1. Проблеми відношення людини до світу. Поняття світогляду, його історичні типи. Основні складові світогляду: знання, віра, переконання, цінності, ідеали.

Проблема "людина — світ" по-різному розкривається в історичних формах філософствування, різні її постановки і тлумачення визначаються внутрішньою суперечливістю філософського пізнання, самого реального відношення "людина — світ" і мають пізнавальний і соціально-ціннісний аспекти.

Світогляд — це «система поглядів, звернених на об'єктивний світ і місце людини в ньому, на ставлення людини до довколишньої дійсності та самої себе, а також зумовлені цими поглядами основні життєві позиції людей, їхні переконання, ідеали, принципи пізнання й діяльності, ціннісні орієнтації».

Історичні типи світогляду:

Міфологія – первісний тип світогляду, який спирається на емоційне, образне відображення світу, коли людина намагається сформулювати відповіді на теоретичні питання по аналогії з власним життям.

Релігія – також базується на вірі в надприродне існування певних істот. Будь-якій питання релігії базуються на вірі та вже сформульованих відповідях.

Філософія – любов до мудрості. Питання релігії є питанням філософії; раціональна свідомість, що базується на логіці, доказах, обґрунтуваннях, там виключно віри вже недостатньо.

Основні складові світогляду:

Знання — це продукт суспільної матеріальної і дух. діяльності людини. Це ідеальне вираження у знаковій формі об’єктивних властивостей і зв’язків, як природного так і людського світогляду.

Почуття — це форма суб’єктивного безпосереднього переживання людиною взаємовідносин з позитивними чи негативними для неї явищами суспільної дійсності та природи.

Емоції — реакції людини на ті чи інші значення і смисли предметів і ситуацій, які мають кардинальне значення для задоволення її потреб.

Віра — це стан суб’єкта, тісно пов’язаний з духовним світом особистості, який виникає на основі певної інформації про об’єкт, що виражена в ідеях чи образах і супроводжується емоцією впевненості і рядом інших почуттів і який служить мотивом, стимулом, настановою і орієнтиром людської діяльності.

Переконання — це інтелектуально-емоційне відношення суб’єкта до будь—якого знання як до істинного так і неістинного через єдність доведення і віри. Це погляди, які активно приймаються людиною і які відповідають усьому складу їх свідомості, їх життєвих спрямувань. На підставі переконання в людини формується ідеал.

Ідеал — це уявлення про найвищу досконалість, котра як взірець норма і найвища мета визначає певний спосіб і характер дії людини або соціального класу. Залежно від сфер діяльності людини формуються суспільні, політичні, естетичні, гносеологічні та інші ідеали, які входять у склад світогляду людини.

Моральнийідеал — це уявлення про моральну досконалість, що найчастіше виражається в образі особистості, яка втілила такі моральні якості, котрі можуть служити найвищим моральним зразком.

Суспільнийідеал — це відповідні економічним і політичним інтересам будь — якої групи уявлення про найбільш досконалий суспільний лад, який є кінцевою метою її прагнень та діяльності.

Цінність — це соціально—філософська категорія, що позначає позитивні чи негативні значення явищ природи, продуктів суспільного виробництва, форми суспільної організації, історичних подій, моральних учинків.