II розділ режисура видовищно-театралізованото заходу

Визначення видовищно-театралізованих за­ходів включає майже всі заходи, що відбуваються на закритих сценічних майданчиках та майданчи­ках просто неба.

Говорити про загальні особливості всіх теат­ралізованих заходів у режисурі — недоречно, оскільки вони мають різні особливості як у ство­ренні, так і у втіленні на сценічних майданчиках.

Тому буде правильно зупинитися на одному з театралізованих заходів, котрий має як свої особ­ливі, так і загальні риси та підходи в режисурі.

Декілька слів про особливості режисури теат­ралізованого масового видовища.

Перш ніж говорити про режисуру видовища та її особливості, необхідно визначити, що є «видови­щем», і чим воно відрізняється від інших теат­ралізованих заходів?

«Видовище відрізняється від свята тим, що завжди має визначений сценічний майданчик, ло­калізується чітким кордоном і допускає розподіл маси на виконавців та глядачів. Масові видовища можуть бути театралізованою частиною свята й займають важливе місії в його структурі» ⁷⁷. «Масові видовища просто неба (парк, стадіон)

більш, глобальні та менш прив'язані до конкретно­го соціального прошарку, тому часто розгорта­ються як театр великих соціальних узагальнень, масштабних образів, символів»⁷⁸.

Таке визначення театралізованого масового ви­довища у своїх роботах дали відомий теоретик свят Д. Генкін та видатний режисер-постановник масових театралізованих свят та видовищ І. Тума-нов. «Грандіозні й багатозначні масові вистави під відкритим небом завжди вимагали своєрідного ре­жисерського почерку та специфічних виражаль­них засобів. Колена така постановка була викли­кана не формальними експериментами, а ідейно-художніми устремліннями видатних майстрів театру, завдяки яким й утвердилося самостійне мистецтво режисури»⁷⁹.

В основі найвдаліших масових театралізованих видовищ, як правило, знаходяться події великого соціального масштабу. Глибока ідейно-тематична спрямованість, громадянський пафос, драматичні конфлікти дозволяють зробити театралізоване ви­довище цікавим і хвилюючим для всіх (і вико­навців, і глядачів). На сьогоднішній день ця форма роботи цікава й перспективна як для глядачів, так і для режисерів. Мистецтво видовищно-теат­ралізованих заходів та режисер — це творчий процес, що ніколи не перерветься. Хоча можемо гово­рити окремо про режисерський задум та компо­зицію, сюжет та засоби виразності — у реальній творчості всі ці елементи завжди нероздільно взаємодіють. Мабуть, головним в режисерській майстерності є правильне вирішення безлічі про­блемних завдань, котрі в кінцевому результаті приведуть, врешті-решт, до єдності та гармонії.

Майстерність режисера в роботі над видовищно-театралізованими заходами виявляється по-різно­му. Можна говорити про індивідуальний рівень про­фесійної майстерності, але конкретні особистості по-різному демонструють свої творчі можливості (ця різниця суттєво впливає на кінцевий результат). Існують режисери однієї теми, і навпаки — майстри універсального профілю. Одного характеризують новаторські устремління, іншого — наслідування традицій. Деякі майстри володіють особливим да­ром винахідливості, що активно виявляється в но­вих творчих внесках до скарбниці фаху. І. Туманова можна без перебільшення назвати таким режисером новатором.

Режисер, як правило, вже не актор. У процесі творчості він знаходиться на відстані від сцени. Театралізоване видовище розгортається перед ним. Він не бере участі в ньому безпосередньо, але водночас видовище є результатом його режисерсь­кого задуму, а драматург (сценарист) та актор ста­ють у його руках матеріалом, за допомогою якого він і формує своє творіння. Невипадково тепер режисери не просто зайняті проблемами сценічного втілення, а й створюють глибоко продумані систе­ми, до яких входять і принцип відображення дійсності, і внутрішня система зв'язку елементів художнього видовища.

Декілька слів про сценічні особливості драма­тургії масового театралізованого видовища. Ство­рюючи сценарій, режисер-драматург особливу увагу має звернути, насамперед, на зоровий, видо­вищний бік вистави, на її художню образність, ди­наміку окремих епізодів та цілого твору, на темпо-ритмічну спрямованість та психолого-емоційний вплив на глядача.

Треба пам'ятати, що «розмовні" форми треба за­стосовувати з певним дозуванням, тобто дуже обе­режно, і головне, не у великих кількостях.

Один із відомих режисерів-постановників масо­вих театралізованих свят та видовищ А. Сілін із цього приводу каже так: «Масове видовище повинно бути дієво-динамічним, емоційним та образним. Йому категорично протипоказано статично-дек­ламаційні, так би мовити, «розмовні» епізоди та сцени. Символічні й алегоричні побудови, пластичні метафори й образно-асоціативні мізансцени замінюють тут діалоги та монологш ^т.

«Існує ще одна риса, притаманна всім масовим видовищам: синтетичність, тобто поєднання за­собів виразності різних мистецтв. Тут взаємодіють музика та слово, пластика руху та яскра­вий декоративний образ. Широко використо­вується кіно. Більше того: нові засоби сучасної пієхніки взаємодіють із традиційними засобами мистецтв. Доба науково-технічної революції по­новлює і збагачує арсенал мистецтв, котрий, у свою чергу, поетизує нову техніку»⁸¹,

Декілька слів про синтетичність масового видо­вища. Дослідники та практики масових теат­ралізованих вистав часто говорять про деякі особ­ливості притаманні цьому виду мистецтва, і завжди згадують при цьому про його синте­тичність. Дійсно, у масових театралізованих видо­вищах виступають поруч драматургія, хорео­графія, живопис, музика, технічні засоби. Але син­тетичність у масових видовищах — поєднання ре­жисером різних видів мистецтва, вмонтованих в арсенал художніх можливостей театралізованих вистав — видозмінюється, набуває нових якостей. Наприклад, драматургія видовищ не є ідентичною театральній п'єсі чи кіносценарію. Сценарій масо­вих заходів має елементи і сценічної драми, і ху­дожньої прози, і видовищних видів мистецтв. Його зміст розкривається в умовах дії часу і простору, сюжет виявляється не тільки в літературному тексті, але і у безсловесній пластичній масовій дії. У масових театралізованих заходах видозміню­ються дієвість драматичних конфліктів, акторське створення художніх образів — вони стають умовнішими, оптимістичнішими, життєлюбніши­ми. Мова акторів: діалоги займають набагато мен­шу «плошу» у видовищах, ніж у театральних виста­вах. Іноді їх зовсім замінюють ведучі програми, ма­сова пантомімічна дія й рух, котрі виявляються на той час найважливішими компонентами драма­тургії театралізованих заходів.

Відрізняється, наприклад, і монтажна побудова театралізованого видовища від інших видів мис­тецтв; з'являється поєднання звуку та фонового зображення, що створює специфічний звуковий образ. Особливості присутні і в інших засобах виразності.

Отже, різні види мистецтв, які режисер масових театралізованих видовищ залучає до своїх робіт, на­бувають тут нових можливостей художньої вираз­ності — вони активно беруть участь у створенні ново­го образно-художнього змісту. Саме в незвичайному характері синтетичності й закладена одна з особли­востей масових театралізованих вистав і видовищ. Тому треба говорити не так про синтетичність цього виду мистецтва, як про його специфічність, про якісну особливість цієї синтетичності, котра допома­гає розкриттю думки режисера в нових ракурсах, яку режисер-драматург не має права ігнорувати.