Про засоби ідейно-емоційного впливу

Якими ж виражальними засобами оперує режи­сер, втілюючи значні теми та ідеї, думки сучасності в творах сценічного мистецтва, а також працюючи над створенням художнього образу видовища?

Насамперед, це художнє слово, яке створює літературний образ, слово, яке може безпосеред­ньо передати хвилювання і настрій людей. Ху­дожнє слово несе в собі конкретний матеріал, ство­рює атмосферу спілкування як між персонажами (виконавцями), так і між виконавцями та глядацьким залом. «Живе слово. Воно залишається най­важливішим засобом впливу і в театралізованій масовій роботі. Саме слово створює атмосферу спілкування між сценічним майданчиком і ауди­торією. Крім того, оскільки драматургія масової дії документальна, слово виступаючого несе кон­кретний матеріал»⁶⁴.

Але зі словом необхідно поводитися дуже еко­номно та обережно, воно потребує чітко сформу­льованої думки. «Специфіка масового видовища завжди потребує економного ставлення до сло­ва (навіть при використанні сучасних технічних засобів-кіноекрана, мікрофона, радіо). Ця спе­цифіка така, що звертатися до слова необхідно з особливою обережністю, необхідно прагнути знайти йому зоровий еквівалент, а коли вже йо го використовувати, то якомога більш різно­манітно, не зводячи до традиційної фігури резо­нера-ведучого» ⁶⁵.

Значне місце в розкритті ідеї вистави, форму­ванні художнього образу всього видовища займає творчість актора. «Головне завдання режисера — донести до глядача ідею вистави. Вона може бу­ти висловлена тільки через систему образів, че­рез творчість актора — живої людини з усіма властивими їй особливостями: особистими та соціальними, зовнішніми та внутрішніми, які роз­криваються в боротьбі та в русі; людини з радо­щами, захопленнями і пристрастями, — тільки за допомогою, і тільки через актора, який діє на сцені в ролі цієї людини.

Вистава створюється, будується в своїй основі з ансамблю акторів.

Діючий актор — основний будівельний ма­теріал. І той самий актор, відроджуючи виставу, розкриває літературний матеріал п'єси зі своїм відношенням до дійсності, і створює його в сценічному образі ⁶⁶.

Матеріалом творчості режисера є сума процесів всіх його однодумців, яких він спрямовує в єдине русло, виходячи із ідейно-художніх завдань даної програми, які стали громадсько-художньою не­обхідністю для всіх її виконавців. У цьому і є складність мистецтва, складність самої професії.

Як засіб ідейно-емоційного впливу важливе місце займає музика. Слово, посилене музичним фраг­ментом, піснею, несе великий емоційний заряд. «Ду­же часто вмонтована пісня може стати внутрішньою пружиною, стрижнем епізоду. Важ­ливе місце займає музика і пісня в пролозі та у фі­налі масової дії. Вони допомагають режисеру зада­ти темп і ритм (що дуже важливо для експозиції) й перетворити у фіналі свята масу на великий хор»⁶⁷.

Дуже часто режисер використовує як засіб ідейно-емоційного впливу художнє й документальне кіно, слайди. Найбільш доречні вони на початку, несучи одне з основних навантажень при постановці пробле­ми і теми, а також визначаючи місце дії. «За допомо­гою проекції, значення якої в масовій театралізо­ваній роботі також зростає, режисери і сценаристи отримали широку можливість, наприклад, показу життя людини і держави, окремих, немовби випли­ваючих із пам'яті, моментів їхніх біографій. У цьому випадку, діапозитив виступає в тій же ролі, що і «стоп-кадр» у кіно, про зацікавленість кінорежисерів до якого засвідчили багато фільмів останніх років»⁶⁸.

Широко використовується як засіб ідейно-емоцій­ного впливу хореографія та пантоміма. їхня мова ви­разна та різноманітна. «Синтез спорту, хореографії й пантоміми — надзвичайно сильний і яскравий засіб виразності в палітрі сценариста і режисера»^е9.

Сценографія театралізованої вистави належить до образотворчого мистецтва. Вона, як і інші засо­би, повинна служити основному завданню (окрім другорядного: визначення місця дії) — створенню цілісного художнього образу. Митець за допомогою засобів виразності (наприклад, сценічного середо­вища, живопису, фактури тощо) створює на сценічному майданчику свій всесвіт. Вдало знай­дене художником вирішення вистави допомагає режисеру знайти зовнішній сценічний образ. Ха­рактерними рисами у створенні художнього оформлення театралізованих вистав є їхня глибо­ка цілеспрямована ідейність, а також передача святковості, яскравості та образності художньої мови театралізованих вистав.

Сценографія театралізованої вистави, як ствер­джують дослідники, розвивається у двох напря­мах: життєвому, яке відтворює на сценічному май­данчику правдоподібну картину життя, і образно­му, яке через пластичну метафору (співставлення явища чи предмета на основі узагальнення) ство­рює узагальнений образ програми-вистави.

Як один із основних засобів ідейно-емоційного впливу в театралізованих заходах є сценічне оформлення, яке належить до категорії художньої форми, тому що цілісним художнім твором масово­го театралізованого мистецтва є театралізований захід, а його змістом — режисерський задум, втіле­ний у театралізованій дії. Тому художнє оформлен­ня є тією зовнішньою, зоровою оболонкою, в якій і

відбувається «життя людського духу». Але художнє оформлення театралізованої вистави повинно ма­ти не розважальний характер, як часто буває у нас сьогодні, а неодмінно повинно бути в контексті всієї театралізованої дії. Отже, художнє оформлен­ня театралізованих заходів, будучи одним із основ­них компонентів цілого (тобто, театралізованої ви­стави) необов'язково повинно саме про щось розпо­відати. Недобре, якщо воно викликає у глядачів ба­жання його розглядати. Художнє оформлення по­винно давати лише натяк, утворювати певний уза-гальнюючообразний фон для всієї вистави, і та­ким чином ідейно-емоційно впливати на глядача.

Необхідно назвати як засіб ідейно-емоційного впливу мізансцену. «Мізансцена — поєднання пси­хологічної правди та сценічної виразності»⁷⁰.

«Мізансцена в руках режисера— німий текст, німа дія. Добре побудована мізансцена висловлює думку епізоду, його дію в такій же мірі, як: і слово. Коли ре­жисер дотепно, цікаво побудує мізансцену, то глядач може, навіть закривши вуха, зрозуміти, що відбу­вається на сценічному майданчику. Коли ж мізансце­на не буде цікава й точно побудована, актори руха­тимуться, як їм заманеться, глядач, не почувши тексту, нічого не зрозуміє. Поєднання руху й слова створює зміст сцени, її темперамент, чуттєву суть. Мізансцена, таким чином, є мовою режисера»⁷¹.

Хотілося б зупинитися на «зримій» пісні як за­собі ідейно-емоційного впливу на глядача. Це дуже важливий і виразний прийом, який часто застосо­вується режисером в театралізованих виставах. «Зрима» пісня дозволяє відтворити події в їх роз­витку, вона поетична за своєю природою і дозволяє режисеру впливати асоціативними образами. «Особливість використання прийому «зримої» пісні полягає в тому, що театралізація пісні виступає не як самоціль, а в контексті загального сценарно-режисерського задуму вистави в якості одного з ідейно-емоційних образотворчих засобів, які роз­кривають його тему та ідею»⁷².

Сама по собі пісня — це синтез музики й по­етичного слова. В ній опосередковано висловлюється громадянська позиція автора і лаконічно висловлена думка. Пісня в будь-якій програмі несе великий смисловий та емоційний настрій.