Глава 22. Застосування нотаріусом законодавства іноземних держав

Українські нотаріуси також можуть оформляти такі докумен­ти, призначені для дії за кордоном:

• видавати свідоцтва про те, що громадянин є живим чи пере­буває на певному місці;

• видавати свідоцтва про право на спадщину;

• вчиняти акти про морські протести за заявою капітана іно­земного судна;

• засвідчувати вірність копій документів і перекладів доку­ментів;

• посвідчувати доручення;

• засвідчувати справжність підпису на різного роду заявах;

• видавати довідки: з органів РАГСу, про те, що особа не при­тягалася в Україні до кримінальної відповідальності, не перебу­вала під судом і слідством, з місця проживання, медичні, про підтвердження громадянства, з місця роботи чи навчання та ін.

На вимогу акредитованих в Україні дипломатичних представ­ництв, консульських установ інших держав нотаріуси в межах їхньої компетенції можуть оформляти:

• дозволи батьків на укладання шлюбу їхніх сина чи доньки з іноземцем;

• дозволи на постійне місце проживання за кордоном;

• дозволи батьків на тимчасовий виїзд неповнолітніх дітей за кордон;

— дозволи батьків на усиновлення їхніх дітей і переміну прізвища, ім'я, по батькові тощо.

Під час оформлення документів, призначених для дії за кордо­ном, нотаріуси повинні враховувати особливості їх складання відповідно до вимог законодавства іноземної держави. Нотаріус, як правило, не знає досконально усіх норм, що стосуються вчи­нення певної нотаріальної дії згідно з законодавством інших країн. Тому він може витребувати від зацікавленої особи не­обхідні відомості чи документи, а також звернутись до компетент­них державних органів або до Міністерства юстиції України. Міністерство юстиції та інші органи надають роз'яснення щодо вчинення таких дій та оформлення відповідних документів.

Так, нотаріуси мають знати, що за офіційним тлумаченням за­конодавства Російської Федерації можна звернутися до Центру нотаріальних досліджень, що створений при Федеральній но­таріальній палаті РФ, та у спеціальний консультативний відділ для нотаріатів членів Міжнародного союзу латинського нотаріату.

Посвідчувальні написи на документах вчиняються з урахуван­ням вимог іноземного права. Форми реєстрів нотаріальних дій,

Нотаріат в Україні

нотаріальних свідоцтв, посвідчувальних написів на угодах і засвідчуваних документах затверджені наказом Міністра юстиції України від 7 лютого 1994 р.

Під текстом документа проставляється один посвідчувальний напис українською мовою незалежно від того, чи викладений до­кумент українською мовою, чи українською та іноземною. У пев­них випадках посвідчувальний напис викладається українською та іноземною мовами.

Вчиняючи посвідчувальні написи, необхідно повністю вказа­ти ПІБ нотаріуса, повне найменування нотаріальної контори. Да­ту обов'язково слід зазначати словами, якщо вона відсутня в тексті документа або вказана цифрами. ПІБ особи, яка підписала документ, необхідно вказувати за паспортом у тій послідовності, в якій вони проставлені в документі, що оформляється. Печатка ставиться на вільне місце документа під посвідчувальним напи­сом, не зачіпаючи його тексту і підпису нотаріуса¹.

Деякі документи можуть оформлюватись без проставляння посвідчувальних написів, наприклад, на спеціальних бланках.

За загальним правилом, документ, призначений для дії за кор­доном, викладається українською мовою. На прохання заінтере­сованих осіб він може бути перекладений відповідною іноземною мовою за правилами розділу 29 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (засвідчення вірності пе­рекладу).

Нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено пере­кладачем.

Текст перекладу може бути викладено на окремому аркуші, підшито до документа і скріплено посвідчувальним написом но­таріуса про вірність перекладу (або про засвідчення справжності підпису перекладача) українською мовою та його печаткою. Якщо текст перекладу викладено на одній сторінці, оригінальний текст розташовується на лівому боці, а переклад — на правому. Під обома текстами нотаріус робить напис українською мовою про вірність пе­рекладу або про засвідчення справжності підпису перекладача.

Оформлюючи документи, призначені для дії за кордоном, но­таріус зобов'язаний роз'яснити особам необхідність їх подальшої легалізації.

¹ Радзієвоька Л.К., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні: Навч. посібник // За відн. ред. Л.К. Радзієвської, — К.: Юрінком Інтєр, 2000. — С. 327.

368