5.5. Культура і мистецтво

Поняття культури визначається як історично сформований рівень розвитку суспільства, творчих сил, здібностей людей, виражений у певних формах організації життя, діяльності людей, а також у створених ними матеріальних та духовних цінностях. У звуженому визначенні поняття культури визначають як сфера духовного життя людей.

Мистецтво визначається як різновид людської творчої діяльності. Це — література, живопис, графіка, скульптура, музика, театр, кіно, декоративно-прикладне мистецтво тощо.

До закладів культури належать театри, філармонії, музеї, бібліотеки, кінотеатри, організації телебачення та радіомовлення, заклади культури клубного типу, цирки, парки культури та відпочинку, позашкільні заклади естетичного виховання і дозвілля дітей та юнацтва.

Стан та розвиток закладів культури оцінюють з використанням таких показників:

• кількість закладів культури та мистецтва, в т.ч. кількість театрів, концертних організацій, закладів культури клубного типу, кінотеатрів, музеїв, бібліотек, дитячих оздоровчих таборів;

• забезпеченість населення закладами культури;

• відвідування населенням закладів культури і мистецтва;

• випуск книжок, журналів та газет;

• показники, що характеризують забезпечення закладів культури професійними фахівцями;

• економічні показники діяльності закладів культури, забезпечення фінансовими ресурсами.

Театри та театральна справа

Діяльність театрів та театральних колективів спрямована на формування і задоволення творчих потреб громадян, їх естетичне виховання, збереження, розвиток та збагачення духовного потенціал народу. Театри забезпечують створення, публічне виконання, публічний показ, поширення та збереження творів театрального мистецтва; створюють умови для розвитку театральної творчості, підготовки професійних кадрів, пропаганди кращих зразків театрального мистецтва.

Відповідно Закону України "Про театри і театральну справу" (2005 р.), театри, що створюються і діють на території України, відрізняються за видами театрального мистецтва, формою власності, спрямованістю на різні верстви населення та іншими ознаками. Засновниками театру можуть бути органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, юридичні або фізичні особи. Підставою для створення театрів є соціально-економічні, національні, культурно-мистецькі потреби регіонів та наявність відповідних творчих, кадрових і матеріально-технічних можливостей. Театри, засновані на державній або комунальній власності, мають відповідно статус державного чи комунального театру.

Наявність театрів та розвиток театральної справи на території окремих регіонів характеризується даними, наведеними в табл. 5.12.

Таблиця 5.12

Наявна кількість театрів за регіонами

Регіони	Кількість театрів	% від загальної кількості
Поліський	13	10
Подільський	11	8,4
Степовий	30	22,9
Карпатський	22	16,8
Донбаський	15	11,4
Крим	10	7,6
м. Київ	30	22,9
Усього по Україні	131	100

Найбільша кількість театрів розташована в м. Києві та на території Степового регіону — 22,9% від загальної кількості, в т.ч. в м. Дніпропетровську — 9 театрів, в м. Одесі — 9 театрів. За кількістю театрів виділяється Карпатський регіон, де зосереджено 16,8 % від загальної кількості театрів, в т.ч. у м. Львові — 10 театрів. Значними центрами театральної культури рахуються м. Харків, де є 6 театрів і м. Донецьк — 5 театрів.

Фінансування діяльності театрів залежно від форм власності, статусу та інших ознак здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, а також коштів підприємств, установ, організацій, громадян та їх об'єднань. Додатковими джерелами фінансування є кошти від продажу квитків на театральну виставу; кошти та майно, одержані за роботи, які виконує театр на замовлення; доходи від реалізації сувенірної продукції і видавничої діяльності з історії, теорії та практики театру; спонсорські надходження та благодійні внески тощо.

Державні органи влади та органи місцевого самоврядування сприяють розвитку театральної справи. До складу основних заходів входять:

• забезпечення соціально-економічних, правових умов для ефективної діяльності театрів;

• підтримка і розвиток мережі театрів, забезпечення їх сучасним технічним обладнанням покращення її матеріально-технічної бази;

• надання пільг щодо оподаткування та кредитування, морального і матеріального заохочення осіб, які зробили значний внесок у театральну справу;

• сприяння науковим дослідженням у галузі театру і театральної справи;

• забезпечення підготовки фахівців театрального мистецтва у вищих навчальних закладах та підвищення фахової кваліфікації творчих працівників театрів, їх правовий і соціальний захист;

• забезпечення охорони, збереження та утримання театральних будівель (споруд, приміщень), що є об'єктами державної та комунальної власності;

• підтримка видатних діячів театру, молодих талановитих авторів та виконавців шляхом встановлення державних, комунальних та галузевих стипендій і премій;

• сприяння міжнародному співробітництву в галузі театру і театральної справи.

Музеї

На території кожного регіону здійснюють роботу музеї — культурно-освітні та науково-дослідні заклади. Основними напрямами музейної діяльності є культурно-освітня, науково-дослідна діяльність, комплектування музейних зібрань, експозиційна, фондова, видавнича, реставраційна, пам'ятко-охоронна робота.

Відповідно Закону України "Про музеї та музейну справу" (1995 р.) музеї поділяються на історичні, археологічні, краєзнавчі, природничі, літературні, мистецькі, етнографічні, технічні, галузеві тощо. На основі ансамблів, комплексів пам'яток та окремих пам'яток природи, історії, культури та території, що становлять особливу історичну, наукову і культурну цінність, можуть створюватись історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Музеї можуть бути: загальнодержавні — засновниками яких є центральні органи державної виконавчої влади; республіканські (Автономної Республіки Крим) — засновниками яких є органи державної виконавчої влади Автономної Республіки Крим; місцеві — засновниками яких є відповідні місцеві органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадяни.

Культурно-освітня та наукова діяльність музеїв має велике значення у здійсненні комплектування, збереження, вивчення та використання пам'яток історії, природи, матеріальної та духовної культури, у забезпеченні етичного та естетичного виховання населення.

Наявність музеїв та розвиток справи на території окремих регіонів залежить від багатьох факторів, характеризується даними, наведеними в табл. 5.13.

Найбільша кількість музеїв розташована в м. Києві — 29 музеїв. За кількістю музеїв на території окремих регіонів виділяються такі області:

Чернігівська та Київська —відповідно 23 і 16 музеїв — Поліський регіон;

Вінницька, Черкаська та Полтавська — відповідно 24, 23 і 19 музеїв — Подільський регіон;

Запорізька, Кіровоградська — відповідно 19 і 18 музеїв — Степовий регіон;

Львівська і Івано-Франківська — відповідно 17 і 15 музеїв — Карпатський регіон;

Харківська і Донецька — відповідно 25 і 22 музеї — Донбаський регіон.

Таблиця 5.13

Наявна кількість музеїв за регіонами

Регіони	Кількість музеїв	% від загальної кількості
Поліський	74	197
Подільський	84	22,3
Степовий	64	17
Карпатський	42	11,2
Донбаський	61	16.2
Крим	22	5.9
м. Київ	29	7.7
Усього по Україні	376	100

Державні органи влади та органи місцевого самоврядування сприяють розвитку музейної справи. До складу основних заходів входять:

• забезпечення соціально-економічних і правових умов для ефективної діяльності музеїв;

• сприяння формуванню сучасної інфраструктури музейної справи;

• підтримка і розвиток мережі музеїв;

• забезпечення підготовки та підвищення фахової кваліфікації музейних кадрів, їх правовий і соціальний захист;

• бюджетне фінансування (у тому числі на дольових засадах) і пріоритетне матеріально-технічне забезпечення розробки і реалізації державних, регіональних і місцевих програм розвитку музейної справи;

• забезпечення охорони музеїв;

• підтримка фундаментальних і прикладних наукових досліджень, пов'язаних з музейною справою;

• сприяння міжнародному співробітництву в галузі музейної справи.