Ознаки жанру

Режисер тримає в руках сценарій. Які ознаки допоможуть йому розпізнати жанр?

По-перше, треба у сценарії звернути увагу на головний конфлікт, на його розвиток у ситуаціях і подіях та на їхнє вирішення.

По-друге, відзначити характер переживань голо­вних героїв та інших дійових осіб, їхні стосунки, мову, як відбувається між ними спілкування, у якій формі.

По-третє, уважно прочитати авторські ремар­ки, а також назву п'єси чи сценарію. Вони допомо­жуть режисерові розпізнати жанр твору.

Правильне визначення жанру допоможе режи­серу створити в масовому театралізованому святі єдиний чіткий художньо-образний стрій. Художні засоби виразності підкажуть йому, яке сценічне оформлення повинна мати вистава, які необхідні пісні, танці, як мають спілкуватися дійові особи.

Наприклад, свято «День Києва». Опоненти ска­жуть, що в самому понятті «свято» вже закладено і подальше вирішення цієї театралізованої вистави. «Свято» — це радість, веселість тощо. Усе правильно, але ж є свято, наприклад, «1-ше квітня», де теж ра­дість спілкування, веселість у настрої тощо, але «ключі» до відкриття цього «замка», тобто сценарію — різні, а значить і різні засоби художньої виразності, різний кут зору авторів на дійсність. Можна ще до­дати, що є «свято», як у пісні співається, «зі сльозами на очах» — але теж свято!

Жанрові р13новиди

їх багато. Зупинимося на класичних, а саме: трагікомедія, мелодрама, водевіль, фарс та ін. Усі вони мають свої ознаки й характеристики. Трагедія, напри­клад, може, також, бути «оптимістичною», комедія — комедією положень, характерів тощо, драма — побуто­ва, сімейна тощо; вони мають ознаки й інших жанрів: наприклад, лірична комедія, трагікомедія тощо. «Але яким би не був жанр п'єси чи сценарію, простим чи складним, режисер зобов'язаний реалізувати у виставі всі його жанрові особливості. А для цього він повинен глибоко й щиро пережити всі відношення, всі почуття автора до предмету зображання: його любов і нена­висть, його біль і зневагу, його захоплення і ніжність, його гнів і обурення, його глузування і смуток» "°.

Висновок: поняття «жанр» існує не тільки для «ве­ликої драматургії — театру, кіно, телебачення — а й для драматургії масових театралізованих заходів.

Сценаристу жанр допоможе відібрати той худож­ньо-документальний матеріал, який необхідний са­ме для даного сценарію, режисерові підкаже, яким «ключем» відчинити «замок» (сценарій), а для вико­навців віднайде властиву цьому жанру «мову. Зупинімося на деяких основних видах жанру, а саме: трагедії, комедії, драмі.

Кожному жанру, бажаємо ми цього чи ні, має відповідати певна сукупність принципів, тобто

правил. Так, «трагедії» властиві такі принципи: 1) «потрясіння», 2) прагнення до монументальності,

3) тяжіння до уповільненого темпоритму,

4) у музиці — побудова музичного плану вистави на основі лейтмотивів.

Можна ще додати й обмеженість та скульп­турність пластичного малюнка, використання пантоміми, підкреслення музикою ідеї твору тощо.

Для комедії характерні: 1) «жартівливість», «висміювання», 2) необмеженість кольорів, 3) у му­зиці — побудова музичного плану на основі окре­мих завершених номерів, підкреслення музикою характерів дійових осіб.

А також: тяжіння до швидкого темпоритму, відсутність «четвертої стіни», використання ко­медійних підтанцьовок тощо.

Драмі відповідають такі принципи: 1) «співчуття», 2) тяжіння від дрібного масштабу до монументаль­ності, 3) у музиці — мішана побудова музичного пла­ну, а також розкриття внутрішнього життя дійових осіб, використання шумів, побутових танців тощо.

«Жанр вистави створюється на основі жанру драматичного твору, однак режисер може роби­ти уточнення, більш чітку жанрову конкрети­зацію при постановці; в окремих випадках режисер може навіть піти на свідоме переосмислення літе­ратурного жанру, тобто свідомо відібрати нову сукупність принципів сценічного втілення» ^т, «Театр має право вибирати будь-який жанр, який йому здається, важливим і суттєвим. Лозун­гом театральної політики повинна бути жанро­ва різнобарвність, бо, як ми вже неодноразово го­ворили, у понятті жанру схрещуються тенденції соціальні, політичні, філософські, естетичні, по­етичні. Жанр — одна з центральних категорій мистецтва, у ньому на сцені театру втілено відношення людини до дійсності» "².