45. Діалектика виробництва, розподілу, обміну і споживання. Продуктивні сили та виробничі відносини.

В процесі функціонування продуктивних сил між людьми складаються певні зв'язки, які становлять складну структурно-функціональну та ієрархічно-супідрядну систему. Вони й становлять так звані виробничі відносини. Ведучими серед них є відношення до засобів виробництва, тобто форми власності. Вони й визначають тип виробничих відносин і зв'язків між людьми в процесі самого виробництва. Сюди ж відносяться Й зв'язки між людьми в процесі обміну, розподілу та споживання (після виготовлення продукта), а також ті, що обумовлюються виробничою спеціалізацією, відносини співробітництва й підпорядкування та інші (аж до сфери побуту). їх називають ще й організаційно-економічними та соціально-економічними.

У процесі виробництва люди виробляють матеріальні цінності, потім їх розподіляють, обмінюють і споживають. Отже, виробничі відносини - це сукупність відносин, зумовлених виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних благ. Вони виникають, формуються й функціонують у процесі матеріального виробництва, незалежно від волі Й свідомості людей.

Виробничі відносини надають іншим відносинам, та й самому суспільству, історично визначену соціальну якість, тобто виступають об'єктивним критерієм для визначення конкретно-історичних типів суспільства. За допомогою них можна фіксувати загальне в історії різних країн та народів і пізнавати закони розвитку суспільства. Наприклад, у господарсько-трудових відносинах реалізуються взаємозв'язки між працівниками трудового процесу: один по відношенню до іншого і до своєї діяльності, що пов'язані з вимогами організації та управління виробництвом і технічним забезпеченням. Сюди входять відносини й між робітниками різних спеціальностей, організаторами та виконавцями в рамках одного виробництва, відносини між підприємствами різних форм власності й виражають відносини власності. На особистісному рівні ці відносини входять у тісний зв'язок з соціально-побутовими, безпосередньо виражають характер міжособистісного спілкування і взаємин людей на виробництві та в інших сферах життя. Цим самим обумовлюється соціально-психологічний та морально-світоглядний стан суспільства.

В свою чергу, виробничі відносини залежать і від інших соціальних зв'язків. Тому й вдосконалення їх здійснюється як по економічній, такі по соціальній лініях. Наприклад, розподіл, обмін, споживання не слід вважати лише економічним явищем, а й соціальним. А без досягнення соціальної справедливості, не можливе вдосконалення й економічної сторони виробничих відносин та й усього суспільства. Недоліки в системі господарсько-економічного механізму породжують негативні явища й в інших сферах.

В міру вдосконалення суспільства, ускладнення вирішуваних завдань роль людського фактора постійно зростає, оскільки в ньому концентрується діалектика продуктивних сил та виробничих відносин (людина - і головна продуктивна сила, і головна фігура виробничих відносин). Тому й форми відносин впливатимуть на продуктивні сили, визначатимуть продуктивність праці тощо.

Розвиваючись у нерозривній єдності, продуктивні сили й виробничі відносини створюють складну структуру матеріального виробництва, історично конкретний спосіб виробництва. Зміни у виробництві, перш за все, розпочинаються в системі продуктивних сил, які є найбільш рухливим елементом. Цей розвиток пов'язаний, головним чином, із вдосконаленням знарядь праці й прогресом техніки. В ньому розвивається й сама людина, вдосконалюються її потреби, як спонукальна причина розвитку виробництва, збагачується виробничий досвід людей, підвищується рівень їх кваліфікації, поглиблюється й розширюється професійний розподіл праці, спеціалізація. В свою чергу, це призводить до змін у виробничих відносинах. Таким чином, прогрес у продуктивних силах позитивно впливає на розвиток виробничих відносин у рамках відповідності останніх характеру і рівню розвитку продуктивних сил. Тобто, який зміст продуктивних сил, така й має бути форма їх існування. Проте виробничі відносини - не пасивний елемент в системі матеріального виробництва. Якщо вони відповідають характеру і рівню розвитку продуктивних сил, то це прискорює процес їх розвитку. Якщо - ні, то гальмують його. В цьому й проявляється активна роль виробничих відносин. Таким чином, відповідність виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил виступає основним принципом розвитку матеріального виробництва. І все ж виробничі відносини не можуть постійно відповідати розвитку продуктивних сил. Досягнута ними відповідність на певному етапі згодом порушується і знову виникає суперечність, яка все поглиблюється і вимагає свого розв'язання (іноді у формі соціальної революції).

Цей закон діє як у рамках однієї формації, одного способу виробництва, так і між ними. Вимога внутрішньо-формаційної дії цього принципу є джерелом суспільного розвитку. Особливо він проявляє свою активність в умовах НТР, коли протиріччя існують всюди й завжди і постійно існує потреба у їх розв'язанні.