----------------------- Page 1-----------------------

ІНІСТЕРСТВООСВІТИІНАУКИУКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКАПОЛІТЕХНІКА”

.М. Мохняк, О. . Дацько, О.І. Козій, А. . Романів,

М.П. Петрук, В.В. кіра, В.О. Васійчук

БЕЗПЕКА

ЖИТТЄДІЯЛЬНО ТІ

екомендувала Науково-методичнарада

Національногоуніверситету “Львівська політехніка”

як навчальний посібник для студентівусіх напрямів і спеціальностей

І–I Vрівнів акредитації

Львів

ВидавництвоНаціональногоуніверситету “Львівськаполітехніка”

2009

----------------------- Page 2-----------------------

К 65.248

М 1

УДК 504.75+658.283(075.8)

екомендувала Науково-методичнарада

Національногоуніверситету “Львівська політехніка”

як навчальний посібник для студентівусіх напрямів і спеціальностей

І–I Vрівнів акредитації (протокол№ 1/2009 від 25.12.2008 р.)

ецензенти:

Гивлюд М.М., доктор технічних наук, професор, Львівський держав-

ний університет безпеки життєдіяльності;

Батлук В.А., доктор технічних наук, професор, Львівський державний

університет безпеки життєдіяльності;

Мальований М.С., доктор технічних наук, професор, Національний

університет “Львівська політехніка”

Мохняк С.М. та ін.

М 1 Безпека життєдіяльності: Навч. посібник / С.М. Мохняк,

О.С. Дацько, О.І. Козій, А.С. Романів, М.П. Петрук, В.В. Скіра, В.О. Ва-

сійчук. – Львів: ВидавництвоНаціонального університету “Львівська полі-

техніка”, 2009. – 264 с.

ISBN 978-966-553-825-7

Висвітлено основні положення, на яких формуються принципи безпеч-

ного життя і діяльності людини. Розглянуто основні параметри середовища

проживання з аналізом небезпечних і шкідливих чинників, методи їх виявлення

і усунення. Особливу увагу звернено на захист людини у небезпечних ситуаціях

природного та техногенного походження, можливості виживання та збереження

здоров’я, надання першої долікарської допомоги потерпілим. Також

розглядаються соціальні небезпеки психологічного, інформаційного чи кримі-

нального характеру. Подані рекомендації щодо здорового способу життя та

раціонального харчування, захисту власності та корпоративної безпеки. Висвіт-

лені питання правового забезпечення та управління безпекою життєдіяльності.

Відповідає навчальній програмі нормативної дисципліни “ езпека життє-

діяльності” для вищих навчальних закладів I–IV рівнів акредитації і рекомендується

для студентів та викладачів, а також для всіх, хто цікавитьсяцією проблематикою.

К 65.248

© Мохняк С.М., Дацько О.С., Козій О.І., Романів А.С.,

Петрук М.П., Скіра В.В., Васійчук В.О., 2009

© Національний університет

ISBN 978-966-553-825-7

“Львівська політехніка”, 2009

2

----------------------- Page 3-----------------------

МІСТ

Вступ .................................................................................................................6

1. Теоретичні основибезпекижиттєдіяльності .......................................... 11

1.1. Об’єкттапредметбезпекижиттєдіяльності (БЖД), теоретичні

положення, основнізавданнянаукипробезпекулюдини ................. 11

1.2. Поняттянебезпеки, безпеки, таксономії– їхнівзаємозв’язки ........... . 13

1.3. Теоріяризику, оцінюваннярівняризику, прийнятнийризик,

управлінняризикоміможливішляхийогозменшення ..................... 16

1.4. Сучасніпроблемижиттєдіяльності ....................................................24

2. Негативні чинникиприродногосередовища

життєдіяльності .............................................................................................27

2.1. Класифікаціяприроднихнебезпечнихявищ ......................................27

2.2. Характеристикаприроднихнебезпекіправилабезпекилюдини ......28

2.3. Небезпекивідтехногенногозабрудненнядовкілля ........................... 35

2.4. ТехногеннезабрудненнярегіонівУкраїни .........................................40

3. Негативні чинникитехногенногосередовища

життєдіяльності .............................................................................................46

3.1. Класифікаціятахарактеристиканегативнихчинників

техногенногосередовища ...............................................................................46

3.2. Фізичнічинники..................................................................................46

3.2.1. Метеорологічні та термічні чинники .............................................47

3.2.2. Бароакустичні чинники ....................................................................49

3.2.3. Механічні чинники ............................................................................ 51

3.2.4. Електричні чинники ......................................................................... 52

3.2.5. Електромагнітні чинники ................................................................ 54

3.3. Хімічнічинники .................................................................................. 57

3.4. Біологічнічинники ............................................................................. . 60

3.5. етодиказахистуівиживаннявумовахтехногенних

аварійікатастроф ............................................................................... 65

4. Радіоактивне забруднення довкілля та його

вплив налюдину ........................................................................................... 70

4.1. Поняттярадіоактивностітаіонізуючихвипромінювань .................... 71

4.2. Поняттяпродозувипромінюваньтаодиниціїївимірювання ............ 76

4.3. Нормирадіаційноїбезпеки ................................................................. 78

4.4. Біологічнадіяіонізуючихвипромінювань.......................................... 83

4.5. Заходизахистувідрадіоактивногоопромінення ................................ 85

5. Психофізіологічні чинникизабезпечення безпекилюдини ................... 89

5.1. Впливзовнішніхівнутрішніхчинниківнаорганізмлюдини ............ 89

5.2. Чинникиризику, щозменшуюютьтривалістьжиття ......................... 96

3

----------------------- Page 4-----------------------

5.3. Психофізіологічніризики (узалежнення) ...........................................98

5.4. Соціально-психологічнабезпека ...................................................... 102

5.5. Інформаційно-психологічнабезпека ................................................ . 105

5.6. Духовно-релігійнабезпека ................................................................ 106

6. истема формуванняздоров’ята безпекахарчування ........................ 109

6.1. Основні теоріїіпрактикикультуриздоров’ялюдини ..................... 109

6.2. Складовіздоров’я.............................................................................. 110

6.3. Факториризику, здоров’ятапатологія ............................................. 111

6.4. Впливхарчуваннянажиттєдіяльністьлюдини ................................ 113

6.5. Теоріяхарчування. Раціон ................................................................ 119

6.6. Раціональнехарчування .................................................................... 125

6.7. Харчовідобавки ................................................................................ 127

6.8. Радіозахиснехарчування .................................................................. 131

6.9. Генетичномодифікованіхарчовіпродукти ...................................... 133

6.10. Безпекахарчування ......................................................................... 134

6.11. Загальніправила безпечногохарчування ...................................... . 138

7. Корпоративнабезпеката безпекавумовах

кримінальноїзлочинності татероризму ................................................... 142

7.1. Економічнізовнішнітавнутрішніджерелазагроз

безпеціоб’єктаекономіки ................................................................ . 142

7.2. Внутрішнічинникинапідприємстві, якіспричиняють

екстремальніситуації ........................................................................ 144

7.3. Інтелектуальнавласність, промисловавласністьтаїїзахист ........... 145

7.4. Охоронапідприємстватаспеціальніорганізаційнізаходи .............. . 148

7.5. Економічнавійна, економічнарозвідка

тапромисловийшпіонаж .................................................................. 150

7.6. Тероризм– якформаполітичногоекстремізму, йоговиди.

Державнийінедержавнийтероризм................................................. 154

8. Правове забезпеченнятауправління

безпекоюжиттєдіяльності ........................................................................... 164

8.1. Конституційніосновибезпеки .......................................................... 164

8.2. Законодавчітанормативніакти, щорегламентують

безпекужиттєдіяльності ................................................................... 165

8.3. Системаправовогозахистутанаглядузадотриманням

правовоїбезпеки ............................................................................... 171

8.4. Відповідальністьзапорушеннязаконодавства ................................ . 173

8.5. Законодавчіактиміжнародногоправа .............................................. 174

8.6. іжнародніорганізації, якізаймаютьсяпитаннямибезпеки

таздоров’ялюдини........................................................................... 175

9. Невідкладнадопомогау разі нещаснихвипадків ................................ . 181

9.1. Значеннясвоєчаснонаданоїтаправильнопроведеноїневідкладної

допомогивурятуванніжиттяіздоров’япотерпілого ....................... 181

4

----------------------- Page 5-----------------------

9.2. етодикапроведенняштучногодиханнятанепрямого

масажусерця ..................................................................................... 182

9.3. Першадопомогауразізовнішніхтавнутрішніхкровотеч .............. 189

9.4. Першадопомогауразіпереломівтавивихів ................................... 196

9.5. Основніспособиіммобілізаціїтаевакуаціїпотерпілого

зарізнихвидівушкоджень ............................................................... 198

9.6. Першадопомогауразі опіків, електротравмтаобморожень ........... 203

9.7. Першадопомогауразі отруєнь ........................................................ 209

9.8. Допомогауразіукусівскаженихтварин, отруйнихзмійікомах .... 211

9.9. Наданняпершоїдопомогиуразіутоплення ..................................... 213

10. Прилади дозиметричногота хімічногоконтролю .............................. 216

10.1. Приладирадіаційноїрозвідкиідозиметричногоконтролю ........... 217

10.1.1. Класифікація приладіврадіаційноїрозвідки

і дозиметричного контролю ........................................................ 217

10.1.2. ПриладДП-5В .............................................................................. 220

10.1.3. Прилад “Прип ’ять” ..................................................................... 223

10.1.4. ПриладИМД-1 (С) ...................................................................... 227

10.1.5. Дозиметри ДП-24 таИД-1 .......................................................... 230

10.2. ПриладхімічноїрозвідкиВПХР ..................................................... 233

11. Засоби індивідуальногозахистулюдини ............................................. 238

11.1. Засобизахистуорганівдихання ...................................................... 238

11.1.1. Фільтрувальні протигази ............................................................ 239

11.1.2. Ізолювальні протигази ................................................................. 241

11.1.3. Промислові протигази ................................................................. 244

11.1.4. еспіратори ................................................................................. 246

11.1.5. Найпростішізасобизахисту органів дихання ............................. 247

11.2. Засобизахистушкіри ...................................................................... 248

11.2.1. Ізолювальні засобизахисту шкіри ............................................... 249

11.2.2. Фільтрувальнізасобизахисту шкіри .......................................... 251

11.2.3. Найпростішізасобизахисту шкіри ............................................ 251

11.2.4. Спеціальнийзахисний одяг ........................................................... 252

11.3. едичнізасобизахисту .................................................................. 254

писоклітератури ...................................................................................... 258

5

----------------------- Page 6-----------------------

ВСТУП

Проблема безпеки життєдіяльності (БЖД) людини і всього

суспільства в сучасних умовах набула особливої гостроти й акту-

альності. Ученідавнопочалитурбуватисяпронебажаніта негатив-

ні наслідки антропогенного впливу на природу й навколишнє

середовищетарозроблятирізноманітнімоделімайбутньогозбалан-

сування розвитку людського суспільства з навколишнім середо-

вищемвумовахвеличезнихтехногеннихнавантаженьнабіосферу.

ПочатокXXI ст. ознаменувавсятим, щостаннавколишнього

середовища неухильно погіршується і люди вже не спроможні

адаптуватисядоцихшвидкихіглобальнихзмін. Крімтого, постала

проблема демографічного вибуху і обмеженості природних ресур-

сівта життєвогопросторуземноїкулі. Щорічночисельністьлюдей

на Землі зростає на 75–80 млн. осіб. Це потребує щорічного зро-

стання виробництва та продовольства. У багатьох районах світу,

особливо в економічно слабо розвинених країнах, виробництво

продуктівхарчуванняневзмозізадовольнитипотребунаселення, в

результаті чого голодування стало постійним явищем. Загальне

якіснеікількісненедоїданнясприяє виникненню епідемій, гострих

інфекційних чи паразитарних захворювань. Крім того набувають

великої гостроти проблеми соціальної напруженості суспільства в

країнахзперехідноюекономікою. Причинамитакоїнапруженостів

суспільстві єнезадовільніумовижиття, праці, матеріальнета куль-

турне становище, зіткнення інтересів релігійного, ідеологічного

характеру, система розподілу матеріальних благ, низький рівень

освіти.

Не меншу загрозу для людства несе антропогенне забруд-

нення природного середовища. Хімічне, радіоактивне та

бактеріологічне забруднення повітря, води, ґрунту, продуктів

харчування, атакожшум, вібрація, електромагнітніполя, іонізуючі

випромінювання тощо викликають в організмі людей тяжкі

патологічні явища, глибокі генетичні зміни. Це спричиняє різке

збільшення захворювань, передчасне старіння й смерть, народ-

женнянеповноціннихдітей.

6

----------------------- Page 7-----------------------

В останні десятиліття різко зросла чисельність техногенних

аварій, катастроф, дорожньо-транспортнихпригод, у якихгине або

втрачаєздоров’я іпрацездатність велика кількістьлюдей. За даним

ВООЗ смертність внаслідок нещасних випадків займає третє місце

у світіпісля серцево-судиннихта онкологічнихзахворювань. Якщо

від загальних захворювань вмирають переважно літні люди, то від

нещаснихвипадківпереважногинепрацездатнамолодь.

Таким чином, актуальність проблем БЖД в теперішній час

визначаєтьсярядомпричин:

порушення екологічної рівноваги природного середовища

внаслідок надмірного антропогенного навантаження на

біосферу;

зростання числа техногенних аварій і катастроф при

взаємодіїлюдинизіскладнимитехнічнимисистемами;

соціально-політичнанапруженістьусуспільстві.

Протягом усієї історії існування людства природне середо-

вище життєдіяльності завжди прагнуло дбати про свою безпеку.

Багато вчених пов’язують збільшення стихійних лих з діяльністю

людини. Необхідно задуматися над фактом, що з 1960 по 1990 рр.

кількість катаклізмів на Землі збільшилася вдвоє і продовжує

зростати. Стало зрозумілим, що для усунення цієї небезпеки необ-

хідний перегляд традиційних принципів природокористування та

докорінна перебудова господарської діяльності у більшості країн

світу. Одним із перших у світі звернув увагу на цю проблему

перший президент Академії наук України В.І. Вернадський.

Основоювчення академіка Вернадськогобула “живаречовина”, до

складу якої входять усі живі організми, що мешкають на планеті.

Незважаючинамалийобсяг – 0,25 % масивсієїбіосфери, – завдяки

геохімічній активності іздатності до розмноження, живаречовина,

використовуючи і перетворюючи світлову енергію, розвиває

величезну вільну енергію, через що її функції проявляються у

планетарному масштабі. До складу живої речовини Вернадський

включив також і людину, розглядаючи природу й людське

суспільствояк одне ціле. Вернадський обґрунтував положення про

те, що стан сучасної Землі сформовано людиною, показавши, що

7

----------------------- Page 8-----------------------

діяльність сучасної людини викликає рух основних хімічних

елементів у масштабах, які порівнюються з природними циклами

руху цих елементів. За визначенням Вернадського, людина стала

найбільш могутньою геологічною силою на планеті, людська

діяльність почала перевищувати масштаби найпотужніших стихій-

нихявищ.

В Україні, що має в цілому сприятливі умови життя, також

розвинулисьнегативніпроцесита явища: посилюютьсярадіаційне,

хімічне, теплове та інші види забруднень, що значною мірою

впливають на рівень життя організму, в тому числі людини, у

першу чергу на її здоров’я та тривалість життя. Особливо

тривожною тенденцією є збільшення смертності серед людей

працездатного віку. Втрати працездатного населенняперевищують

24 % Загальної смертності. Щодо темпів вимирання людей, то

Україна входить до першої десятки країн світової спільноти, а

щодо тривалості життя – займає 60-те місце у світі. Різко

збільшуєтьсякількістьпрофесійнихзахворювань.

Дитяча смертність в Україні найвища в Європі, 80 %

вагітних жінок мають проблеми зі здоров’ям. Зростає кількість

людей із порушеною спадковістю. Лише за останнє десятиріччя в

країні у 5 разів збільшилась кількість неповноцінних дітей. До

закінчення середньої школи 46 % випускників набувають різних

хронічних захворювань. З 1986 року на 5 % щорічно зростає

кількістьнародженихдітей-мутантів.

Український народ опинився перед реальною загрозою

вимирання. Але земля України є колискою великого народу. Тому

ми повиннізберегти умови сталого розвиткуприроди, суспільства,

економіки та держави, забезпечити безпеку життя і діяльності

самимсобіімайбутнімпоколінням.

БЖД як наука розглядає проблеми охорони здоров’я і

безпеки людини у навколишньому середовищі, виявляє небезпечні

та шкідливі фактори, розробляє методи і способи захисту людини

шляхом зниження небезпечних і шкідливих факторів до

допустимих значень, розробляє способи ліквідації наслідків

небезпечнихінадзвичайнихситуацій.

8

----------------------- Page 9-----------------------

Безпека життєдіяльності є порівняно молодою науковою

дисципліною, перебуває в стані зародження та формування і має

виконувати складні соціально-педагогічні функції: освітню,

виховнутапсихологічну.

ета освітньої функції полягає в тому, щоб забезпечити

відповідні сучасним вимогам знання студентів про загальні

закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних

ситуацій, їх властивості, можливий вплив на життя і здоров’я

людей та сформувати необхідні в майбутній практичній діяльності

спеціалістаумінняінавичкидляїхзапобіганняіліквідації, захисту

людейтанавколишньогосередовища.

ета виховної функції – формувати у студентів новий

науковий світогляд, активну соціальну позицію, творче мислення

привирішеннівиробничихтажиттєвихпроблем.

Психологічна функція полягає у формуванні психологічної

готовності до безпечної діяльності в умовах сучасного техноген-

ногосередовища.

Головна мета безпеки життєдіяльності полягає у тому, щоб

сформувати в людини свідоме та відповідальне ставлення до

питань особистої безпеки й безпеки тих, хто її оточує. Навчити

людинурозпізнавати й оцінювати потенційнінебезпеки, визначати

шлях надійного захисту від них, уміти надавати допомогу в разі

потреби собіта іншим, а також оперативноліквідовувати наслідки

проявунебезпекурізноманітнихсферахлюдськоїдіяльності.

Безпекажиттєдіяльності– цеінтегрованадисциплінагумані-

тарно-технічного спрямування, яка вивчає загальні закономірності

виникнення небезпек, їх властивості, наслідки впливу їх на

організм людини, основи захисту здоров’я та життя людини і

середовища її проживання від небезпек, а також розробку і реалі-

зацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки

здоровихтабезпечнихумовжиттяідіяльностілюдини.

Завданнядисципліни “Безпекажиттєдіяльності” полягаютьу

тому, щобнавчитистудентів:

– ідентифікувати потенційні небезпеки, тобто розпізнавати

вид, визначативеличинутаімовірністьїхпрояву;

9

----------------------- Page 10-----------------------

– визначати небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори, що

породжуютьсяджереламицихнебезпек;

– прогнозувати можливість і наслідки впливу небезпечних

ташкідливихфакторівнаорганізмлюдини;

– використовувати нормативно-правову базу захисту осо-

бистостітанавколишньогосередовища;

– розробляти заходи та застосовувати засоби захисту від дії

небезпечних, шкідливихтавражаючихфакторів;

– запобігати виникненню надзвичайних ситуацій, а в разі їх

виникнення приймати адекватні рішення та виконувати

дії, спрямованінаїхліквідацію;

– використовувати у своїй практичній діяльності громад-

сько-політичні, соціально-економічні, правові, технічні,

природоохоронні, медико-профілактичні та освітньо-ви-

ховні заходи, спрямовані на забезпечення здорових і

безпечнихумовіснуваннялюдинив сучасномунавколиш-

ньомусередовищі.

Навчальний посібник призначений для студентів вищихнав-

чальних закладів і написаний згідно зі стандартом вищої освіти та

програмою з дисципліни “Безпека життєдіяльності”, затверджених

іністерствомосвітиінаукиУкраїни.

10

----------------------- Page 11-----------------------

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЕ ПЕКИ

ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

1.1. Об’єкт та предмет безпеки життєдіяльності

(БЖД), теоретичні положення, основнізавдання

науки про безпеку людини

Безпеку як наукову категорію вивчають у багатьох галузях

науки. На сучасному етапірозвитку суспільства постала потреба у

формуванні самостійного наукового напряму “безпека життєдіяль-

ності населення”, у межах якого отримали б теоретичне обґрунту-

вання напрями, способи і методи здійснення управлінської

діяльностіщодозабезпеченнябезпеки.

Спроби визначити, що таке безпека сьогодні, надзвичайно

широкорозповсюджені. У ПрограмірозвиткуООН (UNDP) вироб-

лено таке визначення безпеки людини: “Безпека людини має два

головних аспекти. По-перше, вона означає безпеку від таких

хронічнихзагроз, якголод, хворобаірепресії; по-друге – захиствід

раптових і шкідливих руйнівних подій в умовах повсякденного

життя, – чи то вдома, на роботі або в суспільстві. Такі загрози

можутьіснуватинавсіхрівняхнаціональногобуттятарозвитку...”.

Списокзагроздля безпекилюдини довгий, але найповнішевін

можебутирозкритийдекількоматакимиголовнимикатегоріями:

економічнабезпека;

безпекахарчування;

безпеказдоров’я;

екологічнабезпека;

особистабезпека;

суспільнабезпека;

політичнабезпека.

15 травня 2002 р. було прийнято декларацію “Про право

людини на безпеку” на 6-й Всесвітній конференціїіззапобіганняй

управління ушкодженнями, яка відбулася в онреалі (Канада).

Деклараціядаєтакевизначеннябезпекилюдини (стаття 2):

11

----------------------- Page 12-----------------------

“ езпека – цестан, уякомунебезпекатаумови, яківедутьдо

фізичного, психологічного або матеріального збитку, контролю-

ються для того, щоб зберегти здоров’я і добробут індивідів та

суспільства.

Але безпека не визначаєтьсяяк повна відсутність небезпеки.

Об’єкт цієї декларації – не ліквідація всіх небезпек, а скоріше їх

контроль для того, щоб захистити здоров’я і добробут індивідів та

суспільства”.

Небезпека – основнийчинникнегативноговпливуналюди-

ну та життєве середовище, і саме її властивостями визначається

безпека життєдіяльності. Тому вивчення небезпек є основним

завданнямпредмета “Безпекажиттєдіяльності”.

Життєдіяльність – це регульований стан навколишнього

середовища, за якого, згідно із чинним законодавством, нормами і

нормативами, забезпечується комфортна безпечна взаємодіялюди-

ни з його компонентами, запобігання погіршенню екологічного

стану, умовіохоронипраці, виникненнюнебезпекитадійвумовах

надзвичайнихситуацій.

езпека життєдіяльності – стан діяльності, за якого з

визначеною ймовірністю унеможливлений прояв небезпеки як у

виробничій, так і невиробничій сферах з урахуванням взаємного

впливунавколишньогосередовища, людинитасуспільства.

Структура життєдіяльності як складної системи, об’єд-

нує у своєму складі людину (населення), природне та штучне

середовищежиття, сферудіяльностілюдей. Належитьдокатегорії

складних глобальних структур (середовище – людина – діяль-

ність).

Основою життєдіяльності є чинники і параметри навко-

лишнього середовища (сонця, повітря, води, ґрунту, біосфери) та

штучного середовища життя (житлові та виробничі будівлі,

споруди, транспортні та повітряні комунікації, системи забезпе-

чення енергоресурсами, продуктами харчування) і багато іншого,

щостворенорукамилюдинидлязабезпеченняжиття.

12

----------------------- Page 13-----------------------

1.2. Поняття небезпеки, безпеки, таксономії –

їхні взаємозв’язки

Небезпеки – основний чинник негативного впливу на

людину та життєве середовище, і саме їх властивостями визнача-

ється безпека її життєдіяльності. Тому вивчення небезпек є основ-

ним завданням предмета “Безпека життєдіяльності”. Небезпека – це

наслідок дії окремих негативних чинників на людину. Відповідно

до системи стандартів безпеки праці (ССБП) розділяються

небезпечніташкідливічинники:

під небезпечними розуміютьчинники, діяяких, упевнихумо-

вах, призводитьдотравмиабоіншогорізкогопогіршенняздоров’я;

шкідливими чинниками є такі, дія яких, за різних умов,

призводитьдозахворюваннятазниженняпрацездатності.

іж небезпечними та шкідливими чинниками немає

принципової різниці. Один і той самий чинник залежно від

величини та часу дії може бути небезпечним або шкідливим.

Небезпечними та шкідливими чинниками можуть бути предмети,

засоби, продукти праці, дії, природно-кліматичне середовище

(грози, повені, флора, фауна), люди.

Негативнічинники характеризуються:

ймовірністю

розмірами

появи

зонидії

часоміснування

абодіїналюдину

потенціалом якістю

ис. 1. 1. Характеристика негативних чинників

Потенціалом чинник визначається з кількісного аспекту,

наприклад: рівень шуму, напруга електричного струму, загазова-

ністьповітря.

13

----------------------- Page 14-----------------------

Якість чинникавідображаєйогоспецифічніособливості, що

впливають на організм людини, наприклад: дисперсність пилу,

частковийскладшуму, виделектричногоструму.

Простір, в якому постійно діють або періодично виникають

небезпечні і шкідливі виробничі чинники, називають небезпечною

зоною.

Граничнодопустимийрівень негативного чинника (ГДР) –

рівень чинника, який під час щоденної (крім вихідних днів) праці

протягом 8 годабоіншогочасу, але не більше4 1 годутиждень, за

весьтрудовий стажне може викликати захворюваньабовідхилень

у станіздоров’я, щовиявляютьсясучасними методами досліджень,

під час роботи або у віддалені строки життя цього чи наступних

поколінь.

За структурою негативні чинники поділяють на прості

(струм, токсичність), складнітапохідні (аварії, пожежі, вибухи).

За походженням негативні чинники поділяють на активні,

пасивно-активні та пасивні.

До активних чинників зараховують ті, які можуть діяти на

людинучерезрізнівидиенергії.

Чинники активної групи підрозділяються на підгрупи:

механічні, термічні, електричні, хімічні, біологічні, психофізичні.

До пасивно-активної групи належать чинники, які

проявляються внаслідок дії самої людини: гострі нерухомі

предмети, малий коефіцієнт тертя, нерівності поверхонь, похилі

підйоми.

До групи пасивних чинників належать ті, які проявляються

опосередковано: корозія матеріалів, накип, недостатня міцність

конструкцій, підвищенінавантаженнянамеханізмиімашинитощо.

Формоюпроявуцихчинниківєруйнування, вибухи, аварії.

Таксономія небезпек – класифікація та систематизування

явищ, процесів, об’єктів, якіздатнізавдатишкодилюдині. Приклад

таксономіїнебезпекпоказанонарис. 1.2.

Небезпекикласифікуютьтак:

– за природним походженням (природні, техногенні, еколо-

гічнітощо);

14

----------------------- Page 15-----------------------

– зачасомпроявлення (імпульсні, кумулятивні);

– за локалізацією (космос, атмосфера, літосфера, гідро-

сфера);

– за наслідками (зниження працездатності, захворювання,

травми, загибель);

– зашкодою (соціальні, технічні, екологічнітощо);

– за сферою проявлення (побутові, спортивні, дорожньо-

транспортні, виробничі);

– заструктурою (прості, складні, похідні);

– захарактеромдіїналюдину (активнітапасивні).

Класифікація небезпек

Запоходженням Залокалізацією

і і а а

і - н а

н н о і а с р р р

д н н н в о е е е

о е ь ч о ф ф ф

р г л и н м с с с

о а т і с о о

і

и н і л б о р о

р х ц м т

о о м К т д і

П е С п о А і Л

Т Г

К

Засфероюпроявлення Занаслідками

а

а н а а ь - я -

ч т н в и н т

и р в л ю я а

н о е м р н д і

о и т б в н е з т

б п т у а о н ж е с

о с р б и в а ц о

р н о о г р х в и а н

и а п а Т а н р

В р С П З З З п

Т

ис. 1.2. Таксономія небезпек

Номенклатура небезпек – перелік назв, термінів, система-

тизованих за окремими ознаками. В окремих випадках складається

номенклатура небезпек для окремих об’єктів (підприємств, цехів,

професій, місцьпрацітощо).

Найбільшвдалоюкласифікацієюнебезпекжиттєдіяльностіза

джерелами походження є така, згідно з якою всі небезпеки

поділяють на чотири групи: природні, техногенні, соціально-

15

----------------------- Page 16-----------------------

політичні та комбіновані. Перші три вказують на те, що

небезпеки за своїм походження належать до трьох елементів

життєвого середовища, яке оточує людину – природного, техно-

генного (матеріально-культурного) та соціального. До четвертої

групи належать природно-техногенні, природно-соціальні та

соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбінація

різнихелементівжиттєвогосередовища.

Така класифікація майже збігається з класифікацією

надзвичайних ситуацій, затвердженою постановою Кабінету

іністрівУкраїни 15.07.1998 р. № 1099, згіднозякоюнадзвичайні

ситуації (НС) натериторіїУкраїниподіляютьсяна:

– НСтехногенного;

– НСприродного;

– НСсоціально-політичного;

– НСвоєнногохарактеру.

За даними OOН найбільшу небезпеку загибелі людини в

промисловорозвиненихкраїнах становлять такіпроцеси, знаряддя,

пристрої, машинита види діяльності (подані в порядку спадання):

куріння; споживання алкогольних напоїв; автомобілі; ручна вогне-

пальна зброя; електричний струм; мотоцикли; плавання; хірургічне

втручання; рентгенівське опромінення; залізниця; авіація загаль-

ногопризначення; велика будова; велосипед; мисливство; побутові

травми; гасіння пожеж; атомна енергетика; альпінізм; сільгосп-

техніка; лижі.

1.3. Теорія ризику, оцінювання рівня ризику,

прийнятний ризик, управління ризиком і можливі

шляхи його зменшення

Універсальними засобами під час вивчення питань з БЖД є

системно-структурний підхід і системний аналіз, які можна

застосовувати для будь-якоїгалузізнань. Теоріяризику – цеодиніз

перших і основних методологічних засобів оцінювання та

характеристикинебезпек, щодаєможливістьвважатийогоодниміз

методівдослідженьгалузізнань “Безпекажиттєдіяльності”.

16

----------------------- Page 17-----------------------

З позицій БЖД ризик є критерієм реалізації небезпеки у

просторі та часі, а також якісним критерієм шкоди. У цьому разі

можна говорити про відносніпоказники шкоди. Тому в дисципліні

“Безпекажиттєдіяльності” прийнятотакевизначенняризику:

ризик – це відношення кількості небезпечних подій із

заподіяною шкодою (n) до максимально можливої їх кількості (N)

запевнийпроміжокчасу:

Е = n / N.

Наведена формула даєзмогурозрахувати розміри загального

та групового ризику. Оцінюючи загальний ризик, величина N

визначає максимальну кількість усіх подій, а оцінюючи груповий

ризик, максимальнукількістьподійуконкретнійгрупі, щовибрана

із загальної кількості за певною ознакою. Зокрема в групу можуть

входити люди, що належать до однієї професії, віку, статі; групу

можуть становити також транспортні засоби одного типу; один

классуб’єктівгосподарськоїдіяльностітощо.

Характерним прикладом визначення загальногоризику може

слугувати розрахунок числового значення загального ризику

побутового травматизму зі смертельними наслідками. Відповідно

до статистичних даних за 2007 р. в Україні загинули у побутовій

сфері 68 271 особи. Наразитись на смертельну небезпеку в побуті

практично міг кожен із загальної кількості громадян, що про-

живали в Україніза цей період, тобто N = 46 000 000 осіб. Відтак,

числове значення загального ризику смертельних випадків у

побутовій сфері 2007 р. становило

-3 -6

R = 68 271 /46 000 000 = 0,001362 = 1,484 · 10 = 1484 · 10 .

З розглянутого прикладу очевидно, що з кожного мільйона

громадян, які проживали в Україні, в побутовій сфері загинули в

2007 р. 1484 особи. В охороні праці для характеристики рівня

травматизму використовується коефіцієнт частоти (К ), який

ч

показує кількість травмованих чи загиблих на 1000 працівників.

Якщо його використати для наведеного прикладу, то можна

відзначити, що коефіцієнт частоти смертельного побутового

травматизмувУкраїні 2007 р. становив 1,484.

17

----------------------- Page 18-----------------------

Головний аспект теорії ризику полягає в тому, що

кожна небезпека має певну ймовірність реалізації. Ми завжди

живемо з певним ризиком зазнати ураження від небезпек, які нас

оточують. Практикадаєлюдиніусіпідставидлявисуванняаксіоми,

щоусякадіяльністьлюдиниєпотенційнонебезпечною. Потенційна

небезпека життєдіяльності людини існує як явно, так і приховано.

Як результат, виникають наслідки, котрі важко передбачити і які

спричиняють травми, захворювання, погіршення працездатності,

самопочуття, загибельтаіншінебажанінаслідки.

Ідентифікація ризику. У сучасних умовах основною дер-

жавною і суспільною проблемою є забезпечення безпеки життє-

діяльності населення, збереження головної цінності держави – її

громадян, їхнього здоров’я і життя. Ідентифікація ризику, загроз і

шкоди залежить від ситуації, рівня інформованості та культурних

передумов.

За джерелом небезпеки ризики можуть бути техногенні або

природні.

Ризику може піддаватися одна людина, такий ризик нази-

вається індивідуальний, абогрупа людей– тоді ризик визначається

як колективний ризик. Ризик для суспільства кількісно

визначається кількістю людей, які загинули під час конкретного

інциденту за одиницю часу (наприклад, протягом року). Індивіду-

альний ризик характеризується відношенням кількості смертей на

рік з розглянутої причини до чисельності всього населення чи

чисельності тієї групи осіб, які піддаються певному чиннику

ризику. Ризикдляжиттєдіяльності, очевидно, повиненбути певним

інтегральним (зведеним) показником, що враховує вагомість

кожногоокремогочинникаризикуійогокількіснезначення.

Терміном “безпека” позначаєтьсятакий стан об’єкта, за яко-

горизикдляньогочивідньогонеперевищуєдеякогоприйнятного

рівня. За рівнем небезпеки ризик для суспільства визначається як

безумовно прийнятний, прийнятний танеприйнятний.

Ризикподіляютьза:

– часом впливу – короткостроковий, середньостроковий та

довгостроковий,

18

----------------------- Page 19-----------------------

– частотоювпливу– разовий, періодичний та постійний,

– масштабами впливу– локальний чиглобальний.

Можна виділити такі методи визначенняризику:

– інженерний, який спирається на статистику, розрахунки

частотипроявленнянебезпек, імовірніснийаналізбезпеки,

танапобудову “дерев” небезпек;

– модельний, який ґрунтується на побудові моделей впливу

небезпек на окрему людину, соціальні, професійні групи

тощо.

– експертний, заякимймовірністьрізнихподійвизначається

за допомогою опитування досвідчених спеціалістів-

експертів;

– соціологічний (соціометричне оцінювання), що ґрунту-

єтьсянаопитуваннінаселеннятапрацівників.

Переважно для людей, які працюють на потенційно небез-

печному підприємстві, ризик від аварій на цих підприємствах є

добровільним, а для населення, що проживає поблизу підприєм-

ства, – примусовим. Ризик за примусом розцінюється людьми як

додатковий ризик, і вони вимагають зниження його до дуже

незначного рівня. Допускаючи подібний ризик, люди хочуть

одержувати інформацію про методи управління в потенційно

небезпечних галузях промисловості та контроль за небезпечними

чинникамизметоюзменшенняподібногоризику.

Обґрунтування рівнів ризику є не тільки важкою науковою

проблемою, але значною мірою ще й проблемою морально-

етичною. У результаті йдеться про встановлення такої граничної

кількості загублених людських життів, з якою суспільство може

змиритися.

Прийнятний ризик та безпека. Ризикєкритеріємреалізації

небезпеки. Він визначається ймовірністю проявлення небезпеки та

ймовірністю присутності людини в зоні дії небезпеки (в небез-

печнійзоні).

Нескінченно малий (“нульовий”) ризик свідчить про від-

сутністьреальноїнебезпекивсистемі, і, навпаки, чимвищийризик,

тимвищареальністьвпливунебезпеки.

19

----------------------- Page 20-----------------------

За ступенем припустимостіризикбуває:

– знехтуваний ризик – має настільки малий рівень, що він

перебуває в межах допустимих відхилень природного

(фонового) рівня;

– прийнятним вважається такий рівень ризику, який сус-

пільствоможеприйняти (дозволити), враховуючитехніко-

економічні та соціальні можливості на конкретному етапі

свогорозвитку;

– граничнодопустимийризик – цемаксимальнийризик, який

не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний

результат;

– надмірнийризик характеризується винятково високим рів-

нем, який здебільшого призводить до негативних наслід-

ків.

На практицідосягти нульового рівняризику, тобто абсолют-

ноїбезпеки, неможливо. Черезцевимога абсолютноїбезпеки, хоча

є дуже гуманною, може обернутися трагедією для людей. Знехту-

ваний ризик у теперішній час також неможливо забезпечити через

відсутністьтехнічнихтаекономічнихпередумовдляцього.

Сучасна концепція безпеки життєдіяльності ґрунтується на

досягненніприйнятного (допустимого) ризику.

Сутність концепції прийнятного (допустимого) ризикуполя-

гаєу прагненні створити такумалу безпеку, яку сприймає суспіль-

ствосьогодні.

ірою ризику в суспільстві є ціна життя людини. Ризик

дорівнює одиниці (R=1), якщо стається один нещасний випадок.

Переважносуспільствонепомічаєнебезпеки, якщоподіявідбуваєть-

сязучастюмільйоналюдей іє одиннещаснийвипадокзлетальним

результатом. Якщовизнати, щоризик– кількіснаміра (ймовірність)

шкоди (зазнаних збитків) від певних подій, тоді ймовірність такої

-6

подій P(t) = 10 . Подія, якамаєчастотуодинсмертельнийвипадокна

-3

тисячу осіб (ймовірність виникнення P(t) = 10 ), розцінюється сус-

пільством як нещасний випадок. Згідно з рекомендаціями Всесвіт-

ньої організації охорони здоров’я до таких подій, коли ризик

-3

перевищує R≥1·10 , требавживатизаходибезпеки.

20

----------------------- Page 21-----------------------

Часто оцінка нанесеного збитку може виражатися не тільки

шкодою, завданою життю і здоров’ю людини, але і іншими

втратами, наприклад, матеріальними.

Звичайно, підчаскласифікаціїзарівнемнебезпеки, прийнято

-6 -6

вважати неприйнятним ризик більше 10 , прийнятним від 10 до

-8 -8

10 , безумовно прийнятним – менше 10 . Природними межами

-3

ризикудлялюдиниєдіапазонміж 10 (ймовірністьзахворюваності

-6

на душу населення) та 10 – максимальний рівень ризику від

природної катастрофи. Для екосистеми максимально прийнятним

рівнемризикувважаєтьсятакийризик, заякогоможебутиушкоджено

до 5 % видівбіогеоценозу.

Прийнятнийризикпоєднуєтехнічні, економічні, соціальніта

політичні аспекти і є певним компромісом між рівнем безпеки й

можливостями її досягнення. Розмір прийнятного ризику можна

визначити, використовуючи витратний механізм, який дає змогу

розподілити витрати суспільства на досягнення заданого рівня

безпеки між природною, техногенною та соціальною сферами.

Необхідно підтримувати відповідне співвідношення витрат у

зазначенихсферах, оскількипорушеннябалансунакористь однієїз

нихможе спричинити різке збільшенняризику і його рівень вийде

замежіприйнятнихзначень.

Збільшуючи видатки, можна значно зменшити величину

ризику (не безмежно). Проте збільшення витрат на технічне

зниження ризику завдає шкоди соціальній сфері (зменшуються

витрати на медицину, культуру, освіту тощо), що збільшує

соціально-економічний ризик. Сумарний ризик має мінімум при

визначеному співвідношенні інвестицій у технічну та соціальні

сфери, тому вибираючи ризик, з яким суспільство змушене

миритися, цюобставинутребавраховувати.

Різні країни можуть мати різні оцінки наслідків. У

Нідерландахрівніприйнятого ризику встановлені в законодавчому

порядку. За розрахунками Μ.Μ. Радаєва (Росія), рівень прийнятного

ризику, пов’язаного з НС природного та техногенного характеру,

–4 –6

повиненстановити9 · 10 наоднулюдинуврік, знехтуваного– 510 .

21

----------------------- Page 22-----------------------

Обґрунтуваннярівнів прийнятного та знехтуваного ризику є

не тільки важко вирішуваною науковою проблемою, але, значною

мірою, ще й проблемою морально-етичною. Врешті-решт йдеться

про встановлення такої граничної кількості загублених людських

життів, зякоюсуспільствоможезмиритися.

Основне правило оцінювання ризику небезпек – серйоз-

ність ризику небезпеки обернено пропорційна рівню її ймовір-

ності.

ЗгіднозЗакономУкраїни “Прооб’єктипідвищеноїнебезпеки”

кожне підприємство повинно здійснювати декларування безпеки

об’єктівпідвищеноїнебезпеки, якепроводитьсязметоюзапобігання

надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру, а

також забезпечення готовності до локалізації, ліквідації надзвичай-

нихситуаційтехногенно-природногохарактерутаїхнаслідків.

Збиток навколишньому середовищу (екологічний) і інші

види збитку повинні бути оцінені кількісно у вигляді можливих

ризиків заподіяти шкоду. Усі види збитку повинні бути компенсо-

ваніоб’єктомгосподарськоїдіяльності (ОГД) абоспоживачемйого

продукції. У підсумку ці збитки мають входити в собівартість і

цінупродукції.

Управління ризиком, можливі шляхи його зменшення.

Управління ризиком – процес прийняття рішень і здійснення

заходів, спрямованих на забезпечення мінімально можливого

(припустимого) ризику.

Вибір припустимого ризику не просте завдання. Одним з

варіантівйоговибору– взяти за основуризик, зяким справляється

місцева служба НС. Наприклад, таким може бути загроза життю

людей, коли потрібна термінова евакуація до 500 осіб: “НС 2041”

(відповідно до Класифікатора надзвичайних ситуацій в Україні).

Допускаємо, щотака ситуаціявиникає один разна два роки, тобто

зімовірністю 0,5. Тодіприпустимийризикевакуаціїбудетаким:

Rе = Р · Е= соnsт= 250 осіб.

З таким припустимим ризиком одержимо, що евакуація (Е)

25 тис. осібможливазімовірністюР = 0,1 (одинразна 10 років).

22

----------------------- Page 23-----------------------

Якщо фактична ймовірність НС значно більша (наприклад,

Р = 0,2, тобто один раз на п’ять років), то тоді умова прийнятого

намиприпустимогоризикуневиконуєтьсяіповиннібути прийняті

заходи щодо розроблення і посилення захисних систем. Це і є

управління ризиком. Коли держава ставить завдання управління

ризиком, вона гарантує громадянамзахистізбереженняздоров’я у

разівпливушкідливихчинників.

Засоби забезпечення безпеки (управління ризиками) в

умовахринкової економіки. Ліцензування і страхування. Забезпе-

чення безпеки в межах ринкової економіки здійснюється за

допомогою процедур ліцензування і страхування. Ці процедури

регулюються відповідними законами. Так, законом України “Про

об’єкти підвищеноїнебезпеки”, визначенопорядокнаданнядозволу

(ліцензії) на експлуатацію об’єктів підвищеної небезпеки. Суб’єкт

господарської діяльності, а також підприємства, установи, органі-

зації, щомаютьнаміррозпочати експлуатацію об’єктів підвищеної

небезпеки, надсилають до державної адміністрації, виконавчих

органів селищної або міської рад заяву на отримання дозволу на

експлуатаціюоб’єктапідвищеноїнебезпеки, доякоїдодають:

– деклараціюбезпеки;

– договір обов’язкового страхування відповідальності за

шкоду, яка може бути заподіяна аваріями на об’єктах

підвищеноїнебезпеки;

– план локалізації і ліквідації аварій на об’єкті підвищеної

небезпеки;

– копіюдозволуна будівництвоі/абореконструкціюоб’єкта

підвищеноїнебезпеки;

– висновки передбачених законом державних та, за

наявності, громадськихекспертиз;

– копіюрішеннявідповідноїради про наданнязгоди нароз-

міщення об’єкта підвищеної небезпеки на території села,

селища, міста (уразі, коли місцерозташуванняоб’єктаєна

такійтериторії).

Відповідна державна адміністрація, виконавчі органи

розглядають заяву, погоджують з територіальними органами

23

----------------------- Page 24-----------------------

спеціальноуповноваженихцентральних органіввиконавчоївлади і

надсилають суб’єктугосподарськоїдіяльності письмовийдозвілна

експлуатацію об’єкта підвищеної небезпеки або обґрунтовану

відмову з переліком додаткових заходів, які він повинен виконати

для отримання дозволу (ліцензії). Копію дозволу на експлуатацію

об’єкта підвищеної небезпеки надсилають також спеціально

уповноваженим органам виконавчої влади, що здійснюють

державний нагляд та контроль у сфері діяльності, пов’язаної з

об’єктамипідвищеноїнебезпеки.

Ліцензування і страхування діяльності ОГД є основними

елементами їхнього функціонування в ринковій економіці. Загаль-

ним для обох процесів є необхідність розрахунку ризиків. При

чому обчислення відрізняються істотно, насамперед за метою

діяльності. Розрахунок ризику для управління повинен бути більш

повним і ґрунтовним, а також визначення найчутливіших до

управління елементів системи. Для страхування необхідні середні

статистичні оцінки ризиків, засновані на попередній діяльності

цьогооб’єктачианалогічнихдоньогооб’єктів.

1.4. Сучасні проблеми життєдіяльності

Проблеми забезпечення життєдіяльності в нормальних

умовах середовища проживання. ожнавиділитинизкуважливих

проблемдлязабезпеченнянормальнихумовжиттятапраці.

1. Підтримка параметрів середовища життя в необхідних

межах. Це однаізскладнихпроблем, які єпереднаселенням Землі.

Виникає проблема технологічної безпеки суспільства, тому що на

цьому етапі розвитку суспільства існує очевидна невідповідність

якості і складності технологічних процесів рівню освіти та

культуритогочиіншогосуспільства.

2. Забезпечення населення усіма видами енергоресурсів

(електроенергією, газом, нафтопродуктами тощо). Енергетична

криза сьогодні впливає на чимало країн, в яких хронічно не

24

----------------------- Page 25-----------------------

вистачає енергоресурсів, що істотно позначається на життєдіяль-

ностілюдей.

3. Проблема забезпечення продуктами харчування, які є

фізіологічною основою життєдіяльності. Зі збільшенням чисель-

ностінаселенняцяпроблемапостаєособливоактуально.

4. Наявність і раціональне використання питної води.

ВодніресурсинаЗемлі обмеженіінерівномірнорозподілені, тому

економія і повторне використання води є надзвичайно акту-

альним.

5. Проблема охорони здоров’я. Суть цієї проблеми полягає

у визначенні форм, методів і засобів профілактики, лікування,

реабілітації, атакожорганізаціївідпочинкулюдини.

6. Охорона правлюдини і громадського порядку. Суть цієї

проблеми полягає у визначенні правової основи, необхідної

системи, сил і засобів для забезпечення вільної і безпечної життє-

діяльності людей. Права людини зафіксовані в законах будь-якої

держави. Нині ця проблема виходить за межі держави і стає

міжнародноюпроблемою.

7. Забезпечення людей усіма параметрами штучного сере-

довищажиття. Нагальноюпроблемоюдля багатьохлюдейурізних

країнах є житло, транспорт, суспільні споруди, спортивні

комплекси, медичнізакладитощо.

8. Охорона праці. Суть цієї проблеми полягає у створенні

безпечних і комфортних умов трудової діяльності людини. Ці

умови повинні унеможливлювати одержання травм і професійних

захворюваньлюдининавиробництві.

9. Ліквідація, перероблення або використання відходів

виробництва. Особливонебезпечнимиєвідходи атомних, хімічних,

біологічнихвиробництв.

10. Перспективною проблемою для людей Землі є освоєння

новихпросторівтасвітів.

25

----------------------- Page 26-----------------------

Контрольні запитання

1. айте визначення безпеки і небезпеки.

2. На які групи за характером впливу на людину поділяють

небезпечні і шкідливі чинники?

3. Щотакетаксономія небезпек? Наведіть приклад.

4. айте визначення поняття “ризик”.

5. Наведіть приклад розрахунку ризику.

6. Методи визначення ризику.

7. Прийнятний (допустимий) ризик.

8. Управління ризиком, можливі способи йогозменшення.

9. Засоби забезпечення безпеки (управління ризиками) в умовах

ринкової економіки.

10. Основні сучасні проблемижиттєдіяльності.

26

----------------------- Page 27-----------------------

2. НЕГАТИВНІ ЧИННИКИ ПРИРОДНОГО

СЕРЕДОВИЩАЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Середовище життєдіяльності людини поділяють на

природне, техногенне (створене людиною) та соціальне (сфера

людських стосунків). Всі середовища є джерелами небезпек для

здоров’я та життя людини, а найвищий ступінь небезпеки

складаєтьсяуразівиникненнянадзвичайноїситуації.

Небезпеки природного середовища (довкілля) можна

поділитинадвігрупи:

• небезпекиприродногопоходження (стихійнілиха);

• небезпекивідтехногенногозабрудненнядовкілля.

Небезпеки природного походження

Природні небезпеки – це природні явища, які мають надзви-

чайний характер (стихійні лиха), порушують нормальну життєді-

яльність населення, спричиняють загибель людей, руйнування і

нищенняматеріальнихцінностей.