Декілька слів про конфлікт у масових театралізованих заходах

Одним з основних та обов'язкових положень дра­ми є наявність конфлікту. «Конфлікт» (від лат. «сопШ-кііс», що означає зіткнення, боротьбу) у будь-якому мистецькому творі має відтворювати реальні жит­тєві протиріччя, зіткнення й боротьбу. Він дозволяє найбільш глибоко розкрити сутність відображених у літературних творах явищ дійсності. Немає кон­флікту — немає драми, сценічної дії. Конфлікт — це двигун дії, немає дії — немає руху, а рух — це життя драми. Це — закон. «Конфлікт є наче тим стриж­нем у сюжеті, на який нанизані особи, і через який проходять взаємовідношення і події»⁹¹.

Аналізуючи драматургічний матеріал (сценарій), визначаючи його ідейно-тематичну спрямованість, режисер, хоче він того чи ні, зіткнеться з тим, що те­ма твору і проблема відображають якесь зіткнення, боротьбу, тобто конфлікт, тому що проблема, що хвилює автора твору, викликана важкістю про­тиріч, які необхідно сьогодні розв'язувати.

Змістом драматичного конфлікту є реальні жит­тєві проблеми. Вони виникають не раптово, а посту­пово накопичуються, назрівають і стають реаль­ністю. У людини, чи у групи людей (це як приклад) з'являється мета, яку необхідно з будь-яких умов досягнути, комусь це не до вподоби, комусь ця ме­та дуже заважає у досягненні власної мети — ви­никає конфлікт. «Конфлікт у художньому творі врешті-решт є відображенням ідейної боротьби того чи іншого етапу розвитку суспільства»⁹².

Для того, щоб зазирнути вглиб конфлікту, в самісіньку його суть, зрозуміти його предмет, ха­рактер і двигун, треба зануритися в нього, розгля­нути його складові частини. Так режисер зможе подивитися на конфлікт, ніби на земні плати, що заховані далеко від людського ока. Конфлікт складається з:

— змісту конфлікту, тобто боротьби як соціаль­ного явища;

— конфліктуючих сил, або розстановки та співставлення протиборствуючих сил у конфлікті;

• предмету конфлікту;

• характеру конфлікту, або пізнання жанрової особливості конфлікту.

Поглиблений аналіз допоможе режисеру пізна­ти краще події, котрі відбуваються в драматично­му творі, розпізнати сутність протиріч, зрозуміти розташування протиборствуючих сил у конфлікті та сам предмет боротьби. Це також «підкаже» ре­жисеру засоби виразності, що необхідні для вирішення тільки цього твору.

Треба завжди пам'ятати, що в кожнім конфлікті є сили атакуючі та оборонні; дуже часто конфлік­туючі сторони міняються місцями — так відбу­вається протягом всієї дії в п'єсі чи сценарії.

«Різний життєвий матеріал, покладений в ос­нову п'єси, народжує й різні за своєю природою конфлікти»⁹³.

Видатний режисер Г. О. Товстоногов приділяв пильну увагу виявленню й розробці конфлікту п'єси, він говорив:«... кожна хвилина, кожна секунда сценічної дії є безперервним двобоєм. Режисер має пам'ятати, що загалом не Існує сценічного життя без конфлікту. Побудувавши ланцюг подій, треба виявити в них послідовність конфлікту, з якого виникає дія» ⁹*. Треба також пам'ятати, що конфлікт у творі не може бути статичним; це процес зіткнення й боротьби, котрий розгортається ди­намічно і по спіралі.

Усі ці теоретичні визначення та висновки нале­жать не лише до театральної драматургії, драма­тургії кіно, телебачення тощо, а також і до драма­тургії масових театралізованих свят та видовищ із «специфічною сценічністю». (Сценічність — це особливість, притаманна даному предмету, озна­ка, котра відрізняє запропонований предмет чи явище від усіх інших).

Думається, що закони драми (і це вже неоднора­зово доведено чудовими та талановитими робота­ми багатьох видатних режисерів) властиві всім без винятку видам мистецтв, у тому числі і театралізо­ваним масовим святам та видовищам.

Візьмемо, наприклад, ще раз такі види мис­тецтв, як телебачення, хореографія, кіно тощо. їм, безперечно, притаманні закони театральної дра­матургії, але при цьому в них свої, тільки їм влас­тиві, засоби художньої виразності й особливості, котрими вони оперують і суттєво відрізняються один від одного. Драматургія масових свят та видо­вищ наділена власними специфічними особливос­тями; режисер має знати їх та вміло застосовувати у своїй роботі.

Природно, що це стосується і такого важливого компоненту в побудові драматургічного твору, як конфлікт. Конфлікт, як промовляє теорія драми, є основа будь-якого драматургічного твору, що визначає і сюжетну побудову, і композицію. Інакше він не зможе втілити потрібну дію, зробити яскравими образи своїх героїв.

«Конфлікт — це не завжди зіткнення анта­гоністичних сил, він може виявлятися в подоланні труднощів, перепон при здійсненні тих чи інших добрих намірів, у зіткненні людини з навколишнім середовищем». І далі: "Конфлікт може проявляти­ся і в монтажних співставленнях старого і нового, миру і війни, фашизму і гуманізму. У таких випад­ках конфлікт менш, персоніфікований і висловлює в загальному вигляді боротьбу ідей)>⁹⁵.

Наприклад, відкриття літніх Олімпійських ігор у місті Барселона 1992 року. Чудове феєричне теат­ралізоване масове видовище. Незабутній початок: три старовинні каравели (так мовить стародавня народна легенда) пливуть до незнайомих та непізна­них берегів. Море на початку мандрівки спокійне, але потім раптом починає кипіти, вирувати, перели­ватися всіма барвами веселки. Море, хвилі, а далі й морські чудовиська створили учасники театралізо­ваного видовища. Хвилі накочуються на кораблі, котрі з великими для них труднощами долають роз­лючену морську стихію. Раптом, коли вже здавало­ся, що кораблі перемогли стихію і їхня мета вже не­далеко, море розверзлося, і назустріч кинулись

морські чудовиська: великих розмірів восьминоги, акули та інші мешканці морських глибин. Зав'яза­лась запекла боротьба. Декілька моряків у нерівній боротьбі скинуті чудовиськами з корабля і гинуть в морській безодні... але все ж люди, об'єднані однією метою, волею та бажанням перемогти, вижити і дістатися до берега, перемагають морських чудо­виськ і пливуть до незнайомого берега. Люди пере­могли стихію і заснували на новому місці місто Бар­селона. Так мовить народна стародавня легенда. Ду­мається, що переказувати подальші події та розви­ток сюжету цього чудового масового театралізовано­го заходу немає сенсу. Акцентуємо увагу режисерів на значенні конфлікту: якби його не було, не було б і боротьби, і сценічної дії, і руху в сюжеті. Отже, не бу­ло б і подолання тих перешкод, які виникали на шля­ху у людей. У театралізованому видовищі немає ан­тагоністичних сил, ідейних протиріч і зіткнень, про­те є група людей, поєднаних однією метою відкриття невідомої землі й заснування нового міста.

На їхньо­му шляху до визначеної мети виникали різні пере­шкоди, котрі поступово долалися в боротьбі.

Подолання людьми перешкод у досягненні їхньої мрії є специфічною особливістю конфлікту в теат­ралізованих заходах, про яку говорилося вище. Те­пер припустимо, що зіткнень у цьому театралізова­ному заході немає, відсутнє, відповідно, і подолання будь-яких перешкод. Що б глядач у цьому випадку бачив, і що б відбувалося на сценічному майданчи­ку? А нічого! Були б окремі художні номери, окремі

сцени і, мабуть, з художнього боку — чудові. З якою ж метою вони б з'являлися, і якою була б їхня кон­кретна художньо-емоційна спрямованість — невідо­мо. Мабуть, був би чудовий театралізований тема­тичний концерт — і все. Тільки наявність конфлікту дозволила побачити на сценічному майданчику {стадіоні) боротьбу, а значить, і рух до мети і, врешті-решт, — сюжетне театралізоване видовище.

Сучасні театралізовані масові заходи стражда­ють ілюстративністю. Вони не мають боротьби, зіткнень протиборствуючи сил. Наші сучасні ре­жисери не вибудовують свої театралізовані масові заходи так, щоб глядач бачив у них боротьбу, зіткнення, подолання перешкод на шляху до своєї мети. їх можна назвати безконфліктними, бо не­має в них тієї сили, що була б двигуном їхнього ру­ху. На сценічних майданчиках з'являються номери різних видів мистецтв, і лише слова ведучих, так би мовити, об'єднують їх у єдину виставу.

У таких театралізованих заходах не знайти конфлікту, боротьби — ось чому вони в людській пам'яті не затримуються. Глядач подивився — і забув!

«Вплив «теорії безконфліктності» на нашу ре­жисуру виявляється більш за все в бажанні теат­ру згладити гострі кути характерів, знайти для п'єси «нейтральні», «помірні», «тепленькі» рішення, спростити й стандартизувати складну, рухому тканину п'єси, коли йдеш не від живої дійсності, а від нав'язаних зовні соціологічних абстракцій» ^т.

Проте безконфліктність радянського часу дик­тувалася зовсім іншими подіями та ідеологічними положеннями, ніж у наш час. Безконфліктність нашого часу диктується, скоріш за все, некомпе­тентністю, а точніше — непрофесійністю.

І останнє. Конфлікт у театралізованих масових заходах повинен бути потенційно сильним і не за­хованим у глибінь драматургічної побудови, щоб режисер бачив його зразу, бо специфіка драма­тургії масових заходів не дозволяє копатися в тон­ких психологічних нюансах. Це не театральна драматургія, де конфлікт треба інколи ретельно вишукувати. Конфлікт театралізованих масових заходів повинен бути зрозумілим, чітким і по­тенційно сильним.

Отже, режисеру треба пам'ятати, що тільки на­явність потенційно сильного конфлікту і інших не менш важливих складових дозволить театралізо­ваним масовим заходам бути одним із провідних видів мистецтв, а не просто «шароварними» висту­пами перед невибагливою публікою.