- •Проблеми відношення людини до світу. Поняття світогляду, його історичні типи. Основні складові світогляду: знання, віра, переконання, цінності, ідеали.
- •Історичні типи світогляду:
- •Основні складові світогляду:
- •Предмет філософії. Основне коло філософських питань. Основні функції філософії
- •Функції філософії:
- •Філософія як наука і як форма суспільної свідомості. Філософія і релігія, філософія і культура. Національна своєрідність філософського мислення.
- •Умови формування, особливості та проблематика давньогрецької філософії як джерела західного типу мислення.
- •Особливості, проблематика та персоналії мілетської школи давньогрецької філософії.
- •Концепція пізнання в філософської системі Платона.
- •Проблема буття людини і суспільства в філософії Платона
- •Філософські погляди Аристотеля. Вчення про матерію та форму.
- •Особливості формування, проблематика та персоналії філософії європейського Середньовіччя.
- •Філософія Середньовіччя, її теоцентричний характер, основні етапи розвитку: апологетика, патристика, схоластика.
- •Апологетика
- •Патристика
- •Рання схоластика
- •Класична схоластика
- •Особливості релігійної філософії. Ф. Аквінський та його теорія «подвійної істини».
- •Умови формування та особливості філософія епохи Відродження, її антропоцентричний та гуманістичний характер.
- •Особливості філософії Відродження:
- •Наукова революція 17 ст. Та її відображення в філософії.
- •Проблема методу пізнання в філософії Нового часу. Емпіризм ф. Бекона та раціоналізм р. Декарта
- •Філософія французького Просвітництва, її характерні риси, основні напрями, місце і роль в історії культури.
- •Німецька класична філософія, її характерні риси, основні проблеми і принципи, місце в історії культури.
- •І. Кант про межи науковогопізнання. «Річ у собі» та «явище»
- •Етична теорія і. Канта. Категоричний імператив.
- •Філософія г.-в. Гегеля, його філософська система і метод, тотожність мислення і буття.
- •Становлення філософських поглядів к. Маркса. Ф. Енгельса. Сутність концепції матеріалістичного розуміння історії.
- •21. Причини виникнення, проблематика та напрямки некласичної філософії 20 століття. Сцієнтизм та антропологізм
- •22. Некласична філософія кінця 19 ст. Проблема ірраціонального: воля, почуття, інтуїція в філософії ф.Ніцше.
- •23. Класичний психоаналіз з. Фрейда. Ідея несвідомого, структура психіки за з. Фрейдом та к. Юнгом.
- •24. Основні течії та характерні риси антропологічного напрямку некласичної філософії хх ст.
- •25. Проблема свободи та відповідальності в екзистенціалізмі ж.-п. Сартра.
- •26. Особливості формування, проблематика та персоналії української філософії хіх – хх ст.
- •27. Особливості філософії Київської Русі. Іларіон Київський.
- •28. С. Сковорода – фундатор філософії українського духу. Гуманістичний характер вчення про спорідненню працю.
- •29. Слов’янофільство та західництво як дві лінії розвитку російської соціально-філософської думки Росії х1х – хх століття.
- •30. Філософське розуміння буття, його структура.
- •31. Матерія як філософська категорія. Еволюція поглядів на матерію. Рух - атрибут матерії. Класифікація форм руху.
- •32. Простір та час як форми існування матерії. Поняття соціального часу.
- •33. Зміст і форми філософського вчення про розвиток (діалектична та метафізична концепції).
- •34. Наука як феномен цивілізації. Типологія наук.
- •Типологія наук:
- •35. Наука як система знань. Місце науки в системі духовної культури. Наука, релігія, мораль.
- •36. Структура пізнання. Взаємозв’язок чуттєвого та раціонального пізнання. Творчість як найвища форма пізнавальної активності людини.
- •37. Проблема істини. Істина як процес. Діалектика абсолютної та відносної істини
- •38. Роль практики у процесі пізнання
- •39. Проблема істини в історії філософії. Догматизм, скептицизм, релятивізм як гносеологічні концепти.
- •40. Смисл і специфіка екологічного буття. "Антропологічна катастрофа". Масштаби людської діяльності і сучасна глобалістика.
- •41. Проблема походження людини: основні концепції.
- •42. Сутність та мета людського існування. Ціннісні виміри людського життя: предметні цінності та суб’єктивні цінності.
- •43. Природа як матеріальна передумова суспільства. Природа та культура. "Перша" та "друга" природи, біо- та ноосфера.
- •44. Структура соціальних відносин. Поняття соціальної структури суспільства: група, клас, верства, прошарки.
- •45. Діалектика виробництва, розподілу, обміну і споживання. Продуктивні сили та виробничі відносини.
- •46. Роль науки у виробництві. Історична генеза взаємодії науки і виробництва. Сутність сучасної нтр, її соціальні наслідки.
- •47. Основні концепції походження людини. Індивід, індивідуальність, особистість.
- •48. Головні концепції філософії історії. Суб'єкт історії. Закони та рушійні сили історії, проблема її смислу.
- •Гегелівська концепція філософії історії
- •Культурологічний підхід до філософії історії Шпенглера
- •Тлумачення суті історії к.Ясперсом
- •49. Філософський зміст проблеми екологічної безпеки. Екологічна свідомість, її риси.
- •50. Роль науки у виробництві. Історична генеза взаємодії науки і виробництва. Сутність сучасної нтр, її соціальні наслідки
Функції філософії:
1) світоглядна - за допомогою філософії у людини формується світогляд.
2) Теоретико-пізнавальна - філософія пізнає світ, виробляє нові знання.
3) Ціннісно-орієнтаційна - філософія аналізує цінності й орієнтує людину на них.
4) Інтегративна - філософія з'єднує всі знання і досвід, накопичені людиною в єдину картину світу.
5) Критична - критично аналізує відбуваються явища в чомусь (політиці, економіці,світі, особистості і тд)
6) Прогностична - філософія аналізує соціальні явища і пророкує їх
7) аксіологічна - соціальні, моральні, естетичні цінності.
8) методологічна - застосування певних методів, що дозволяють отримати певні знання.
Філософія як наука і як форма суспільної свідомості. Філософія і релігія, філософія і культура. Національна своєрідність філософського мислення.
Філософія (як наука) — особлива форма пізнання світу, що вивчає найзагальніші суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини, відносин людини і світу. Також під філософією розуміють форму людського мислення, теоретичну форму світогляду.
Своїм основним завданням філософія має встановлення перших, основних істин, які слугують першопочатком або принципами для інших істин. Як наука філософія встановлює свої істини шляхом дослідження і доведення. Тобто філософія прагне раціональними засобами створити гранично узагальнену картину світу і місця людини у ньому, досліджуючи пізнавальне, ціннісне, соціально-політичне, моральне й естетичне ставлення людини до світу.
Філософія (як форма суспільної свідомості)– буквально тлумачиться як любов до мудрості. Але цей буквальний переклад далеко не вичерпує зміст філософії. Тут йде мова про здатність людини осягнути сутність світобудови, осягнути власну сутність, піднятися до усвідомлення сенсу свого життя. Усвідомлення сутності світу і своєї сутності, свого місця у світі, сенсу життя в єдності і є розумінням мудрості.
Релігійною називається філософія, основоположні ідеї якої визначені релігійним світорозумінням. Це насамперед ідея Бога як надприродної особи, яка створила світ і людину, володарює над ними. Ця ідея розробляється і конкретизується в таких вченнях як, тобто вчення про божественне творення, провіденціалізм — вчення про те, що Бог передбачає і передвизначає перебігусіх подій у світі, в людській історії та в житті кожної окремої людини. Це також есхатологія— вчення про кінцеву долю світу і людини, про кінець світу, який рано чи пізно настане.
Характерним для релігії є мислене роздвоєння світу на світ природний (матеріальний) і надприродний (духовний), який є місцеперебуванням Бога й інших "небесних" істот; вчення про безсмертя індивідуальної душі та її загробне існування. В релігійній філософії робиться спроба осмислення названих ідей і вчень у категоріях, властивих цій формі світогляду, розробки і обґрунтування їх логічними, раціональними методами. Ця філософія має багатовікову історію.Вона оформилася в Середні віки, спираючись не тільки на релігійно-богословську думку, але й на такі філософські вчення античного світу, як платонізм, неоплатонізм, арістотелізм.
Ця філософія склалася в різних варіантах — залежно від особливостей того чи іншого напряму християнської релігії (католицька, православна, протестантська релігійна філософія), іудейської, ісламської і т.д. На ній позначився й характер способу мислення — більш містичний (близький до богословського), або більш раціоналістичний (зближений з наукою).
Філософія культури (культурфілософія) - область філософського знання, головною метою якого є пояснення суті, специфіки культури, її взаємовідносин із природою й суспільством; система метафізичних тверджень про суть, генезис та найзагальніші закони культури, що прямо не спираються на емпіричні факти. Термін було введено в науковий обіг в рамках філософії Просвітництва німецьким романтиком А. Мюллером.
Національна культура втілює унікальні елементи історичного досвіду нації (особливості колективної психіки, способу світосприймання і світорозуміння), що повинно якось виявитись і в філософському мисленні. Це мають на увазі, стверджуючи, що філософія, попри діалогічне ставлення до національної ментальності («духу нації»), неминуче включає певні видозмінені її елементи. Тобто з огляду на філософські ідеї, теорії, що з´являються у межах національної культури, можна стверджувати, що принаймні в деяких із них виявляються особливості світосприймання і світорозуміння нації.