Спеціальні методи бетонування.

До спеціальних видів відносять напірне бетонування, роздільне, підводне, торкретування. Напірне бетонування це безперервне нагнітання бетонної суміші напірним бетоноводом у конструкцію під дією гідродинамічного тиску. Цей метод застосовують при влаштуванні набивних паль, у підводному бетонуванні, для конструкцій в яких укладання та ущільнення суміші іншими методами ускладнені (рухомість суміші становить – 12-24 см). Опалубку при такому бетонуванні розраховують і на сприйняття додаткового тиску вводячи коефіцієнт запасу міцності, який становить 1,3-1,5. Роздільне бетонування – метод який полягає в попередньому укладанні в опалубку великого заповнювача з наступним нагнітанням в його простір цементно-піщаного розчину. Застосовується при зведенні з/б резервуарів, підпірних стін, фундаментів, колон а також для підсилення з/б конструкцій. Розчин нагнітають за допомогою розчинонасосів ін’єкційним або вібронагнітальним методами.

Підводне – вкладання бетонної суміші під водою без виконання водовідвідних робіт. Влаштовують підводні та підземні конструкції в складних геологічних та гідрогеологічних умовах. Виконується за допомогою вертикально переміщуваної труби на глибину до 50 м., суміш рухливістю від 14 до 20 см, труби діаметром від 100 до 300 мм, шар становить 0,8 м, якщо глибина бетонування до 10 м, і не менше ніж 1,5 м, якщо глибина більша.

Торкретування – бетонування конструкцій методом нанесення цемент-гарматою на поверхню конструкції одного або декількох шарів цементно-піщаного розчину, або за допомогою шприц машини набризку бетону.

Торкретування влаштовують на конструкції і воно забезпечує водонепроникність поверхневого шару бетону, виправляє дефекти бетонних та залізобетонних поверхонь, підсилює конструкції. Його виконують на неармованій, або армованій поверхні. До торкрету входять цемент, пісок (гравій розмірами частинок до 8 мм), інколи додають великий заповнювач розміром не більше як 25 мм.

Ущільнення бетонної суміші та влаштування робочих швів

Способи ущільнення бетонної суміші:

- вібрування (основний);

- вакуумування;

- пресування;

- віброштампування;

- центрифугування.

1) При вібруванні бетонної суміші передаються вимушені коливання або імпульси під дією яких виділяються бульбашки, порушується зв’язок між частинками суміші, відбувається її компактніше розташування. Суміш переходить в стан тиксотропності (тимчасово текучий стан), стає більш рухливою і краще заповнює форму опалубки.

Розрізняють такі види вібраторів:

а) глибинні внутрішні;

б) зовнішні (кріпляться до опалубки);

в) поверхневі.

Частота їх коливань 2800 – 20000 .

Вібратори поділяють на:

- електромеханічні;

- пневматичні.

Електромеханічні складаються з трифазного двигуна і ексцентрично насадженого на вал електродвигуна дебалансу. Глибинні вібратори випускаються з віброголовою і віброштиком.

При бетонуванні масивних конструкцій застосовують вібропакети, які кріпляться до траверс.

Тривалість вібрування на одній позиції 20 – 25 с, а для поверхневих 30 – 50 с, для зовнішніх до 90 с.

Кількість вібраторів визначається із об’єму бетонних робіт, темпу бетонування, потужності вібраторів + 30% резерву.

При бетонуванні плит, підлог, доріг застосовують поверхневі вібратори. При однорядному максимальна висота ущільнення до 250 мм, при двохрядному до 120 мм.

Для густоармованих тонкостінних конструкцій при розвантаженні бетонної суміші з бункерів застосовують зовнішні вібратори.