Тема 6. Кваліфікація злочинів проти громадського порядку та моральності.

Практичне заняття 1.

Кваліфікація злочинів проти громадського порядку.

Мета заняття: сформувати вміння кваліфікувати злочини проти громадського порядку; виробити вміння відмежовувати ці злочини від суміжних; виховувати в студентів свідоме ставлення до дотримання загальноприйнятих у суспільстві норм.

Основні поняття:

Підпали – дії, що спричинили займання будинків, споруд, транспортних засобів.

Погроми – дії, поєднані зі знищенням, пошкодженням, руйнуванням громадських споруд, житлових та інших будинків, транспортних засобів, іншого майна.

Особлива зухвалість – нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, що спричинило тілесні ушкодження, чи знущанням над потерпілим, знищення або пошкодження майна, тривале, що довгий час не припиняється, порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або гро­мадського транспорту тощо.

Винятковий цинізм – демонстративна зневага загальноприйнятих норм моралі (наприклад груба непристойність, безсоромність, демонстративне оголення, знущання над хворими, дитиною, особою похилого віку або такою, яка перебувала у безпорадному стані).

Проституція – систематичне надання сексуальних послуг за матеріальну винагороду.

Сутенерство – дії особи по забезпеченню заняття проституцією іншою особою.

План заняття

1. Відмежування хуліганства від суміжних складів злочину.

2. Кваліфікація інших злочинів проти громадського порядку та їх відмежування від суміжних складів злочину.

Методичні рекомендації та пояснення

Готуючись до заняття, студентам не обхідно пам’ятати, що у випадках притягнення осіб до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти громадського порядку дуже важливим є питання точного визначення критеріїв, за якими групове порушення громадського порядку (ст. 293 КК України) відрізняється від масових заворушень (ст. 294 КК України) та від хуліганства, вчиненого групою осіб (ч. 2 ст. 294 КК України).

По-перше. Відмінність полягає в ознаках об’єктивної сторони. Так, при груповому порушенні громадського порядку діяння полягає в організації та активній участі у групових діях, що призвели до суттєвого порушення роботи транспорту, підприємства, установи чи організації. Цей злочин вчиняється окремою керованою групою людей, яка виконує вказівки організатора (лідера).

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 294 КК України, знаходить свій прояв у двох формах: 1) організація масових заворушень; 2) активна участь в них. Однак на відміну від групового порушення громадського порядку, масові заворушення супроводжуються насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувались як зброя.

Масові заворушення вчиняються натовпом, а тому їм притаманні такі ознаки: 1) участь значної кількості людей; 2) дії натовпу скеровані не проти окремого потерпілого (підприємства, організації, особи), а мають спрямованість проти існуючого правопорядку, що виражається в протистоянні органам влади, зовнішнім проявом цього є насильство над людьми, погроми підпали та інші дії, вказані у диспозиції ч. 1 ст. 294 КК України; 3) кількість учасників заворушення не обмежена, до них можуть приєднуватись інші учасники, а деякі від них відходити⁹.

Хуліганство з об’єктивної сторони полягає у грубому порушенні громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

По-друге. Ці злочини відрізняються за ознаками суб’єкта. Так, суб’єктами групового порушення громадського порядку та масових заворушень є організатори й активні учасники, яким виповнилось 16 років. Суб’єктами хуліганства, вчиненого групою осіб, визнаються всі особи, які у складі групи вчинили грубе порушення громадського порядку за умови, що вони є осудними та досягли 14 років.

По-третє. Злочини, які аналізуються, відрізняються за ознаками суб’єктивної сторони. Так, для хуліганства обов’язко­вим є мотив явної неповаги до суспільства. Хуліганські спонукання мають місце тоді, коли поведінка винного є відкритим викликом громадському порядку й зумовлена бажанням протиставити себе суспільству, продемонструвати зневажливе ставлення до оточуючих або свою грубу силу, самоутвердитися за рахунок приниження інших людей, виявити п’яну зухвалість, бешкетництво. Ці дії вчиняються без видимого приводу або з використанням незначного приводу як підстави для їх вчинення.

Така мотивація відсутня при вчиненні групового порушення громадського порядку. Саме тому у тому випадку, якщо цей злочин поєднаний з учиненням дій, що грубо порушують громадський порядок, із мотивів явної неповаги до суспільства, дії винної особи слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами ст. 293 і ст. 296 КК України.

Мотиви та цілі масових заворушень можуть бути різними: політичні, корисливі, релігійні, расові, національні, хуліганські, помста тощо. Вони не впливають на кваліфікацію злочину¹⁰.

Для правильної кваліфікації масових заворушень слід звернути увагу на те, що ч. 1 ст. 294 КК України охоплюється таке насильством над особою, як умисне заподіяння під час масових заворушень ударів, побо­їв, катування, легких тілесних ушкоджень одній чи декільком особам або середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більше особам, незаконне позбавлення волі тощо. У цих випадках додаткова кваліфікація за ст.ст. 122, 125 – 127, 146 КК України не потрібна.

Під загибеллю людей як кваліфікуючою ознакою масових заворушень слід розуміти настання смерті хоча б однієї людини. До інших тяжких наслідків відносяться спричинення тяжких тілесних ушкоджень одній чи більше особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більше особам, заподіяння значної матеріальної шкоди тощо.

Заподіяння під час вчинення цього злочину середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом і більше особам, а також смерті з необережності слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 294 КК України та додаткова кваліфікація за ст. 122 або ст. 119 КК України не потрібна.

У разі вчинення в ході масових заворушень тяжких тілесних ушкоджень та умисного вбивства, дії винної особи кваліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 294 та відповідною частиною ст. 121 або ст.ст. 112, 115, 348, 379, 400, 444 КК України залежно від вчиненого злочину проти життя.

Требя пам’ятати, що спрямованість умислу винного на порушення громадського порядку й мотив явної неповаги до суспільства є основними критеріями відмежування хуліганства від злочинів проти життя та здоров’я особи, злочинів проти власності та злочинів проти статевої свободи і статевої недоторканності особи.

Питання для самоконтролю та самоперевірки