Глава 7. Загальні правила посвідчення правочинів

У разі переходу до іпотекодержателя права власності на пере­дане в іпотеку нерухоме майно нотаріус роз'яснює сторонам, що права і вимоги інших осіб на це нерухоме майно, зареєстровані у встановленому законом порядку, залишаються дійсними. Для посвідчення такого договору іпотекодавцем нотаріусу подається правовстановлювальний документ на нерухоме майно, право власності на яке переходить до іпотекодержателя в рахунок вико­нання основного зобов'язання, який долучається до примірника договору, що залишається в справах державної нотаріальної кон­тори (приватного нотаріуса).

Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. Іпотекодавцем за таким іпотечним до­говором може бути забудовник — особа, яка організовує споруд­ження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця неру­хомість після завершення будівництва. При посвідченні таких договорів нотаріус роз'яснює іпотекодержателю його обов'язок після закінчення будівництва зареєструвати в установленому за­коном порядку обтяження прав власника на збудовану неру­хомість. У разі зміни в процесі будівництва характеристик неру­хомості, яка є предметом іпотеки (зміна площі нерухомості, зміна планування приміщень тощо), а також у разі закінчення будівництва й одержання іпотекодавцем свідоцтва про право власності на предмет іпотеки, до закінчення терміну дії іпотечно­го договору, за договором сторін вносяться відповідні зміни до іпотечного договору. Указаний договір є підставою для пере­реєстрації заборони відчуження.

Окремим видом є застава товарів в обороті або у переробці. Цей вид застави має свої ознаки:

1. предмет застави залишається у заставодавця;

2. заставодавець має право змінювати склад і натуральну фор­му предмета застави;

3. предметом застави є не індивідуально визначена річ, а річ, визначена родовими ознаками;

4. визначається загальна вартість та місцезнаходження пред­мета застави;

5. при заставі товарів в обороті або у переробці реалізовані зас­таводавцем товари перестають бути предметом застави з моменту їх вручення набувачу або транспортній організації для відновлен-

213

Нотаріат в Україні

ня набувачу, або передачі на пошту для пересилки набувачу, а на­буті заставодавцем товари, передбачені в договорі застави, стають предметом застави з моменту виникнення на них права власності.

Дуже важливу роль грає місцезнаходження, бо майно, яке на­лежить заставодавцеві, але знаходиться в іншому місці, ніж заз­начено в договорі, не може бути предметом застави. А якщо майно знаходиться в зазначеному договором місці, яке відповідає родо­вим ознакам, та в рамках певної вартості, тоді воно стає предме­том застави. Якщо ж не буде точно визначено місцезнаходження предмета застави, то від цього опиняється у невигідному стано­вищі заставодавець, оскільки все майно заставодавця, яке підпа­датиме під родові ознаки та загальну вартість (незалежно від місця знаходження), буде предметом застави.

Предметом застави товарів в обороті або у переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція тощо.

Договір застави товарів в обороті або у переробці повинен виз­начати вид товару, інші його родові ознаки, а також види товарів, якими може бути замінено предмет застави.

Слід відзначити, що в договорі дуже важливим є зазначення точних кількісних та якісних характеристик предмета застави. Також потрібно визначити, яким майном може бути замінений предмет застави. Невизначення цього шкодить інтересам заста-водержателя, адже замість бажаного майна він може отримати інше. В договорі потрібно також зазначити загальну вартість предмета застави.

Заставодавець має право володіти, користуватись та розпоряд­жатись предметом застави.

Під закладом слід розуміти заставу рухомого майна, за якої майно, що складає предмет застави, передається у володіння зас-таводержателя або за його наказом. Якщо при іпотеці або при зас­таві товарів в обороті або переробці предмет застави залишається у заставодавця, то заклад є таким видом застави, за якого він пе­реходить у володіння заставо держателя. Майно, яке може бути предметом закладу, обмежується рухомим.

Особливістю закладу є те, що заставо держатель (крім того, що він володіє закладеним майном) має право користуватися пред­метом закладу, якщо це прямо передбачено договором. Якщо при користуванні були набуті доходи, то вони спрямовуються на покриття витрат на утримання предмета закладу, а також зара­ховуються в рахунок погашення процентів по боргу, забезпечено-

214

Г лава 7. Загальні правила посвідчення правочинів

уі. __

ігу закладові зобов'язань чи самого боргу. Але якщо заставодер-ізатель зберігає або використовує предмет закладу неналежним чином, зас|гаводавець має право в будь-який час вимагати припи­нення застави та (або) достроково виконати забезпечене законом зобов'язання.

Якщо виникає загроза загибелі, пошкодження чи зменшення зартості предмета закладу не з вини заставодержателя, він має право вимагати зміни предмета закладу, а при відмові заставо­держателя виконати цю вимогу — звернути стягнення на пред­мет закладу.

За втрату або нестачу предмета закладу заставодержатель несе відповідальність у розмірі вартості втраченого майна, а за пош­кодження — в розмірі суми, на яку знизилась вартість заставле­ного майна.

Застава цінних паперів регулюється ст. 53 Закону України «Про заставу», в якій зазначається, що якщо законом чи догово­ром не передбачено інше, застава векселя чи іншого цінного папе­ру, який може бути переданий шляхом вчинення передавального запису (індосаменту), здійснюється шляхом індосаменту і вру­чення заставодержателю індосованого цінного паперу.

Застава цінного паперу, який не передається шляхом індоса­менту, здійснюється за угоди заставодержателя і особи, на ім'я якої було видано цінний папір.

За угодою сторін заставлені цінні папери можуть бути пере­дані на зберігання в депозит державної нотаріальної контори, приватного нотаріуса або банку.

Якщо законом чи договором не передбачено інше, купонні листи на виплату процентів, дивідендів та інші доходи від зазна­ченого в цінному папері права є предметом договору застави тіль­ки у випадках, якщо вони передані кредитору заставного зо­бов'язання.

Застава цінних паперів на пред'явника підкоряється прави­лам, які стосуються застави товарів в обороті або переробці.

Особливість цінних паперів як предмета застави полягає в тому, що, з одного боку, особа має право власності на цінні папери, а з іншого, — на права, що випливають з цінних паперів. Тому влас­ник паперу може передавати в заставу як сам цінний папір, так і майнові права, що випливають з нього (право на одержання дивідендів за акціями, що належать заставодавцю тощо). Однією з характерних рис цінного паперу є можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

215

Нотаріат в Україні

Застава майнових прав є одним з видів застави, передбачених Розділом V Закону України «Про заставу». Особливістю цього ви­ду застави є те, що він не містить речово-правового аспекту пра­вової природи застави, оскільки майнові права не є матеріальни­ми за своєю суттю. Застава майнових прав є подібною цесії, тобто уступці вимоги: ніби заставодавець (квазіцедент) уступає право вимоги заставодателю (квазіцесіонарію).

Заставодавець може укласти договір застави як належних йо­му на момент укладання договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є предметом, так і тих, що можуть виникнути в май­бутньому. Треба сказати про те, що не можуть бути заставлені права вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимо­ги, застава яких забороняється законом.

Якщо право вимоги є дійсним протягом певного строку, то та­ке право може бути предметом застави протягом усього строку.

Якщо права вимоги не мають грошової оцінки, то вартість предмета застави визначається угодою сторін.

Договори про заставу майна, що підлягає реєстрації, освідчують­ся нотаріусом за умови подання документів, які підтверджують право власності на майно, що заставляється, (та у передбачених за­конодавством випадках) державної реєстрації прав на це майно.

Договори про заставу нерухомого та рухомого майна (майно­вих прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та перевірки відсутності податкової застави та інших застав за даними держав­ного реєстру застав рухомого майна.

Якщо договір про заставу майна укладається у зв'язку з укла­данням іншого договору щодо цього майна і в нотаріуса є зазна­чені вище документи, другий раз ці документи не подаються.

Визначивши справжні наміри сторін і те, що угода відповідає чинному законодавству в усіх своїх положеннях, установивши осо­бу громадян, їхню дієздатність і правоздатність юридичних осіб — учасників угоди, оглянувши всі витребувані документи на майно, якщо воно є предметом угоди, нотаріуоскладає проект угоди. Текст угоди викладається не менше ніж у двох примірниках. Примірни­ки, що видаються сторонам, викладаються на бланках суворої звітності. Один примірник залишається у справах нотаріуса.

Посвідчення угоди полягає у вчиненні на угоді посвідчуваль-ного напису. Всі форми посвідчувальних написів викладені у Формах реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, нотаріальних

216