Вчення про гріховність

Існує чимало гріхів, але серед них можна виділити основні. Є гріхи розуму, волі та чуттєвості. Гріхами розуму є гординя, пиха, заздрість. Гординя − це гріх розуму, коли людина не бачить нікого навколо себе. Пиха, тщеславність − бажання похвали від інших. Гріхи відчуттів: сріблолюбство, розпуста, ненажерливість. Гріхи емоційно-вольової сфери душі: гнів, печаль. Все це стани, що деформують душу. В результаті виникає три основні гріхи: незнання Бога (людина хоче знати лише себе чи для себе), самолюбство (егоїзм), тиранія (бажання підкорити інших собі). Ці гріхи долаються протилежними речами. Незнання Бога долається вірою. Самолюбство долається любов’ю до Бога та ближнього. Тиранія долається надією. Найбільшою з цих доброчесностей є любов. Ап. Павло каже, що настане час, коли зникне знання, зникне віра, зникне надія, а любов ніколи не зникне. Знання потрібні, коли щось не відомо; віра потрібна, коли ми у чомусь не певні; надія потрібна, коли ми чогось не маємо; а любов потрібна завжди.

3. Християнська мораль в сучасному світі

Християнська мораль в сучасному світі базується на соціальному вченні Церкви. Найбільша боротьба християн у світі − це боротьба за права людини в світі. Найпершим є право на життя. З позицій християнської антропології людина стає людиною з моменту зачаття. Вже ембріон має розумну душу, яка спонукає його розвиток. Зрозуміло, що це якась особлива розумність, але вона є. Вбивство людини є злочином, незалежно від того, чи ця людина є дорослою чи перебуває в утробі матері. Сучасне суспільство і правові системи мають усвідомити, що вбивство ненародженої дитини є не просто моральним гріхом, але й юридичним злочином. Відповідно християнство висуває концепцію цивілізації любові в якій кожна людина була б бажаною. Така бажаність визначається не нашим відношенням до дитини, а буттям самої дитини − якщо вона живе, то це вже людина, яка має оберігати закон. Захист життя ненароджених дітей Римські Папи назвали «Євангелієм Життя». Справді, Бог може благословити народ, який піклується про захист прав дітей від їх зачаття.

Право на природність. В сучасній цивілізації все більш активно піднімається рух за права сексуальних меншин. В законодавства багатьох країн вводиться норма про права гомосексуалістів: право на одностатеві шлюби, право на всиновлення ними дітей, тощо. Християнство бореться за право людини бути природною істотою. Тобто, жінка має бути жінкою, а чоловік − чоловіком. Християнство бореться проти статевого релятивізму, проти моди на зміну статі.

Право на істину. Сучасна культура пропагує концепцію абсолютного релятивізму, коли кожен має право на свою істину. Релятивізм − це вчення про відносність всякого знання й моралі. При такому підході розмивається поняття Істини, правди окремих людей видаються за істину, виникає можливість панування соціального релятивізму. При пануванні соціального і правового релятивізму кожен має право на свою думку та право її втілити, адже «неправильних поглядів немає». Але, при реалізації цього права зникає критерій за яким можна засудити певну людину за її правопорушення. Отже, християнство бореться за право на істину проти морального, соціального, правового релятивізму. Хоча більшість людей сьогодні є стихійними релятивістами.

Християнство наполягає, що істина є і вона одна. Звідки ми це знаємо? У нас є розум, який здатен відкривати першопочатки буття, визначати добро і зло, справедливість, права людини, злочини. Якщо ж допустити панування релятивізму, то вся людська цивілізація розсиплеться. Другим же джерелом є християнське вчення. Тобто, розум і християнське вчення дозволяють боротися за права людини в сучасному світі.