9. Особливості формування, проблематика та персоналії філософії європейського Середньовіччя.

Філософія Середньовіччя — європейська філософія у 5—15 столітті.

Середньовічна філософія невіддільна в епоху патристики від історії християнської догматики, а схоластичний період являє собою спробу примирення католицької догми з філософією. Схоластика починається з Йоана Скотта Ерігени (9 століття) і найбільш повно представлена Фомою Аквінським (13 століття). З Йоана Ерігени переривається зв'язок західної думки зі Сходом, з Фомою Аквінським знову з'являється знайомство з усіма творами Аристотеля.

З ім’ям Фоми Аквінського (1221 – 1274) зв’язаний широкий комплекс проблем, в центрі яких – співвідношення релігії і філософії, віри і знання. Ці ідеї і по сьогоднішній день продовжують визначати важливий напрямок сучасної католицької філософії. Вже в 1323 р. Фома був проголошений Папським престолом “святим”, а його система стає офіційною філософською доктриною римсько-католицької церкви.

У середньовічній Європі панувало християнство. Саме з ним була зв`язана тогочасна європейська філософія. Тому неможливо розглядати становлення середньовічної філософії поза розвитком християнської ідеології.

Процес становлення християнства був досить тривалим і відбувався в боротьбі з античною філософією, хоча саме християнство постало на ґрунті переосмислених по-римському грецьких філософських ідей.

Серед західних отців церкви найвидатнішим був Аврелій Августин (354-430), роль якого в розвитку середньовічної європейської філософії важко переоцінити. Його ідеї мають значення й для сучасної західноєвропейської філософії.

Визначною фігурою в середньовічній філософії був також П`єр Абеляр (1079-1142). П`єр Абеляр був знайомий з античною філософією, а саме, читав "Тімей" Платона й арістотелеві праці з логіки, прославився як майстер диспуту, мав видатних учнів, серед яких була й його кохана Елоїза (їхнє кохання закінчилося трагічно). П`єр Абеляр був поміркованим реалістом, виступав як проти крайнього номіналізму, так і проти крайнього реалізму. Його позиція була продумана й виважена. Загальне, на його думку, існує реально як зразки речей у розумі Бога. Саме за цими зразками створені окремі речі й тому містять те загальне в собі, але лише потенційно.

Основними питаннями, які хвилювали середньовічних філософів, були питання доказу існування Бога, розмежування теології та філософії.

У цілому філософія середньовіччя була за духом оптимістична. Вона цуралася античного роз’їдаючого душу скептицизму й агностицизму. Світ не представлявся збагненним, улаштованим на раціональних основах, історичним (тобто маючим початок від створення світу і кінець в виді Страшного суду), Бог, зрозуміло, не був збагненний засобами інтелекту, але Його вказівки і шляхи могли бути зрозумілі через віру, шляхом осяяння. В результаті фізична природа світу, історія в окремих проявах, ряд моральних вимог осягалися розумом людини, а релігійні проблеми – одкровенням.

Головний недолік середньовічної філософії — відсутність природознавства і виняткове панування абстрактних, переважно теологічних інтересів.

Найважливішим досягненням європейського середньовіччя є те, що воно заклало основи сучасної Європи. Близько 1/3 земель, що знаходяться зараз в сільськогосподарському обороті, освоєно ще середньовічними селянами.