30 % Осіб, які загинули внаслідок нещасних випадків та надзви-

чайних ситуацій (НС), могли б бути врятовані, якби їм своєчасно і

правильно надали першу долікарську допомогу, здійснили заходи

щодо оживлення або своєчасно забезпечили транспортування до

медичного закладу. Своєчасно надана та правильно проведена

перша долікарська допомога нелишерятує життя потерпілому, ай

забезпечує подальше успішне лікування, запобігає розвиткові

важких ускладнень, а після завершення лікування зменшує втрату

працездатностіабоступінькаліцтва.

Перша долікарська допомога – це комплекстермінових дій,

спрямованих на збереження здоров’я і життя потерпілого, нада-

ється одразу на місці надзвичайної події та в період транспорту-

ваннядомедичногозакладу.

Послідовність дійу разі надання першої долікарської допомоги

Надаючи першу долікарську допомогу, треба керуватися

такими принципами: правильність, доцільність, швидкість, проду-

маність, рішучість, спокій, дотримуючисьтакоїпослідовності:

181

----------------------- Page 182-----------------------

– усунути вплив на організм факторів, що загрожують

здоров’ю та життю потерпілого (звільнити від дії елек-

тричного струму, винести іззараженої атмосфери чи при-

міщення, щогорить, погаситипалаючийодяг, витягнутиіз

води);

– оцінити стан потерпілого, визначити характер і важкість

травми, щостановитьнайбільшузагрозудляжиттяпотер-

пілого, іпослідовністьзаходівщодойогоспасіння;

– виконатинеобхіднідіїщодоспасінняпотерпілоговпевній

послідовності (забезпечити прохідністьдихальнихшляхів,

зробити штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупи-

нити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти

пов’язкутощо);

– підтримувати основніжиттєвіфункціїпотерпілогодопри-

буттямедичногопрацівника.

9.2. Методика проведення штучного дихання

та непрямого масажу серця

Внаслідок різного виду травм, сильного болю, втрати крові,

нестачі кисню в організмі, при замерзанні та перегріванні тощо

можливе ураження центру свідомості – мозку. Ураження мозку

призводить до різного роду станів організму, починаючи від шоку,

памороків, непритомності, ізакінчуючизупинкоюсерцятасмертю,

а ознаки такого ураження проявляються широким спектром симп-

томів. Оскільки характер допомоги, як правило, визначається

станом потерпілого, спочатку розглянемо порядок і правила

наданнядолікарськоїдопомогиуразізагальнихрозладіворганізму,

спричинених ураженням мозку, зупиненням дихання та діяльності

серця.

Шок. Причини шокового стану – надзвичайний емоційний

вплив, сильний біль, втрата крові, утворення у пошкоджених

тканинах шкідливих продуктів, що призводить до виснаження

захисних можливостей організму, внаслідок чого виникають пору-

шення кровообігу, дихання, обмінуречовин. Спричиняти розвиток

182

----------------------- Page 183-----------------------

шокуможуть голод, спрага, переохолодження, перевтома, трясіння

вмоменттранспортуванняпіслятравмитощо.

Ознаки: блідість, холодний піт, розширені зіниці, посилене

диханняіприскоренийпульс, зниженняартеріальноготиску. Уразі

важкого шоку – блювання, спрага, попелястий колір обличчя,

посиніння губ, мочок вух, кінчиків пальців. Інколи може спосте-

рігатися мимовільне сечовиділення. Потерпілий байдужий до

оточення, але свідомість зберігає, хоча можливі короткочасні

знепритомнення.

Допомога. Запобіганням розвитку шоку є своєчасна та

ефективна допомога, яка надається у разі поранення, що спричи-

нило появу шоку. Якщо шок посилився, необхідно надати першу

допомогу, яка відповідає виду поранення (наприклад, зупинити

кровотечу, іммобілізувати переломи тощо). Потім потерпілого

кладуть у горизонтальне положення з трохи опущеною головою,

закутують у ковдру. Заходами, що перешкоджають виникненню

шоку, єтиша, тепло (але неперегрівання), дії, щозменшують біль,

питтярідини. Непотрібнороздягати потерпілогота охолоджувати,

навпаки, необхідно його зігріти, покласти в теплому приміщенні,

прикласти до кінцівок грілки. Коли є підозра на удар живота та

пошкодження черевної порожнини, не можна потерпілому давати

пити.

Паморок. Причини – раптова недостатність кровонапов-

нення мозку під впливом нервово-емоційного збудження, страху,

падіння тіла, болю, нестачі свіжого повітря (кисню). Ці фактори

спричиняють рефлекторне розширення м’язових судин, внаслідок

чого знекровлюється мозок. Паморок – це перехідний стан до

непритомності.

Ознаки: блідість обличчя, дзвін у вухах, потемніння в очах,

холодний піт, головокружіння, слабке наповнення пульсу,

поверхневедихання. Якправило, паморокишвидкоминають.

Допомога. Покласти потерпілого в горизонтальне положен-

ня, розтебнути комір, забезпечити надходження свіжого повітря.

ожна дати понюхати нашатирний спирт на ваті. Потерпілому

необхідно трохи полежати. Коли потерпілий у свідомості, йому

183

----------------------- Page 184-----------------------

можна дати гарячий чай, каву. Людину, що знепритомніла, не

можнанамагатися напоїти.

Непритомність. Причини– тісамі, щойуразіпамороків.

Ознаки. Часто непритомність настає раптово, але інколи

перед нею бувають памороки, блювання, позиви до блювання,

слабкість, позіхання, посилене потовиділення. У цей період пульс

прискорюється, артеріальний тиск знижується. Під час непритом-

ності пульс уповільнюється до 50–40 ударів на хвилину. Велику

небезпеку для життя потерпілого під час непритомності становить

западання язика і потрапляння блювотних мас у дихальні шляхи,

щопризводитьдоїхзакупорювання.

Допомога. У разі непритомності потерпілого треба покласти

на спину, трохи підняти (на 15–20 см) нижні кінцівки для поліп-

шення кровообігу мозку. Потім вивільнити шию і груди від одягу,

який їх ущільнює, поплескати по щоках, побризкати обличчя,

груди холодною водою, дати понюхати нашатирний спирт. Якщо

потерпілий починає дихати з хрипінням або дихання немає, треба

перевірити, чи незапавязик. У крайньомуразі вживаютьсязаходи

дооживлення.

Струс мозку. Причина– травматичнепошкодженнятканині

діяльності мозку внаслідок падіння на голову, у разі ударів і

стиснення голови. ожуть виникати кровотечі, крововиливи і

набряк мозковоїтканини. Інколи такі пошкодження поєднуються з

переломомкістокчерепа.

Ознаки – миттєва втрата свідомості, яка може бути коротко-

часною або тривати кілька годин, а то й кілька днів. ожуть

спостерігатися: порушення дихання, пульсу, нудота, блювання.

Удар та стиснення мозку можуть призвести також до порушення

чутливості, втрати мови, судом, паралічу та інших важких

наслідків.

Допомогу потрібно надавати дуже обережно, щоб не погір-

шити стан потерпілого. Піднімати його необхідно у горизон-

тальному положенні, підтримуючи голову. Потерпілий потребує

повного спокою, а тому не потрібно турбувати його, намагаючись

вивести з непритомного стану. Для запобігання удушенню від

западання язика або блювотних мас потерпілого кладуть на бік.

184

----------------------- Page 185-----------------------

Якщо потерпілий лежить на спині, голова його має бути

поверненоюнабік. Після блюваннянеобхідноочистити порожнину

рота. На голову кладуть охолоджувальні компреси. Потерпілого ні

в якому разі не можна намагатися напоїти! За першої можливості

його треба негайно транспортувати до лікувального закладу у

супроводіособи, котравмієнадаватидопомогудляоживлення.

Асфіксія – задуха, спричинена кисневим голодуванням та

надлишком вуглекислого газу в крові та тканинах, настає через

припинення надходження повітря в легені протягом 2–3 хв.

Людина, як правило непритомніє. Потім може зупинитись серце і

наступитисмерть.

Причини асфіксії – стискання гортані і трахеї (задушення);

затоплення гортані і трахеї водою (утоплення); заповнення їх

слизовими масами, блювотинням, землею; закривання входу в

гортань стороннім тілом чи язиком; параліч дихального центру від

отрути, вуглекислого газу, снодійних засобів; травми головного

мозку; захворюваннянадифтерію, грип, ангіну.

Ознаки – відсутність дихання, наявність якого встановлю-

ється за рухами грудної клітки або зволоженням дзеркала,

прикладеногодоносачиротапотерпілого.

Допомога полягаєутому, щопотерпіломунеобхідновитягнути

язик, якнайшвидше вичистити порожнинурота (для цього вказівним

пальцем, обмотаним бинтом чи носовою хустинкою, звільняють рот

від блювотних мас, слизу, згустків крові, харчових продуктів, землі

тощо, виймають знімні зубні протези); розстебнути комір, пояс,

верхнійодяг– все, щоможезаважатидиханню, іздійснюватиштучне

дихання. Інколи через набряк гортані виконувати штучне дихання

стає неможливим. Щоб зменшити набряк, накладають холодний

компрес на кадик, ноги ставлять у гарячу воду. (За потреби

виконуєтьсятрахеотомія – введеннятрубкиурозсіченутрахею.)

Тому, хто надає долікарську допомогу, необхідно знати

ознакижиттяісмертітавмітирозрізнятицідвастаниорганізму.

Клінічна смерть – цетакийстанорганізму, заякоговідсутні

видимі ознаки життя (серцева діяльність та дихання), згасають

функції центральної нервової системи, але зберігаються обмінні

185

----------------------- Page 186-----------------------

процеси утканинах. Клінічна смерть єпершим етапомприпинення

життєдіяльностіорганізму, йогозагибелі.

Другим етапом є біологічна смерть – незворотне припи-

ненняфізіологічнихпроцесівуклітинахтатканинах.

У разі смерті улюдини відсутнє серцебиття, пульс не визна-

чається, відсутнє дихання. Зіниці широкі і не реагують на світло,

відсутнє відчуття болю. Навпаки, наявність цих ознаксвідчить про

те, щолюдинажива.

Серцебиття визначається рукою або на слух у лівій частині

грудної клітки, нижче соска, а також за пульсом на шиї, де

проходить найбільша сонна артерія, або ж на внутрішній частині

передпліччя. Реакцію зіниць перевіряють раптовим освітленням

очей або їх затемненням. Під час освітлення зіниці повинні

звужуватися, апідчасзатемнення– розширюватися. Якщолюдина

жива, у разі доторкання до рогівки її ока, наприклад, кінчиком

носової хустинки, повіки здригаються, вона реагує на інші сильні

больовіподразнення, наприклад, уколи.

Уперші5–7 хвклінічноїсмертінезворотніявищавтканинах

ще відсутні. Після цього терміну першими починають відмирати

клітини головного мозку, і клінічна смерть переходить у

біологічну. Ознаками біологічної смерті є: помутніння рогівки ока

таїївисихання, деформаціязіниціпідчасстискання (ефект “котяче

око”), трупнезадубіння, трупнісинюшніплями.

У період клінічної смерті, поки ще не сталося тяжких ура-

жень мозку, серця та легень, організм можна оживити (реанімува-

ти). До оживлення входить проведення двох основних процедур –

відновленнядихання (штучнедихання) тазовнішніймасажсерця.

Штучне дихання. Найефективнішим способом штучного

дихання є дихання “із легень у легені”, яке проводиться “із рота в

рот” або “ізрота в ніс”. Насампередперевіряють порожнинурота і

відновлюють прохідність верхніх дихальних шляхів. Потерпілого

кладуть на спину на тверду рівну поверхню, відкинувши голову

різконазад, для чого підплечі необхіднопокласти валик абобудь-

який згорток. Для запобігання переохолодження організму

потерпілого під його спину доцільно також покласти підстилку

186

----------------------- Page 187-----------------------

(ковдру, пальто). Особа, котра надає допомогу, пальцями затискає

потерпіломуніс, робить глибокий вдих, притискаєсвоїгубидогуб

потерпілого, швидкоробитьрізкийвидихйомуврот івідкидається

назад. Під час вдування повітря в легені потерпілого спостеріга-

ється розширення його грудної клітки. Коли рятувальник відкида-

ється назад, грудна клітка потерпілого спадає, відбувається видих.

Вдування повторюють з частотою 8–12 разів на хвилину в дорос-

лих та 20 вдихів за хвилину в дітей. З гігієнічною метою

рекомендується рот потерпілого прикрити шматком чистої тонкої

тканини (носовахустинка, поділсорочки, бинт, косинкатощо).

етод “із рота в ніс” застосовується тоді, коли поранений

рот, щелепи. Тоді потерпілому відхиляють голову назад однією

рукою і закривають рот другою, вдуваючи повітря через носові

ходи. Підчасвидихупотрібновідкритирот.

Зовнішній (непрямий) масаж серця здійснюється одразу

після його зупинки. Потерпілого кладуть на спину на тверду

поверхню. Особа, котра надаєдопомогу, стаєна коліналіворуч від

потерпілого, кладе обидві долоні (одна поверх другої) на нижню

третину грудної клітки (рис. 9.1) і починає робити масаж –

ритмічне стискання серця між грудиноюта хребтом з частотою 60

разів на хвилину. Руки під час поштовху забороняється згинати у

ліктьових суглобах, вони повинні бути прямими. Сила поштовхів

має бути такою, щоб грудина зміщувалась вглибину на 4–5 см.

Після кожного поштовху швидко розслабляють руки, не відніма-

ючиїх відгрудей, грудна клітка потерпілогорозправляєтьсяі кров

надходить у серце. У разі правильного масажу серця під час

натискання на грудину відчуватиметься легкий поштовх сонної

артерії і звуження протягом кількох секунд зіниці, рожевіє шкіра

обличчяігуби, з’являютьсясамостійнівдихи.

Підчасвиконання серцево-легеневоїреанімаціїоднимрятів-

ником співвідношення “штучне дихання– масаж серця” становить

2:15; двомарятівниками – 1 :5. Умоментвдуванняповітрямасажне

виконують.

Під час виконання серцево-легеневої реанімації потерпілим

різних вікових груп варто дотримуватися нормативів, наведених у

табл. 9.1.

187

----------------------- Page 188-----------------------

ис. 9. 1. Місцерозміщення рук

під час виконання зовнішнього масажу серця

Оживляючи потерпілого, ні в якому разі не потрібно втра-

чати пильності. Навіть коли відбулося відновлення самостійного

дихання і серцебиття, не варто забувати про можливість повторної

зупинки серця або дихання. Щоб їх не пропустити, треба стежити

за зіницями, кольором шкіри і диханням, регулярно перевіряти

частоту і ритмічність пульсу. Не потрібно лякатись, коли у потер-

пілого з’являється блювота. Це свідчить, що відбулось оживлення

організму.

Таблиця 9.1

ерцево-легеневареанімація

Віковігрупи

Показники Старша олодшавід

від 1–8 років

1 року

8 років

2 рукина 1 рукана

2 пальціна

нижній нижній

Положеннярук середині

половині половині

грудини

грудини грудини

Глибинанатискувань 4–5 см 3–4 см 1–2 см

Частотавдихуваньза 1хв 10–12 20 20–25

Частотанатискуваньза 1хв 60–80 80–100 100–120

Співвідношення:

вдихування/натискування 2:15 1:5 1:5

188

----------------------- Page 189-----------------------

9.3. Перша допомога у разі зовнішніх

та внутрішніх кровотеч

Особливості тимчасовоїзупинки кровотеч

Причини кровотечі – пошкодження цілості кровоносних

судин унаслідок механічного або патологічного порушення.

Кровотечі бувають зовнішні, коли видно місце, звідки тече кров, і

внутрішні, коли кров виливається у внутрішні порожнини чи

тканини. Залежно від виду пошкоджених кровоносних судин

кровотечібуваютьартеріальні, венознітакапілярні.

Артеріальна кровотеча характеризуєтьсяяскраво-червоним

кольором крові, кров б’є сильним струменем, поштовхами. Веноз-

на кров маєтемно-червонезабарвлення, витікаєзрани безперервно

іповільно. Закапілярної кровотечі кроввиділяєтьсякраплями або

сочитьсязусієїповерхнірани.

Надаючи першу допомогу потерпілому, потрібно, не гаючи

часу, зупинити кровотечу. Застосовуютьрізні способитимчасового

зупинення кровотечі (остаточно кровотечу зупиняють звичайно в

медичнійустанові).

Накладання на рану стискувальної стерильної пов’язки.

Якщо поранено руку або ногу, то, наклавши пов’язку, поранену

кінцівку треба підняти догори або покласти у підвищене поло-

ження. Шкіру навколо рани обробляють розчином антисептику

(йоду, спирту, горілки, одеколону). Якщо з рани виступає

сторонній предмет, його треба локалізувати і закріпити, для цього

необхідно зробити у пов’язці отвір, інакше цей предмет може ще

глибше проникнути всередину і спричинити ускладнення. У разі

невеликих венозних (стискувальну пов’язку накладають нижче від

місцятравми) ікапілярнихкровотечцізаходидоволі ефективні.

Надання кінцівкам певного положення. Колидужезігнути

ногу в колінному суглобі, то можна зупинити кровотечу із судин

стопи та гомілки. аксимально зігнувши руку, зупиняють

кровотечу з рани в ділянці передпліччя й ліктьового суглоба.

Зігнуті кінцівки перев’язують бинтом, косинкою, ременем тощо,

попередньо поклавши в підколінну ямку або ліктьовий згин

невеликийваликзбинтачивати (рис. 9.2).

189

----------------------- Page 190-----------------------

Кровотечу з рани в пахвовій ділянці можна зупинити, якщо

максимально відвести за спину і зв’язати обидві руки, зігнуті в

ліктьових суглобах. При цьомуключицінаближаютьсядопершого

ребраістискаютьпідключичнуартерію.

Притиснення артерій до кістки вище від місця ушкод-

ження. Артерії притискають там, де вони розташовані ближче до

поверхнітіла (рис. 9.3, 9.4).

ис. 9.2. Тимчасове зупинення ис. 9.3. Місця притиснення

кровотечімаксимальнимзгинанням артерій для тимчасового

кінцівок зупинення кровотечі

Скроневу артерію притискають попереду мочки вуха до

виличної кістки (рис. 9.4). Під час кровотечі з головної шийної

(сонної) артеріїрану, заможливості, стискаютьпальцем, післячого

набивають великою кількістю марлі, тобто роблять тампонування.

Роблять це великим або чотирма іншими пальцями. Стискування

артерій пальцями потребує певних зусиль. А під час транспор-

тування потерпілого стискувати артерії доволі незручно. Тому,

якщоєзмога, накладаютьджгутабостискувальну пов’язку.

190

----------------------- Page 191-----------------------

ис. 9.4. Пальцеве притискання артерій під час кровотечі:

а – скроневої (із ран на голові); б– нижньощелепної (із ран на щоці);

в – сонної (із ран на голові і обличчі); г – плечової ( із ран нижньої

частини плеча, передпліччя і кисті); д– ліктьової і променевої

(із ран на кисті); е – стегнової ( із ран нижніх кінцівок)

Накладання джгута. У разі ушкодження великих кровонос-

нихсудинкінцівокнайнадійнішимспособомзупиненнякровотечіє

накладання гумового еластичного або пневматичного джгута, а

такожзробленогоджгута-закрутки.

Джгут накладають на кінцівку вище від місця ушкодження

кровоносної судини (рис. 9.5). Перед тим бажано кінцівку трохи

підняти догори, щоб прискорити відплив венозної крові. Підгумо-

вий джгут треба обов’язково покласти щось м’яке – хустку,

рушник, вату тощо. Джгут розтягають з певним зусиллям і накла-

даютьтак, щобвиткийоголягали поряд інезалишалосяпроміжків

між ними. Кінці джгута закріплюють гачком, ланцюжком або

зав’язують (рис. 9.6).

191

----------------------- Page 192-----------------------

ис. 9.5. Накладання джгута: 1 – на гомілку; 2 – на стегно;

3 – на передпліччя; 4 – на плече; 5 – на плече (високо)

з прикріпленням до тулуба; 6 – на стегно (високо)

з прикріпленням до тулуба

ис. 9.6. Тимчасове зупинення ис. 9.7. Тимчасове зупинення

кровотечі гумовим джгутом кровотечі джгутом-закруткою

Ознаками правильно накладеного джгута є припинення кро-

вотечі й пульсу в місцях прощупування артерій нижче від

накладеногоджгута, воскуватаблідістьшкірикінцівки.

192

----------------------- Page 193-----------------------

Джгут, накладений слабко, нестискує артерій, атільки пере-

шкоджає відпливу венозної крові. До того ж кровотеча не припи-

няється, іноді навіть посилюється, кінцівка стає синюшною. У

такому разі джгут замінюють іншим або накладають той самий

знову, алетрохивищеабонижчевідпопередньогомісця. Надмірне

стягування кінцівки джгутом може ушкодити м’які тканини,

зокремайнервовістовбури.

Стискувати кінцівкуджгутомможнанедовшеяк 1,5–2 год, а

у дітей не довше 40 хв (взимку час вдвічі менший), оскільки

тривале знекровлення призводить до стійкого порушення функції і

навіть до змертвіння тканин кінцівки. Транспортуючи потерпілого

із джгутом у лікувальну установу, до одежі або до бинта

прикріплюютьзаписку, вякійзазначаютьчаснакладанняджгута.

Тривале стискування кінцівки джгутом нерідко спричиняє

значнібольовівідчуття. Томубажаночерезкожні30–40 хвпослаб-

лювати джгут на 2–3 хвилини, попередньо притиснувши артерію

пальцями до кістки. Потім джгут знову затягують або перекла-

даютьйого, трохивідступившивідпопередньогомісця.

Якщонемаєвавтомобільнійаптечцістандартногоджгута, то

застосовують джгут – закрутку (рис. 9.7). Для цього використо-

вують гумовий шланг, косинку, рушник, шарф тощо. Кінці само-

робного джгута міцно зав’язують, вставляють під нього дерев’яну

чи іншу паличку і закручують петлю до повного зупинення

кровотечі. Щоб джгут не розкрутився, паличку прив’язують до

кінцівки.

У разі поранення шийних вен, зокрема підключних, може

виникнути повітряна емболія – важке смертельне ускладнення,

зумовлене засмоктуванням повітря у венозне русло: необхідно

притиснутипідключичнувенудоключиці.

Кровотеча з носа. Потерпілого треба посадити, дещо нахи-

лити його голову, розстебнути комір. На перенісся, чоло і поти-

лицю кладуть намочену в холодній воді хустинку (рушник), а

крила носа притиснути великим і вказівним пальцями до носової

перегородки. ожна вставити в ніс тампон з вати чи марлі,

змочений 3 % розчиномперекисуводню.

193

----------------------- Page 194-----------------------

Кровотечазрота (вух). Потерпілогокладутьгоризонтально

і швидко викликають лікаря, бо це є ознакою порушення вну-

трішньочерепноготискууразітравмичерепа.

У потерпілих внаслідок ушкодження внутрішніх органів

(наприклад, легенів, печінки, селезінки) виникаєвнутрішня крово-

теча: кров збирається у порожнинах тіла, просякає тканини.

Внутрішню кровотечу виявити нелегко. Як у разі зовнішньої, так і

внутрішньої кровотечі спостерігаються певні ознаки великої

крововтрати: блідість обличчя і слизових оболонок губ; швидке,

прискорене дихання; пульс 100 ударів на хвилину та більше;

утворюються чорні крапки на стегнах та животі у формі висипки;

похолодіння кінцівок, запаморочення, позіхання, слабкість,

короткочасна непритомність. Потерпілий повинен перебувати у

напівсидячому положенні (підкладають подушку під спину) із

зігнутими в колінах ногами. Потерпілому суворозаборонено дава-

типити.

Перша допомога у разі пошкодження м’яких тканин (за

умови відсутності в цьому місці перелому чи вивиху) – холод на

місцеудару (рушник, змочений холодноюводою, ємність зльодом

чи снігом) та туга пов’язка на місце крововиливу і спокій

ушкодженійчастинітіла.

Удари легенів супроводжуються відхаркуванням яскраво-

червоноїспіненоїкрові, причомудиханняутруднене.

Допомога. Хворого кладуть у напівлежаче положення, під

спину підкладають валик, на груди кладуть холодний компрес.

Потерпіломузабороняєтьсяговорити ірухатись, необхіднагоспіта-

лізація.

Удар живота з пошкодженням органів черевної порожнини

супроводжується значними болями, блюванням. У разі пошкод-

ження печінки чи нирок з’являється внутрішня кровотеча. Крово-

теча з травного тракту характеризується блюванням темно-

червоноюкров’ю, щозсілася.

Допомога. Виявивши у потерпілого травму органів черевної

порожнини, требапокластийогонаспину, головуіверхнючастину

тулуба трохи підняти, ноги зігнути в колінних суглобах. Таким

194

----------------------- Page 195-----------------------

хворим не можна дозволяти пити, їсти, приймати ліки. Якщо є

ознаки внутрішньої кровотечі, голову піднімати не потрібно. На

живітбажанопокластихолоднийкомпрес.

Удар голови. У разі пошкодження м’яких тканин голови,

спостерігається припухлість, крововиливи (гематома) та болі в

місці удару. Варто пам’ятати, що сильні удари здатні викликати і

закритіпошкодженняголовногомозку.

Струси мозку супроводжуються непритомністю, запаморо-

ченням, нудотою, блюванням. Якщо травма легка, стан непри-

томності триває кілька секунд, якщо важка, – кілька годин і навіть

днів.

Допомога. Потерпілому, вякогоставсяструсмозку, потрібно

забезпечити максимальний спокій, зручнопокласти його на спину.

Якщо потерпілий блює, то його голову повертають набік, а якщо

непритомний, видаляють блювотні маси з рота і глотки. У разі

кровотечі необхідно накласти стерильну тісну пов’язку “чепець”.

До голови прикладають холодний компрес (змочену в холодній

воді хустку, рушник, сніг, лід тощо). Перевозять такого хворого в

медичнуустановувгоризонтальномуположенні.

Коли потерпілий довго не приходить до пам’яті, то можна

припустити, що в нього перелом кісток черепа, стиснення мозку,

крововилив під оболонки або в речовину мозку. Стан потерпілого

важкий. Дихання утруднене, хрипке, клекочуче; спочатку пульс

уповільнений, а пізніше – швидкий; хворий блює, з рота і носа в

нього іноді йде кров або піниста рідина. У разі переломів основи

черепа з вух може виділятися кров’яниста або світла мозкова

рідина. Треба стежити, щобне булозападанняязикайзакупорення

верхніх дихальних шляхів блювотними масами. Для того голову

повертають набік, підтримують щелепу й періодично звільняють

порожнинуротавідблювотнихмас.

Після того як удалося зупинити кровотечу, потрібно вжити

відповіднихзаходів, щобзапобігтидодатковомузабрудненнюрани

мікробамита їїтравмуванню підчастранспортуванняпотерпілого.

Шкіру навколо рани протирають антисептиком (спиртовим

розчином йоду, розчином діамантової зелені, спиртом, одеко-

195

----------------------- Page 196-----------------------

лоном). Поверхню рани очищають. Будь-яку рану перев’язують.

Для цього найкраще використовувати спеціальні пакети, що

складаються із стерильних ватно-марлевих подушечок і бинта, а

такожстерильнібинтиімарлевісерветки.

Під час накладання пов’язки треба дотримуватись певних

правил. Насамперед потерпілого кладуть або садять у зручній позі

та слідкують за його станом (стоять перед лицем потерпілого).

Накладаючи пов’язку на ділянку суглобів, нозі чи руці надають

такого положення, у якому вона буде під час транспортування.

Наприклад, бинтуючи ділянку ліктьового суглоба, руку хворого

згинаютьуцьомусуглобіпідкутом, близькимдопрямого.

Накладаючи пов’язку на кінцівку, пальці звичайно зали-

шають відкритими, що дає змогу контролювати стан кровообігу в

перев’язаній кінцівці за забарвленням нігтів. Якщо пов’язка

накладена правильно, вони рожевого кольору, коли нога чи рука

перев’язанадужетісно, нігтістаютьсинюшними.

Індивідуальний пакет розкривають безпосередньо перед

накладаннямпов’язки. Стерильнийбинтвиймаютьтак, щобруками

неторкатисятихйогомісць, якіпотімвкриватимутьрану.

Перев’язуючи рану, бинт ведуть зліва направо, спіральними

ходамивнапрямівідпальцівдотулуба, тобтознизудогори. Кожен

виток має щільно прилягати до тіла, вкриваючи попередній виток

бинтана 1/2 або 2/3 йогоширини