Тексти для аналізу

1. Прочитайте текст, визначте, про які моральні категорії (чесноти) йдеться в ньому. Обґрунтуйте свою думку.

Коли Дені Дідро познайомився з Софією Волан, йому було сорок три, їй – сорок. Потім протягом майже тридцяти років він написав їй п’ятсот п’ятдесят три листи, бо кохав її до смерті (і вона його теж), а обставини не дозволили їм поєднатися.

Вони були немолоді, але навколишні люди поставилися до цього пізнього кохання осудливо й суворо, а мати Софії Волан змусила дочку виїхати з Парижа до родового помістя.

Дідро був надто добрий і великодушний, щоб піти від дружини, яка з’єднала з ним життя, коли він був нікому не відомий і бідний; він був надто цільний для того, щоб покинути дочку, яку ніжно любив, а Софія була надто добра для того, щоб наполягати на його розрив і з сім’єю, – і вона на все життя, до старості зосталась «мадемуазель», а він лишився на все життя її коханим.

Катерина ІІ жадала бачити Дідро, гордість Європи, у себе в Петербурзі, щоб осипати великими милостями, а він не міг покинути Парижа, бо неподалік була його кохана. У листі до скульптора Фальконе Дідро пояснював:

У мене є подруга, я зв’язаний дуже сильним і дуже ніжним почуттям з жінкою, якій я присвятив би сто життів, якби вони у мене були… Я міг би спокійно дивитись, як розсипається на порох мій дім, на загрозу моїй свободі, на зганьблення мого життя, на всілякі нещастя, що спіткали б мене, аби лиш вона зосталася моєю. Якби вона мені сказала: «Дай мені свою кров, мені хочеться пити», я віддав би їй усього себе, щоб тільки вгамувати її спрагу… Вона так ніжно кохає мене, і ланцюг, який нас оповиває, так ніжно переплівся з ниткою її життя…

У 1759 році він їй писав:

Чотири роки тому мені здавалося, що ви прекрасна. Тепер ви для мене ще прекрасніша; таку чарівну силу має вірність – чеснота дуже вимоглива і рідкісна.

З роками поглиблювалась не тільки ніжність Дідро, але і його мудрість. І в цьому зростанні творчу участь брала кохана жінка. Душа старіючого філософа розкривалася все повніше, робилась все сприйнятливішою; мислитель, старіючи, лишався молодим: він плакав, сміявся, дивувався, він був по-юнацькому зачарований світом.

Листи Дідро до неї читала вся сім’я Волан: сама Софія, її сувора мати, її заміжні сестри. У листах Дідро звертається до її сестер і матері, як до людей рідних, котрі не можуть не зрозуміти його серця. І він переміг. Вони – навіть патріархально сувора мати – зрозуміли його і полюбили.

Коли Софія померла, він, дізнавшись про це від дочки (Софія і дочка Дідро в останні роки приятелювали), висловив одне бажання: піти з життя услід за нею.

Через п’ять місяців його бажання здійснилося. Він помер за сніданком, дружина звернулася до нього із запитанням, він не відповів. Він умер без страждань, але жив він страждаючи (З кн. Євг. Богата «Що водить сонце і світила»).

2. Прочитайте текст. Доведіть, що є нині в Україні добром, а що злом. Обґрунтуйте свою думку. Опишіть ситуацію, в якій ви самі чи хтось із ваших знайомих здійснив, здавалося б добрий вчинок, але при цьому керувався егоїстичними намірами. Аргументуйте, чому так важливі мотиви наших учинків? Пригадайте та запишіть приказки, прислів’я, у яких відображено погляд народу на добро і зло.

Добро і Зло

Добро і Зло – міфологічні персонажі, що виступають, як правило, в дуалістичних міфах, які базуються на протиставленні двох символів – корисних і шкідливих; персонажі українського фольклору.

Між добром і злом постійно точиться боротьба, яка, за народними бажаннями, повинна закінчитися перемогою першого. У християнській літературі добро часто виступає у вигляді Бога, зло – сатани.

У давнину на Русі слово «добрий» мало значення «міцний, сильний». У народі поняття добра пов’язувалося з такими важливими поняттями, як людина, рід, діло, розум, доля, душа, серце тощо.

Водночас добро і зло – це моральні категорії, у яких дається позитивна і негативна оцінка людям, подіям тощо. Добро розглядають як морально позитивне у мотивах діяльності людини, суспільстві, зло – негативне. Протягом багатовікового розвитку історії добро і зло пояснювали як незалежні від людини сили, як вираження її емоцій, намірів, учинків. Як історичні поняття, що мають конкретний зміст і відображають реальні умови життя в суспільстві(З журналу).

3. Прочитайте текст. Обґрунтуйте власне ставлення до ієрархії вартостей автора тексту. Доведіть, чи може суспільство успішно розвиватися, не спираючись на абсолютні вартості, а сповідуючи лише відносні.

   Ієрархія вартостей

Фундаментальні світоглядні поняття, ідеї та норми, якими живе людське суспільство і якими регулюються прагнення та стосунки всіх людей на землі, життя окремих народів, громади, сім’ї, окремої людини, називають морально-етичними вартостями.

Морально-етичні вартості сприймаються й усвідомлюються людиною в трьох аспектах:

• як система ідеалів – абсолютних, чистих, безкомпромісних, недоторканих. До яких людина йде все життя за покликом віри в їхню божественну сутність і життєву доцільність;

• у вигляді певних правил і формул. Така їх презентація часто називається кодексом вартостей (кодексом моралі);

• у вигляді відповідних властивостей людської душі, як набуті якості, у стані їх практичного втілення та реалізації через поведінку людини.

Повноцінне трактування гіпотетичної системи вартостей передбачає висвітлення всіх трьох вимірів вартостей. Але для практики морального становлення особистості неабияке значення має питання морально-етичного кодексу, на який вона могла б орієнтуватися. Прикладом такого кодексу в релігійному виховання є Катехізис. Більшовицька система виховання мала набір ідей і формул – «Моральний кодекс будівника комунізму». У демократичних державах моральні норми також відображені у вигляді переліку вартостей.

Кодекс вартостей потрібен і нашій національній системі виховання. Спроба створити його втілюється зокрема в програмах з етики. Проте жоден кодекс не може вичерпати глибину системи морально-етичних ідеалів. Тут людина завжди в дорозі до високого.

Окрему проблему становить структура системи вартостей, які неоднорідні. Є підстави говорити про існування абсолютних вічних вартостей, що випливають з поняття абсолюту Добра. Водночас у кожного народу є специфічні ідеали, що стосуються життя нації – національні ідеали. Існують також закріплені в традиції та законодавстві ідеали й цінності громадянські, сімейні. Врешті-решт, у кожної людини є й ідеали особисті. Отже, одним із можливих критеріїв класифікації вартостей може бути сфера морально-етичної самореалізації людини. На його основі можна визначити п’ять груп( рівнів) вартостей:

• абсолютні вічні вартості, які мають універсальне значення, загальнолюдський характер і необмежену сферу застосування (доброта, чесність, любов, правда, справедливість, гідність, мудрість. Свобода любов тощо);

• національні вартості, що є значущими для одного народу і не завжди зрозумілі для інших. Наприклад, поняття націоналізму зрозуміле й близьке лише поневоленим народам і чуже тим, які ніколи не втрачали своєї незалежності. До цієї групи вартостей належать також патріотизм, почуття національної гідності, державотворчі прагнення, історична пам'ять, прагнення до національної єдності тощо;

• громадянські вартості – ґрунтуються на визнанні рівності всіх людей і знаходять своє втілення в демократичних суспільствах та в житті громад, що визнають принципи демократії. Йдеться про права й свободи людини, обов’язки перед іншими людьми, ідеї соціальної гармонії, повагу до законів тощо. Їх антиподами є ідеї расизму, класової чи кастової ненависті;

• сімейні вартості, які втілюють у собі моральні основи існування сім’ї – стосунків поколінь, подружньої вірності, піклування про дітей та інших членів сім’ї, оберігання пам’яті предків тощо;

• вартості особистого життя – мають значення передусім для самої людини, визначають риси її характеру, поведінку, стиль приватного життя тощо.

Якщо таку класифікацію вартостей вважати прийнятною, то на її основі можна відтворити систему, що матиме пірамідоподібну структуру. Вершину її репрезентує Головний Ідеал, присутність якого позначається на всіх нижчих щаблях піраміди. У християнстві – це Бог, Вищий Авторитет, Абсолют Добра. Головний Ідеал є основою, на якій тримається споруда моралі. Саме тому з віри в Абсолют Добра, в Бога починається християнське виховання.

Віра в Абсолют Добра, з якої розпочинається ідеалізм, поширюється. От же, на всю поведінку людини, на всі сфери життя. Навіть такі якості людини, як воля. Творчість, підприємливість можуть бути спрямовані на службу добру і на службу злу. (За О.Вишневським).