
- •"Обробка заготовок на токарних верстатах"
- •Луганськ
- •Пояснювальна записка.
- •Загальні методичні вказівки по організації і проведенню практичних робіт
- •Підготовка до виконання практичної роботи
- •Вимоги до звіту по практичній роботі
- •Охорона праці і протипожежні заходи
- •Перелік практичних робіт з дисципліни
- •Практична робота № 1.
- •1. Суть і призначення обробки конструкційних матеріалів різанням.
- •Види рухів в металоріжучих верстатах.
- •3. Основні методи обробки різанням.
- •4. Порядок виконання роботи:
- •Практична р0б0та № 2
- •Практична робота № 3
- •Загальні теоретичні зведення:
- •1. Елементи режиму різання під час точіння і площа зрізуваного шару
- •2. Сили різання під час точіння й потужність точіння
- •3. Порядок виконання:
- •Практична робота № 4.
- •Обробка циліндричних поверхонь, площин, прорізування канавок, відрізання.
- •2. Обробка конічних поверхонь.
- •3. Обробка фасонних поверхонь.
- •Порядок проведення роботи
- •Практична робота № 5
- •Основні частини токарно-гвінторізного верстата.
- •Порядок проведення роботи
- •Пояснення до заповнення граф паспорта верстата
- •Паспорт токарно-гвинторізного верстата
- •Практична робота № 6
1. Суть і призначення обробки конструкційних матеріалів різанням.
Обробкою конструкційних матеріалів різанням називається процес відділення ріжучими інструментами шару матеріалу із заготівки для здобуття деталі потрібної форми, заданих розмірів і шорсткості поверхонь. Шар металу, що видаляється із заготівки при обробці, називається припуском.
Обробка різанням визначає якість машин, що виготовляються, їх точніcть, довговічність, а також надійність і вартість. Трудомісткість верстатних робіт в машинобудуванні складає найбільшу частину, досягаючи 30 – 50 % загальної трудоемкості виготовлення машин.
Види рухів в металоріжучих верстатах.
Для обробки різанням (точіння, свердління, фрезерування і ін.) заготовка і ріжучий інструмент повинні здійснювати певні рухи. Вони діляться на робочі, або рухи різання, установочні (настроювальні) і допоміжні. Робочі рухи призначені для зняття стружки, установочні і допоміжні – для підготовки до цього процесу.
Установочні – рухи робочих органів верстата, за допомогою яких інструмент по відношенню до заготівки займає положення, яке дозволяє знімати з неї визначений слой металу.
Допоміжні – рухи робочих органів верстата, що не мають прямого відношення до різання. Прикладами служать швидкі переміщення робочих органів, перемикання швидкостей різання і подач і ін.
Робочі рухи підрозділяються на головний рух і рух подачі. За допомогою головного руху здійснюється зняття стружки, а рух подачі дає можливість почате різання розповсюдити на необроблені ділянки поверхні заготівки. Наприклад, при свердлінні обертання свердла є головним рухом, що дозволяє почати різання при зіткненні свердла із заготівкою, а переміщення свердла уздовж осі є рухом подачі, що дає можливість просвердлити необхідний отвір.
Види головного руху і руху подачі. У металоріжучих верстатах головний рух найчастіше буває обертальним (токарні, свердлувальні, фрезерні, шліфувальні верстати) або прямолінійним, тобто зворотно-поступальним (строгальні і довбальні верстати). Головний рух може повідомлятися заготівці (верстати токарної групи, продольно-строгальні верстати) або ріжучому інструменту (фрезерні, свердлувальні, поперечно-стругальні верстати).
У верстатах з головним обертальним рухом подача безперервна і різання безперервне. У верстатах із зворотно-поступальним рухом робочий хід чередується з холостим, рух подачі здійснюється перед початком кожного робочого ходу і, отже, різання переривисте.
3. Основні методи обробки різанням.
Точіння. Головним рухом із швидкістю V в цьому випадку є обертання заготівки 2 довкола осі, а рухом подачі – поступальне переміщення інструменту відносно заготівки (уздовж її осі, перпендикулярно або під кутом до неї). Точінням обробляють переважно поверхні обертання на токарних, карусельних, револьверних, розточувальних верстатах, токарних автоматах і напівавтоматах (рис. 1.1, а). Воно застосовується для обробки циліндрових, конічних і фасонних зовнішніх і внутрішніх поверхонь, торцових поверхонь, а також для нарізуання різьб.
Свердління (рис. 1.1, б.). При обробці отворів на свердлувальних верстатах головним рухом є обертання інструменту, а рухом подачі – переміщення інструменту уздовж своєї осі. Так обробляють отвори в суцільному матеріалі 2 або збільшують розміри наявних отворів. Свердлити можна також на токарних, револьверних, розточувальних, фрезерних верстатах, токарних автоматах і ін. При свердлінні отворів на верстатах токарної групи головним рухом є обертання заготівки, а рухом подачі - переміщення свердла вздовж осі. Щоб отримати точніші отвори, після свердління їх необхідно зенкувати, розточувати або розгортати.
Фрезерування (рис. 1.1, в). При фрезеруванні головним рухом є обертання інструменту 1, а рухом подачі – поступальне переміщення заготівки 2 або фрези. Застосовуючи різні фрези і фрезерні верстати, можна обробляти різні поверхні і їх комбінації: плоскість, криволінійні поверхні, уступи, пази і ін.
Стругання (рис. 1.1, г). Головним рухом при струганні є зворотно-поступальне переміщення різця 1 в поперечно-стругальних верстатах або заготовки 2 в продольно-строгальних. Рухом подачі є періодичне переміщення заготівки або різця. Найчастіше стругання використовують для обробки плоскості.
Протягання (рис. 1.1, д) здійснюють за допомогою спеціального інструменту - протяжки 1, що має на робочій частині зубці, висота яких рівномірно збільшується уздовж протяжки. Головним рухом є поздовжнє переміщення інструменту, рух подачі відсутній. Протягання – продуктивний метод обробки, що забезпечує високу точність і малу шорсткість обробленої поверхні заготівки 2.
Шліфування (рис. 1.1, е, же). При шліфуванні головним рухом є обертання шліфувального круга 1. Рух подачі зазвичай комбінований і складається з декількох рухів. Наприклад, при круглому зовнішньому шліфуванні – це обертання заготівки 2, при подовжнє переміщення заготівки відносно шліфувального круга і періодичне переміщення шліфувального круга відносно заготівки.
Шліфуванням
користуються для остаточної обробки
поверхонь деталей. Найчастіше застосовують
наступні методи: кругле зовнішнє
шліфування (рис. 1.1, е) для обробки
зовнішніх поверхонь обертання; кругле
внутрішнє шліфування – для обробки
отворів; плоске шліфування (рис. 1.1, же)
– для обробки плоскості.
Рис. 1.1 – Основні методи обробки різанням
а – точіння; б – свердління; у – фрезерування; г – стругання; д – кругле шліфування; е – плоске шліфування; ж –протягання.