Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів

зації, всі акції якого перебувають у державній власності, здійснює заставу належного йому майна за погодженням із зас­новником цього товариства у порядку, передбаченому для дер­жавних підприємств.

З моменту прийняття рішення про приватизацію майна дер­жавного підприємства або відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, застава їх майна здійсню­ється з дозволу відповідного органу приватизації.

Передача в іпотеку нерухомого майна, що є об'єктом права державної чи комунальної власності і закріплене за відповідною державною чи комунальною юридичною особою на праві госпо­дарського відання, здійснюється після отримання у встановлено­му законодавством порядку згоди органу державної влади чи ор­гану місцевого самоврядування, до сфери господарського відання якого належить відповідна державна чи комунальна юридична особа.

Договір застави можуть укладати фізичні, юридичні особи, а також держава. Він повинен укладатися у письмовій формі.

Але з цього загального правила є виключення. Так, застава не­рухомого майна, транспортних засобів та космічних об'єктів здійснюється із застосуванням нотаріального посвідчення дого­вору застави. Посвідчення відбувається у нотаріальних органах щодо нерухомого майна — за місцем знаходження, щодо транс­портних засобів та космічних об'єктів — за місцем реєстрації. Це не є вичерпним списком об'єктів, при заставі яких договір но­таріально посвідчується. Законодавство України може передба­чати й інші випадки нотаріального посвідчення договору застави. Крім цього, нотаріально посвідченим повинен бути договір заста­ви, коли цього вимагає одна із сторін.

Недодержання форми договору застави тягне за собою визнан­ня такого договору недійсним. У цьому випадку кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі — відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом. Причому щодо угод, які потребують но­таріального посвідчення, то у випадку, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріально­го посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення не вимагається.

207

Нотаріат в Україні

Існує таке поняття, як момент виникнення права застави. Право застави — це той момент, з якого починає діяти договір про заставу. Це право виникає з моменту укладання договору заста­ви, а в разі коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, — з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо пред­мет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходи­тись у заставодержателя, право застави виникає в момент пере­дачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладання договору, — то з моменту його укладання. У разі коли предметом застави є рухоме майно, реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави.

Договір застави вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами.

Істотні умови визначає Закон України «Про заставу» від 2 жовт­ня 1992 р. Згідно із ст. 12 цього Закону, в договорі застави повинно бути зазначено найменування (прізвище, ім'я та по батькові), місцезнаходження (місце проживання) сторін, суть забезпеченої заставою вимоги, її розмір і строк виконання зобов'язання, опис предмета застави, а також будь-які умови, відносно яких за зая­вою однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

До того ж у певних випадках вимагається державна реєстра­ція застав. Згідно із п. 2 ст. 577 ЦК, державній реєстрації підля­гає застава нерухомого майна у випадках та у порядку, передба­чених законом. Ця стаття стосується також і реєстрації рухомого майна, яке заставляється. Застава рухомого майна може бути за­реєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця у Державному реєстрі застав рухомого майна. Відомості, які за­несені до Державного реєстру, є відкритими для всіх юридичних та фізичних осіб.

Порядок введення Державного реєстру визначається Кабіне­том Міністрів України. Для реєстрації подається:

• заява заставодавцем чи заставодержателем, в якій містить­ся така інформація:

• найменування (прізвище, ім'я, по батькові), адреса та но­мер, що ідентифікує заставодержателя та заставодавця;

• загальний опис предмета застави, який визначається сторо­нами;

• підпис заявника.

З вищесказаного можна виділити дві проблеми:

208