Визначення офіційного стилю
Послідовність виконання роботи вимагає перш за все визначитись з поняттям офіційного стилю. У деяких науковців ці визначення є неоднаковими, тому наведемо декілька з них.
Офіційний (або офіційно-діловий) стиль — це сукупність мовних засобів, призначених для регулювання ділових стосунків, спілкування на державно-політичному, громадському, економічному рівні, у законодавстві, сфері управління адміністративно-господарською діяльністю (офіційно-ділова мовна сфера).
Офіційно-діловий стиль – це різновид літературної мови, що відповідає певним усталеним формам спілкування між державами, установами, окремою особою та установою, між посадовими особами.
Кухаренко В.А. [3; 117] визначає офіційно-діловий стиль як мову офіційних документів (ділових паперів типу законів, кодексів, актів, протоколів, постанов, наказів).
Офіційно-діловий стиль – це прийоми використання мовних засобів під час документального оформлення актів державного, суспільного, політичного, економічного життя, ділових стосунків між окремими державами, організаціями та членами суспільства у їхньому офіційному спілкуванні.
Отже, судячи з усіх вищевказаних визначень можна вивести узагальнене поняття: офіційний стиль – це сукупність мовних засобів, що використовуються при складанні офіційних документів, призначених для регулювання стосунків між державами, установами, окремими особами та установами, між посадовими особами в політичному, громадському економічному житті та законодавстві.
1.2 Головні ознаки та підстилі офіційного стилю
Головне призначення офіційного стилю – регулювання відносин у державно-правовій та суспільно-виробничій сферах. Метою офіційного стилю є встановлення умови, обмеження та форми подальшого співробітництва двох і більше чоловік [22; 388]. Це зумовлює наявність деяких вимог або ознак цього функціонального стилю. Головними ознаками офіційно-ділового функціонального мовного стилю є:
Офіційно-діловий стиль ґрунтується на логічній основі. Найважливішим у ньому є послідовність і точність викладу актів, документальність, об’єктивність оцінок, гранична чіткість, емоційно-експресивна нейтральність вислову;
Стабільність є також однією з головних ознак офіційно-ділового стилю, адже цей стиль тривалий час зберігає традиційні форми;
Даний стиль відзначається суворими вимогами до лексики й фразеології (широке використання професійної термінології, канцеляризмів, архаїзмів, абревіатур, відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічних виразів, слів із суфіксами суб’єктивної оцінки тощо);
Діловий текст характеризується зростаючою стандартизацією мови (вживання усталених словесних формул, значна частота повтору слів, зворотів, конструкцій), і зберігає непохитні структурні форми та синтаксичні конструкції [3; 117] (прямий порядок слів: підмет — перед присудком і якомога ближче до початку речення; означення — перед означуваним; додаток — після керуючого слова; обставинні слова — якомога ближче до пояснюваного; вставні слова вживаються на початку речення тощо);
Високий ступінь одноманітності, стандарту форми, сувора регламентація розміщення та будови тексту: поділ на структурні частини (преамбула, початкова, основна, заключна частини, підписи, печаті, зазначення дат, імен тощо) [11; 32];
Також до цих ознак відноситься регулювально-імперативний характер таких текстів (регулює відносини між державами, організаціями, установами, фізичними особами та організацією чи установою тощо).
Використання будь-якої емоційності та суб’єктивності категорично заборонено в цьому стилі [3; 118].
Цей стиль характеризується відсутністю художніх прийомів чи стилістичних засобів [11; 32], за допомогою чого досягається однозначність та конкретність текстів офіційного стилю.
В офіційно-діловому стилі відповідно до сфер використання виділяють такі підстилі:
1. Законодавчий — використовується в законотворчій сфері у вигляді Конституції, законів, указів, статутів, постанов тощо.
2. Дипломатичний — використовується в сфері між державних офіційно-ділових стосунків у вигляді договорів, конвенцій, протоколів, заяв тощо.
3. Юридичний — використовується в юриспруденції у вигляді актів, позовних заяв, протоколів, постанов, запитів, повідомлень тощо.
4. Адміністративно-канцелярський — використовується в професійно-виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві у вигляді офіційної кореспонденції, договорів, контрактів, заяв, автобіографій, доручень тощо.
Різновиди кожного з підстилів можна вважати їх жанрами.
Стилетвірні засоби офіційно-ділового стилю – це виразно стандартні, типові й усталені мовні форми для цього стилю, а також слова й словосполучення, які можуть бути як загальновживаними, так і такі, що простежуються лише в певному виді діловодства. Всі ці слова та словосполучення є виразно стереотипними, традиційними, консервативними мовними засобами вираження емоційності в цих мовних формах майже відсутні, також тут багато архаїчних особливостей.
В усному мовленні офіційний стиль використовується значно рідше ніж в писемному вигляді. Усною формою його виявлення є міждержавні переговори, офіційні зустрічі, ділові розмови, прийоми громадян тощо.
Значно частіше цей стиль зустрічається у формі текстів.
Отже, офіційний стиль має такі підстилі: законодавчий, дипломатичний, юридичний та адміністративно-канцелярський. Кожен з них використовується в документах певних сфер, взаємин та стосунків, саме тому важливо дотримуватись певних вимог офіційного стилю. Відповідно, тексти документів мають бути логічними, послідовними, точними, однозначними, емоційно-нейтральними; крім цього послуговуватись професійною термінологією, канцеляризмами, архаїзмами, кліше; порядок слів у реченнях має бути прямим; розміщення та будова тексту мають бути чітко регламентовані, має бути поділ на розділи, пункти, підпункти; тут повинні бути відсутні будь-які стилістичні засоби чи художні прийоми; текстам офіційного стилю має бути притаманний високий ступінь одноманітності, стандарту форми, сувора регламентація розміщення та будови тексту, поділ на структурні частини, точність викладу актів, документальність, об’єктивність оцінок, гранична чіткість та емоційно-експресивна нейтральність вислову. Всі вищезазначені ознаки слугують достовірному, чіткому, структурованому, конкретному, однозначному та адекватному сприйняттю інформації документів.