Про режисерський прийом, режисерську деталь та їхнє значення

Велике значення при створенні художнього об­разу всієї вистави має режисерський прийом.

Що таке режисерський прийом?

Для того, щоб розібратися в цьому питанні, на­ведемо приклад.

У театралізованій виставі «Зорі назустріч», яку показали на районному огляді в місті Кам'янець-Подільському Хмельницької області, такою детал­лю були шпали. Звичайні залізничні шпали. Спо­чатку вони виконували свої прямі функції в епізоді «Даєш ВАМ». Учасники вистави (вони ж молоді будівельники Байкало-Амурської магістралі) у важких умовах прокладали залізничний шлях. Ко­ли йшов епізод «Велика Вітчизняна війна» й відбу­валася зустріч будівельників магістралі з учасни­ками Великої Вітчизняної війни — шпали транс­формувались у протитанкові перепони. Йшли важкі бої, про які розповідали старі солдати, ряди ріділи, а на їхніх місцях «виростали» обеліски. Тоб­то, деякі протитанкові перепони, які складались зі шпал, трансформувалися в обеліски.

Коли ж йшов епізод — «БІДА» — шпали перетво­рювались на набат, який скликав будівельників, всіх мешканців цього селища. (Одна зі шпал кріпи­лася на стіні будинку, а іншою били по ній, а на фонограмі йшов звук набату). Режисером була знай­дена та образна деталь, яка весь час трансформу­валася в той образ, який відповідав часу та місцю дії й був необхідний саме в цьому епізоді.

Другий приклад. У програмі одного з колективів режисер точно використав в наскрізній дії вистави трансформацію пилок. Дванадцять пилок із гнучкої фанери, які мали двосторонню пофарбованість — срібну та червону — залежно від змісту епізодів пе­ретворювалися виконавцями вистави то на борт машини, то на хвилю, то на шматки телеграфних стрічок, то на п'яничок, які начебто розгойдували­ся, то на пили лісорубів. Режисер використав кон­кретну деталь, близьку й зрозумілу по сприйняттю робітникам ліспромгоспу, зробив із неї поетичний образ. Летить під її гострими зубцями тирса з того, що закриває дорогу. І навпаки, ці ж гострі зубці звучать дивною мелодією скрипок, коли до них прикладаються руки людей праці.

Ще приклад. В одній із художніх програм режи­серською знахідкою виявилися декілька різноко­льорових парасольок. У ході вистави, залежно від задуму епізоду, вони трансформувалися то в глуху стіну, то в мікрофони для виступаючих.

Висновок: режисерський прийом — це постановчий режисерський засіб, який допомагає виявленню ідейної суті вистави, засіб, який організовує виставу в певному жанровому ключі, у просторі і часі. Допо­магає створювати загальний художній образ всієї ви­стави. Через приватні, окремі деталі-до цілого, за

гального. Під такою художньою образністю треба ро­зуміти сукупність художніх образів символічного зна­чення. Таку якість, таку звучність вони отримали в практиці суспільного життя шляхом співвідношення їх з світом людських цінностей, і тому стали визнача­ти норми, ідеали-як вишу спрямованість людини. Сплав мистецтва і реальної дійсності знаходять тут особливу повноту виявлення. «Проте, художнє оформлення реальної дійсності в масовому клубному заході повинно розумітися значно глибше, ніж про­сто оформлення його, чи внесення до нього виразних засобів мистецтва... Сценарно-режисерське вирі­шення заходу висловлює в ньому, як в цілому, так і в його будь-якій частині, авторське відношення до події і до дійсності, наближаючи його до особливого виду агітаційно-публіцистичного мистецтва»

Про режисерський прийом можна ще сказати і так: це спосіб викладення сценічної історії за допо­могою трансформації основної деталі; або: це постановчий спосіб організації у просторі й часі наскрізної дії вистави, постановчий важіль, за до­помогою якого режисер організовує план дії і фор­мує виставу; співвідношення трансформованої об­разної деталі, котре символізує найвищі людські цінності, з конкретним явищем, і веде до образно­го вирішення всієї вистави.