Розділ 26 накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна

250. Нотаріус за місцезнаходженням житлового будинку, будівлі, садиби, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншо­ го нерухомого майна чи за місцем розташування земельної ділян­ ки, а також у випадках, передбачених законодавством, за місцем реєстрації рухомого майна накладає заборону їх відчуження:

1. за повідомленням банку (фінансової установи), іншої юри­дичної особи про видачу фізичній особі позики на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю житлового будинку, квартири;

2. при посвідченні договору застави, ренти житлового будин­ку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділян­ки, іншого нерухомого майна, якщо це передбачено договором;

3. при посвідченні договору довічного утримання (догляду);

4. при посвідченні договору дарування з обов'язком передати майно у майбутньому, якщо це передбачено договором;

5. при видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою (строком на п'ять років);

6. при одержанні повідомлення про смерть особи, що за життя склала спільний заповіт подружжя;

7. при одержанні повідомлення про набрання чинності рішен­ням суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав;

8. при посвідченні спадкового договору;

9) за постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

10) в усіх інших випадках, передбачених законом.

251. Накладання заборони провадиться шляхом вчинення на­ пису про це на повідомленні установи банку, іншої юридичної особи про видачу позички на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю житлового будинку, квартири та на повідомленні про набрання чинності рішенням суду про позбавлення батьків дити­ ни батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення

527

Н отаріат в Україні

батьківських прав. Один примірник повідомлення з написом но­таріуса про надходження заборони надсилається відповідній ус­танові банку або іншій юридичній особі, що видали позичку, відповідному органу опіки та піклування, за місцем проживання дитини, а другий — залишається у справах нотаріуса.

Накладання заборони за спадковим договором, договором рен­ти, довічного утримання (догляду), застави житлового будинку, будівлі, садиби, квартири, дачі, садового будинку, гаража, зе­мельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також при видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою, провадиться шляхом відповідного напису про це на договорі або свідоцтві про право на спадщину.

Накладання заборони при одержанні повідомлення про смерть особи, що за життя склала спільний заповіт подружжя, прова­диться нотаріусом за місцем відкриття спадщини.

252. Накладання заборони реєструється нотаріусами в реєстрі для реєстрації заборон. У цьому самому реєстрі реєструються повідомлення судових і слідчих органів, органів державної по­ даткової адміністрації, а також органів державної виконавчої служби про накладання арешту на нерухоме майно. Про накла­ дені заборони та арешти робиться запис в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна (додаток № 7).

Накладені заборони та арешти підлягають обов'язковій реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухо­мого майна в порядку, визначеному Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Накладені заборони та арешти рухомого майна підлягають обов'язковій реєстрації у Державному реєстрі застав рухомого майна.

253. Нотаріус знімає заборону відчуження майна при одер­ жанні повідомлення:

банку, іншої юридичної особи про погашення позики;

про припинення договору застави;

про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпоте-кодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок ви­конання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки;

про зняття арешту державного виконавця;

про припинення чи розірвання договору ренти, довічного ут­римання (догляду);

528

Додатки

про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п'ятирічного строку з часу видачі свідоцтва про право на спадщину на майно особи, оголошеної по­мерлою;

про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт;

про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав;

про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір;

про відчуження майна, переданого під виплату ренти;

в інших випадках, передбачених законом.

У випадках, передбачених частиною першою статті 537 Цивільного кодексу України, нотаріус може зняти заборону відчуження заставленого майна за заявою боржника, якщо він надасть нотаріусу докази відсутності кредитора (його представ­ника) у місці виконання зобов'язання або ухилення кредитора (його представника) від прийняття виконання чи в разі іншого прострочення з їхнього боку, а також внесе в депозит нотаріуса належні з нього кредиторові гроші або цінні папери.

Як доказ зазначеного нотаріусу боржником подаються: копія зобов'язання, копія договору застави, квитанція про внесення в депозит нотаріуса належних кредиторові грошових коштів або цінних паперів, які свідчили б про повне і безумовне виконання зобов'язання, копія повідомлення нотаріуса кредиторові про вне­сення боргу в депозит, копія заяви боржника, переданої но­таріусом кредиторові відповідно до пункту 276 цієї Інструкції, щодо вчинення цим кредитором необхідних дій із зняття заборо­ни відчуження тощо.

Про зняття заборони у цих випадках нотаріус письмово повідомляє кредитора.

Про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчи­ми органами та органами державної виконавчої служби накладе­ного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна. Повідом­лення судових або слідчих органів та органів державної виконав­чої служби про зняття арешту залишається у справах нотаріаль­ної контори.

254. У разі смерті набувача за договором довічного утримання (догляду) і переходу права власності на майно, що було передане

529

Нотаріат в Україні

за цим договором до його спадкоємців, нотаріус здійснює пере­реєстрацію заборони відчуження майна на ім'я нового власника, яка реєструється в реєстрі для реєстрації заборон. Така пере­реєстрація може бути здійснена за повідомленням нотаріуса, який видав свідоцтво про право на спадщину.

У цьому самому реєстрі у графі 10 і на всіх примірниках дого­вору довічного утримання (догляду), а також у графі 4 алфавітної книги обліку заборон відчуження і арештів майна нотаріус ро­бить відповідну відмітку про видачу свідоцтва про право на спад­щину спадкоємцям набувача і про здійснену перереєстрацію за­борони відчуження майна на нового власника.

Відомості про здійснену перереєстрацію підлягають обов'яз­ковій реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Перереєстрації заборони відчуження в разі припинення юри­дичної особи — набувача з визначенням правонаступників, до яких переходять права та обов'язки за договором довічного утри­мання (догляду), або у разі ліквідації юридичної особи — набува­ча, коли права та обов'язки за цим договором переходять до її зас­новника (учасника), здійснюються на підставі витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

За правилами цього пункту нотаріус здійснює перереєстрацію заборони відчуження у разі укладення договору про внесення змін і доповнень до іпотечного договору.

РОЗДІЛ 27

ЗАСВІДЧЕННЯ ВІРНОСТІ КОПІЙ (ФОТОКОПІЙ)

ДОКУМЕНТІВ І ВИТЯГІВ З НИХ

255. Нотаріуси засвідчують вірність копій (фотокопій) доку­ментів, виданих юридичними особами за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій (фотокопій) не заборонено законом.

Вірність копії (фотокопії) документа, виданого фізичною осо­бою, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису фізичної особи на оригіналі цього документа засвідчена но­таріусом або посадовою особою відповідного органу місцевого са­моврядування або за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування фізичної особи.

Забороняється засвідчувати вірність копій паспорта, доку­ментів, що його замінюють, військового квитка, депутатського

530

Додатки

посвідчення, службових посвідчень та інших документів, зніман­ня копії з яких не допускається.

Не допускається засвідчення вірності копії (фотокопії) з доку­мента, на підставі якого відповідні установи видають оригінал до­кумента (довідки про народження дитини, довідки про смерть), а також засвідчення вірності копії (фотокопії) з додатка без пред'явлення основного документа (витяг із залікової відомості).

256. Вірність копії (фотокопії) з копії (фотокопії) документа може бути засвідчена нотаріусом, якщо вірність копії (фотокопії) засвідчена в нотаріальному порядку або якщо ця копія (фото­ копія) видана юридичною особою, що видала оригінал докумен­ та. В останньому випадку копія документа має бути викладена на бланку юридичної особи з прикладенням печатки і з відміткою про те, що оригінал документа знаходиться в справах юридичної особи, яка видала документ.

Вірність копії (фотокопії) з копії рішення суду (витяг з нього) може бути засвідчена нотаріусом за наявності відмітки про те, що це рішення набрало законної сили і що оригінал рішення знахо­диться в суді з зазначенням номера справи.

257. Засвідчення копій (фотокопій) офіційних документів, які видаються органами реєстрації актів громадянського стану і надалі використовуватимуться за кордоном, нотаріусами здійснюється ли­ше після попередньої легалізації оригіналів цих документів або проставляння апостиля²².

258. Вірність витягу може бути засвідчена лише у тому випадку, коли його зроблено з документа, у якому міститься рішення кіль­кох не пов'язаних між собою питань. Витяг має відтворювати пов­ний текст частини документа з певного питання.

При виготовленні витягу з багатосторінкового документа обов'язково відтворюється текст першої та останньої сторінок, які надають можливість ідентифікувати документ, вірність витягу з якого засвідчується.

Засвідчення вірності витягу з документа здійснюється за прави­лами, викладеними в пунктах 255, 256 цієї Інструкції.

259. Нотаріус зобов'язаний звірити з оригіналом копію (фото­ копію) чи витяг з документа, вірність яких він засвідчує.

Див. Інструкцію про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої наказом Міністерства закордонних справ України від 04.06.2002 № 113, а також правила проставляння апостиля, затве­рджені Наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти та науки України, Міністерства юстиції України від 05.12.2003 № 237/803/151/5.

531

Нотаріат в Україні

РОЗДІЛ 28 ЗАСВІДЧЕННЯ СПРАВЖНОСТІ ПІДПИСУ НА ДОКУМЕНТАХ

• і ч, « •■:.'•

260. Нотаріус засвідчує справжність підпису на документах, зміст яких не суперечить законові і які не мають характеру угод та не містять у собі відомостей, що порочать честь і гідність людини.

На договорі може бути засвідчена справжність підпису особи, що підписалась за іншу особу, яка не могла це зробити власноруч­но внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних при­чин. У цьому випадку нотаріус установлює особу як того, хто підписався, так і того, за кого ця особа підписалася. Про причи­ни, з яких фізична особа, заінтересована у вчиненні нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається в посвідчувально-му написі.

Договір не може підписувати особа, на користь або за участю якої її посвідчено.

261. Нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою.

262. Нотаріус не може засвідчувати справжність підпису фізичної особи на документі, у якому стверджуються обставини, право посвідчення яких належить лише відповідному державно­ му органові (час народження, шлюбу, смерті, наявність хвороби, інвалідності, права власності на майно тощо). Справжність підпису на зазначеному документі може бути засвідчена у випад­ ку, якщо документ призначений для подання до компетентних органів іншої держави.

263. При засвідченні зразків підписів посадових осіб юридич­ них осіб на картках, що подаються до Національного банку Ук­ раїни, комерційних банків (у тому числі Ощадного банку Ук­ раїни, інших комерційних банків різних видів і форм власності) з метою відкриття рахунків, нотаріус перевіряє обсяг правоздат­ ності юридичної особи²³, справжність підписів посадових осіб та їх повноваження на право підпису.

На підтвердження повноважень на право підпису нотаріусу подається наказ про призначення на посаду, протокол про обран­ня посадової особи, довіреність на ім'я керівника, видана вищим органом управління юридичної особи, тощо.

264. За наявності технічних можливостей роботи з електрон­ ними документами нотаріус засвідчує справжність електронного

Див. пункт 40 цієї Інструкції

532

Додатки

цифрового підпису на таких документах за правилами, передбаче­ними пунктом 17 цієї Інструкції, та вчиняє посвідчувальний напис.

- Г.--І и *^г ' •- Г* * .. . ї ' "-

РОЗДІЛ 29 ЗАСВІДЧЕННЯ ВІРНОСТІ ПЕРЕКЛАДУ

265. Нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови.

Якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), перек­лад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус у порядку, установленому розділом 28 цієї Інструкції. При цьому перекладач поряд з доку­ментом, що встановлює його особу, повинен представити доку­мент, який стверджує його кваліфікацію.

266. Якщо при вчиненні нотаріальної дії (посвідчення угоди, засвідчення вірності копії та ін.) одночасно вчиняється й перек­ лад на іншу мову, то переклад вміщується поруч з оригіналом угоди, копією тощо на одній сторінці, розділеній вертикальною рискою таким чином, щоб оригінальний текст розташовувався на лівій стороні, а переклад — на правій. Переклад має бути зробле­ ний з усього тексту документа, що перекладається, і закінчувати­ ся підписами. Під перекладом вміщується підпис перекладача.

Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього.

Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії ар­куші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.