перебування на

зараженій місцевості, переважноγ-випромінювання. Індивідуальні

дозиметри є малогабаритними іонізаційними камерами або

фотокасетами з плівкою. Набір, який складається з комплекту

камер і зарядно-вимірювального пристрою, називається комплек-

том індивідуальних дозиметрів. Комплекти індивідуальних дози-

метрівДК-02, ДП-22В, ДП-24, ИД-1, ИД-11, ИД-0,2.

За типом давачів і особливістю електричних сигналів, які

перетворюються за схемою приладу, дозиметричні прилади

можна розділити на дві групи: прилади, в яких частинки

реєструються в торцевих газорозрядних сцинтиляційних лічиль-

никах або лічильниках на фотоопорах та прилади із застосу-

ванняміонізаційнихкамер.

За визначенням видувипромінюваннядозиметричніприлади

можна розділити на прилади для визначення γ-випромінювання,

β-частинок, нейтронногопотоку.

Принцип роботидозиметричнихприладів

Принципвиявленняіонізуючихвипромінюваньоснованийна

їх здатності іонізувати речовинусередовища, вякомувонирозпов-

сюджуються. Тобтоіонізаціяєпричиноюфізичнихіхімічнихпере-

творень у речовині. До таких перетворень середовища насамперед

належать:

– змінаелектропровідностігазів, рідин, твердихматеріалів;

– люмінесценціядеякихречовин, засвічуванняфотоплівок;

– зміникольоруіпрозорості.

218

----------------------- Page 219-----------------------

Для виявлення і визначення іонізуючих випромінювань

використовують фотографічні, сцинтиляційні, хімічні та іонізацій-

нийметоди.

У сучасних дозиметричних приладах широко розповсюд-

жений іонізаційний метод виявлення і визначення рівня випромі-

нювань. Суть цього методу така. Під дією випромінювань в

ізольованому об’ємі відбувається іонізація повітря (газу). Елек-

тричнонейтральніатоми (молекули) повітря (газу) розділяютьсяна

позитивні та негативні іони. Якщо в цей об’єм помістити два

електроди, до яких прикладена постійна напруга, то між ними

виникає електричне поле. За наявності електричного поля в іонізо-

ваному повітрі (газі) виникає іонізаційний електричний струм.

Вимірюючи електричний струм, можна судити про інтенсивність

іонізуючихвипромінювань.

Прилади, якіпрацюютьнаосновііонізуючогометоду, мають

принциповооднаковубудову. Зокрема, вонимістять сприймальний

пристрій (іонізаційна камера або газорозрядний лічильник),

підсилювач іонізаційного струму, реєструвальний пристрій (мікро-

амперметр або аналого-цифровий перетворювач), а також джерело

живлення (сухіелементиабоакумулятори).

Іонізаційна камера – конденсатор, допластинякого прикла-

дена постійна напруга. Простір між пластинами називається

робочим об’ємом камери і майже завжди заповнюється повітрям.

Якщо відсутні радіоактивні випромінювання, повітря в камері

неіонізоване і електричного струму не проводить. У разі дії

радіоактивних випромінювань повітря в камері іонізується і через

камеру протікає іонізаційний струм, який пропорційний до потуж-

ності дози радіоактивних випромінювань, що діють на іонізаційну

камеру. Отже, за іонізаційним струмом можна судити про

потужність дози випромінювань, що діють на камеру. Іонізаційна

камера використовується в ДКП-50А, комплектахДП-22В, ДП-24,

ДК-0,2, вимірювачахдозиИД-1, ИД-0,2.

Газорозрядний лічильник – це порожнистий герметичний

металевий або скляний циліндр, заповнений зрідженою сумішшю

інертнихгазів (аргон, неон) здеякими домішками, щопокращують

219

----------------------- Page 220-----------------------

роботулічильників (пари спирту). Всерединіциліндра вздовжйого

осі натягнутий тонкий металевий анод, ізольовано від циліндра.

Катодом слугує металевий корпус або тонкий шар металу,

нанесений на внутрішню поверхню скляного корпусу лічильника.

До металевої нитки і струмопровідного шару (катода) подають

електричнунапругу. Угазорозряднихлічильникахвикористовують

принцип підсилення газового розряду. За відсутності радіоактив-

нихвипромінюваньвільнихіоніввоб’ємілічильниканемає, томув

полі лічильника електричного струму також немає. У разі дії

радіоактивних випромінювань в робочому об’ємі утворюються

заряджені частинки, а отже, виникає електричний імпульс.

Реєструючи кількість імпульсів струму, що виникають за одиницю

часу, можна визначити інтенсивність радіоактивних випроміню-

вань. Газорозрядний лічильник використовується в ДП-5А(Б,В),

ИМД-1Р( ) таПрип’ять.