Підготовка тексту до читання

Щоб прочитане справило добре враження, необхідно текст промови спеціально доопрацювати, зробивши в ньому поправки на виголошення:

• Довгі речення треба, по можливості, замінити ко­роткими (або поділити).

• Слід увести — і не лише на початку — звертання до слухачів, покликані активізувати їх увагу (як ви знаєте, колеги); їх не повинно бути дуже багато, але в «ключових» позиціях тексту вони потрібні.

• Добре б використати вставні словосполучення, властиві для усної мови (можна сказати, як кажуть у таких випадках тощо).

• Якщо автор тексту не вміє ввести в нього елемен­ти діалогу, то зовсім не важко перебудувати хоча б окремі місця доповіді, вживаючи питання й відповідь (замість розповідного речення). Доповідач сам ставить питання й сам на нього відповідає:

Що відрізняло минулий рік? Насамперед те, що...

Чи правильно це? Ні, неправильно...

Чого не вистачало? Чіткої, злагодже­ної роботи, продуманої організації... .

Це збагачує інто­нації, пожвавлює виклад, примушує стежити за ходом думки.

• Смислові зв'язки між частинами доповіді повинні бути виражені словами. Під час читання статті, наприклад, ми стежимо за викладом авторських аргументів і самі встановлюємо причинно-наслідкові, часові, зіставні та інші зв'язки між частинами тексту; на слух ці зв'язки встановити важче; тому треба подбати про те, щоб вони мали й словесне вираження: отже, таким чином, зага­лом — узагальнення; потім, далі, пізніше — часові зв'яз­ки тощо).

• Саме тому, що слухачеві важко все почуте «три­мати в пам'яті», необхідно час від часу називати пред­мет вашої думки (ці повторення видаються зайвими при звичайному читанні, але слухачам вони дуже допо­магають, наприклад: завдання дослідження — ці завдан­ня — вони.

• Надзвичайно важливо продумати, в яких місцях тексту потрібні паузи, і позначити їх. Текст, прочитаний як суцільний, нечленований потік, справляє гнітюче вра­ження, а головне — погано сприймається.

• Не менш важливо подивитися на текст своєї до­повіді ще й під таким кутом зору: чи не забагато в ній «книжних» слів (тих слів, які ми знаємо, але в усному мовленні їх обминаємо).

• У тексті доповіді, підготовленої до читання, треба наперед виділити ті місця, які будуть переказуватися (доповідач повинен час від часу відриватися від тексту, щоб побачити своїх слухачів, відчути їх реакцію на про­слухане) .

• Перед виступом промову треба кілька разів про­читати вголос: це дає змогу викинути з тексту «пусті» місця й цим скоротити його; уточнити формулювання; розставити позначки для пауз, виділити те, що можна переказати своїми словами. Під час читання готової про­мови зверніть увагу на кількість дієслівних форм: чим більше їх у тексті, тим динамічніший його характер, тим активніша сила його впливу на слухачів. Тому діє­прислівникові й дієприкметникові звороти краще замі­нити окремими реченнями з дієслівними формами (такі речення, крім усього, легше читати). Зупиніть свою ува­гу і на прикметниках: чи достатньо вони наочні, чи ви­кличуть потрібні Вам асоціації. Ті прикметники, які не створюють потрібного Вам враження, краще зовсім зня­ти, бо за їх рахунок якраз і з'являється у слухачів вра­ження багатослів'я.