3. Прочитайте текст. Поділіться своїми роздумами про сенс життя. Обґрунтуйте свою думку. У чому сенс життя

Можна по-різному визначати мету свого існування. Але мету треба мати – інакше то буде не життя, а животіння.

Одне правило повинно бути в кожної людини, в її меті життя, в її принципах, її поведінці: треба прожити життя з гідністю, щоб не соромно було згадати.

Гідність вимагає доброти, великодушності, уміння не впадати в крайнощі, не стати егоїстом, а бути правдивим, вірним товаришем, знаходити радість у допомозі іншим.

Заради гідності вмійте відмовлятися від дрібних утіх, та й від великих теж… Уміти вибачитися, визнати перед іншими свою помилку – краще, ніж хитрувати й брехати.

Природа створювала людину мільйони років, й цю творчу діяльність природи слід поважати, аби природа, яка працювала над нашим удосконаленням, не була ображена. Природа – творець, тому ми повинні в нашому житті продовжувати цю тенденцію творення і в жодному разі не підтримувати всього руйнівного, що є в навколишньому світі.

Життя – насамперед творчість, та це не означає, що кожна людина, щоб жити, мусить народитися художником, балериною або вченим. Творчість теж можна творити. Можна творити просто добру атмосферу довкола себе, як зараз висловлюються, ауру добра навколо себе. Приміром, у товариство людина може принести із собою атмосферу підозріливості, якогось гнітючого мовчання, а може внести радість, світло. Це також творчість. Тобто творчість різноманітна й безперервна. Бо життя – вічне творення.

5. Прочитайте текст. Викладіть свої міркування щодо того, як розв’язати порушену суспільну проблему. Мистецтво – засіб творення особистості

У 50-х роках ХХ ст. ще не відомий світові як визначний педагог наш співвітчизник В.О. Сухомлинський, відповідаючи тим, хто суспільний прогрес вбачав в освоєнні космосу, в успіхах електроніки та кібернетики, в «Листах до сина» пророче сказав: « Якщо не поліпшиться виховання. Ми наплачемося з математикою, електронікою і космосом… Найголовніший засіб самовиховання душі – краса. Краса в широкому розумінні – і мистецтво, і музика, і сердечні відносини з людьми». Це застереження не було почуте вчасно. Тому проблеми духовного розвитку людини сьогодні, по суті, стали обов’язковою умовою виживання суспільства. Усі наші сучасні біди мають, як правило, одну причину – дефіцити культури і моральності, дефіцит доброти і милосердя, краси людських стосунків. Розвиток людини – надзвичайно складний процес, в якому беруть участь багато факторів. Серед них помітну роль відіграє і художня культура – специфічна сфера діяльності, яка повинна зайняти належне місце у різних сферах суспільного виробництва. Ця важлива обставина привертає до себе увагу науковців і практиків у різних країнах планети – від Західної Європи до Північної Америки й Азії, організовуються спеціальні експерименти. Один з них полягав у тому, що група адміністраторів упродовж десяти місяців звільнялася від професійної діяльності і навчалась за обширною гуманітарною програмою, в якій перевага надавалась спілкуванню з мистецтвом – читанню книг, відвідуванню театрів, музеїв, виставок, концертів. І виявилось, що після всього цього не лише зросла їхня професійна активність, але вирішення ними професійних завдань набуло окреслень самостійності, нестандартності, творчості.

Подібні експерименти все частіше зумовлюють перехід до практичного використання можливостей мистецтва у справі підвищення потенцій працюючих. У США стали практикувати «курси креативності», на яких керівники й спеціалісти навчаються творчого вирішення різноманітних виробничих проблем. На них широко використовується мистецтво, яке активно розвиває ініціативу й творчі здібності.

У Франції в спеціальних центрах для керівників високого рангу організовується стажування, на яких значна частина занять відводиться художній культурі, тут вчать розуміти музику, живопис, архітектуру. Виявлено, що в результаті стажування його учасники набувають навичок відчуття смаку до добре зробленої роботи, гармонійних професійних відносин.

Естетичне почуття прекрасного, піднесеного стає основним стимулятором діяльності людини. Моральна краса робить людину привабливою для інших людей. Здатною впливати на думку й поведінку. Краса праці облагороджує й полегшує сам процес трудової діяльності. Краса праці облагороджує і полегшує сам процес трудової діяльності. Краса громадянської поведінки стимулює суспільно значущі вчинки (За І. Зязюном та Г. Сагач).