- •Проблеми відношення людини до світу. Поняття світогляду, його історичні типи. Основні складові світогляду: знання, віра, переконання, цінності, ідеали.
- •Історичні типи світогляду:
- •Основні складові світогляду:
- •Предмет філософії. Основне коло філософських питань. Основні функції філософії
- •Функції філософії:
- •Філософія як наука і як форма суспільної свідомості. Філософія і релігія, філософія і культура. Національна своєрідність філософського мислення.
- •Умови формування, особливості та проблематика давньогрецької філософії як джерела західного типу мислення.
- •Особливості, проблематика та персоналії мілетської школи давньогрецької філософії.
- •Концепція пізнання в філософської системі Платона.
- •Проблема буття людини і суспільства в філософії Платона
- •Філософські погляди Аристотеля. Вчення про матерію та форму.
- •Особливості формування, проблематика та персоналії філософії європейського Середньовіччя.
- •Філософія Середньовіччя, її теоцентричний характер, основні етапи розвитку: апологетика, патристика, схоластика.
- •Апологетика
- •Патристика
- •Рання схоластика
- •Класична схоластика
- •Особливості релігійної філософії. Ф. Аквінський та його теорія «подвійної істини».
- •Умови формування та особливості філософія епохи Відродження, її антропоцентричний та гуманістичний характер.
- •Особливості філософії Відродження:
- •Наукова революція 17 ст. Та її відображення в філософії.
- •Проблема методу пізнання в філософії Нового часу. Емпіризм ф. Бекона та раціоналізм р. Декарта
- •Філософія французького Просвітництва, її характерні риси, основні напрями, місце і роль в історії культури.
- •Німецька класична філософія, її характерні риси, основні проблеми і принципи, місце в історії культури.
- •І. Кант про межи науковогопізнання. «Річ у собі» та «явище»
- •Етична теорія і. Канта. Категоричний імператив.
- •Філософія г.-в. Гегеля, його філософська система і метод, тотожність мислення і буття.
- •Становлення філософських поглядів к. Маркса. Ф. Енгельса. Сутність концепції матеріалістичного розуміння історії.
- •21. Причини виникнення, проблематика та напрямки некласичної філософії 20 століття. Сцієнтизм та антропологізм
- •22. Некласична філософія кінця 19 ст. Проблема ірраціонального: воля, почуття, інтуїція в філософії ф.Ніцше.
- •23. Класичний психоаналіз з. Фрейда. Ідея несвідомого, структура психіки за з. Фрейдом та к. Юнгом.
- •24. Основні течії та характерні риси антропологічного напрямку некласичної філософії хх ст.
- •25. Проблема свободи та відповідальності в екзистенціалізмі ж.-п. Сартра.
- •26. Особливості формування, проблематика та персоналії української філософії хіх – хх ст.
- •27. Особливості філософії Київської Русі. Іларіон Київський.
- •28. С. Сковорода – фундатор філософії українського духу. Гуманістичний характер вчення про спорідненню працю.
- •29. Слов’янофільство та західництво як дві лінії розвитку російської соціально-філософської думки Росії х1х – хх століття.
- •30. Філософське розуміння буття, його структура.
- •31. Матерія як філософська категорія. Еволюція поглядів на матерію. Рух - атрибут матерії. Класифікація форм руху.
- •32. Простір та час як форми існування матерії. Поняття соціального часу.
- •33. Зміст і форми філософського вчення про розвиток (діалектична та метафізична концепції).
- •34. Наука як феномен цивілізації. Типологія наук.
- •Типологія наук:
- •35. Наука як система знань. Місце науки в системі духовної культури. Наука, релігія, мораль.
- •36. Структура пізнання. Взаємозв’язок чуттєвого та раціонального пізнання. Творчість як найвища форма пізнавальної активності людини.
- •37. Проблема істини. Істина як процес. Діалектика абсолютної та відносної істини
- •38. Роль практики у процесі пізнання
- •39. Проблема істини в історії філософії. Догматизм, скептицизм, релятивізм як гносеологічні концепти.
- •40. Смисл і специфіка екологічного буття. "Антропологічна катастрофа". Масштаби людської діяльності і сучасна глобалістика.
- •41. Проблема походження людини: основні концепції.
- •42. Сутність та мета людського існування. Ціннісні виміри людського життя: предметні цінності та суб’єктивні цінності.
- •43. Природа як матеріальна передумова суспільства. Природа та культура. "Перша" та "друга" природи, біо- та ноосфера.
- •44. Структура соціальних відносин. Поняття соціальної структури суспільства: група, клас, верства, прошарки.
- •45. Діалектика виробництва, розподілу, обміну і споживання. Продуктивні сили та виробничі відносини.
- •46. Роль науки у виробництві. Історична генеза взаємодії науки і виробництва. Сутність сучасної нтр, її соціальні наслідки.
- •47. Основні концепції походження людини. Індивід, індивідуальність, особистість.
- •48. Головні концепції філософії історії. Суб'єкт історії. Закони та рушійні сили історії, проблема її смислу.
- •Гегелівська концепція філософії історії
- •Культурологічний підхід до філософії історії Шпенглера
- •Тлумачення суті історії к.Ясперсом
- •49. Філософський зміст проблеми екологічної безпеки. Екологічна свідомість, її риси.
- •50. Роль науки у виробництві. Історична генеза взаємодії науки і виробництва. Сутність сучасної нтр, її соціальні наслідки
44. Структура соціальних відносин. Поняття соціальної структури суспільства: група, клас, верства, прошарки.
Соціальні відносини — це відносно стійкі зв'язки між індивідами і соціальними групами, обумовлені їх неоднаковим положенням в суспільстві та роллю в суспільному житті.Суспільні відносини це завжди відносини з приводу того чи іншого матеріального чи духовного об'єкту. Вони складаються між соціальними суб'єктами в процесі їх спільної життєдіяльності на основі і з приводу задоволення спільних інтересів і потреб. Саме соціальні потреби і інтереси обумовлюють існування соціальних зв'язків між людьми, саму людську діяльність. Таким чином суспільні відносини, з одного боку, завжди є соціальними, з іншого — конкретними, відносно самостійними відносинами — політичними, економічними, культурними тощо.
Суспільні відносини виникають:
1.Між індивідами як частиною соціальної групи;
2.Між групами індивідів;
3.Між окремими індивідами та групами індивідів
Суб'єктами соціальних відносин виступають різноманітні соціальні спільноти й окремі індивіди. за суб'єктом всі соціальні відносини можна розділити на три структурних рівні:
1 – соціальні відносини соціально-історичних спільнот (між суспільствами, класами, націями, соціальними групами, містом і селом);
2 – соціальні відносини між суспільними організаціями, установами і трудовими колективами;
3 – соціальні відносини в формі міжособистісної взаємодії і спілкування всередині трудових колективів.
Виокремлюють різні види соціальних відносин:
• за обсягом владних повноважень: відносини по горизонталі і відносини по вертикалі;
• за ступенем регламентування: формальні (офіційно оформлені) та неформальні;
• за способом спілкування індивідів: безособові або опосередковані, міжособові або безпосередні;
• за суб'єктами діяльності: між організаційні, внутрішньорганізаційні;
Опорним при дослідженні соціальної структури є поняття соціальної групи. Одним з перших визначив його Т.Гоббс. У своїй основній праці «Левіафан» він писав, що соціальна група - це сукупність певного числа людей, об'єднаних спільним інтересом чи спільною справою. В соціумі Гоббс виділив такі соціальні групи, як упорядковані та неупорядковані, політичні й приватні тощо.Згодом поняття соціальної групи набуло дещо іншої інтерпретації. Наприклад, Л. Гумплович однозначно пов'язував його з біологічними (расовими) ознаками людей. Ч.Кулі наголошував на важливості так званих первинних груп - сім'я, сусіди, товариські об'єднання.К.Маркс, Ф.Енгельс, В.Ленін підкреслювали історичний характер соціальної структури суспільства та вирішальну роль у ній таких соціальних об'єднань, як класи.
У сучасній соціальній філософії поняття «соціальна група» є опорним. Слід розрізняти малі, середні й великі соціальні групи.
Малі соціальні групи - це групи, що об'єднують до декількох десятків чоловік: сім'я, первинні виробничі об'єднання (бригади), сусідські спільності, компанії, шкільні класи тощо. Специфічною ознакою цих груп є безпосередній контакт їх членів. Люди живуть у групі, так би мовити, під взаємним контролем, у безпосередньому спілкуванні. Існують формальні й неформальні малі групи. Перші складаються відповідно до наперед сформованих (як правило, офіційно зафіксованих) цілей, тверджень, інструкцій чи статутів. Другі формуються на основі особистих симпатій та антипатій, любові, товариського потягу тощо. Малі групи - предмет безпосереднього вивчення соціальної психології.
Середні соціальні групи - цим терміном позначають жителів одного села чи міста, працівників одного заводу чи фабрики, викладачів та студентів одного навчального закладу. Ці групи також мають різні основи формування. Наприклад, склад односельців усталюється, як правило, стихійно. Виробничі об'єднання створюються для досягнення певної мети, вирішення конкретних соціальних завдань.
Великі соціальні групи - класи, етнічні спільності (нація, народність, плем'я), вікові групи (молодь, пенсіонери), статеві об'єднання (чоловіки, жінки) - це численні об'єднання людей (до декількох десятків і сот мільйонів). Безпосереднього контакту між ними, звичайно, немає. Об'єднує їх інше - фундаментальний інтерес, що формується на основі усвідомлення людьми об'єктивних обставин свого буття. Щоправда, певні представники цих груп можуть і не усвідомлювати своїх корінних інтересів. Вони входять до цих груп спонтанно. З розвитком самосвідомості спонтанність поступається місцем організованим (економічним, політичним, соціальним) об'єднання.
Клас–великі групи людей, які розрізняються за їх місцем в історично визначеній системі суспільного виробництва.
Верства – частина суспільного класу, соціальна група, соціальний стан; сукупність індивідів, зайнятих економічно й соціально рівноцінними видами праці, які отримують приблизно рівну матеріальну та моральну винагороду. Соціальна верства – спільнота, в якій кожен індивід є носієм певної ознаки. Такою ознакою може бути: тип трудової поведінки на робочому місці; рівень доходу;способи проведення вільного часу, дозвілля й задоволення потреб; зміст соціальних орієнтацій, установок, цінностей, інтересів; ставлення до найважливіших подій у країні й за рубежем; ставлення до соціальних й технологічних нововведень.
Прошарки -частина суспільного класу, яка вирізняється в його межах якимось ознаками; соціальна група або кілька груп, що пов’язані між собою; соціальна верства; група людей, що відрізняється з-поміж загалу якими-небудь ознаками.
