2.Характеристика витрат

Відповідно до П(с)БО 16, витрати – це зменшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок його розподілу або вилучення власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Не визнаються витратами:

• платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами;

• попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг;

• погашення одержаних позик;

• витрати, які відображають зменшення власного капіталу.

Відповідно до видів діяльності, яку здійснює підприємство, виділ. витрати від звич. і надзвич. діяльності. До витрат від звичайної діяльності відносять:

• операційні витрати,

• фінансові витрати,

• інвестиційні витрати,

• витрати від ін. діяльності.

3. Собівартість продукції та її види

Собівартість продукції (робіт, послуг) – це грошове вираження витрат підприємства, пов’язаних з виробництвом та збутом продукції. Показник собівартості використовується для:

• Оцінки економічної ефективності використання основних і оборотних активів виробничого призначення;

• Вибору оптимальних варіантів організації управління;

• Внутрішньогосподарських і міжгосподарських економічних зв’язків;

• Під час вирішення питань впровадження нової техніки, підвищення якості і т.д.

Витрати, які включаються до собівартості продукції визначаються національним П(с)БО та галузевими інструкціями з питань планування, обліку і калькуляції собівартості продукції (робіт та послуг).

Класифікація видів собівартості:

• за складом витрат: технологічна – включає прямі витрати на робочому місці, характеризує рівень витрат на здійснення окремих технологічних операцій та на виготовлення окремих деталей; виробнича – технологічна собівартість збільшена на суму витрат , пов’язаних з управлінням виробничими підрозділами, що випускають продукцію; повна – виробнича собівартість збільшена на суму адміністративних витрат і витрат на збут;

• за ступенем узагальнення даних: індивідуальна – характеризує витрати конкретного підприємства, пов’язані з випуском продукції; фірмова –вкл. витрати на вир-во та реалізацію продукції по групі підприємств, які входять до об’єднання, фірми чи тресту; середньогалузева – характеризує середні по галузі витрати на вир-во певного виробу і визначається на підставі індивідуальних собівартостей п-в галузі;

• за часом: планова – включає максимально допустимі витрати підприємства на виготовлення продукції передбачені планом на наступний період; фактична – характеризує розмір фактично витрачених засобів на випущену продукцію.

4. Поняття центрів відповідальності та їх класифікація

Рішення питань розподілу повноважень і взаємовідносин між менеджерами різних рівнів пов’язано з формуванням структури підприємства, яка відображає склад і взаємозв’язок його підрозділів.

Центр відповідальності – це структурний підрозділ підприємства, який повністю контролює ті чи інші аспекти формування і використання прибутку, а його керівник самостійно приймає управлінські рішення в межах цих аспектів і несе повну відповідальність за контрольовані ним показники.

Виділяють конкретні типи центрів відповідальності в межах підприємства:

• центр витрат – підрозділ, керівник якого відповідає тільки за витрати;

• центр виручки – підрозділ, керівник якого відповідає тільки за виручку;

• центр інвестицій – підрозділ, керівник якого відповідає як за використання виділених йому інвестиційних ресурсів так і за отримання необхідного прибутку від інвестиційної діяльності.

На практиці найчастіше застосовуються такі принципи виділення центрів відповідальності:

1. за функціональним принципом: ті, що займаються обслуговуванням; матеріальні; виробничі; управлінські; збутові.

2. за принципом подібності структури витрат;

3. за територіальним принципом: підприємство має декілька однакових представництв в різних регіонах; один функціональний напрямок діяльності поділяється на кілька центрів відповідальності.