4.3. Харчові добавки.

Останніми роками в нашій країні різко зріс і надалі продовжує зростати асортимент харчових продуктів з харчовими добавками. За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я, харчові добавки - це природні або синтетичні речовини, які самі по собі звичайно не використовуються як їжа, а свідомо вводяться у харчові продукти на різних стадіях виробництва, перевезення і зберігання з метою надання їм необхідних властивостей, характерних органолептичних показників.

Головна вимога до харчових добавок - це їхня безпечність, тобто можливість споживання їх людьми різного віку упродовж всього життя без жодного негативного впливу. Багато речовин, потрапляючи в організм протягом тривалого часу, особливо в комбінації з іншими речовинами, можуть виявитися шкідливими для організму. Це особливо характерно для речовин, які схильні до акумуляції чи до перетворення з нетоксичної у токсичну форму. Частина сторонніх речовин, які містять харчові добавки, можуть виявляти побічну дію.

Дозвіл на використання харчових добавок видається спеціалізованою міжнародною організацією - Об'єднаним комітетом експертів ФАО /ВООЗ з харчових добавок і контамінантів (забруднювачів). Усі харчові добавки мають цифровий код. У країнах Європейського Союзу використовується регіональна система цифрової кодифікації харчових добавок, яка складається з букви "Е" і 3 - 4 цифр. Присвоєння номера здійснюється з урахуванням функціональних класів, які відображають функції харчових добавок. Наявність коду вказує на те, що харчова добавка перевірена на безпечність, для неї встановлені максимально допустимі рівні, допустима добова доза та інші гігієнічні нормативи. Однак, в міру використання харчових добавок можуть з'являтися вагомі негативні ефекти, тоді такі добавки забороняються для подальшого використання.

Класифікація та характеристика добавок

з переліком шкідливих і заборонених до використання в Україні :

Небезпечні:

- Е- 102, Е-110, Е-120, Е-123, Е-124, Е-127 ;

- Е-105, Е-111, Е-121, Е-125, Е-126, Е-130, Е-131, Е-142, Е-152 - барвники харчових продуктів, які забаронені;

Ракотворні:

- Е-210, Е-211 – Е-217, Е-48 – консерванти для тривалого збереження продуктів;

- Е- 330 – антиокислювач сповільнювач.

Призводять до розладу кишківника та шлунку:

- Е-221, Е-226 - консерванти;

- Е-338, Е-339, Е-340, Е-341 - антиокислювач;

-Е-407, Е-450, Е-461, Е-462, Е-463, Е-465 – стабілізатори (для збереження даної консистенції).

Шкідливі для шкіри:

- Е-230, Е-231, Е-232, Е-238 – консервації.

Підвищений холестирин:

- Е-321 – антиокислювач.

Цілий ряд харчових добавок можуть викликати певні захворювання. Тому, побачивши на упаковці інформацію про присутність харчових добавок в продукті, краще не вживати цей продукт.

4.4 Хімічний снід.

Діоксини – суперекотоксиканти ХХІ століття.

Діоксини – сполуки рукотворні, їх сміливо можна назвати екологічним брудом, що утворюється при виробництві пестицидів і гербіцидів; виробництві целюлози в процесах відбілювання, що передбачають хлорування; при литті сталі, міді, алюмінію, переплавці лому заліза ; у процесах нафтопереробки; при спалюванні автомобільної оливи і бензину; при порушенні правил захоронення промислових відходів (неповне спалювання при недотриманні температурного режиму і т. ін.).

Діоксини можна виявити в будь-якій частині світу практично в усіх середовищах. Найвищі рівні забруднення цими сполуками відмічаються в грунтах і харчових продуктах, особливо в молочних, м´ясі, рибі то молюсках. Незначні рівні фіксуються в рослинах, воді та повітрі. Токсичність діоксину така, що його гранично допустима концентрація мізерна: 10 ¹² грама на кілограм речовини або літр рідини.

Діоксини погано розчиняються у воді і трохи краще в органічних розчинниках. Тому, ці речовини є надзвичайно хімічно стійкими сполуками. Грунт є основним депо діоксину в природі. Вони надзвичайно стабільні в цьому середовищі та зберігаються в основному у верхніх шарах на глибині 2-5см. Далі поглинаються рослинами і грунтовими організмами, а потім з овочами і фруктами, а також через інші ланки харчових ланцюгів – організм птахів і тварин – потрапляють у організм людини. Особливістю ДПС є їх здатність до біоакумуляції та ліпотропність – накопичуються у великій кількості в жировій тканині організму, печінці, головному мозку, нирках, легенях, грудному молоці.

Основний контакт людини з діоксинами відбувається при споживанні забруднених харчових продуктів. Цим шляхом люди отримують до 95% ДПС. Інші 5% людина отримує з повітря з пилом. Питна вода суттєвого внеску у сумарну кількість ДПС, що надходять в організм, не вносить. У результаті контакту людини з діоксинами спостерігається порушення імунітету, дисфункції щитовидної залози та інших гормональних систем; ураження шкіри, волосся, нігтів; системні ефекти – розлади травлення, фіброз печінки і підшлункової залози; головні болі, втрата слуху, смакових відчуттів та нюху, порушення зору, слабкість у нижніх кінцівках, болі у м´язах та суглобах; порушення репродуктивної функції, депресії. Крім цього, набагато суттєвішою є небезпека, яка пов´язана з їх кумулятивною дією ( здатність накопичуватись в організмі людини та тварин) і віддаленими наслідками. Це ризик розвитку онкологічних захворювань, мутагенні та тератогенні ефекти – народження дітей із вродженими вадами.

На сьогодні повністю уникнути контакту з діоксинами неможливо, але зменшити реально їх надходження до організму можна.

Перш за все, треба намагатись вживати екологічно чисту їжу і купувати тільки сертифіковану продукцію. Можна перейти на рослинну їжу – в ній діоксину набагато менше, тому, що в рослинах майже немає жирів. Але належне спалювання забруднених матеріалів, сміття та промислових відходів при температурних режимах 1000º С й вище є найкращим доступним методом профілактики та контролю впливу діоксинів.