Палі (призначення, різновиди, монолітні та комбіновані палі)

Палі це стрижневі конструкції фундаменту які передають навантаження від будівлі абло споруди на грунт (основу). За характером роботи розрізняють палі-стояки та висячі палі. Палі-стояки це стрижневі конструкції, які спираються нижніми кінцями на основу для передавання навантаження. Висячі палі заглиблюються в пружні грунти, які мають здатність стискатись, а навантаження передається на грунт як нижніми, так і боковими поверхнями паль. В залежності від типу будівлі (споруди) та навантажень, які потрібно передати на грунт, палі розміщують рядами, кущами, або рівномірно розподіляють по всьому об’єкті створюючи пальове поле. Верхні торці паль в одному рівні з’єднують плитою з монолітного бетону, яка називається розтверком. Коли розтверк лежить на грунті, то фундамент називають пальовим з низьким розтверком, а коли він знаходиться вище – з високим. По матеріалу палі бувають: дерев’яні, бетонні, залізо-бетонні, комбіновані, металеві. За способом заглиблення в грунт бувають: монолітні, та комбіновані.

Дерев’яні палі виконують із колод діаметром 30 см. Їх можна викоувать із брусків або дощок. Для направлення палі виконують кінцевик. З/Б та бетонні палі бувають суцільні (квадратні або прямокутні) і пірамідні. Металеві палі у вигляді труб або крицеві шпунтові палі – виготовлені з прокатної сталі. Комбіновані – бувають метало-бетонні, або метало-дерев’яні.

Монолітні палі. Монолітні палі виготовляють на будмайданчику, створюючи свердловини, які заповнюють бетоном. Для кращого контакту з грунтом виконують палі з розширеним стволом. Свердловини виконують шнековим або ківшевим буром, щелеповим грейфером або ударно-канатним способом. Для свердління свердловин використовують бури діаметром 40 – 120 см. Глибина свердловин може бути від 8 – до 40 м.

Монолітні палі складніші від готових в механізації процесу, але дають змогу більш надійності та техніко-економічних показників ніж такі. Технологія виготовлення таких паль включає: процес свердління свердловини, армування, вкладання бетону, формування оголовку. Такі палі виконує бригада в складі 3х – 4х бетонщиків з допомогою крану вантажопідйомністю від 20 – 25 т.

Заглиблення паль (Способи, механізми, особливості влаштування у складних умовах)

Існують такі методи занурення паль: ударний (0,5 м), вібраційний та віброударний, занурення паль статичним утисканням, віброутисканням, загвинчуванням, з використанням підриву та електроосмосу, занурення в мерзлі грунти. При ударному методі палі забивають молотами: механічними, параповітряними поодинокої та подвійної дії, дизельними. Процес включає наступні операції: переміщення палезабійного апарату до місця занурення, занурення палі. Дизельний – це використання дизель молотів, який складається з ударної частини та двухтактового двигуна.

Вібраційний метод – палі занурюють за допомогою вібраційних машин, які передають на палі вібраційну дію. Цей метод ефективний при незвязаних водонасичених грунтах.

Вібро-ударний – за допомогою гідравлічних, пневматичних. Електричних вібро-молотів. Маса ударної частини повинна становити не менш 50% маси палі.

Статичне та віброутискування палі здійснюють за допомогою спеціальних пристроїв, які складаються з двох тракторів, обладнаних направляючою рамою, опорною плитою, наголовком для передачі тиску. Палі заглиблюються за допомогою двох рам, на яких знходиться електрогенератор

Заглиблення паль з використанням підмиву і електроосмосу виконують з використанням води, яку подають під тиском 0,5 МПа, та трубок діаметром від 38 до 62 мм, які закріплені на поверхні, або в центрі паль. Метод електроосмосу в основному використовують в глинистих грунтах.

Занурення в мерзлі грунти – цей метод включає допоміжні операції, це прогрівання грунту або вкривання грунту.

Занурення паль в вічно мерзлі грунти виконується двома методами: метод розтавання грунту і метод свердловин. Перший метод включає в себе використання парових голок, д пара подається з тиском 0,4-0,8 МПа, вона проходить з нижнього кінся до верху і грунт розтає. При другому влаштовують свердловину, яка на 2-7 см менша за палю і забивають в неї палі.

Влаштування набивних паль. Набивні палі влаштовуються на місці проектного розташування шляхом набивання в свердловини, які утворюють в грунті бетонної суміші або піску, такі палі часто виконують із розширеною нижньою частиною (п’ятою). В залежності від грунтових умов набивні палі влаштовують одним з трьох способів: 1 без кріплення стінок свердловини (сухий); 2 із застосуванням глиняного розчину для запобігання руйнування стінок свердловини; 3 із закріпленням стінок обсадними трубами. Перший спосіб застосовується в основному в стійких грунтах. Влаштовуються палі таким чином: виконується свердловина необхідного діаметру та довжини, після цього приймається та монтується армокаркас, бетонується за допомогою труби. При другому методі застосовують глиняний розчин, а метод застосовується в обводнених грунтах.

Існують вібротрамбовані палі, які використовуються в сухих зв’язаних грунтах та влаштовуються у відкриту свердловину глибиною 4-6 м. Влаштовуються в основному за допомогою віброзанурювача.

Організація палевих робіт.

До початку основних робіт на буд майданчику виконують: очищення, планування, огородження території, забезпечення водовідводу, розроблення котловану, геодезична розбивка, влаштування складських місць та підготовка до роботи машин і механізмів. Сама організація включає в себе заглиблення готових паль та виготовлення монолітних паль.

Підготовчі та допоміжні роботи. (Зняття рослиного шару, водовідведення, улаштування кріплень)

До початку основних будівельних робіт на будівельному майданчику необхідно виконати підготовчі роботи: встановлення і закріплення на місцевості контурів та розмірів майбутніх земляних споруд, звільнення будівельного майданчика від рослинності (зрізування дерев та корчування кущів), влаштування поверхневого водовідведення і тимчасових доріг, обладнання побутових приміщень та тимчасових інженерних комунікацій. Відповідно до природоохоронних вимог необхідно в межах контуру будівельного майданчика зрізати рослинний шар ґрунту товщиною 0,2 - 0,3 м і укласти його в тимчасові кавальєри за межами будівельного майданчика для наступної рекультивації земель в період освоєння будівельного майданчика.

Усі підготовчі роботи мають бути виконані відповідно до будівельного генерального плану на підготовчий період.