Режисерський сценарій

«Сценарій — це докладна літературно-режи­серська розробка змісту театралізованої святко­вої дії. Звичайно, сценарій в суворій послідовності та взаємозв'язку викладає все. що буде відбувати­ся на масовому святі, розкриває тему в послідо­вних елементах дії, показує авторські переходи від однієї частини дії до іншої, дає приблизний напрям

всіх публіцистичних виступів, вносить у дію вико­ристаний художній матеріал, передбачає засоби підвищення активізації учасників, оформлення та спеціальне устаткування всіх майданчиків дії»²⁰.

Перед тим, як розпочати створення сценарію, ре­жисер проходить декілька етапів вивчення, аналізу та пізнання епохи, усього документально-художньо­го матеріалу, котрий віддзеркалює її, фактів та подій, що відбулися протягом цього часу, життя реальних героїв, їхнє соціальне середовище та інше. Це загаль­новідомо. Далі у кожного митця свої шляхи...

Як відомо, сценарій — це ще не вистава, не ху­дожня програма, яку режисер-сценарист вино­сить на суд глядача. Сценарій — це тільки літера­турне джерело, з якого починається течія сценічного мистецтва. Для того, щоб він став ху­дожньою театралізованою виставою, треба втіли­ти його у «плоть» і «кров» живих характерів, людсь­ких стосунків; необхідно знайти художній зоровий еквівалент літературному матеріалу, визначити характер театральної образності та відповідний до нього арсенал виразних засобів, які краще й повніше виявили б ідейно-художні якості сце­нарію. Це може бути основою в роботі режисера-драматурга у складному процесі перетворення сценарію на театралізовану художню виставу.

Створення нового сценарію завжди передбачає творчий пошук, важку багатоденну та скрупульозну роботу, особливості якої не в чіткому й обов'яз­ковому виконанні раз і назавжди розроблених, визначених вказівок, рецептів та рекомендацій, а саме у свідомому порушенні, у пошуку власних та нових шляхів і прийомів. Сценарій — це закінче­ний драматургічний твір. Проте у відношенні до майбутнього театралізованого заходу, який поба­чить глядач, — це лише «креслення нового будин­ку», для будівництва якого необхідно дістати із тво­ру відповідні дані, отримати робоче завдання.

Якщо говорити про створення літературного сценарію режисером-драматургом — то це один шлях і одна метода, а коли говорити про творця літературного твору, яким є сценарист — то це інший шлях й інша метода. Хоча деякі шляхи, як у методиці, так і в роботі над сценарієм, будуть у них перехрещуватися, а інколи йти паралельно. Але все ж таки це два різних митця, два різних підходи до створення твору.

Режисер Міхалков-Кончаловський колись пи­сав, що в ідеалі сценарій повинен створюватися для певного режисера. Автору слід враховувати об­раз мислення, пристрасті, стилістику та можли­вості майбутнього постановника.

Але на сьогодні в режисурі масових свят та ви­довищ немає жодного сценарію, а тим паче сцена­риста, котрий працював би саме так! Нині сце­нарій пишеться не для конкретного режисера, а для святкової ситуації. Добре це чи погано — гада­ти та судити не будемо. Отже, режисер створює сценарій. Режисерсь­кий сценарій. Який він, чим відрізняється від літе­ратурного? Розглянемо деякі відмінності. Почина­ючи роботу над будь-яким твором, і для режисера, і для сценариста важливі деякі відправні моменти, які у них співпадають, а саме: місце дії майбутньої вистави, ідейно-тематичне спрямування ма­теріалу та сформована на сьогоднішній день соціально-святкова ситуація.

Далі у створенні сценарію кожен з них іде своїм шляхом.

Для роботи режисера над сценарієм найго­ловніше — це бачення і визначення ним загально­го, цілісного задуму майбутньої театралізованої вистави.

Це бачення складається з ряду різних етапів й елементів, кожен з яких проходить свою стадію творчої розробки. Коли розглядати весь процес ро­боти над сценарієм театралізованого масового ви­довища чи свята — від авторського визначення за­гального, цілісного задуму до втілення його на сценічному майданчику — можна умовно виділити три основні періоди. Перший — це матеріалізація їдейно-тематичних та художньо-образних думок та роздумів саме в творчий задум. Це той момент, коли режисер за допомогою обґрунтування вибору, ідейно-тематичного спрямування, визначення проблеми, а також підбору художньо-документаль­ного матеріалу приходить до чіткого та конкретно­го бачення майбутнього цілісного театралізованого заходу, тобто до задуму. Другий — це ма­теріалізація самого бачення в режисерський сце­нарій. Третій — це матеріалізація всього творчого процесу, втілення його на сценічному майданчику.

Не треба думати, що поняття «режисерський сценарій» виникло недавно. Ще на початку XX сторіччя відомий німецький режисер К. Гагеман писав: «Коли режисер добре ознайомиться з п'єсою і до дрібниць зрозуміє як внутрішній, так і зовнішній ЇЇ хід, а також загальні риси окремих сцен, тоді він має змогу перейти від естетично-інтелектуальної до практичної частини своїх за­вдань, тобто створити для себе «книгу режисе­ра». Цей документ повинен мати в собі сценічний план твору»²¹.

Режисерський сценарій, на наш погляд, вже з самого початку роботи передбачає значну долю присутності в ньому художньо-пластичного вирішення матеріалу майбутнього заходу, тобто фактично включає у свою побудову художньо-об­разну концепцію майбутньої театралізованої вис­тави, її конфліктну основу, а також вирішення як окремих сцен та епізодів, так і кульмінації всієї ви­стави. Тут вже намітився і режисерський прийом, який поєднує весь літературний матеріал в єдине ціле, а також прокреслена наскрізна дія майбут­ньої вистави, визначена фінальна крапка тощо, бо в основі створення режисерського сценарію ле­жить заздалегідь розроблений режисерський задум. Ось чому в процесі створення такого сценарію режисер-драматург дуже часто на шляху побудови літературного твору у своїй творчій свідомості «ба­чить» деякі сцени, а інколи й цілі епізоди майбут­ньої вистави. «Бачить» та «чує» своїм внутрішнім художнім зором.

«Режисерський сценарій формує у всіх деталях розвиток сюжету і визначає монтажно-ритмований стрій та особливості образотворчого рішення, режисерський сценарій має бути скрупульозно та поглиблено продуманим планом всієї творчої й ви­робничої роботи постановчого колективу»²².

Не треба забувати, що у створенні режисерсько­го сценарію на початку роботи допоможе написан­ня (складання) сценарного плану.

Сценарний план — це окреслення режисером конкретних шляхів у розв'язанні поставленої про­блеми. Він допоможе визначити конкретні епізоди, а також дасть поштовх до цілеспрямованого збору документально-художнього матеріалу. Проте, треба мати на увазі й те, що сценарний план — це не послідовний сюжет чи чітко вибудована компо­зиційна побудова майбутнього твору; це тільки перший крок до її забудови, до розв'язання тієї про­блеми, над якою збирається працювати режисер.

Наприклад, працюючи над сценарієм теат­ралізованого масового видовища «Артек засвічує зірку», присвяченого 70-річчю Міжнародного дитячого центру «Артек», режисер (Г. Чорний, професор, заслужений діяч мистецтв Росії) визначив для себе в сценарному плані шість основних епізодів, яким дав відповідні назви, а саме: «Пролог», 1 -й епізод — «До нас наближається сузір'я Орла», 2-й епізод — «Курс на сузір'я Пегас», 3-й епізод —

«До сузір'я Геракла», 4-й епізод — «Кассіопея — сузір'я стихій» та останній епізод — «Фінал».

Маючи шість основних епізодів, їхні назви, ре­жисер міг збирати, аналізувати й відбирати доку­ментально-художній матеріал, який і ліг в основу кожного епізоду. Після цього визначався в чіткий цілеспрямований сюжет, який, розвиваючись, пе­реходив з одного епізоду в інший. Ось таким чином і народжувався сценарій.

Із наведеного прикладу можна зробити деякі висновки, а саме: працюючи над режисерським сценарієм митець перегортає багато документаль­но-художнього матеріалу, творчо аналізує й оброб­ляє його. Перед його очима немовби проходять події та ситуації, котрі поступово вибудовуються в різні мізансцени, художньо-образний стрій, який він одразу і намагається зафіксувати на папері, а потім відтворити у своєму сценарії. Автор, напри­клад, часто знає, яке музичне оформлення повин­но бути в майбутньому заході тощо.

Розробляє режисер і головний конфлікт майбут­ньої вистави. У наведеному прикладі головний конфлікт відбувався між екіпажем міжгалактично­го корабля «Артек» Й Темною Чорною Діркою. Під час польоту екіпаж повинен був зібрати енергію життя, світла та добра, сума яких перетвориться на яскраве світло, котрому під силу розвіяти тем­ряву Чорної Дірки.

Як бачимо, є зіткнення інтересів і є боротьба.

При створенні режисерського сценарію розроб­ляються жанр, стиль, атмосфера тощо. Ось чому режисерський сценарій, як правило, має окрім чітко розробленої драматургічної основи, ще й ху­дожньо-образну концепцію, а також систему роз­винених у просторі й часі дій і протидій, чітко про­креслену наскрізну дію як окремих груп, так і окре­мих персонажів, які у сукупності й допомагають розкрити ідейно-тематичну спрямованість май­бутнього твору.

Маючи деякі висновки, спробуємо для прикладу пройти той шлях у роботі над створенням сце­нарію, котрий проходить кожен режисер, працюю­чи над тим чи іншим театралізованим заходом.

Починаємо з того, що режисер виділив для себе важливе питання, котре його турбує сьогодні, тоб­то — проблему. Яким шляхом йому йти далі? З чо­го починати?

Насамперед, режисеру необхідно думкою й сер­цем зрозуміти проблему, над якою він збирається працювати. Інакше не треба і братися за неї. Коли цей дуже важливий етап митцем-громадянином буде пройдено, треба переходити до наступного етапу, тут важливо зрозуміти, що саме породило в суспільстві проблему, які кризові, етично-моральні або соціальні явища спонукають або «допомагають» її існуванню. А також, які ти, як режисер-громадя­нин своєї країни, бачиш виходи з цієї ситуації, які вирішення пропонуєш людям. Наприклад, мене як громадянина та митця хвилює проблема відрод­ження нашої державності. Це те питання, над яким я тепер збираюся працювати. Далі вирішуємо, що породило цю проблему сьогодні та яке рішення я як режисер пропоную, щоб вона більше не існувала.

Вивчаючи та аналізуючи ситуацію, у режисера з'явилося розуміння деяких негативних явищ, які, на його погляд, і породили проблему, а саме:

По-перше, занепад національної культури;

По-друге, не вирішена до кінця ситуація з дер­жавною мовою;

По-третє, економічна й політична невизна­ченість та інші негативні явища дійсності. Усі пе­рераховані недоліки можуть існувати, як окремі проблеми, але в даному випадку вони «працюють» на головне поставлене питання.

Наступний етап роботи — це складання сценар­ного плану майбутнього театралізованого заходу. Він допоможе режисеру розгледіти та зрозуміти де­які соціально-життєві аспекти, їхній взаємозв'язок (як працювати над сценарним планом говорилося вище). Кожне визначене явище дійсності в сценар­ному плані може бути окремим епізодом, а також може підказати, де і в який спосіб збирати ма­теріал. Далі збираємо, вивчаємо й опрацьовуємо документально-художній матеріал, вибудовуємо цікавий сюжет. Наведемо ще один приклад в роботі над режисерським сценарієм. Наближалися роко­вини з дня визволення міста Києва від німецько-фашистських загарбників. Перед режисерською групою постало важливе питання: про що сьогодні говорити людям у цей важкий з економічного боку час? Людей, котрі принесли визволення своїй країні й фактично підготували її незалежність, за­були. Чим вони завинили і перед ким? Проблема.

Опрацьовуючи документально-художній ма­теріал, зустрічаючись з реальними героями тих подій, в уяві режисера почали вимальовуватися, правда ще не дуже ясно, епізоди, окремі сцени, поча­ли виникати образи людей, які на той час були моло­дими, і, як всі, хотіли жити, кохати й працювати.

У створенні режисерського сценарію допомог­ли роман О. Гончара «Людина і зброя», а також повісті В. Некрасова «В окопах Сталінграда» й «У рідному місті».

Завдяки роману О. Гончара «Людина і зброя» з'явився сюжет сценарію і його головний герой. Че­рез його листи додому, до рідних і друзів пройшло багато епізодів. Листи героя логічно й послідовно зв'язали в єдине ціле увесь документально-художній матеріал, вони ж стали сценарно-режисерським хо­дом. Зі спогадів виникло й музичне оформлення твору, сформувались атмосфера майбутньої виста­ви, її темпоритм тощо. Нагадаємо, що спочатку ре­жисером був пройдений той етап у роботі по ство­ренню сценарію, про який вже говорилось вище.

Висновки.

По-перше, в існуючій на сьогоднішній день практиці і для режисера, і для сценариста важливі деякі відправні моменти, які в їхній творчості співпадають і потім дають поштовх до початку ро­боти; далі створення сценарію йде у кожного митця своїм, тільки йому притаманним творчим шляхом. По-друге, сценарист-фахівець пише сценарій не для заздалегідь визначеного ним режисера, а для будь-якого режисера, котрий і буде його втілю­вати у життя. Режисер же, навпаки, створює сце­нарій для себе, і втілювати його він буде сам.

По-третє, створюючи сценарій, режисер із са­мого початку роботи над ним, ще на папері, за до­помогою своєї системи зображальних та вира­жальних засобів виразності починає його вибудо­вувати та втілювати.

По-четверте, хто б не працював, не створював сценарій — це завжди пошук, завжди кропітка праця. «Кожний новий сценарій — це пошук нового рішення теми, нових виразних засобів, нових не­використаних методів емоційної пропаганди. Коленого разу, як у В. Маяковського — «поїздка в невідоме»²³.

Прагнення максимального впливу на глядача Ідей та образів масового театралізованого заходу повинно пронизувати увесь творчий процес робо­ти над виставою. При розробці режисерського сценарію необхідно продумати всі аспекти цього впливу. Аспекти ж бувають різними, наприклад: Що буде значущим та цікавим у виставі для гляда­ча? Як запобігти розповіді про події загалом? І ба­гато інших запитань.

Сценарій масового театралізованого свята чи видовища втілюється режисерами, як правило, тільки один раз. Але ми переконані, що пройде дея­кий час, і кращі сценарії масових театралізованихсвят, видовищ, вистав знайдуть своє друге і третє життя, і їхній вплив на глядача в мистецтві буде та­ким, як скажімо, у п'єси в театрі. І тоді, при порівнянні різних тлумачень і режисерських втілень одного й того ж сценарію, яскравіше вия­виться роль режисера-творця неповторного у своїх вирішеннях театралізованого заходу. І це ні в якому разі не принизить значення самої драматургії, як, наприклад, жоден автор театральної п'єси не буде претендувати на авторство в розроблених і втіле­них режисером виставах, бо він добре знає, що но­вий твір-вистава народжується в голові тільки однієї людини, і ця людина — режисер. І останнє. Драматургія масових театралізованих свят і видо­вищ зосередила в собі деякі закони споріднених видів мистецтв, затвердила себе як самостійний вид художньої творчості, котрий має свою власну специфіку. Сценарій масового театралізованого свята чи видовища — це окремий, специфічний вид літератури, першоджерело театралізованого твору, його ідейно-творчий фундамент.