Глава 19. Вчинення протестів векселів

Без пред'явлення вимоги про оплату або акцепт векселя про­тест векселя вчиняється, якщо місцезнаходження платника невідоме. Нотаріус робить відповідну відмітку про це в акті про протест та в реєстрі нотаріальних дій.

Діюче законодавство України залежно від того, хто є суб'єк­том вексельного обігу, встановлює такі строки давності: 3 роки, 2 роки, 6 місяців.

Так, відповідно до ст. 70 Уніфікованого вексельного закону, позовні вимоги, що витікають з переказного векселя проти ак­цептанта, погашаються зі спливом трьох років з дня настання строку платежу. Позовні вимоги векселедержателя проти індо­сантів і проти векселедавця погашаються зі спливом 1 року з дня протесту, здійсненого у встановлений строк, чи з дня настання строку платежу, у випадку оговорення про обіг без витрат. По­зовні вимоги індосантів один до одного погашаються зі спливом 6 місяців, рахуючи від дня, в який індосант оплатив вексель, або з дня пред'явлення до нього позову.

'
' .

349

Нотаріат в Україні

Глава 20. Пред'явлення чеків до платежу та посвідчення неоплати чеків

§ І. Поняття чека як форми безготівкових розрахунків

В Україні встановлено таку форму безготівкового розрахунку, як розрахунок чеками, які набули значного поширення в Україні порівняно нещодавно, проте широко відомі у міжнародній практиці.

Питання про використання чеків при здійсненні розрахункових операцій висвітлені, в основному, в нормативних актах Національ­ного банку України, зокрема, в Інструкції про безготівкові розра­хунки в Україні, затвердженій Постановою Правління Національ­ного банку України № 22 від 21 квітня 2004 р., а щодо здійснення операцій з чеками в іноземній валюті, — в Положенні про поря­док здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України, затвердженому Постановою Правління Національного банку України № 520 від 29 грудня 2000 р.

Розрахунковий чек — це паперовий розрахунковий документ установленої форми, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазна­ченої в чеку суми коштів протягом установленого строку.

Таким чином, учасниками цих відносин є чекодавець, чеко-держатель і банк-емітент. Чекодавцем може бути фізична чи юридична особа, що власне здійснює платіж у формі чека, чеко-держатпелем є фізична чи юридична особа, що є одержувачем коштів за цим чеком. Банком-емітпентом, або платником, висту­пає банк, який видав чек (чекову книжку) підприємству або гро­мадянину, що відкрив у ньому відповідний рахунок.

Розрахунковий чек має містити такі реквізити:

• назву «розрахунковий чек»;

• назву (для фізичних осіб — ПІБ, реквізити паспорта, або до­кумента, що його замінює) власника чекової книжки та номер йо­го рахунка;

• назву банку-емітента і його номер МФО;

• ідентифікаційні коди чекодавця та чекодержателя за Єди­ним держанням реєстром підприємств та організацій України, у фізичних осіб — ідентифікаційні номери у разі їх присвоєння Державною податковою адміністрацією;

• назву чекодержателя;

• доручення банку-емітенту сплатити конкретну суму, що зазначена цифрами та прописом;

350