Стан зерна за вмістом смітної та зернової домішок

Ступінь засміченості	Показник, %
За вмістом смітної домішки
Чисте	не більше 1
Середньої чистоти	1,1–3
Смітне	3,1 і більше
За вмістом зернової домішки
Чисте	не більше 2
Середньої чистоти	2,1–5
Смітне	5,1 і більше

Лабораторна робота №4

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАПАХУ, КОЛЬОРУ ТА СМАКУ ЗЕРНА (ЗА ГОСТ 10967–75)

Візуальний огляд зернівок і насіння у середній пробі, точковій пробі або в аналізованій наважці дає яскраве уявлення про повноцінність партії зерна або насіння, які нормально дозріли, не зазнали несприятливого впливу, будь-яких чинників, мають властиві їм стійкі морфологічні ознаки (форму, розміри, стан покриву тканин, забарвлення тощо).

Кожному роду зерна і насіння відповідають також певні запахи і смак. Відхилення від усіх цих ознак свідчить про зміну внутрішньої природи і властивостей цього виду сировини в гірший бік робить його неповноцінним або навіть непридатним до використання.

Визначення запаху

Зерно має властивість набувати запаху ароматичних сполук, які знаходяться поблизу.

Нормальний запах зерна злакових культур – маловідчутний борошняний або хлібний.

У процесі зберігання зерно може набувати сорбційного (полинного, часникового, сажкового) запаху, нафтопродуктів, димного. Усунути сорбційний запах можливо очищенням зерна, а запах нафтопродуктів та димний усунути неможливо.

До запахів розпаду належать комірний, солодовий і гнильний. Комірний запах з’являється під час тривалого зберігання зерна без провітрювання. Солодового запаху зерно набуває при самозігріванні або проростанні на пні. Гнильний (плісеневий) запах з’являється у вологого зерна внаслідок розвитку плісеневих грибів.

Запах визначають в цілому і розмеленому зерні. З ретельно перемішаного зразка зерна відбирають наважку масою 100 г, поміщають в чашку і визначають запах. Якщо у партії зерна виявлено полиновий запах, то наявність цього запаху визначають в розмеленому зерні після видалення корзинок полину.

У випадках виявлення по стороннього запаху в зерні для його підсилення зерно прогрівають слідую чим чином:

1. ціле зерно поміщають на сітку і впродовж 2–3 хв. пропарюють над кип’яченою водою. Пропарене зерно висипають на лист паперу і вивчають запах.

2. ціле або розмелене зерно висипають в колбу місткістю 100 мл, щільно закривають пробкою і витримують упродовж 30 хв. при температурі 35–40°С, а потім встановлюють запах.

Визначення кольору

Колір має важливе значення, оскільки між відтінками кольору зерна, скловидністю і вмістом білка існує залежність: зерно темного природного кольору має вищу скловидність і більший вміст білка.

Зміна кольору зерна є першою ознакою зниження якості зерна. Зеленкувате зерно – означає, що воно зібране рано або морозобійне. Зерно темніє внаслідок тривалого впливу опадів, самозігріванні, а також при порушенні режиму сушіння. Зерно пошкоджені клопом шкідливою черепашкою має світлі плями.

Колір визначають візуально при денному світлі або при освітленні лампами, порівнюючи досліджуваний зразок з еталоном на цю культуру або сорт.