Глава 22. Застосування нотаріусом законодавства іноземних держав

При цьому під легалізацією розуміють процес надання юридич­ної сили документам, що мають бути використані за кордоном.

Консульська легалізація, відповідно до Інструкції про поря­док консульської легалізації офіційних документів в Україні та за кордоном, затвердженої Наказом Міністерства закордонних справ України від 15 липня 1997 р., підтверджує дійсність і юри­дичну силу оригіналів офіційних документів, призначених для дії за кордоном.

Різновидом консульської легалізації є посвідчення документів у посольстві відповідної держави в Україні, а потім у консуль­ському управлінні Міністерства закордонних справ України.

Якщо це передбачено міжнародним договором України, договірна сторона приймає документи без легалізації. Підписан­ня договорів про правову допомогу — один з ефективних способів спрощення порядку обігу офіційних документів, призначених для дії за кордоном. У разі участі держав у Гаазькій конвенції від 5 жовтня 1961 р. вимоги легалізації іноземних офіційних доку­ментів скасовуються. Під дію Гаазької конвенції підпадають, зокрема, документи юридичних установ — суду, прокуратури, нотаріату, акти адміністративних органів.

Окремо слід сказати про забезпечення доказів як нотаріальну дію, яка досі повністю не виписана в українському нотаріально­му законодавстві.

Про вчинення такої нотаріальної дії, як випливає зі ст. 102 За­кону, може просити громадянин України, українська юридична особа, іноземний громадянин, особа без громадянства, а також іноземна юридична особа. При цьому вони мають надати но­таріусу докази, що вчинення цієї дії необхідно для ведення спра­ви в органі іноземної держави.

Закон не встановлює жодних обмежень стосовно характеру іноземного органу, який веде справу. Йдеться не тільки про суд, третейський суд, арбітражний суд або взагалі установу юстиції, а й про адміністративний, фінансовий, валютний, митний або інший орган іншої держави. Не має значення і вид справи, яка ведеться за кордоном: це може бути спадкова справа, справа про продаж нерухомості, що перебуває за кордоном, справа про розірвання шлюбу і т.ін. Доказ забезпечується незалежно від ста­ну справи: до її порушення, під час її розгляду, під час оскаржен­ня рішення тощо².

" Нотаріат в Україні: Підручник // За ред. В.В. Комарова. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — С. 272.

369

Нотаріат в Україні

Дії по забезпеченню доказів провадяться відповідно до цивільно­го процесуального законодавства України. Так, для здійснення за­безпечення доказів українські нотаріуси мають право допитувати свідків, оглядати письмові і речові докази, призначати експертизу.

Нотаріус має сповістити про час і місце забезпечення доказів іншу сторону та всіх зацікавлених осіб, чиї права й інтереси тор­каються вчинювані дії. Слід зазначити, що неявка повідомлених осіб не є перешкодою для проведення дій із забезпечення доказів. Повідомлення іншої сторони та заінтересованих осіб не є обов'яз­ковою вимогою, якщо у теперішній час неможливо визначити, хто в подальшому братиме участь у майбутній справі.

Перед проведенням допиту нотаріус має попередити свідка або експерта про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неп­равдивих показань або висновку, а також за відмову чи ухилення від давання показань або висновку.³

Про допит свідка нотаріус складає протокол, який має місти­ти такі відомості:

• дату та місце проведення допиту;

• ПІБ нотаріуса, що провадив допит;

• найменування нотаріальної контори, нотаріального округу;

• ПІБ особи, на прохання якої провадиться забезпечення до­казів, і її адреса;

• ПІБ свідка, рік його народження та адреса;

• зазначення про попередження про відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань або відмову від дачі показань;

• зміст показань свідка.

Протокол підписують: свідок, особи, присутні при допиті та нотаріус. Нотаріус також проставляє власну печатку.

Огляд письмових і речових доказів може відбуватися у приміщенні нотаріальної контори, або робочого місця приватно­го нотаріуса, а також поза ними, наприклад за місцезнаходжен­ням доказів. При цьому в протоколі огляду зазначаються:

• дата та місце проведення огляду;

• ПІБ нотаріуса;

• найменування нотаріальної контори, нотаріального округу;

• ПІБ особи, на прохання якої провадиться забезпечення до­казів, її адреса;

• прізвища, імена та по батькові осіб, що брали участь в ог­ляді, їх адреси;

³ Радзієвська Л.К., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні: Навч. посібник // За відп. ред. Л.К. Радзієвської. — К.: Юрінком Інтер, 2000. — С. 272.

370