Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів

гвідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість за­повідача, до відкриття спадщини не мають права розголошувати відомості щодо факту складання заповіту, його змісту, скасуван­ня або зміни (ст. 1255 ЦК України).

З метою більш повного захисту інтересів заповідача, збере­ження таємниці заповіту законодавством передбачається мож­ливість складання секретного заповіту, який посвідчується но­таріусом без ознайомлення з його змістом.

Дійсність заповіту безпосередньо пов'язана з додержанням відповідних умов щодо його форми. Заповіт має бути складений письмово і посвідчений нотаріусом або іншою посадовою особою.

Заповіт може бути посвідчений в будь-якій нотаріальній кон­торі, у приватного нотаріуса, в тому числі і за місцем перебуван­ня заповідача, якщо він за станом здоров'я не може прибути для посвідчення заповіту до нотаріуса. В останньому випадку на за­повіті робиться відповідна відмітка. Для забезпечення прав гро­мадян, які не мають змоги звернутись до нотаріуса через його відсутність в даному населеному пункті, або за інших умов (пере­бування в плаванні, у лікарні, в експедиції, в місці позбавлення волі тощо), заповіт може бути посвідчений посадовими чи служ­бовими особами, зазначеними в ст. ст. 40 Закону України «Про нотаріат». Заповіт громадянина, який перебуває за кордоном, посвідчують посадові особи консульських установ в порядку, пе­редбаченому чинним законодавством.

Нотаріус посвідчує заповіти дієздатних фізичних осіб, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 Цивільного кодексу України та особисто подані нотаріусу. Посвід­чення заповіту через представників не допускається.

Для посвідчення заповіту висуваються ті самі вимоги, що і для посвідчення будь-яких інших правочинів. Так, насамперед вста­новлюється особа громадянина, який звернувся за посвідченням заповіту. Особа встановлюється за паспортом або іншими доку­ментами, що виключають будь-які сумніви щодо особи громадя­нина. Перевіряється вік і дієздатність громадянина.

При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається по­дання доказів, які підтверджують його право на майно, що за­повідається.

Заповіт має бути складений у письмовій формі із зазначен­ням місця і часу складання заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем. Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або

241

Н отаріат в Україні

за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (комп'ютер, друкарська машинка).

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів влас­норучно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підпи­саний ним, про що зазначається ним перед його підписом.

Нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству. За заповітом майно може бу­ти заповідане тільки у власність, крім того, заповідач може пок­ласти на спадкоємця сервітут або обумовити виникнення права на спадщину в особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови. Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона су­перечить закону або моральним засадам суспільства. До заповіту може бути включено розпорядження немаинового характеру (наприклад, розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання заповідача, бажан­ня призначити опіку над неповнолітнім, виконання дій, спрямо­ваних на здійснення певної суспільно корисної мети тощо).

Заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповіда­ча не викликало незрозумілостеи чи суперечок після відкриття спадщини.

Особи, які мають право посвідчувати заповіти, зобов'язуються роз'яснити заповідачу основні положення законодавства про спад­кування та його права. Нотаріус при посвідченні заповіту зобов'яза­ний роз'яснити заповідачу зміст статті 1241 ЦК про право на обов'язкову частку у спадщині та зміст статті 1307 ЦК щодо нікчем­ності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору.

Особа, яка не може сама написати заповіт, має право зверну­тися за допомогою до нотаріуса. Для всебічного забезпечення інтересів заповідача у цьому разі заповіт має бути вголос прочи­таний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам не лише написати, а й підписати свій за­повіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках. Крім то­го, в ст. 1253 ЦК зазначається, що заповіт може бути посвідчений при свідках за бажанням заповідача. Заповіт обов'язково посвідчується за участю не менше ніж двох свідків у зазначеному вище випадку, а також у разі його посвідчення посадовими і службовими особами, передбаченими ст. 40 Закону України «Про нотаріат» та ст. 1252 ЦК України.

Відповідно до ч. З ст. 1253 ЦК України, свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не мо­жуть бути:

242