Методичні рекомендації щодо виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань

Виконання індивідуальних завдань навчально-дослідно­го характеру з дисципліни "Кваліфкація злочинів" є невід’ємною складовою самостійної роботи студентів. Вони сприяють поглибленому вивченню теоретич­ного матеріалу, закріпленню й узагальненню отриманих знань, формуванню вміння використовувати ці знання при вирішенні питань, що виникають у професійній діяльності. Індивідуальні завдання студенти виконують самостійно, звертаючись до викладача за консультаціями. Пропонуються такі види індивідуальних завдань.

1. Участь у роботі наукового гуртка кафедри кримінального права з підготовкою доповіді. З окремих теоретичних питань за матеріалами судової практики рекомендується написання наукових доповідей, які мають заслуховуватися на засіданнях наукового гуртка або направлятися для участі у науково-практичних конференціях, семінарах, „круглих столах”, інших наукових заходах.

Наукова доповідь – це короткий письмовий виклад змісту фахових науових робіт (огляд літератури) за тією чи іншою темою з визначенням авторської позиції щодо розв’язання певних проблем у кримінально-правовій кваліфікації, а також висуненням пропозицій із вдосконалення кримінального законодавства та практики його застосування.

Написання наукової доповіді є видом самостійної роботи студентів, що має виявити їх здатність до розуміння правових питань, уміння творчо аналізувати наукову проблематику, систематизувати теоретичний матеріал.

У таких роботах аналізуються положення тих чи інших нормативних актів, висвітлюються окремі питання теорії кримінального права або судова практика з окремих категорій кримінальних справ, приділяється увага спірним у теорії та судовій практиці проблемам кваліфікації злочинів, виробляється авторське ставлення до них, вносяться пропозиції щодо усунення законодавчих недоліків. Думки інших авторів і цитати обов’язково мають посилання на джерела в установленому порядку.

Правила написання доповіді:

1. Необхідно обрати тему, підібрати літературу за нею.

2. Після роботи з літературою треба скласти план роботи, який повинен містити:

а) вступ (актуальність обраної теми, мета написання роботи, стислий огляд літератури);

б) основну частину з декількох підрозділів (розкривається зміст теми);

в) висновки;

г) список використаних джерел.

3. У тексті доповіді слід робити посилання на використані джерела.

Текст роботи має бути виконаний у друкованому вигляді. Усі аркуші підшиваються та нумеруються. На першому (титульному) аркуші зазначається найменування навчального закладу, назва роботи, прізвище й ініціали виконавця, факультет, номер навчального групи (взводу). Використану літературу наводять у підрядкових посиланнях, указуючи автора (авторів), повне найменування джерела, видавництво, рік видання, сторінки, з яких наводяться цитати чи інший матеріал. Оптимальним обсягом роботи є 10 – 15 сторінок тексту, набраного на комп’ютері, формату А4. Поля: верхнє, нижнє – 20 мм, ліве – 30 мм, праве – 15 мм. Рекомендований шрифт – Times New Roman, кегль – 14 пт, інтервал між рядками – 1,5.

Наприкінці роботи подається список використаної літератури. При цьому джерела наводяться або загальним списком у алфавітному порядку, або в такій послідовності:

- нормативно-правові акти за їх юридичною силою;

- навчально-методична, наукова, спеціальна література в алфавітному порядку.

Студенти повинні виявляти самостійність і творче ставлення до виконання цього виду роботи. Не допускається дослівне переписування тексту з джерела. Механічне запозичення не сприяє глибокому вивченню та засвоєнню програмного матеріалу.

Кожний доповідач має бути готовим викласти зміст своєї роботи усно за 7 хвилин. При обговоренні доповіді в ній беруть участь усі студенти, присутні на засіданні гуртка. Студенти та викладач ставлять запитання, а доповідач на них відповідає. Викладач може призначити одного чи двох опонентів, які виступатимуть по суті повідомлення, що заслуховується й аналізується на занятті як викладачем, так і однокурсниками. Попередньо опоненти повинні ознайомитися з текс­том роботи.

Студенти, котрі підготували найбільш глибокі та змістовні індивідуальні дослідження, мають змогу згодом доробити їх до рівня курсової роботи, а в перспективі і дипломної роботи.

Орієнтовний перелік тем для підготовки наукової доповіді:

• Значення правильної кваліфікації злочинів.

  • Вплив юридичних і фактичних помилок на кваліфікацію злочинів.

• Значення встановлення предмета злочину для правозастосовчої діяльності ОВС.

• Кваліфікація дій виконавця за кримінальним кодексом.

• Співучасть у злочині: проблеми кваліфікації.

• Значення повторності для кваліфікації злочинів.

• Кваліфікація незакінчених злочинів, вчинених повторно.

• Кваліфікація умисного вбивства, учиненого на замовлення.

• Кваліфікація умисного вбивства вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

• Зґвалтування групою осіб: проблеми кваліфікації.

• Кваліфікація злочинів пов'язаних із незаконним позбавленням волі.

• Вплив мети при вчиненні торгівлі людьми на форми об'єктивної сторони ч.1 ст. 149 КК України.

• Кваліфікація злочинів пов'язаних із вимаганням майна.

• Особливості кваліфікації злочинів проти власності за відсутності мети заволодіння майном.

• Питання кваліфікації, що виникають при застосуванні статті 192 КК України.

• Питання кваліфікації, що виникають при застосуванні статті 193 КК України.

• Питання кваліфікації, що виникають при застосуванні статті 194 КК України.

• Питання кваліфікації, що виникають при застосуванні статті 195 КК України.

• Кваліфікація хуліганства і відмежування даного злочину від суміжних складів.

• Кваліфікація злочинних дій із залучення неповнолітніх у злочинну діяльність.

• Кваліфікація злочинів, що посягають на здоров'я населення.

• Кваліфікація злочинів пов'язаних із незаконним обігом зброї.

• Кваліфікація злочинів, пов'язаних з безпечною експлуатацією транспортних засобів.

• Кваліфікація злочинів, пов'язаних з порушенням чинних на транспорті правил.

• Кваліфікація злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

• Кваліфікація злочинів, пов'язаних із незаконним обігом зброї.

• Кваліфікація злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

• Кваліфікація злочинів, пов'язаних із незаконним обігом зброї.

2. Складання аналітичних довідок. Аналітична довідка складається за темами дисципліни, які мають безпосередню практичну спрямованість. Зміст таких довідок передбачає аналіз певних даних слідчої та судової практики кримінальних справ і виклад фактичного матеріалу таких справ. Довідка повинна відображати сучасний стан практики застосування кримінального законодавства. Підготовка до складання аналітичної довідки здійснюється на основі вивчення й аналізу різного роду публікацій про практику правозастосовної діяльності (навчальних посібників, монографій, наукових статей, відомчих інформаційно-аналі­тичних збірників тощо), аналітичних звітів міжнародних і національних науково-дослідних організацій, даних правової статистики, звітної документації слідчих і судових органів, результатів соціологічних і кримінологічних досліджень, матеріалів кримінальних справ. Ана­літична довідка може мати додатки, до яких рекомендується включити копії найважливіших джерел інформації (наприклад таблиці зі статистичними даними). Особливого значення набуває прагнення студентів, складаючи довідку, формулювати свої думки, робити певні висновки з питань, які досліджуються.

3. Складання відеозадачі. Складання відеозадачі – це індивідуальна творча робота, при виконанні якої студенти навчаються давати кримінально-правову оцінку подіям, які вони безпосередньо сприймають. Вона здійснюється за допомогою комп’ютерної техніки та відповідного програмного забезпечення (наприклад програми „Nero”). Для створення відеозадачі необхідно вибрати фраґмент художнього, документального фільму або телепередачі, де йдеться про суспільно небезпечні діяння, які потребують кримінально-правової кваліфікації. Потім вирізати цей фраґмент за допомогою відповідної комп’ютерної програми. Виходячи зі змісту фраґменту слід поставити питання про кримінально-правову оцінку дій осіб, про яких у ньому йдеться, після чого інформацію записати на лазерний диск або інший носій комп’ютерної інформації та здати на перевірку. Також допускається самостійне написання сценарію задачі та його зйомка з попереднім погодженням із викладачем.

4. Аналіз вироку суду. Аналіз вироку суду– цеіндивідуальна робота з основним документом кримінальної справи, яка здатна розвити в осіб, які навчаються, жвавий інтерес до вивчення теорії, переконати їх у тім, як важко без міцних теоретичних знань вирішувати конкретні правові питання, орієнтуватися в різноманітних ситуаціях кваліфікації.

Для виконання цього завдання студент повинен знайти вирок суду, який відповідає темі заняття, а потім, з урахуванням правил кваліфікації суспільно небезпечних діянь, розписати, чому саме суд кваліфікував дії винної особи за конкретною статтею КК України, які спірні питання виникли при цьому. Якщо для аналізу обраний вирок суду, який був переглянутий в апеляційному або касаційному порядку, то слід зазначити, яких помилок припустився суд першої або апеляційної інстанції при кваліфікації, які правила кваліфікації були порушені в цьому випадку. Для пошуку необхідного матеріалу рекомендується звертатися до Єдиного реєстру судових рішень (Інтернет-ресурс) та вивчати щомісячні випуски Віснику Верховного Суду України.

5. Складання план-схем і таблиць. З кожної з тем, які вивчаються, студенти мають можливість скласти розгорнуту план-схему або таблицю. Такий вид роботи передбачає впорядкування навчального матеріалу, його умовну систематизацію з визначенням ключових рис, які характеризують те чи інше питання. Схематичний виклад певного питання з теми дисципліни дозволяє стимулювати творче мислення, розвивати навички аналітичної роботи та вміння вільно орієнтуватися в нормативному матеріалі. За допомогою схем і таблиць особи, які навчаються, мають змогу найефективніше застосувати порівняльний метод у дослідницькій роботі.

Як орієнтир у виконанні цього завдання можна використовувати такі навчальні посібники:

- Карчевский Н.В. Уголовное право. Общая часть : учеб. пособ. (схемы и таблицы) / МВД Украины, Луган. акад. внутр. дел им. 10-летия независимости Украины / Н.В. Карчевский. – Луганск : РИО ЛАВД, 2005. – 278 с.

- Кримінальне право. Загальна частина : навч. посіб. (альбом схем) / [А.С. Беніцький, В.О. Гацелюк, В.А. Звіряка та ін.] / МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ; відп. ред. Ю.О. Кучер. – Луганськ : РВВ ЛДУВС, 2006. – 148 с.

6. Розроблення задачі з кваліфікації злочинів. Такий вид роботипередбачає розроблення студентами трьох задач (казусів) з кваліфікації злочинів у межах якоїсь однієї теми. Задача являє собою коротку фабулу певного діяння, яке містить або може містити склад злочину.

В задачі не повинно міститися зайвої інформації, кожному факту має надаватися значення для кримінально-правової оцінки вчиненого або, навпаки, не надаватися кримінально-правового значення.

Одна задача може передбачати декілька варіантів її розв’язання. Бажано, щоб пропоновані варіанти ускладнювали процес вирішення задачі, давали можливість реалізації нетипового підходу до її вирішення.

Наприкінці задачі має бути сформульоване питання або декілька питань (одне з яких обов’язково повинне стосуватися правової оцінки вчиненого діяння).

При розробленні задачі рекомендується вивчати матеріали слідчої та судової практики, використовувати історичний досвід застосування кримінального законодавства, спиратися на сюжети з популярних кінофільмів, класичних літературних творі, враховуючи ситуації повсякденного життя.

Як орієнтир у виконанні цього завдання можна використовувати такі навчальні посібники:

- Кримінальне право України : Практикум : навч. посіб. / Андрушко П.П., Шапченко С.Д. та ін. ; за ред. С.С. Яценка. – [2-е вид., перероб. і допов.] – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 592 с.

- Збірник задач для практичних занять з кримінального права. Особлива частина / укладачі : Денисов С.Ф., Лень В.В., Зозуля П.П. та інші. – Запоріжжя : Запорізький юридичний інститут МВС України, 2003. – 106 с.

- Практикум по квалификации преступлений : учеб. пособ. / [Ю.А. Кучер, В.А. Зверяка, А.С. Беницкий, Д.В. Ас­тафьев, О.В. Тельпов] ; МВД Украины, ЛАВД им. 10‑летия незав. Украины ; отв. ред. канд. юрид. наук, доц. Ю.А. Кучер. – Луганск : РИО ЛАВД, 2003. – 92 с.

7. Рецензування наукових статей, препринтів, окремих розділів монографій. Складовою частиною індивідуальних навчально-дослідних завдань є рецензування наукових робіт, присвячених питанням Загальної частини кримінального права. Під рецензуванням розуміється критичний відзив на наукову роботу з викладом позитивних і неґативних її сторін, висловлення власної думки з приводу питань, які розглядаються в роботі. Як зразок студенти можуть використовувати рецензійні статті, які публікуються в розділі „Наукове життя” „Вісника Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка”. Рецензування здійснюється обов’язково в письмовому вигляді в обсязі, узгодженому з викладачем. Інші вимоги до оформлення рецензії аналогічні оформленню наукового повідомлення.

Орієнтовний перелік літературних джерел, які рекомендуються до рецензування:

• Навроцький В. Склад злочину як програма кримінально-правової кваліфікації // Юридический вестник. – 2000. – № 3. – С. 117 – 121.

• Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. – К.: Атіка, 2007. – С. 5 – 18 (Поняття кваліфікації злочинів).

• Сердюк П. Критика теорії конкуренції спеціальних кримінально-правових норм // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 9. – С. 68 – 72.

• Кудрявцев Н. В. Общая теория квалификации преступлений. - М.: Юристъ, 1999. – 304 с.

• Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації : Навч. посібник. – К.: Юринком Інтер, 2006. – С. 98 – 133 (Принципи кримінально-правової кваліфікації).

• Доляновська І. Кримінально-правова кваліфікація експлуатації дітей і деяких суміжних злочинів // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 9. – С. 86 – 89.

- Лопашенко Н.А. Преступления против собственности: теоретико-прикладное исследование. – М.: Лекс Эст, 2005. – 408 с.

- Кабурнеев Э.В. О некоторых проблемах квалификации фактов причинения смерти при превышении пределов необходимой обороны // Российский следователь. – 2007. – № 1. – С. 14 – 16.

- Аснис А. Квалификация служебных преступлений при конкуренции норм // Законность. – 2005. - № 1. – С. 35 – 37.

- Сорочкин Р.А. Правила квалификации преступлений с двумя формами вины // Российский следователь. – 2007. – № 24. – С. 22 – 24.

- Матвійчук Я. Відмежування злочинних порушень водіями правил безпеки дорожнього руху від інших правопорушень: адміністративних, дисциплінарних та цивільно-правових // Право України. – 2008. – № 4. – С. 111 – 115.

- Кубов Р.Х. Проблемы квалификации организации преступного сообщества (преступной организации) // Российский следователь. – 2008. – № 10. – С. 22 – 26.

- Раджабов Р.М. Соотношение понятия «особая жестокость» со смежными оценочными категориями // Российский следователь. – 2008. – № 13. – С. 13 – 15.

- Шамара О. Кримінальна відповідальність за ввезення, виготовлення та розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості // Південноукраїнський правничий часопис. – 2007. – № 3. – С. 104 – 106.

- Антонюк Н. Кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво // Вісник прокуратури. – 2008. – № 1. – С. 77 – 87.

- Елисеев С. «Хищение похищенного»: проблемы квалификации // Уголовное право. – 2008. – № 1. – С. 45 – 49.

- Дуванський О. Проблеми кваліфікації співучасті // Юридичний вісник України. – 2005. - № 19 (14-19 травня). – С. 15.

- Семченков И. Проблемы квалификации заранее обещанного укрывательства и приобретения или сбыта имущества, заведомо добытого преступным путем // Уголовное право. – 2007. – № 3. – С. 56 – 59.

- Кабурнеев Э.В. К вопросу о квалификации убийства, совершенного из корыстных побуждений или по найму, а равно сопряженного с разбоем, вымогательством или бандитизмом (п. «з» ч. 2 ст. 105 УК РФ) // Российский следователь. – 2007. – № 17. – С. 12 – 14.

- Арєшкіна С. Кваліфіковані та особливо кваліфіковані ознаки складу розкрадання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів // Право України. – 2008. – № 1. – С. 87 – 89.

8. Складання бібліографії за темами одного із змістових модулів.Складання бібліографії – це індивідуальна робота науково-практичного характеру з підготовки та збирання інформації про літературні джерела, які стосуються кваліфікації злочинів. Підготовка бібліографічного переліку з тієї чи іншої теми передбачає пошук різноманітних літературних джерел у бібліотеці, їх відбір за певними ознаками, опис, систематизацію, складання списку.

При виконанні цього завдання рекомендується використовувати бібліографічні довідники, які формують певне уявлення як про опубліковані роботи, так і про коло найбільш підготовлених фахівців з того чи іншого питання кримінально-правової кваліфікації.

До переліку бібліографії варто відносити: бюлетені та збірники судової практики; коментарі до Кримінального кодексу; підручники, навчальні посібники, науково-практичні посібники; методичні матеріали; автореферати дисертацій; монографії, статті, тези доповідей, юридичні словники.

Складаючи бібліографічний список, слід ураховувати вимоги державного стандарту України ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 „Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання”. Зокрема, указується:

- для журналів – прізвище, ініціали автора статті, її назву, найме­нування журналу, рік видання, номер, сторінки, на яких ця публі­кація розміщується. Наприклад: Навроцький В.О. Недопустимість подвійного вмінення як принцип кримінально-правової кваліфікації / В.О. Навроцький // Адвокат. – 2000. – № 3. – С. 9 – 12;

- для книг – прізвище, ініціали автора, назву книги, місто, де книгу видано, найменування видавництва, рік видання, загальну кількість сторінок. Наприклад: Дудоров О.О. Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика : монографія / О.О. Дудоров. – К. : Юридична практика, 2003. – 924 с.

Усі бібліографічні елементи іноземних джерел треба давати мовою оригіналу. Описуючи нормативно-правовий акт, необхідно навести його повну назву й зазначити джерело, де він опублікований.