Типологія наук:

Природознавство - вчення про природу, природничі науки.

Технознання - вчення про техніку, технічні науки.

Суспільствознавство - вчення про суспільство, суспільні науки.

Людинознавство - вчення про людину, гуманітарні науки.

Природа - це все природні явища, що виникли і існують незалежно від людини.

Техніка - це все штучні явища як матеріальні засоби людської діяльності.

Суспільство - це все історично виниклі соціальні явища, людське співтовариство з усіма його характеристиками.

35. Наука як система знань. Місце науки в системі духовної культури. Наука, релігія, мораль.

НАУКА – це сфера дослідницької діяльності, спрямована на отримання нових знань про природу, суспільство та мислення. Одна з найголовніших функцій науки – це пізнання об’єктивного світу. Наука створена для безпосереднього виявлення сутності усіх явищ природи, суспільства і мислення. Поряд з цим прискорення прогресу суспільства в значній степені залежить від розвитку науки. Сучасна наука є рушійною силою науково-технічного прогресу, тому що власне наука визначає його темпи розвитку. Впровадження науки в виробництво виражається в зростанні продуктивності праці, створенні нових машин, обладнання, матеріалів, зростанні надійності і довговічності продукції, зниженні її собівартості. Таким чином, наука виконує ряд конкретних функцій: • пізнавальну – задоволення потреб людей у пізнанні законів природи і суспільства; • культурно-виховну – розвиток культури, гуманізація виховання та формування нової людини; • практично-діючу – удосконалення виробництва і системи суспільних відносин, тобто безпосередньої виробничої сили матеріального виробництва.

Наука – це особливий вид пізнавальної діяльності, спрямованої на здобуття, об'єктивних, системно організованих і обґрунтованих знань про світ.

Отже, основною функцією науки є розробка та теоретична систематизація об'єктивних знань про буття. Це система понять про явища і закони матеріального світу та духовної діяльності людей, яка дає змогу передбачати і перетворювати дійсність в інтересах суспільства.

Змістом науки і її результатом є цілеспрямовано зібрані факти, розроблені гіпотези і теорії, прийоми та методи дослідження. Істинність наукових понять перевіряється і доводиться суспільною практикою. Поняття науки включає в себе як процес вироблення наукових знань, так і всю систему перевірених практикою знань, а остання (система) формує в сукупності наукову картину світу.

Наука як форма культурної людської діяльності є історичним явищем. Це порівняно пізній продукт культури. Тисячоліттями життєдіяльність людей здійснювалася без науки. Покоління за поколінням використовувало лише емпіричний досвід, сприймаючи світ через призму міфології та релігії. Поступово з'явилися крихти "наукоподібних" знань. Вважається, що наука як сфера культури склалася в Європі лише в епоху пізнього Середньовіччя та початку Нового часу.

Наука дає людству можливість використовувати сили природи, розвивати матеріальне виробництво, змінювати суспільні відносини. Вона сприяє формуванню наукового світогляду, розширює кругозір людини, звільняє її від забобонів та помилок.

Науки поділяються на фундаментальні і прикладні. Фундаментальні науки пізнають закони, які управляють поведінкою та взаємодією базових структур природи, суспільства і мислення. Ці закони та структури вивчаються безвідносно до їх практичного використання. Метою ж прикладних наук є застосування результатів фундаментальних наук для розв'язання як пізнавальних, так і соціально-практичних проблем.

Наука як соціальний інститут стала одним з найважливіших факторів соціально-економічного потенціалу, тому політика в галузі науки перетворилася в одну з провідних сфер соціального управління. Якщо на кінець XIX ст. наука виконувала допоміжну роль щодо виробництва, то в умовах науково-технічної революції вона стала її найважливішим компонентом, рушійною силою. Розвиток науки, як правило, випереджає розвиток техніки та виробництва, формується єдина система "наука – техніка – виробництво", в якій наука посідає провідне місце. Для сучасної науки характерним є тісний взаємозв'язок з технікою, дедалі чіткіше проявляється тенденція перетворення науки в безпосередню продуктивну силу суспільства, зростає та поглиблюється її роль в усіх сферах суспільного життя.

Крім того посилюється тенденція, коли наука із засобу технічного прогресу перетворюється на органічну частину соціального і культурного розвитку, що проявляється не лише в ставленні людини до природи, а й у ставленні до інших людей, до суспільства в цілому. Наука стає органічною складовою культури також в тому розумінні, що вона сприяє розвиткові творчого потенціалу людини.

В першу чергу, Сем Херріс атакує застарілий стереотип про те, що мораль походить з релігії, і що остання є "охоронцем" моралі. Релігії догматизується моральні міркування та стереотипи свого часу. Тому, по закінченню деякого часу, релігійні поняття про мораль застарівають, стають чужими. Закріплені в догмі моральні норми відірвані від реальності, від насущних потреб і проблем суспільства, а тому, самі є реакційними, шкодять суспільству, консервують його проблеми, і заважають його розвитку.

Наука довго перебувала в рабстві релігії. І донині, популярні релігійні течії перешкоджають утвердженню наукових теорій - теорії еволюції, походження всесвіту, розвитку форм життя, і дослідженнями, здатним просунути пізнання про людину і отримати ліки від безлічі хвороб - наприклад, дослідження стовбурових клітин, здатних дати можливість створювати замінники органів людини з ДНК тканин пацієнта. З іншого боку, в країнах з великою кількістю віруючих людей, де наукові програми урізуються в той час, як гранти релігійним ділкам ростуть (США), для вченого і його проекту протидія релігії може легко виявитися фатальним.

Тому, вчені слідують простому правилу, яке дозволяє їм зберегти роботу, звільнивши себе при цьому від релігійної цензури. Найбільш чітко це правило виражається в доктрині Стівена ДжеяГулда про "непересічних областях знання". Сенс його ідеї, що стала багато в чому, мантрою сучасного наукового світу, така: "Наука і релігія вивчають різні за суттю речі, і тому не перетинаються. Якщо хтось протиставляє їх, то тільки тому, що в його розумінні, одне вторгається на територію іншого ". По суті справи, це висловлювання означає "Якщо вам здається, що ми, вчені, руйнуємо вашу віру - то вам так просто здається. Насправді, просто не заважайте нам, добре?" Саме проти такого ставлення виступає Сем Херріс. Адже одна справа втішати себе схвальною ідеєю про "непересічних сферах", а інша справа - віддати релігії все ті сфери сучасної науки, які вона хотіла б підім'яти під себе.