Про жанр та його значення в роботі режисера наа театралізованим масовим видовищем

Серед деяких режисерів, які втілюють на сценічних майданчиках масові театралізовані за­ходи, поширена думка, що визначення жанру в тій якості, в якій він завжди виступає в театральних виставах, в кіносценаріях тощо, — не потрібне.

У своєму нерозумінні значення жанру вони пішли ще далі, називаючи, наприклад, хорео­графію, сценічне слово, пантоміму — жанром. «Я працюю, — кажуть режисери, — у жанрі пан­томіми чи хореографії.,.» Таке можна вибачити тільки людям інших професій, що не розуміють, яке важливе значення має для вирішення всієї те­атралізованої вистави визначення жанру.

Будь-який сценарій — це новий сюжет, новий підхід митця до розкриття існуючих проблем; це індивідуальне художнє явище, котре вимагає особ­ливого вирішення. Режисер, який починає працю­вати над його втіленням, має пам'ятати, що він по­винен знайти дещо єдине, неповторне, спе­цифічне. У цьому йому може допомогти тільки ро­зуміння жанрових особливостей сценарію.

Відомий режисер М. Акімов так відповідав опо­нентам, коли мова заходила про жанр: «У кожної нормальної людини є бажання, коли він говорить, усіма доступними засобами: мімікою, жестом, можливо, ударом кулаку о стіл чи раптовим набли­женням до людини — зробити свою мову зрозумі­лою та переконливою. З іншого боку, у будь-якої лю­дини виникає відповідне бажання — спіймати всі ці інтонації, рухи, жести, якомога скоріше зрозуміти, що обіцяє йому, або чим загрожує поведінка цієї лю­дини, до чого вона веде і що з цього вийде»... І далі: «Мені здається, що коли ми уподібнюємо будь-який художній твір, п'єсу чи виставу будь-якому автор­ському виступу, незалежно від того, індивідуальний цей автор чи колективний, то у будь-якого гля­дача чи слухача також повинно народитися бажан­ня розібратися в авторських намірах і цілях, в то­му, що обіцяє або чим погрожує цей художній твір.

Іншими словами, ця авторська інтонація, що є свого роду інструкцією до сприйняття твору, ви­являється жанром. Мені здається, що будь-яка вільно обрана автором форма спілкування з ауди­торією і є жанром твору. Це інструкція щодо пра­вильного сприйняття й розуміння художнього твору читачем або глядачем. Можна звернутися й до іншої аналогії: жанр — це правила гри автора з аудиторією»¹⁰⁷.

Інший видатний режисер Г. О. Товстоногов теж не обійшов мовчанням таке важливе для фаху по­няття, як жанр. «Усякий твір тим чи іншим засо­бом в0дзеркалює життя. Здатність віддзерка­лювати кут зору автора на дійсність, переломле­ний у художньому образі, і є жанром» ¹⁰⁸.

У нашому житті відбувається багато різних подій. Відношення до них пропонує нам різні фор­ми поводження, і народжує різні почуття. Напри­клад, хлопчик влучив м'ячем у сусіднє вікно й роз­бив його. Хтось із сусідів у цьому випадку побачив якийсь темний, негативний бік у його вихованні. Інший побачив кумедну ситуацію. Коли ми запропонуємо їм розповісти про цю подію, то, мабуть, у їхніх розповідях почуємо різні «жанри»: від сати­ричної комедії до трагедії. Тема розповіді буде од­на, а от відношення до неї в кожному випадку буде різним, бо оцінка дійсності, тобто події, котра відбулась, буде різною, не схожою.

Можна додати: жанр — це певне тлумачення конкретної теми.

Якщо існує подібна проблема серед деяких ре­жисерів, то треба розібратися, по-перше, навіщо взагалі потрібен жанр, по-друге, що він дає режи­серам у роботі над драматургічним матеріалом, по-третє, як він впливає на втілення й розкриття драматургічного твору.

Жанр, як стверджують режисери, є одним із не багатьох засобів розкриття змісту п'єси, її ідейно-тематичної спрямованості. Коли режисер не знає, чи не вміє, а може, і не бажає визначати жанр п'єси чи сценарію, то він ніколи не зможе досягти цілісного глибинного вирішення всієї вистави чи масового заходу. Це — аксіома!

Що дає режисеру чітке визначення жанру?

Нагадуємо, що воно дає можливість зрозуміти точку зору автора на дійсність, на події, що там відбуваються, на його громадянську позицію; окрім цього, допомагає йому зробити правильний вибір художньо-емоційних засобів виразності, оскільки кожен жанр має свої, тільки йому притаманні засо­би виразності: те, що підійде до жанру трагедії — буде неможливим для жанру комедії чи водевілю.

Жанр вимагає відповідних засобів та прийомів сценічного впливу; він «підкаже» режисеру, як знайти найкращу сценічну форму, як проникнути в атмосферу подій, які відбуваються, та як пізнати природу акторського темпераменту.

Правильне визначення жанру, ще раз нага­дуємо, допоможе режисеру зрозуміти автора сце­нарію, розкриє його думки, його відношення до тих чи інших подій, авторську точку зору на дійсність. Професійний режисер не може обійтися без визначення жанру, бо жанр — це ключ до сце­нічного вирішення. Пошуки жанру — це від­повідальний момент і у формуванні режисерського задуму. Коли жанр — це ключ, то сценарій, за ана­логією, — це замок. Замок, який необхідно відчи­нити. Одним ключем неможливо відчинити різні замки — для кожного нового сценарію необхідно шукати свій окремий жанр.

«Усе це приводить до висновку, що робота над жанром — це не що інше, як довгий період роботи режисера над організацією форми вистави. Коли жанр визначений точно, коли для нього знайдені відповідні сценічні прийоми, вистава буде цілісною за думкою та матиме єдину форму»