Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Національний університет «Львівська політехніка»
Кафедра САПР
Розрахунково-графічна робота
з курсу:
«Технології комп’ютерного проектування»
Виконала:
студентка гр.КН-33
Нарушинська О.О.
Прийняв:
Зелінський А.Я.
Львів 2013
Зміст
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ 2
Системи контролю версій 2
Підходи Database First і Model First. 5
Підхід Code First. 5
Анотація даних і гнучкий АРІ CodFirst. 5
Індивідуальне завдання 6
Результати виконання 7
Результати : 19
Висновок: 22
Теоретичні відомості Системи контролю версій
Системи контролю версій (СКВ) використовують в процесі розробки програмного забезпечення для відстеження, документування та контролю над поступовими змінами в електронних документах: у програмному коді, кресленнях, електронних моделях та інших документах, над якими одночасно працюють декілька людей. Системи контролю версій забезпечують можливість групі розробників працювати над спільним проектом, відстежуючи зміни проекту та синхронізуючи їх між розробниками. Сучасні СКВ дають змогу відслідковувати зміни, зберігати історію змін, створювати контрольні точки (таги), розгалуження проектів (гілки), а також забезпечують можливість повернення до будь-якої з попередніх версій окремого електронного документу чи проекту в цілому.
Невід’ємною частиною системи контролю версій є репозиторій - сховище даних, де зберігаються файли проекту та історія їх змін. В залежності від способу розміщення репозирію розрізняють два типи СКВ:
системи з централізованим репозиторієм. Як правило такі системи побудовані на архітектурі клієнт-сервер. Репозиторій проекту знаходиться на серверній стороні, а кожен з клієнтів використовує свою копію центрального репозиторію для роботи з проектом та внесення в нього змін. Сервер забезпечує можливість синхронізації даних між клієнтом та сервером. Таким чином зміни з локальної копії репозиторію можуть бути внесені до основного репозиторію, а звідти розповсюджені на інші клієнтські копії.
системи з розподіленими репозиторіями (Distributed Version Control System, DVCS). В таких СКВ не існує централізованого репозиторію, натомість кожен розробник працює зі своєю версію репозиторію. Проте часто виділяють так звану основну гілку – репозиторій який використовується всіма розробниками для синхронізації своїх змін. Кожен розробник в будь-який момент часу має змогу синхронізувати свій репозиторій з основною гілкою і навпаки.
SQL (англ. Structured query language — мова структурованих запитів) — декларативна мова програмування для взаємодії користувача з базами даних, що застосовується для формування запитів, оновлення і керування реляційними БД, створення схеми бази даних і її модифікації, системи контролю за доступом до бази даних. Сам по собі SQL не є ні системою керування базами даних, ні окремим програмним продуктом. Не будучи мовою програмування в тому розумінні, як C або Pascal, SQL може формувати інтерактивні запити або, будучи вбудованою в прикладні програми, виступати в якості інструкцій для керування даними. Окрім того, стандарт SQL вміщує функції для визначення зміни, перевірки і захисту даних.
Найрозповсюдженішою операцією в SQL є вибірка. Вибірка виконується за допомогою ключового слова SELECT. SELECT вибирає дані з однієї чи більше таблиць або з виразів.
Вибірки дають можливість користувачу описати дані, які він хоче отримати, система управління базами даних (СУБД) в свою чергу бере на себе обов'язки формування, оптимізації та фізичних операцій необхідних для здійснення вибірки.
У вибірці після ключового слова SELECT йдуть назви колонок, дані з яких потрібно включити у вибірку. Символ (“*”) може бути використаний коли необхідно вибрати дані зі всіх колонок. SELECT найскладніше твердження в SQL, він може містити наступні ключові слова:
FROM визначає таблицю (-і), з якої (-их) необхідно здійснити вибірку даних.
FROM може включати також підумови JOIN, які описують правила приєднання даних з інших таблиць.
WHERE визначає предикат порівняння, який обмежує кількість рядків, що повертаються запитом. WHERE відсіює всі рядки, для яких не справджується умова описана предикатом.
GROUP BY використовується для групування вибірки у менші підмножи за спільними значеннями. GROUP BY часто використовується в поєднанні з агрегаційними функціями SQL або для усунення дуплікатів у результуючій вибірці. Умова WHERE застосовується перед умовою GROUP BY.
Умова HAVING визначає предикат порівняння для фільтрування рядків після накладання умови GROUP BY. Оскільки HAVING виконується над результатами умови GROUP BY, то в предикаті умови HAVING можуть бути використані агрегаційні функції.
Умова ORDER BY визначає колонки, за значенням яких необхідно здійснити сортування вибірки, а також визначає напрям сортування (за допомогою опцій ascending і descending). Без застосування умови ORDER BY порядок рядків вибірки буде невизначеним.
Для представлення відсутності інформації в реляційній базі даних SQL використовує NULL – пусте значення. В SQL передбачені два предикати для роботи з NULL – це IS NULL і IS NOT NULL (перевіряє чи дані пусті, чи ні).
INSERT додає дані в існуючу таблицю. INTO вказує на таблицю, в яку необхідно вставити дані. Далі необхідно вказати назви колонок, а після ключового слова VALUES перелік значень відповідних колонок.
UPDATE змінює набір існуючих рядків в таблиці.
Структура - UPDATE <ім’я таблиці> SET <ім’я поля> = <значення> WHERE <умова вибірки>.
DELETE видаляє рядки, які задовільняють умову з таблиці.