Про технічні засоби

«Успішне вирішення завдань підвищення ефек­тивності масових клубних заходів у багатьох ви­падках залежить від того, як сьогоднішні ор­ганізатори цих заходів знаходять та реалізують оптимальні шляхи досягнення найбільш повного ідейно-емоційного впливу на аудиторію.

У сучасній сценарно-режисерський практиці все більш гостро постає питання про засоби ви­разності, про пошук нових виразних можливос­тей. І в цьому процесі важливу роль повинні відіграти технічні засоби»⁷³.

Природа масових вистав ставить перед режисе­ром вимоги не тільки щодо широких та різно­манітних знань та внутрішньої культури, але й ре­жисерських здібностей, вмінь майстерного во­лодіння технічними засобами при створенні різних художніх образів.

Втілення художнього образу в театралізованих виставах за допомогою технічних засобів є найбільш важливим у використанні цих засобів. Кожен вид ми­стецтва має, так би мовити, свій «матеріал» створен­ня художнього образу, свій його «першоелемент». На­приклад, у хореографії — рух, у пантомімі — жест, у літературі — слово, у кіно — кадр тощо. У сценічних розробках матеріал художнього образу синтетичний, бо він визначається в поєднанні різних художньо-ви­разних засобів, і в тому числі-технічних. Тут і кінока­дри, і слайди, і звукові ефекти тощо. Тому художній образ у театралізованих масових видовищах часто буває багатоплановим і складним.

Наведемо приклад. На одному з конкурсних по­казів агітаційних вистав розповідалося про подвиг колгоспниці, котра зберегла в період окупації району фашистськими загарбниками посівний фонд добірної пшениці. Зберегла, не дивлячись на вимогу окупаційної влади, під загрозою розстрілу, видати високоякісне зерно. Усі довгі воєнні та післявоєнні роки воно зберігалося у схованці, тому що колгосп­ницю разом з Іншими дівчатами вивезли у фа­шистську Германію. Повернулася вона через де­кілька років після Перемоги. Незважаючи на після­воєнний голод, сім'я колгоспниці зуміла зберегти до­рогоцінне зерно. І ось тепер вона від імені цієї сім'ї передавала його вихованцям із шкільної бригади. Цей момент у театралізованій виставі викликав ду­же сильне емоційне враження, бо тим, хто створю­вав цю виставу, вдалося побудувати не тільки пра­вильну сценічну дію, переконливі мізансцени, але й точно відібрати скупі, але яскраві засоби виразності. ...Спалахнув екран, і глядачі побачили без­крайні колгоспні поля та трудівників, що працюва­ли на них. Одночасно вузький пучок світла від прожектора-пістолета вихоплював із темряви героїню вистави, котра повільно несла в руках дорогоцінне зерно. Але ось у глибині залу спалахнула ще одна яскрава точка-промінь: прожектор висвітлив хлопчика-школяра, бригадира шкільної бригади. Він йшов брати дорогоцінний подарунок, і у тем­ному залі глядач бачив тільки дві яскраві плями: обличчя школяра та руки колгоспниці. І здавало­ся, що руки, які тримали зерно, і руки, простягнуті назустріч, були показані крупним планом, немов­би на телеекрані. Ці дві яскраві плями повільно, при абсолютній тиші залу, наближалися одна до одної. Було враження, що відбувається зустріч двох поколінь хліборобів. І вже не жменю зерна ба­чила аудиторія, а ту епоху відродження, ту са­мовіддану працю людей, яка дала життя зруйно­ваній та пограбованій фашистами землі. Так ре­жисерський акцент піднявся до висот художнього образу, і розкритий він був за допомогою технічних засобів. А життєве явище було показано через ви­разну деталь. Тому її так і називають: образ-де-таль. А кіно фрагмент, який розповідав про красу рідного краю, про його трудівників, де життєва до­стовірність перепліталася з художнього вигадкою, називається образом-описом.

Необхідно пам'ятати, що «дуже важливу роль відіграють технічні засоби при роботі клубного режисера і над мізансценою всього заходу. За їхньою допомогою в сучасній клубній практиці можливе виділення деталей, передача крупного плану, підкреслення загального настрою мізансце­ни, посилення її символічного значення»⁷⁴.

У програмах театралізованих вистав викорис­товуються також різні шуми. Вони є засобом пере­дачі внутрішньо-сценічної дії, можуть також вис­тупати в якості своєрідної увертюри чи фіналу (шум цеху, зміна караулу, шум прибою тощо), по­значення місця й часу дії. Наприклад, постріл гар­мати, передзвін дзвонів тощо. Крім названих, можна назвати деталь, яка теж допомагає у створенні художнього образу: посилення мови. Дуже часто буває, що режисеру по ходу дії необхідно да­ти «голос за кадром». Така необхідність виникає тоді, коли треба прокоментувати фрагмент кінофільму новим, сьогоденним текстом, чи тоді, коли члени творчого колективу за кулісами висту­пають в ролі невидимого коментатора того, що відбувається на сценічному майданчику. У таких випадках текст за сценою начитується у мікрофон, і в цьому нам теж допомагають технічні засоби.

Окрім того, звукозапис (фонограма) дає мож­ливість увести до сценічної дії виступ відомих політичних та громадських діячів, працівників культури, науки, мистецтва.

У створенні цілісного художнього образу допо­магає також використання такого технічного засо­бу, як кінопроекція. Відповідно до режисерського задуму, у програму театралізованих вистав можна включити будь-який фрагмент із будь-якого кінофільму: художнього, документального, хроніки тощо. Завдяки введенню кіно фрагментів у драма­тургічну канву сценарію, можна перенести дію в будь-який куточок земної кулі, посилити ту думку (акцент), на якій необхідно сконцентрувати увагу.

Із технічних засобів, які використовуються в програмах масових вистав, можемо говорити також і про діапроекцію. Діапроекція, як і кіно, дає більше можливостей, дозволяє вводити до сценічної дії жи­вописні та графічні елементи. Це можуть бути кар­ти, плани, діаграми, схеми, малюнки, фотографії.

діафільми. Вони, чергуючись, допомагають більш наглядно зрозуміти головну думку вистави, а режи­серу— розкрити задум, посилити зоровий вплив.

Діапроекція може інколи замінити художнє оформлення сцени, надати йому новий, незвичай­ний ракурс. І тут, як і за допомогою кіно, можна пе­ренести сценічну дію у будь-який куток села, міста, країни. Миттєвість, багатоплановість — ось що мо­же дати діапроекція. Коли мова йде про викорис­тання технічних засобів при створенні художнього образу, не можна не сказати про світлові ефекти.

Світлові ефекти, окрім звичайного, загального висвітлення сценічного майданчика, дуже часто до­помагають створювати певні смислові елементи про­грами. Дуже «важливо розподілити світло-технічні ресурси правильно. Емоційно-психологічний вплив світла необхідно будувати за зростанням, засоби ви­разності необхідно оновлювати по ходу вистави»⁷⁵.

Необхідно пам'ятати, що для постановки світла, світлових ефектів треба декілька світлових репе­тицій на сценічному майданчику. Репетиція завжди внесе свої корективи у най стараннішу ре­жисерську розробку. Світлова репетиція дає мож­ливість уточнити світлові та кольорові співвідно­шення, динаміку і світлові акценти. А в процесі проведення генеральних репетицій викристалізо­вується точна партитура світла, яку режисер та ху­дожник по світлу (освітлювач) чітко фіксують. «Ми вже неодноразово відзначали комплексний характер клубних розробок і той факт, що вони розраховані на сприйняття як зорового, так і слухо­вого каналів, бо використовують різноманітні по своїй природі засоби виразності. Однак аналіз сце­нарно-режисерських розробок показує, що в різні мо­менти дії один з основних каналів сприйняття (зо­ровий чи слуховий) є головним, а другий — ніби дру­горядним. Коли основна інформація спрямовується тільки по одному з основних каналів, то другий не діє, а сприймає випадкову інформацію, яка, як пра­вило, завжди є перепоною. Тому режисеру-постановнику потрібно уважно ставитися до постійного навантаження обох каналів сприйняття)'^7е.

Найважливіше завдання режисера — це вклю­чення обох каналів у створення синтетичного ху­дожнього образу вистави. Такий підхід повинен до­помогти творчій групі і в пошуку оптимального ви­користання технічних засобів, і в режисерському вирішенні театралізованої вистави.