Влаштування підлог.

Підлога – це поверхня, яка залежить від призначення будівлі або споруди, приміщення і служить для переміщення людей та транспортних механічних засобів. Для них ставлять такі вимоги: довговічність, надійність, протистояти стиранню, важко займистість, теплоізоляційність, експлуатаційно-гігієнічні вимоги, художньо-декоративні вимоги. Підлога складається з таких основних конструктивних елементів: покриття – верхній елемент підлоги, який сприймає експлуатаційне навантаження; прошарок – проміжний шар, який з’єднує покриття з нижнім елементом підлоги; вирівнюючий шар; ізоляційний шар; підстилаючий шар – елемент підлоги, який розділяє навантаження на грунт (основу).

Підлоги бувають суцільні, з штучних матеріалів, з деревини, ламіновані.

Кладка з великих блоків правильної форми

Кладку з великих блоків правильної форми застосовують для зведення фундаментів, стін підземної частини будівель і споруд. Вкладання починають після винесення розбивочних осей, влаштування піщаної подушки або бетонної підготовки, вкладання починають з кутів будівлі, потім через 15-20 м ставлять проміжні маякові блоки, натягують шнур причалку (тонкий дріт, жилка) і вкладають решту блоків. Шви при кладці з великих блоків можуть бути товщиною до 30 мм, по верхньому обрізу останнього ряду влаштовують 15 – 20 см бетонний пояс армований металевими стрижнями.

Опалубні роботи.

Опалубка це тимчасова допоміжна конструкція, яка служить для забезпечення форми, розмірів та положення в просторі монолітної конструкції, яка монтується. До складу опалубки входить: щити, які забезпечують форму, розміри та якість поверхні конструкції; ришти – для підтримки опалуб очної форми; ришти для розміщення бетонників; елементи кріплення. До опалубки ставлять такі вимоги: внутрішні контури опалубки мають відповідати проектним розмірам конструкції; якість внутрішньої сторони має забезпечити потрібну якість зовнішньої поверхні конструкції, яку отримують; міцність, жорсткість опалубки мають бути достатні для забезпечення форми, розмірів від дії впливу навантажень, мінімальні витрати на її виготовлення та незначна трудомісткість.

Види опалубки: опалубку розрізняють за такими ознаками – за кількістю циклів використання (інвентарна опалубка використовується один раз); за матеріалом виготовлення; за конструктивними особливостями – індивідуальна, незмінна, незнімна, розбірно-пересувна, підйомно-переставна, об’ємно-переставна, блокова, ковзаючи, котюча, пневматична. Індивідуальна опалубка застосовується для зведення конструкцій складних та неповторних форм. Незнімна – складається з формоутворюючих елементів (плит, блоків) кріплень та підтримуючих елементів. Розбірно-переставна - складається з окремих щитів, підтримуючих елементів та кріплень. Вона буває двох видів: дрібно - та велико-щитова. Блокова – це опалубна форма, яку монтують та демонтують у цілому виді за допомогою крана. Об’ємно-переставна – використовується при зведенні монолітних багатоповерхових будівель. Її використовують як в вертикальному так і в горизонтальному положенні. Це подібна до П металевої конструкції з елементами бокових та перекриття. Підйомно-пересувна – використовується при поярусному бетонуванні висотних споруд із змінними та постійними поперечними розмірами по висоті. Ковзаюча – відрізняється від інших тим, що при переміщенні по висоті вона не відділяється від конструкцій, які бетонують, а ковзає по їх поверхні за допомогою підйомних пристроїв. Котюча – форма з механічним пристроєм відривання, опускання, або зтулювання, влаштована на візках, які переміщують по колії. Пневматична – складається із надувної тканини та використовується при бетонуванні купольних та склепінчастих покриттів.

Опалубку виготовляють із пиломатеріалів вологістю до 15%, або з вологостійкої фанери та деревинних плит, металеві опалубки виготовляються із прокатних та гнутих профілів, металевих листів 2-3 мм завтовшки, синтетичні опалубки виготовляються із склопластику, текстоліту та інших синтетичних матеріалів, комбіновані виготовляють із конструкцій виконаних із різних матеріалів.