
- •Методи монтажу будівельних конструкцій.
- •Монтаж елементів з/б конструкцій.
- •Монтаж дерев’яних конструкцій.
- •Транспортні та підготовчі процеси
- •Підйомні та підйомно-транспортні засоби.
- •Штукатурні роботи.
- •Облицювальні роботи.
- •Малярні роботи.
- •Влаштування підлог.
- •Виконання бетонних робіт у зимових умовах.
- •Розпалублення конструкцій, виправлення дефектів.
- •Догляд за бетоном та контроль міцності
- •Спеціальні методи бетонування.
- •Ущільнення бетонної суміші та влаштування робочих швів
- •2) Вакуумування – ефективний спосіб ущільнення тонкостінних конструкцій максимальна висота ущільнення складає 30 см.
- •Арматурні роботи.
- •Транспортування та подавання бетоної суміші.
- •Монтаж металевих конструкцій.
- •Класифікація монтажних операцій.
- •Учасники будівництва
- •Норми тривалості будівництва
- •Перед проектна стадія будівництва.
- •Основний період будівництва.
- •Технічна і технологічна підготовка.
- •Стадії проектування.
- •Структура проекту.
- •Проект організації будівництва (поб).
- •Принципи проектування бгп.
- •Календарне планування.
- •Порядок складання кп.
- •Охорона навколишнього середовища при розробці календарного плану (кп).
- •Проектування тимчасових будівель і споруд.
- •Водозабезпечення бгп.
- •Встановлення кранів на буд майданчику.
- •Елементи сітового графіка.
- •Виробничих запас
- •Сіткове планування
- •Види ремонтів.
- •Планування ремонтів.
- •Будівельні процеси.
- •Земляні споруди.
- •Способи виконання земляних робіт
- •Розробка грунту механічним способом.
- •Розробка грунту гідравлічним способом.
- •Палі (призначення, різновиди, монолітні та комбіновані палі)
- •Заглиблення паль (Способи, механізми, особливості влаштування у складних умовах)
- •Призначення і види кам’яних кладок. (Види, елементи кладок, правила розрізу, розчини для кладки)
- •Загальна структура процесів. (Основні процеси, інструменти і пристрої, риштування, транспортування та подавання)
- •Суцільну неармована кладка
- •Суцільна армована цегляна кладка, полегшена кладка.
- •Організація робочого місця і праці мулярів.
- •Виконання кам’яних робіт у зимових умовах
- •Контроль якості кам'яних робіт
- •Бетонування конструкцій.
- •Транспортування будівельних матеріалів і конструкцій.
- •Захисні покриття. (види, призначення)
- •Улаштування покрівель (Види покрівель, технологія їх вкладання)
- •Небезпечні зони на бгп
- •Титульні списки і договори підряду.
- •Проектування тимчасових лоріг
Палі (призначення, різновиди, монолітні та комбіновані палі)
Палі це стрижневі конструкції фундаменту які передають навантаження від будівлі абло споруди на грунт (основу). За характером роботи розрізняють палі-стояки та висячі палі. Палі-стояки це стрижневі конструкції, які спираються нижніми кінцями на основу для передавання навантаження. Висячі палі заглиблюються в пружні грунти, які мають здатність стискатись, а навантаження передається на грунт як нижніми, так і боковими поверхнями паль. В залежності від типу будівлі (споруди) та навантажень, які потрібно передати на грунт, палі розміщують рядами, кущами, або рівномірно розподіляють по всьому об’єкті створюючи пальове поле. Верхні торці паль в одному рівні з’єднують плитою з монолітного бетону, яка називається розтверком. Коли розтверк лежить на грунті, то фундамент називають пальовим з низьким розтверком, а коли він знаходиться вище – з високим. По матеріалу палі бувають: дерев’яні, бетонні, залізо-бетонні, комбіновані, металеві. За способом заглиблення в грунт бувають: монолітні, та комбіновані.
Дерев’яні палі виконують із колод діаметром 30 см. Їх можна викоувать із брусків або дощок. Для направлення палі виконують кінцевик. З/Б та бетонні палі бувають суцільні (квадратні або прямокутні) і пірамідні. Металеві палі у вигляді труб або крицеві шпунтові палі – виготовлені з прокатної сталі. Комбіновані – бувають метало-бетонні, або метало-дерев’яні.
Монолітні палі. Монолітні палі виготовляють на будмайданчику, створюючи свердловини, які заповнюють бетоном. Для кращого контакту з грунтом виконують палі з розширеним стволом. Свердловини виконують шнековим або ківшевим буром, щелеповим грейфером або ударно-канатним способом. Для свердління свердловин використовують бури діаметром 40 – 120 см. Глибина свердловин може бути від 8 – до 40 м.
Монолітні палі складніші від готових в механізації процесу, але дають змогу більш надійності та техніко-економічних показників ніж такі. Технологія виготовлення таких паль включає: процес свердління свердловини, армування, вкладання бетону, формування оголовку. Такі палі виконує бригада в складі 3х – 4х бетонщиків з допомогою крану вантажопідйомністю від 20 – 25 т.
Заглиблення паль (Способи, механізми, особливості влаштування у складних умовах)
Існують такі методи занурення паль: ударний (0,5 м), вібраційний та віброударний, занурення паль статичним утисканням, віброутисканням, загвинчуванням, з використанням підриву та електроосмосу, занурення в мерзлі грунти. При ударному методі палі забивають молотами: механічними, параповітряними поодинокої та подвійної дії, дизельними. Процес включає наступні операції: переміщення палезабійного апарату до місця занурення, занурення палі. Дизельний – це використання дизель молотів, який складається з ударної частини та двухтактового двигуна.
Вібраційний метод – палі занурюють за допомогою вібраційних машин, які передають на палі вібраційну дію. Цей метод ефективний при незвязаних водонасичених грунтах.
Вібро-ударний – за допомогою гідравлічних, пневматичних. Електричних вібро-молотів. Маса ударної частини повинна становити не менш 50% маси палі.
Статичне та віброутискування палі здійснюють за допомогою спеціальних пристроїв, які складаються з двох тракторів, обладнаних направляючою рамою, опорною плитою, наголовком для передачі тиску. Палі заглиблюються за допомогою двох рам, на яких знходиться електрогенератор
Заглиблення паль з використанням підмиву і електроосмосу виконують з використанням води, яку подають під тиском 0,5 МПа, та трубок діаметром від 38 до 62 мм, які закріплені на поверхні, або в центрі паль. Метод електроосмосу в основному використовують в глинистих грунтах.
Занурення в мерзлі грунти – цей метод включає допоміжні операції, це прогрівання грунту або вкривання грунту.
Занурення паль в вічно мерзлі грунти виконується двома методами: метод розтавання грунту і метод свердловин. Перший метод включає в себе використання парових голок, д пара подається з тиском 0,4-0,8 МПа, вона проходить з нижнього кінся до верху і грунт розтає. При другому влаштовують свердловину, яка на 2-7 см менша за палю і забивають в неї палі.
Влаштування набивних паль. Набивні палі влаштовуються на місці проектного розташування шляхом набивання в свердловини, які утворюють в грунті бетонної суміші або піску, такі палі часто виконують із розширеною нижньою частиною (п’ятою). В залежності від грунтових умов набивні палі влаштовують одним з трьох способів: 1 без кріплення стінок свердловини (сухий); 2 із застосуванням глиняного розчину для запобігання руйнування стінок свердловини; 3 із закріпленням стінок обсадними трубами. Перший спосіб застосовується в основному в стійких грунтах. Влаштовуються палі таким чином: виконується свердловина необхідного діаметру та довжини, після цього приймається та монтується армокаркас, бетонується за допомогою труби. При другому методі застосовують глиняний розчин, а метод застосовується в обводнених грунтах.
Існують вібротрамбовані палі, які використовуються в сухих зв’язаних грунтах та влаштовуються у відкриту свердловину глибиною 4-6 м. Влаштовуються в основному за допомогою віброзанурювача.
Організація палевих робіт.
До початку основних робіт на буд майданчику виконують: очищення, планування, огородження території, забезпечення водовідводу, розроблення котловану, геодезична розбивка, влаштування складських місць та підготовка до роботи машин і механізмів. Сама організація включає в себе заглиблення готових паль та виготовлення монолітних паль.
Підготовчі та допоміжні роботи. (Зняття рослиного шару, водовідведення, улаштування кріплень)
До початку основних будівельних робіт на будівельному майданчику необхідно виконати підготовчі роботи: встановлення і закріплення на місцевості контурів та розмірів майбутніх земляних споруд, звільнення будівельного майданчика від рослинності (зрізування дерев та корчування кущів), влаштування поверхневого водовідведення і тимчасових доріг, обладнання побутових приміщень та тимчасових інженерних комунікацій. Відповідно до природоохоронних вимог необхідно в межах контуру будівельного майданчика зрізати рослинний шар ґрунту товщиною 0,2 - 0,3 м і укласти його в тимчасові кавальєри за межами будівельного майданчика для наступної рекультивації земель в період освоєння будівельного майданчика.
Усі підготовчі роботи мають бути виконані відповідно до будівельного генерального плану на підготовчий період.